Кримінально-правова характеристика обтяжуючих обставин корисливих злочинів проти власності - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Кримінально-правова характеристика обтяжуючих обставин корисливих злочинів проти власності

Загальна характеристика обтяжуючих обставин корисливих злочинів проти власності та їх систематизація. Особливості змісту окремих обтяжуючих обставин, які передбачені для більшості корисливих посягань на власність, їх врахування при кваліфікації злочинів.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

«Кримінально-правова характеристика обтяжуючих обставин корисливих злочинів проти власності»
1. Загальна характеристика обтяжуючих обставин корисливих злочинів проти власності та їх систематизація
2. Особливості змісту окремих обтяжуючих обставин,які передбачені для більшості корисливих посягань на власність та їх врахування при кваліфікації злочинів
3. Особливості змісту окремих обтяжуючих обставин,які передбачені для деяких корисливих посягань на власність та їх врахування при кваліфікації злочинів
4. Особливості змісту обтяжуючих обставин, які передбачені для окремих корисливих посягань на власність
шляхом розбою (ст. 187 КК) та вимагання (ст. 189 КК). Після набрання чинності КК 2001 року питання про родову юридичну конструкцію більшості корисливих посягань на власність перейшло з нормативно-теоретичної площини у теоретичну, оскільки чинний КК не містить поняття «розкрадання» і навіть практично не вживає це слово в ОЧ КК. В цьому плані постає питання про правомірність з'ясування змісту окремих ознак ЮСЗ, що відносяться до корисливих посягань на власність, передбачені ст. ст. 185-191 КК. Питання про правомірність такого розгляду має бути вирішена позитивно, оскільки зазначені ЮСЗ мають однотипні ознаки, які, в принципі, можуть розглядатися в межах теоретичної конструкції, яка їх включає. При цьому, однак, кількість таких однотипних ознак у ЮСЗ окремих видів корисливих посягань на власність різна, починаючи з предмета злочину і закінчуючи суб'єктом.
2. Корисливі посягання на власність за відсутності ознак розкрадання майна. До цієї групи входять: заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою-- ст.192 КК (аналогічні дії щодо індивідуального майна громадян віднесені до цивільних правопорушень);незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна ,що випадково опинилося у неї-- ст. 193КК (такі дії, щодо індивідуального майна не визнаються злочином). Ці злочини щодо мотиву їх вчинення тотожні злочинам проти власності першої групи» але на відміну від них спричинена цими злочинами майнова шкода не пов'язана з вилученням самого майна із володіння колективу або держави.
3. Некорисливі посягання на власність. Вони включають умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК);погроза знищення майна( ст.195 ) необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК)1; порушення обов'язків щодо охорони майна(ст. 197 КК) ; самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво( ст. 197-1 ) ; придбання,отримання,зберігання чи збут майна,одержаного злочинним шляхом ( ст..198)
Вчинення цих злочинів не пов'язане з корисливими мотивами та метою -- заволодіти чужим майном. Знищення або пошкодження майна з корисливих мотивів з метою викрадення частки такого майна утворює сукупність зло- чинів -- пошкодження майна і розкрадання.
Використання в КК різних понять щодо найменування діяння в корисливих посяганнях на власність передбачає з'ясування співвідношення їх спільних і специфічних ознак. Таке з'ясування може бути здійснено шляхом визначення родової (універсальної) характеристики усіх цих конкретних понять і встановлення специфічних особливостей кожного з них .В цьому плані Матишевський вважає ,що родовою характеристикою діяння в межах теоритичної конструкції «розкрадання» є поняття «обернення»(його підтримують і окремі сучасні досліджувані цього питання) водночас необхідно мати на увазі ,що в межах нормативних орієнтирів КК 2001 року ,такий підхід не може бути реалізований повністю ,зокрема тому ,що в різних статтях ОЧ КК законодавець використовує різні прийоми законодавчої техніки .Наприклад ,в ст.262 (Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів,вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем ) він характеризує окремі альтернативні діяння фактично за допомогою видових характеристик посягань на власність. Наприклад , ст. 269 (Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин) включає незаконне заволодіння транспортним засобом яке охоплює фактично всі ті ж самі діяння які альтернативно перераховані в ст.262,307.
