Криза світової системи безпеки

Світова система безпеки все очевидніше демонструє свою неефективність. Низка довготліючих конфліктів розгорається з новою силою, до них постійно додаються нові. Оптимістичні передбачення у стилі Френсіса Фукуями виявилися далекими від реальності. Торгівельні відносини в глобалізованому світі, зав’язані на складних виробничих ланцюгах, які повинні були б застрахувати країни від війн не працюють. Натомість залишається актуальною банальна та стара як світ мета воєн - захоплення територій з великою кількістю природних ресурсів.

Міжнародні організації, коаліції, альянси, які повинні були бути жандармами світу, зіштовхнулися з проблемами, як практичного, так і концептуального характеру. Розглянемо найсвіжіші та найпоказовіші, на нашу думку, конфлікти, що демонструють неспроможність світових безпекових інституцій та системи в цілому.

1. Фінляндія

У листопаді-грудні 2023 року на кордоні Фінляндії з Росією відбулася низка провокацій з боку російської сторони. Збільшився потік мігрантів з Близького Сходу, які намагалися перетнути кордон і подати заяву на притулок у Фінляндії. За даними фінської прикордонної служби, у листопаді 2023 року кількість мігрантів, які намагалися перетнути кордон, збільшилася у 10 разів порівняно з попереднім місяцем. Російські прикордонники дозволяли мігрантам перетинати кордон пішки, порушуючи правила, які вимагають, щоб перетин відбувався на автомобілях. Російські прикордонники також дозволяли мігрантам перетинати кордон із недійсними документами. Фінські прикордонники зупинили кілька сотень мігрантів, які не могли надати дійсні документи. Фінляндія заявила, що російська влада навмисно заохочує мігрантів їхати до Фінляндії, намагаючись дестабілізувати країну. Фінляндія посилила контроль на кордоні та розгорнула додаткові сили безпеки. Російська влада заперечує будь-яке відношення до провокацій на кордоні.

На дану ситуацію, що є актом гібридної агресії Росії практично не відреагували ні ЄС, членом якого є Фінляндія, ні NATO, до якого Фінляндія наразі вступає. Свою імпотенцію демонструють не тільки міжнародні безпекові організації, але і альянси.

Подібна ситуація була і з зальотами російських ракет на територію країн-учасниць НАТО впродовж Російсько-Української війни, коли альянс просто боявся відповідати на російську провокацію, не дивлячись на задекларовану функцію захисту кордонів.

2. Нігер

26 липня 2023 року в Нігері відбувся військовий переворот. Солдати президентської гвардії затримали президента Мохамеда Базуму, а інша група солдатів оголосила про його повалення. Хунта, яка називається Національною радою з порятунку Батьківщини, оголосила про закриття кордонів країни, призупинила роботу державних установ і запровадила комендантську годину. Переворот був сприйнятий з занепокоєнням міжнародною спільнотою. Організація Об'єднаних Націй, Африканський союз та Європейський союз засудили переворот і закликали хунту до негайного повернення цивільної влади. Хунта відповіла, що переворот був необхідним для порятунку країни від корупції та безладу. Вони також заявили, що планують провести демократичні вибори протягом шести місяців. Переворот у Нігері – це черговий приклад політичної нестабільності в регіоні Західної Африки. У останні роки в регіоні відбулося кілька переворотів, у тому числі в Малі, Буркіна-Фасо та Гвінеї. Переворот засудили Світовий банк, Африканський Союз, Організація Об'єднаних Націй, Європейський Союз, Франція та США. Президент Беніну Патріс Талон, який вирушив до Нігеру на переговори від імені ECOWAS (Економічне співтовариство країн Західної Африки), назвав переворот «військовою помилкою». Правляча політична коаліція Нігеру засудила переворот як «суїцидальне і антиреспубліканське божевілля». 8 серпня 2023 року, держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що визнана у світі злочинною організацією ПВК «Вагнер» може скористатися нестабільністю в Нігері, де нещодавно стався переворот. Блінкен сказав, що він не думає, що Росія чи ПВК «Вагнер» спровокували переворот у Нігері. Тим часом деякі експерти зазначають що ПВК «Вагнер» скоріше за все приймали безпосередню участь у перевороті. Також США були ЗАНЕПОКОЄНІ тим, що найманці, «можливо, виявляють себе» у деяких частинах регіону Сахеля. За результатами саміту, що відбувся 10 серпня 2023 року в нігерійській столиці Абуджі, лідери держав-учасниць ECOWAS ухвалили рішення розгорнути свої війська з метою «відновлення конституційного порядку» в Нігері, заявивши водночас про відданість мирному врегулюванню. Проте самопроголошений Чіані Абдуррахман досі залишається президентом Нігеру.

