Краса по-американськи
Кіно Дайджест
реж. Сем Мендес
🏆 Оскар
• Найкращий фільм
• Найкраща чоловіча роль: Кевін Спейсі
• Найкращий режисер: Сем Мендес
• Найкращий сценарій: Алан Болл
• Найкраща робота оператора: Конрад Л. Хол
🏆 Золотий глобус
• Найкращий фільм
• Найкращий режисер: Сем Мендес
• Найкращий сценарій: Алан Болл
🏆 Британська академія
• Найкраща робота оператора: Конрад Л. Хол
• Найкращий монтаж
• Найкращий фільм
• Найкраща чоловіча роль: Кевін Спейсі
• Найкраща жіноча роль: Аннетт Бенінґ
Скільки таємниць приховують люди навколо нас? Ви повинні бути справжнім диваком, якщо хоча б раз не задавалися питанням, які скелети у шафі приховує випадковий незнайомець перед вами десь у місті, за сусіднім столиком кав’ярні чи на сидінні навпроти вас у метро. Режисерський дебют Сема Мендеса за першим голлівудським сценарієм Алана Болла, як раз надає унікальну можливість прослідкувати за таким прихованим незвичайним життям звичайного американського передмістя.
І в тексті Болла дійсно було щось виняткове та особливе, якщо до продукції фільму ще на початкових етапах власноруч під'єднався сам Стівен Спілберг, як тільки той ознайомився зі сценарієм. Через 25 років після прем’єри історія фільму залишається еталонною розповіддю чи то розкриття, чи то метаморфози особистості, а саму стрічку продовжують детально вивчати у кіношколах по всьому світу.
42-річний Лестер Бернем — звичайний офісний клерк у глибокій кризі середнього віку. Його дружина більше не викликає у нього жодних емоцій, окрім роздратування, а з власною донькою Керолайн чоловік ніяк не може знайти спільної мови. Новими сусідами Бернема стає сім’я полковника морської піхоти США Френка Фітса, який тримає свою родину в суворих армійських умовах, що прекрасно видно по його дружині та 16-річному сину Ріккі, який своєю закритістю намагається зберегти себе у протистоянні порядкам авторитарного батька.
Беручи свій початок з двох протилежних кінців, історія фільму поволі зближує у нашій свідомості двох зовсім не схожих персонажів, яких протягом всього життя вбивало лицемірство — власна фальш та байдужість інших. І як завжди, усе змінила уява, мрія у вигляді сексуальної фантазії, яка підштовхнула дорослого чоловіка та ще зовсім молодого підлітка до змін у власному житті, яким судилося остаточно зруйнувати картковий будинок американської мрії, частиною якої, на папері, були вони обоє.
Лестер закохується у неповнолітню подругу своєї доньки, насолоджуючись у своїх мареннях забороненим плодом оголеної дівчини, коли як Ріккі починає потайки знімати на камеру доньку свого нового сусіда, займаючись відвертим сталкерством чужої йому людини. Обоє персонажі — відверті збоченці, які, як раз, стаючи на шлях цієї тваринної відвертості починають йти на зустріч власному щастю, яке жодним чином не залежить від добробуту чи комфорту оточення. Принаймні, на початку.
Напочатку історії в самому буквальному сенсі перед нами пробігає пара відкритих геїв — старих сусідів Бернемів. Їм немає чого приховувати, вони живуть разом без жодних зовнішніх чи внутрішніх конфліктів з собою. Цікаво, як на тлі усіх проблемних головних героїв, ці ідеальні образи просто зникають у нашій пам’яті, хоча їх щастям хоче жити кожен з головних героїв цього фільму.
У намаганнях стати кращою версію самого себе Лестер кидає стару роботу, починає займатися спортом та вживати наркотики, купує авто про яке мріяв з підліткового віку й повністю змінює свою поведінку всередині власної родини, стаючи егоїстичним та навіть жорстоким. Ріккі ж своєю чергою наважується розповісти про свої почуття Керолайн, яка також відкривається перед юнаком, та вперше за усе життя робить його щасливим.
Це дуже смілива та провокаційна стрічка, яка на відміну від більшості фільмів змушує тебе сидіти та детально обговорювати персонажів своєї історії, кожен з яких побудований на своїх слабкостях та власних мріях. Стрічка також може похизуватися прекрасним сценарним темпом, який до самого кінця насичує глядача не шокуючими подіями, а повільним розкриттям головних героїв цього сюжету, між якими завдяки феноменальному монтажу проводяться влучні паралелі, які лише зміцнюють кінцеве враження від історії.
Ви напевно колись чули, що 1999-й рік кличуть найкращим роком для кінематографа за всю історію, схоже деякі кінокритики кажуть й про 90-ті в цілому. “Краса по-американськи” стала відвертою та серйозною розмовою з глядачем про те, що не тільки митці, а й ми самі стараємося уникати навіть у власних думках. Стрічка стала новим словом нового покоління авторів кіно, що під кінець тисячоліття нарешті насмілилося заявити про себе та продемонструвати, що ще можна показати на кіноекрані.
Сила «Краси по-американськи» полягає в її подвійній натурі — це трагікомедія, яка залишається вірною собі до самих фінальних титрів. І саме у цьому поєднанні гумору та драми й лежить ключ, яким стрічка завоювала серця глядачів. Наше життя — це поєднання смішного та сумного, наше життя переповнене насиллям та непристойністю, та врешті, у нашому житті аж занадто багато брехні та прихованої правди. І усе це присутнє й в «Красі по-американськи».