Зазначена непослідовність не дозволяє сформулювати правильний теоритичний підхід і в цьому плані ми можемо лише уточнювати ,що в одних випадках поняття «заволодіння» відрізняється від «привласнення» ,а в інших поняття заволодіння стає родовим поняття для відповідних посягань.
З наведеною вище проблемою пов'язана ще одна-момент визнання певного злочину закінченим. З одного боку в межах більшості робіт радянського періоду і в багатьох роботах російських криміналістів цей момент пов'язується з "реальним" наслідком;цей підхід сприйняв і російський законодавець-в нормативному визначенні поняття "хищение" є формулювання " причинившее ущерб собственнику или иному владельцу этого имущества " . Очевидно ,що підхід, даний у Постанові Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 р до даної проблеми є більш коректним. Проаналізувавши ,деякі підходи ,визначені у лекційних заняттях професором Шапченко,були зроблені деякі уточнення:
1) Формулювання "реальна можливість" фактично дозволяє розглядати момент визнання закінченими щодо більшості посягань на власність, як своєрідну юридичну фікцію. Ця юридична фікція означає ,що реальної шкоди, як наслідку відповідного посягання може і не бути(наприклад особу затримали через 5 хвилин після вилучення майна у власника і повернули його йому) .Також , є традиційний підхід до визнання їх закінченими злочинами з так званими охоронюваними територіями: практично безспірно в правозастосовній практиці визнається, що моментом закінчення посягань на власність є фактично момент переміщення майна за межі охоронюваної території;
2) В окремих випадках - в залежності від особливостей умислу особи момент закінчення відповідного посягання може бути уточнений, яка порівняно із загальним змістом юридичної фікції, так і стосовно зазначеного в п. 1) підходу щодо охоронюваної території .Отже , у будь-якому разі реальна шкода власнику не може бути єдиним орієнтиром щодо визначення злочину закінченим ,відповідний загальний підхід щодо «одержання реальної можливості» має бути конкретизований - така конкретизація може враховуватись як вид посягання, так і певні орієнтири щодо змісту умислу особи .
Ільїна О.В. обґрунтовує положення про те, що за своєю природою обтяжуючі обставини є юридичними фактами, а в окремих випадках - певним їх поєднанням. У попередніх дослідженнях для характеристики обтяжуючих обставин використовувалися поняття “фактори”, “дані”, “ознаки”, “обставини”, однак, на думку автора, юридична природа обтяжуючих обставин може бути розкрита найбільш повно та точно саме за допомогою поняття “юридичні факти”. Отже, досліджуючи роль обтяжуючих обставин як юридичних фактів у механізмі кримінально-правового регулювання, автор робить висновок про те, що обтяжуючі обставини, передбачені у Загальній частині КК, відіграють у механізмі кримінально-правового регулювання роль чинників, які забезпечують так зване “індивідуальне під нормативне” регулювання кримінально-правових відносин, а обтяжуючі обставини, передбачені в Особливій частині КК (за винятком тих, що виражаються оціночними поняттями) - в межах юридичного складу злочину забезпечують так зване “нормативне” регулювання кримінально-правових відносин.
Інколи суди помилково кваліфікували за ознакою повторності дії винних осіб, що складалися із ряду тотожних дій (які здійснювалися одним способом) та з самого початку охоплювалися єдиним наміром і мали загальну мету незаконного вилучення майна або заволодіння ним.
Так, Першотравневий районний суд м. Чернівців визнав винним К. за ч. 3 ст. 191 КК та призначив йому відповідне покарання. Із матеріалів справи вбачається, що К., працюючи продавцем магазину, протягом трьох місяців незаконно привласнював ввірені йому грошові кошти, шляхом їх вилучення -- на загальну суму 5 тис. 600 грн. Такі дії К. районний суд кваліфікував за ознакою повторності. Але Апеляційний суд Чернівецької області згідно з ухвалою від 30 травня 2006 р. зазначений вирок змінив, перекваліфікувавши дії К. з ч. 3 ст. 191 КК на ч. 1 ст. 191 КК, посилаючись на те, що він вчинив продовжуваний злочин.