Протягом двадцятого століття Африка здебільшого була колоніальним регіоном, владу в якому здійснювали Європейські країни: Велика Британія, Італя, Бельгія, Іспанія, в короткий період історії Німеччина, але жодна з них не була так залежною від своїх Африканських колоній, як Франція. Сфера впливу Франції - північно-західна частина Африки. Більшість цих країн є частиною співдружності ECOWAS. І от коли Росія провела черговий успішний військовий переворот в країні Африки і усунула легітимну владу від виконання своїх функцій, а президента Нігера і лідера ECOWAS Базума ув’язнили, Франція, що сильно залежить від імпорта урану з Нігера, обмежилася “ГЛИБОКИМ ЗАНЕПОКОЄННЯМ”.

Військове втручання в суверенні країни, звісно, повинно бути останнім методом врегулювання конфлікту, при тому, що встановити різницю між повстанням проти нелегітимної влади і військовим переворотом іноді дуже важко. Однак відсутність втручання демонструє слабкість та неспроможність відстоювання своїх інтересів, безпорадність у врегулюванні конфліктіві, тобто у виконанні основної задачі заради якої утворювалися організації.

3. Ізраїль

Вторгнення угруповання ХАМАС в Ізраїль почалося 7 жовтня з обстрілу Ізраїлю із сектора Гази та проникнення понад 2500 бойовиків на ізраїльську територію. Близько 1200 ізраїльтян та іноземних громадян було вбито (включаючи сотні учасників музичного фестивалю), ще 242 було взято в заручники. У відповідь уряд Ізраїлю вперше з 1973 року оголосив воєнний стан і початок АТО «Залізні мечі» в секторі Газа. Західні країни засудили ХАМАС за масові вбивства та військові злочини, назвавши його тактику тероризмом. Майже всі арабські та мусульманські країни, навпаки, поклали провину на Ізраїль, заявляючи, що причина конфлікту полягає в ізраїльській окупації палестинських територій.

Міжнародна реакція була неоднозначною. Спец-координатор ООН з близькосхідного мирного процесу Тор Веннесланд різко засудив напад, заявивши що: «Ці події призвели до жахливих сцен насильства і безлічі загиблих і поранених... Це огидні напади на громадянське населення, і вони мають бути негайно припинені». Рада Безпеки ООН 8 жовтня провела екстрене засідання у зв'язку із вторгненням ХАМАС до Ізраїлю. Жодної заяви не було прийнято, оскільки далеко не всі члени ради засудили вторгнення. США засудили ХАМАС та висловили підтримку Ізраїлю. У заяві, опублікованій на сайті Пентагону від імені його голови Ллойда Остіна, повідомляється що відданість США праву Ізраїлю на самооборону залишається непохитною. Пентагон почав працювати над тим, щоб надати Ізраїлю більше зброї та спорядження для проведення бойових дій. Увечері 8 жовтня стало відомо, що президент США Джо Байден розпорядився надати Ізраїлю військову допомогу і повідомив про відправлення її першої партії. Тим часом Іран та майже всі країни Ліги арабських держав, зокрема Катар, Ємен і Оман, підтримали вторгнення до Ізраїлю, та назвали причиною нападу «ізраїльську окупацію палестинських територій», не згадуючи у заявах ХАМАС. Угруповання «Хезболла» привітало ХАМАС і високо оцінило напад як відповідь на «ізраїльські злочини», додавши, що бойовики мали «підтримку Аллаха», а також заявивши, що керівництво в Лівані підтримувало контакт з ХАМАС щодо запланованої терористичної операції. Вторгнення підтримало і правляче Афганістаном угруповання Талібан, заявивши, що його причина - «зневажання сіоністами прав пригніченого палестинського народу», і назвавши легітимними всі види «опору». Президент Палестинської автономії Махмуд Аббас теж підтримав напад, заявивши, що палестинці мають право захищати себе від «ізраїльської окупації». Північна Корея підтримала напад, як висловився північнокорейський диктатор Кім Чен Ин, Палестина - це питання свободи. Начальник Генштабу Пакистану заявив: «Якщо Ізраїль розпочне наземну операцію проти сектора Газа, ми надамо підтримку ХАМАСу». Путін і МЗС РФ поклали провину на США і Захід. ХАМАС, своєю чергою, подякував Путіну за «невтомні зусилля», створені задля припинення «сіоністської атаки на сектор Гази». Постпред Росії у ООН Василь Небензя назвав Ізраїль «країною-окупантом» і заявив, що Ізраїль немає права на самооборону.

