Крамниця

Грошей було катма, а робочі години постійно мінялися, але кращої роботи, ніж у цій крамниці, я ніколи не мав. Деінде  (наприклад, у пекарні по сусідству, де постійні скарги пана Цвайбельна на «занадто теплий хліб» ледь не зробили дірку в нашій спільній стіні) завжди був хтось незадоволений — чи то відвідувачі, чи власники, чи працівники. У повітрі було щось затхле, дарма що хліб смачно пахнув, була насичена кава, а під рукою відвідувачі мали чудові книжки. Впевнений, ви й самі таке бачили.

Але скільки б я не старався, ніяк не виходило пригадати хоч один неприємний спогад із крамнички, де працював. І перш ніж ви спитаєте, де знаходиться це чарівне місце, мушу сказати, що залюбки поділився б, але це не так просто: крамниця Чарівних Дрібничок постає у своєму найкращому вигляді тоді, коли на неї натрапляють випадково.

Всередині є лабіринт полиць із коробками, просякнутими запахом найтемнішої ванілі та свічкового воску. У кожній із коробок сховалися, наче на зимівку, маленькі квадратики ретельно підібраних смаколиків і чекають, коли їх заберуть із їхніх затишних ліжечок.

Спантеличені відвідувачі шукають очима підказки на вітринах, намагаючись дізнатися, чому ж вони опинилися тут. Власник завжди вітає їх так, наче на них тут чекали. Невимушеність поступається чарівності, і власник питає відвідувачів про їхні улюблені спогади.

«М’ята, сонячні промені та скрипка»

«Дзижчання цикад. Шахова дошка з фігурками одного кольору»

«Срібні персні, півонії, пиріг і наш собака»

«Лопухи»

Власник киває (довгі роки у крамниці наділили його особливим розумінням), і направляє відвідувача до однієї з коробок: «У кожній з них повно маленьких квадратиків, приблизно як шматочок шоколаду. Візьміть будь-яку. Але тут не відкривайте».

Відвідувач вагається. Його погляд бігає від коробки до власника і назад. Не встиг він іще поставити питання, а власник вже запевняє, що будь-який один пакуночок у вощеному папері дістанеться вам задарма.

Цілком.

Як і щоденні дива, які трапляються нам, якщо ми лише приділимо трохи уваги.

Я ніколи не бачив, щоб відвідувач повертався набурмосеним до звичайного світу. Хіба це не чудово? Що я міг бачити, як усі ці відвідувачі далі жили своє життя з іскрою в серці?

Маленький квадратик у кишені однієї відвідувачки розчинився і з-поміж трави з радісним галасом вилетіли горобці. Інший кілька секунд бачив, як його собака повільно вдихає літній вітерець і відчуває запах дощу та кроликів.

Спитайте мене, де ця крамничка.

Спитайте, із чого складається повсякденне диво.

Я скажу лише одне: вони є, якщо придивитись уважно.