Кримське ханство

Перший хан Кримського ханства, Хаджі Герай, народився в Литві, де на той час проживала велика діаспора знаті кримських татар та ординців через постійні міжусобиці за престол у Золотій Орді. У 1436 р. правителем Криму став Саїд-Ахмат II. Згодом кримські беї після сварки з кримським правителем у 1441 р. обрали Хаджі Герая ханом. Навесні 1442 р. кримська знать присягнула йому на вірність.

Відомо, що тоді на півострові співіснувало ще два державних утворення: греко-готське князівство Феодоро з центром у Мангупі та генуезькі факторії зі столицею в Кефе.

Відносини хана з князівством Феодоро були набагато кращими, ніж із італійцями, проте під час висадки османів біля Кефе в 1454 р. кримський хан захистив місто генуезців. Також Хаджі Герай встановлював приязні стосунки з сусідніми державами, зокрема з Литвою, протидіючи Саїд-Ахмату, який не полишав спроб захопити владу в Хаджі. Кримського хана ще називали «вартовим українських земель». Хаджі Герай також мав прізвисько Melek (із крт. «янгол»). Що важливо, про кримського хана позитивно відгукувалися не тільки жителі його володінь, а й іноземні мандрівники й правителі.

Населення Кримського ханства славилися своєю гостинністю. Також явище кріпацтва в Криму з’явилося лише в 1783 р., після окупації півострова російською імперією. У селян у Криму було набагато більше привілеїв, ніж у сусідніх державах феодального типу. Наприклад, вони мали право на користування лісними ділянками землевласників для випасу своєї худоби та вирубування дерев, що в інших державах було радше винятком. Сільський житель Кримського ханства повинен був відпрацювати тиждень-два на рік на мурзу, бея або хана, чию землю він орав. Така повинність називалася «толокою». Також була й інша повинність – ашур (десятина). Це був військовий податок, обов’язковий для всіх верств населення.

Культурне життя Кримського ханства активно розвивалося. Протягом XVI ст. були створені найвидатніші культурні споруди, чимало з яких збереглося дотепер. Найбільший із них – Ханський палац у Бахчисараї, що був закладений Сахібом Гераєм у 1532 р. Із початку створення Кримського ханства там стрімко розвивається ремісниче виробництво, особливо – у великих містах, де ремісники виробляли й реалізовували свою продукцію на центральних ринках, задовольняючи як внутрішнього споживача, так і іноземців. Окрім цього, у ханстві було розвинуте ливарне й ковальське ремесла.

Багато кримських ханів були не тільки розсудливими правителями, а й талановитими поетами, дипломатами й філософами. Кримський хан Газі ІІ Герай був не тільки видатним полководцем, але й поетом і музикантом. Він писав вірші під псевдонімом Газаї. До літературної спадщини цього хана належать твори «Кава і вино», «Долаб», «Троянда і Соловей». Чимало правителів ханства були блискучими дипломатами й фахівцями з міжнародних відносин.

В історичних матеріалах можна знайти чимало відомостей про хоробрість і мужність кримських ханів на полі бою. Успішні військові кампанії проти ворогів характеризують правителів Кримського ханства як талановитих стратегів, як-от Девлет І Герай.

Кримські правителі мали дипломатичні відносини з такими країнами як Швеція, Норвегія й Данія. Мехмед Герай як талановитий дипломат спробував вибудувати антимосковську коаліцію, запросивши вступити до неї й данського короля, але, на жаль, значних результатів здобуто не було.

Відносини Криму й України були радше діловими. Окрім усім нам відомого політичного союзу Ісляма III Герая з козаками, в історії двох держав було багато випадків взаємної допомоги козаків і кримських татар одне одному. Із османами відносини Кримського ханства були не зовсім простими. Кримські хани мали право проводити вільну міжнародну політику, проте за певні рішення їх навіть позбавляли престолу.

Багато істориків дотримуються думки, що в XVІ ст. за військовою потугою Кримське ханство ще випереджало московське царство, але вже за сотню років потенціал росіян збільшився. На початку XVIII ст. головним геополітичним супротивником ханів і реальним ворогом, який міг захопити Крим, стала саме тогочасна росія. Політика Кримського ханства сильно залежала від політики Османської імперії на той час, тому попри десятиліття спроб кримських ханів піти проти політики мирного співіснування з москвою, їм так і не вдалося захистити Крим.

Останній кримський хан, Шагін Герай, повністю провалив свою місію. Він проявив себе як найгірший хан за всю історію існування держави. Через його жорстокість, політичні амбіції та зближення з росією Крим втратив свою незалежність, яку не може повернути до сьогодні.

Джерела:

1. Історія Криму та кримськотатарського народу. Навчальний посібник. / Бекірова Г., Іванець А., Тищенко Ю., Громенко С., Аблаєв Б. – К.: «Кримська родина»; «Майстер Книг», 2020.

2. Гульнара Абдулаєва «Кримські татари: від етногенезу до державності».

Працювали над статтею: Аметова Есма, Піскун Дар’я, Судак Олена