Отже, зазначимо, чим же продовжуваний злочин відрізняється від фактичної повторності?
Продовжуваний злочин як одиничний злочин характеризується тим, що складові його діяння, об'єднані єдиним злочинним наміром, спрямовані до загальної мети. При повторності тотожних злочинів має місце не єдиний, одиничний злочин, а множинність злочинів, де кожне окреме діяння не має з іншими того фактичного зв'язку, який властивий тотожним діянням у продовжуваному злочині [7].
2. Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб,
Відповідно до ч.2 ст.28 КК злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення [1, ст.28].
Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома (двома і більше) суб'єктами злочину, які зазделегідь домовились про спільне його вчинення. Домовитись про спільне вчинення злочину зазделегідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об'єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії до готування злочину, а також у процесі замаху на злочин. Як випливає із ч. 2 ст. 28, домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об'єкта злочину, його характеру місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо). Така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій тощо.
Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об'єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий технічний розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль, Так, з урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчинюють вбивство за попереднім зговором, до таких дій можуть бути віднесені передача іншому співучаснику зброї, подолання опору потерпілого або приведення його у безпорадний стан з метою полегшити заподіяння йому смерті іншим виконавцем тощо [9, с.76].
Відповідно до статті 26 КК співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Тому в разі, коли із групи осіб, які вчинили злочин, лише одна особа є суб'єктом злочину, а решта осіб унаслідок неосудності або у зв'язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, чи з інших підстав не можуть бути суб'єктами злочину, дії винної особи, яка за таких обставин притягується до кримінальної відповідальності, не можна розглядати як вчинення злочину групою осіб. Проте мають місце випадки помилкового тлумачення судами зазначеної норми закону: суди, коли лише один із учасників вчинення такого злочину є суб'єктом злочину, кваліфікують вказані дії за ознакою «вчинення за попередньою змовою групою осіб».
Так, Червонозаводський районний суд м. Харкова вироком від 14 червня 2006 р. визнав винним Г.Д. за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 188, ст. 304 КК та призначив йому відповідне покарання. Згідно з вироком суду Г.Д. засуджено за те, що він, діючи за попередньою змовою з неповнолітніми Г.А. та Г.С., які на момент вчинення злочину не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, проник у приміщення трансформаторної підстанції звідки намагався викрасти обладнання, однак не довів свого наміру до кінця, оскільки його було затримано працівниками міліції. Також Г.Д. втягнув у злочинну діяльність неповнолітніх. Вважаємо, що в такому випадку відсутня кваліфікуюча ознака вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, оскільки відповідно до вимог ст. 26 КК тільки Г.Д. є суб'єктом злочину.
Якщо група осіб за попередньою змовою мала намір вчинити крадіжку чи грабіж, а один з її учасників застосував або погрожував застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, то дії цього учасника належить кваліфікувати як розбій, а дії інших осіб -- відповідно як крадіжку чи грабіж за умови, що вони безпосередньо не сприяли застосуванню насильства або не скористалися ним для заволодіння майном потерпілого.
Дії особи, яка безпосередньо не брала участі у вчиненні злочину, але порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину або предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину, належить кваліфікувати як співучасть у скоєному у формі пособництва з посиланням на частину п'яту статті 27 КК.[ п.п 24 ,2 ]
У деяких випадках, коли у вчиненні злочину брали участь декілька осіб, одна з яких не була обізнана про протиправність вчинюваних нею дій, суди такі дії помилково кваліфікували за ознакою вчинення злочину групою осіб.