Яка реакція міжнародних безпекових організацій та коаліцій? - правильно - ГЛИБОКЕ ЗАНЕПОКОЄННЯ. Не дивлячись на наче б то солідарність з Ізраїлем, в меті захисту своїх кордонів, великі коаліції зіштовшуються з двома основними проблемами: перше — вище зазначена проблема боязні вирішення проблеми силовим шляхом, так би мовити відповісти «агресією на агресію». Друга проблема — складність ухвалення консолідованих рішень великою кількістю країн, які мають часом суперечливі інтереси. При чому, чим більше країн об'єднується в альянс, союз, тим менш динамічним стає таке об'єднання і тим менше можливостей ухвалювати ефективні рішення воно має. Особливості голосування, право вето, необхідність ратифікації рішень: всі ці наче б то демократичні процедури унеможливлюють своєчасне вирішення проблеми.

4. Есекібо

Анексія регіону Есекібо, який належить Гаяні, Венесуелою є предметом територіальних суперечок між цими двома країнами вже понад два століття. Венесуела стверджує, що регіон відійшов від неї після здобуття незалежності від Іспанії на початку 1800-х років, а Гаяна вважає, що територія Гаяни-Есекібо входила до складу Британської Гвіани, яка згодом стала незалежною Гаяною. У грудні 2023 року Венесуела провела референдум щодо анексії регіону Есекібо. За результатами референдуму, 95% учасників висловилися на користь анексії. У відповідь на це Гаяна заявила, що референдум є незаконним і, що вона не визнає анексії. 9 грудня 2023 року президент Венесуели Ніколас Мадуро підписав укази про анексію регіону Есекібо. У цих указах було оголошено, що регіон Есекібо є частиною Венесуели і, що він буде називатися "24-м штатом Венесуели".

Анексія регіону Есекібо викликала міжнародне ЗАНЕПОКОЄННЯ. США, Велика Британія, Канада та інші країни закликали Венесуелу відкликати свої укази та повернутися до переговорів з Гаяною щодо вирішення територіальної суперечки. Венесуела заявила, що не відступить від своїх претензій на регіон Есекібо. Гаяна, зі свого боку, заявила, що буде захищати свою територію всіма можливими способами. Можливі наслідки анексії регіону Есекібо для регіону та світу є неоднозначними. З одного боку, анексія може призвести до конфлікту між Венесуелою та Гаяною, що може дестабілізувати ситуацію в регіоні. З іншого боку, анексія може призвести до того, що Венесуела отримає контроль над багатими нафтою ресурсами регіону, що може посилити її економічне становище. Наразі неясно, як будуть розвиватися події у зв'язку з анексією регіону Есекібо. Однак, очевидно, що ця подія матиме значний вплив на регіон.

Незаконна анексія Українських територій показала авторитарним лідерам світу, що присвоювати території сусідів можна без жодних наслідків, якщо, звісно, не зважати на “ГЛИБОКЕ ЗАНЕПОКОЄННЯ” Заходу. Наступна після України анексія відбулася в неочікуваному місці - в Америці. Озвучені претензії, які стали формальною причиною для анексії регіону Есекібо притягнуті за вуха. В цьому конфлікті немає інших об’єктивних причин для початку окрім того, що Гаяна є найслабшим сусідом Венесуели та бажання авторитарного лідера Венесуели “порадувати” свій електорат. На відміну від Путіна, Мадура вирішив анексувати території не те, щоб без повного контролю над цими територіями, а навіть не розпочавши інтервенцію. Отакі от дивні відголоски російсько-української війни і паралельного руйнування світової безпекової системи.

Можливо найкращим прикладом неефективності світової системи безпеки є саме війна Росії проти України, але ж є ті, хто заперечить, мовляв Україна не є членом НАТО та ЄС, її ніхто не зобовязувався захищати. Але, напевно, ніхто не стане заперечувати з приводу того, що непокаране зло, де б воно не коїлося, породжує нове зло. Росія створила прецедент безкарності. І цей приклад заохочує тепер інших агресорів на власний розсуд ділити території. Думаємо, що Європу це теж не омине.

Всі приклади демонструють наступне: світ не захищений від сваволі диктаторів, терористів, агресорів-загарбників. Міжнародні інституції слабкі, нерішучі, неповороткі. Гібридні методи впливу іноді непомітні, їх не відразу ідентифікують і сприймають як загрозу.

Прогнозувати, що буде з світовою системою безпеки дуже важко, зрозуміло одне: вона потребує або глибокого реформування, перегляду принципів і засад функціонування, або на її місці має постати щось докорінно нове. Питання: КОЛИ? Маємо ГЛИБОКЕ ЗАНЕПОКОЄННЯ, що багаточисельні осередки конфліктів дуже скоро можуть злитися у велике полум'я світової війни. Тож, вірогідніше, що нова система безпеки постане після Третьої світової.