В’язні географії: Корейський півострів

Якщо порівняти зустрічі глав держав із серіалами, то минулорічний саміт американського президента Дональда Трампа та лідера Північної Кореї Кім Чен Ина за рівнем важливості та пафосу можна впевнено назвати “Грою престолів”. Подія стала знаковою для міжнародної політики і ввійшла в історію як перша зустріч американського президента з лідером КНДР. На днях Трамп навіть похвалився, що прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе планує номінувати його на "̶Е̶м̶м̶і̶" Нобелівську премію миру за переговори з Північною Кореєю.

Вже в кінці цього місяця у має вийти “другий сезон”. Дональд Трамп зустрінеться з Кім Чен Ином у столиці В’єтнаму Ханой, щоб знову обговорити розрядку на Корейському півострові. Від цієї зустрічі багато в чому залежить, чи справді Північна Корея піде на поступки у згортанні своєї ядерної програми, а також чи продовжиться відносне покращення відносин між США та КНДР.

Щоб краще зрозуміти труднощі у відносинах між цими країнами та їхні переспективи на майбутнє, потрібно поглянути на  історію та особливо географію Кореї. Британський журналіст та дослідник міжнародних відносин Тім Маршалл присвячує свою книжку “Prisoners of Geography” впливу географії на історичний та політичний розвиток різних регіонів світу, і окремий розділ він приділяє Кореї.

Історія

Впродовж останніх 75 років Корейський півострів розділений на дві держави: Республіку Корея (на півдні) та Корейську Народну Демократичну Республіку (на півночі). Однак люди по різні боки кордонів не мають принципових відмінностей. Корейський півострів не має природного географічного поділу на північ і південь. Між цими частинами не міститься ніяких великих гір чи річок, які б їх розділяли і, як наслідок, створювали передумови для культурних та етнічних особливостей . До середини 20 століття ці території, як і корейська нація, були одним цілим.

Після завершення Другої світової війни СРСР та США розділили між собою зони впливу на півострові: північ відійшла радянській стороні, а південь — американській. Однак така ситуація тоді вважалася тимчасовою. Обидві новостворені країни планували “приєднати” до себе свого побратима та відновити єдність Кореї. Північна Корея довго не чекала: у червні 1950-го вона напала на Південну Корею і практично повністю захопила її територію аж до узбережжя.

Як зауважує Маршалл, проблема полягала в тому, що СРСР і Північна Корея недооцінили серйозність намірів США підтримувати свої сфери впливу після Другої світової. США разом із силами ООН відбили атаку та у свою чергу дійшли аж до кордону КНДР з Китаєм. Після включення у війну Китаю кордон стабілізувався на лінії 38-ї паралелі. Держави домовилися про перемир’я (але не мир), яке триває й досі.

Під американським впливом Південна Корея розвивалася і нарощувала свій економічний потенціал. Зараз вона є однією з передових економік світу з  компаніями-гігантами на кшталт Samsung, Hyundai та LG. Північна Корея ж не сильно змінилася з 50-их. Зараз це тоталітарна репресивна держава, в якій цензура, виправні табори та трудова повинність все ще не перейшли з реальності у підручники з історії. У 2006 році вона здійснила перше ядерне випробування і з того часу значно просунулася у розвитку свого ядерного потенціалу. Це створює загрозу безпеці Південній Кореї, Японії та США ізначно посилює напругу в регіоні.

Географія

Однак і до появи в режиму Кімів ядерної зброї Південна Корея не могла розслабитися. Проблема в її географії: столиця Південної Кореї, Сеул розташована за 50 з лишком кілометрів від кордону з КНДР. У цьому регіоні проживає 25 мільйонів корейців, що становить половину всього населення країни. У випадку воєнного конфлікту ядерна зброя не буде необхідною:: проста артилерія КНДР зможе досягнути цих територій. Навіть якщо Південна Корея та її союзники США зможуть швидко зреагувати та нейтралізувати атаку, масових жертв серед цивільного населення не уникнути. Це одна з головних причин, яка робить ситуацію на півострові такою складною. Ще до появи ядерної зброї США мали багато можливостей використати свої війська, які знаходяться на півострові, однак потенційна ціна за це була завжди занадто високою.

Іншою з причин відмови від сценарію війни є Китай. Офіційно він засуджує дії КНДР, однак ідея об’єднаної Кореї (з американськими військовими біля її кордонів) ніколи не подобалася китайцям. На Китай припадає більше 80% експорту та імпорту КНДР, і саме від Китаю залежить, чи зможе протриматися Північна Корея на плаву під міжнародними санкціями. Після нових випробувань у 2017 році КНР збільшила економічний тиск на Північну Корею, однак це швидше варто сприймати як показове покарання від старшого брата, а не свідоме бажання привести КНДР до економічного колапсу. З початком торгової війни Китаю та США все частіше з’являється інформація, що Китай часто порушує режим санкцій.

Корейці опинилися заручниками своєї географії та історії. Корейський півострів є стратегічно важливим для сусідніх держав, особливо для Китаю та Японії. Він має цінні поклади вугілля, цинку, міді та заліза, а його розташування важливе для контролю в Жовтому та Східнокитайському морі. До Другої світової війни боротьба за Корею точилася між китайцями та японцями; Японія навіть окупувала Корею в першій половині 20 століття. Однак найбільшої шкоди Кореї приніс початок Холодної війни. Вона стала стартовим майданчиком для боротьби США та СРСР за сфери свого впливу в післявоєнному світі. Холодна війна завершилася, Радянського Союзу розвалився, а Корея залишилася розділеною.

Об’єднання корейської нації є головною декларованою ціллю зовнішньої політики обох Корей, однак обидві країни не бажають займатися цим питанням і відкладають його для наступних поколінь політичних лідерів. На кону занадто багато можливих проблем і великий ризик провалу. В історії 20 століття вже були приклади успішного об’єднання розділених націй (наприклад, Німеччина чи В’єтнам), однак поки виглядає на те, що обидві Кореї найближчим часом не зможуть ними скористатися.

📖 Додаткові матеріали:  раніше Антон робив переклад статті Vox про коротку історію північнокорейської ядерної програми. Ось тут можна його прочитати.