Наприклад, Гусятинський районний суд Тернопільської області вироком від 9 березня 2006 р. визнав винною Г.Н. за ч. 2 ст. 185 КК та призначив їй відповідне покарання. Згідно з вироком суду Г.Н. було визнано винною в тому, що вона спільно зі своїм сином Г.П. таємно викрала деревообробний станок вартістю 1 тис. грн. Проте з матеріалів справи вбачається, що Г.П., вчиняючи крадіжку чужого майна разом з Г.Н., не усвідомлював того, що вчиняє злочин, оскільки вважав, що викрадений станок належить його матері, як вона йому про це повідомила. Крім того, в матеріалах справи наявна постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи щодо Г.П. за фактом цієї крадіжки у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Апеляційний суд Тернопільської області дійшов висновку про відсутність попередньої змови в діях Г.Н. і її сина та ухвалою від 10 травня 2006 р. перекваліфікував дії Г.Н. за ч. 1 ст. 185 КК.
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області вироком від 11 вересня 2006 р. визнав винним З. за ч. 3 ст. 187 КК та призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на сім років з конфіскацією майна. З метою заволодіння чужим майном З. зайшов до магазину, де, погрожуючи продавцю металевим молотком, що є небезпечним для життя і здоров'я насильством, заволодів матеріальними цінностями у розмірі 271 грн. Проте з матеріалів справи очевидно, що винний до магазину потрапив у робочий час, коли доступ споживачів до нього був вільний, тому його дії не можуть бути кваліфіковані за ознакою проникнення у приміщення. Апеляційний суд Хмельницької області згідно з ухвалою від 21 грудня 2006 р. вирок районного суду змінив та перекваліфікував дії З. на ч. 1 ст. 187 КК.
Під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.
Не може визнаватися сховищем неогороджена і така, що не охороняється, площа або територія, на яку вхід сторонніх осіб є вільним, а також та, що була відведена та використовується для вирощування продукції чи випасу тварин (сад, город, ставок, поле тощо) [2]. Проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; обманним шляхом; з використанням підроблених документів тощо). Обов'язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати в цьому місці4. Але при розгляді справ цієї категорії суди допускають помилки, що призводить до неправильної кваліфікації дій винних осіб.
Ось приклад. Слов'янський міськрайонний суд Донецької області вироком від 14 березня 2006 р. визнав винною П. за ч. 1 ст. 185 КК та призначив їй відповідне покарання. За вироком суду П. визнано винною в тому, що вона, перебуваючи в помешканні своєї подруги, таємно викрала її особисті речі загальною вартістю 2 тис. 744 грн. Однак із матеріалів справи вбачається, що до зазначеного помешкання винна потрапила через вікно, для чого розбила скло. Проте ця обставина не отримала кваліфікації судом. Вважаємо, що в цьому випадку дії П. слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК за ознакою проникнення у житло.
Вивчення зазначеної категорії справ показало, що в разі вчинення крадіжки, грабежу і розбою пошкодження під час незаконного проникнення у житло, інше приміщення чи сховище дверей, замків, гратів тощо суди оцінюють як спосіб проникнення, а тому ці дії додаткової кваліфікації не потребують.
2. Вчинення злочину організованою групою.
Оскільки конструкція різних форм посягань на власність така, що вчинення їх групою осіб може кваліфікуватись як за ознакою вчинення їх групою осіб за попередньою змовою, так і за ознакою вчинення організованою групою, то розрізнення групи осіб за попередньою змовою від організованої групи має значення для правильної кваліфікації такої категорії злочинів за цими ознаками. Поняття «вчинення злочину організованою групою» визначено в ч. 3 ст. 28 КК, згідно з якою така форма співучасті має місце, коли в підготовці до злочину або його вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувались у стійке об'єднання для вчинення злочинної діяльності, об'єднані єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення наміченого плану, відомого всім учасникам групи. Попередня зорганізованість трьох або більше осіб для вчинення злочину може мати форму взаємопогодженого розподілу ролей між співучасниками організованої групи. При цьому її учасники можуть виконувати різні, обумовлені змовою про спільне розкрадання функції у здійсненні загального злочинного наміру. У такому випадку кожний з них визнається виконавцем злочину незалежно від тієї ролі, яку він виконував. Для кваліфікації за ознакою вчинення організованою групою не має значення, чи створювалася група тільки для вчинення лише цього виду (наприклад, для розбійного нападу) або ще й інших злочинів.[10]
Організована група - це стійке об'єднання декількох осіб (трьох і більше суб'єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів. Ознаками організованої групи є: 1) наявність декількох осіб (трьох або більше); 2) попередня їх зорганізованість у спільне об'єднання для готування або вчинення двох чи більше злочинів; 3) стійкість такого об'єднання; 4) об'єднаність злочинів єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану; 5) обізнаність всіх учасників такої групи з цим планом. Організована група є більш небезпечним різновидом групи з попередньою змовою. Вона відрізняється від групи з попередньою змовою: 1) стійкістю (для групи з попередньою змовою ця ознака не є обов'язковою); 2) спрямованістю на вчинення двох або більше злочинів (група з попередньою змовою може бути створена і для вчинення одного злочину); 3) кількістю учасників - організована група складається з трьох і більше учасників, тоді як група з попередньою змовою - з двох і більше.
Стійкість об'єднання осіб є визначальною рисою організованої Групи. Групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів.
Згуртованість групи виражається у її спаяності та одностайності. Ці ознаки як правило проявляються у наявності; постійних міцних внутрішніх зв'язків між учасниками групи, загальних правил поведінки, організатора (керівника), чіткого визначення ролі кожного учасника, високого рівня узгодженості дій учасників, єдиного плану, в якому передбачено розподіл функцій учасників групи і який . доведений до їх відома. Важливою ознакою згуртованості є суб'єктивний момент - єдність наміру учасників групи щодо вчинення злочинів, що передбачає усвідомлення кожним з учасників факту об'єднання його з іншими особами в одну групу і прагнення тісно поєднати свої зусилля з іншими учасниками для досягнення єдиного злочинного результату. Мотиви учасників групи можуть не збігатися між собою.
Стабільність групи виражається у її міцності та постійності. Ці ознаки проявляються у; тривалості, системності та детальній організації функціонування групи, здатності до заміни вибулих учасників, у т.ч. шляхом перекваліфікації тих, що залишились, вербуванні нових, прикритті своєї діяльності як своїми силами, так і з допомогою сторонніх осіб (у т.ч. шляхом підкупу службових осіб), наявності необхідних для функціонування групи фінансових та інших матеріальних засобів, зброї, приміщень тощо.
Таким чином, стійкість організованої групи означає, що вона має відносно постійний склад учасників з наявністю сильних зв'язків між ними і високого ступеня організованості, одностайності при прийнятті рішень і послідовності у здійсненні злочинних дій.
Діяльність учасників організованої групи може характеризуватися як розподілом ролей, так і співвиконавством або ж поєднанням цих форм співучасті. [9, с.78]
Шляхом аналізу кваліфікуючих ознак складів корисливих злочинів проти власності встановлено, що для окремих цих злочинів кваліфікуючими ознаками є: 1.вчинення злочину поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (ст. 187, ч. 3 ст. 189 КК); 2) вчинення злочину із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження (вимагання)
1) вчинення злочину поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (ст. 187, ч. 3 ст. 189 КК) ;
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 06.11.2009 р «Про судову практику у справах про злочини проти власності» роз'яснив,що небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого насильство-- це заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння. До останніх, зокрема, слід відносити насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.
Такий підхід є не зовсім правильним, бо поняття небезпечності тілесних ушкоджень для життя та здоров'я людини, як і поняття їх тяжкості, здебільшого медичне. Тому в кожному конкретному випадку слід індивідуально підходити до кваліфікації дій обвинуваченого за кваліфікуючою ознакою «насильство» [11].
Трапляються випадки, коли суди в результаті неправильного встановлення характеру заподіяного до потерпілих осіб фізичного насильства допускають помилки при кваліфікації дій винних осіб.
Краматорський міський суд Донецької області вироком від 10 квітня 2006 р. визнав винними А. та П. за ч. 3 ст. 187 КК і призначив їм покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять років із конфіскацією майна. Із матеріалів справи вбачається, що винні незаконно проникли до помешкання потерпілого Д., де, застосувавши до нього насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я, заволоділи майном на суму 3 тис. 883 грн. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи, потерпілому було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я. Проте суд помилково кваліфікував дії А. та П. як розбій. Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 22 вересня 2006 р. змінив цей вирок та перекваліфікував дії засуджених із ч. 3 ст. 187 КК на ч. 3 ст. 186 КК.
Заподіяння в процесі розбою чи вимагання легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, а також середньої тяжкості тілесного ушкодження, позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, нанесення побоїв, що мало характер мордування, охоплюється ст. 187 або ч. 4 ст. 189 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребує.
Умисне заподіяння при розбої тяжкого тілесного ушкодження, що не призвело до смерті потерпілого, не потребує додаткової кваліфікації за відповідними частинами ст. 121 КК, оскільки повністю охоплюється ч. 4 ст. 187 КК.
Загальна характеристика злочинів проти власності. Визначення юридичних підстав кримінальної відповідальності за крадіжку, передбачених ст. 18 КК України. Встановлення кваліфікуючих ознак складів даного злочину як таємного викрадення чужого майна. курсовая работа [41,9 K], добавлен 09.11.2014
Поняття і види злочинів проти власності. Характеристика корисливих злочинів, пов’язаних з обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб: крадіжка, розбій, викрадення, вимагання, шахрайство. Грабіж та кримінальна відповідальність за нього. курсовая работа [36,3 K], добавлен 08.11.2010
Види вбивств за Кримінальним кодексом. Класифікація вбивств за суб’єктивною стороною – умисні і вбивства через необережність. Особливості умисних вбивств за ступенем своєї суспільної небезпеки: вбивство, вчинене без обтяжуючих та за обтяжуючих обставин. реферат [24,7 K], добавлен 06.12.2010
Поняття та види злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Загальна характеристика обставин, що обтяжують зґвалтування в кримінальних кодексах різних країн світу. Особливості караності зґвалтування за кримінальним правом України. курсовая работа [39,6 K], добавлен 26.11.2014
Суспільна небезпека злочинів проти довкілля. Загальна характеристика злочинів проти екологічної безпеки, у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря, охорони водних ресурсів, лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу. курсовая работа [40,3 K], добавлен 09.09.2010
Наукові основи кваліфікації злочинів. Законодавчі і теоретичні проблеми, пов'язані з теорією кваліфікації злочинів. Кваліфікації попередньої злочинної діяльності, множинності злочинів, злочинів, вчинених у співучасті, помилок у кримінальному праві. реферат [24,4 K], добавлен 06.11.2009
Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи. Кримінально-правовий аналіз і відмежування від суміжних складів злочинів, та існуючі санкції. Відмінні особливості розгляду справ у відношенні повнолітній та неповнолітніх осіб. дипломная работа [225,8 K], добавлен 20.09.2016
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021



Кримінально-правова характеристика обтяжуючих обставин корисливих злочинів проти власності курсовая работа. Государство и право.
Изобразительная деятельность
Собрание Сочинений Ленина Том 45
История Развития Плавания В России Реферат
Дипломная работа по теме Особенности расследования преступлений, совершенных несовершеннолетними
Реферат по теме Виды и механизмы регенерации
Сочинение Вариант 1
Курсовая работа по теме Австрийская школа и ее представители
Классификация и систематизация термодинамических параметров состояния
Сочинение по теме Когда же "кому на Руси жить хорошо"?..
Лех Валенса Политический Портрет Реферат
Детский Кефир Детское Питание Курсовая
Электронный Документооборот В Организации Курсовая
Практическое задание по теме Исследование масштабирующих преобразователей
Сочинение по теме Авіація Великої Британії у Другій світовій війні
Реферат: Геометрическая оптика и квантовые свойства света. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Систематика растений
Реферат На Тему Управління І Структура Підприємств
Дипломная работа по теме Радиально-сверлильный переносной станок модели ГС545
Терроризм Диссертации
Реферат по теме Эстетика Канта
Умови праці - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда реферат
Учет затрат в основном производстве - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа
Проблемы и особенности корректировки таможенной стоимости товаров - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа