Кооперативи при капіталізмі

   Питання соціалізму вже не може бути зведене лише до того, що робітники присвоюють власність капіталістів, а пов'язана з цим праця стає домінуючою у організації підприємства. Це вже не може бути так через те, що капітал настільки системний, що справжній шлях до соціалізму може бути визначений лише як своєрідне переосмислення усієї системи, а не просто захоплення засобів виробництва робітниками та їхнє перетворення на менеджерів. Цього вже недостатньо. Отже, те, що ми хотіли сказати, полягає в тому, що коли ми починаємо думати про переосмислення цієї системи, ми стикаємося з чимось дуже великим.

У своїй роботі «Нарис критики політичної економії» Маркс, в певному розумінні, говорить: "Погляньте, зараз ми розглядали справи з погляду окремих капіталістів. Так що, коли ми говоримо про продуктивну працю та продуктивну діяльність, ми говоримо про окремі капіталістичні підприємства або окремих капіталістів.» Але на певному етапі весь цей процес стає суспільним, і ми починаємо виявляти, що поводимося не так, як ми поводилися б, якби нас надали самим собі; а те, що нас змушує так поводитися, Маркс називає «примусовими законами конкуренції». Ці примусові закони конкуренції змушують капітал здійснювати певні технологічні зміни. Ці зміни створюють певну перевагу для капіталістів, які першими їх впроваджують. Отже, ми отримуємо те, що Маркс називає "відносною додатковою вартістю" завдяки технологічній перевазі. Проте проблема полягає в тому, що технологічна перевага виникає за рахунок виключення ручної праці з виробництва. Якщо праця є джерелом вартості, це означає, що вартості стає менше. Отже, технологічні зміни та відносна додаткова вартість становлять джерело падіння норми прибутку. Це, в свою чергу, призводить до менших прибутків, доступних для розподілу.

Отже, в певному розумінні, індивідуальні капіталісти, діючи на власний ризик, породжують системні наслідки, які протистоять добробуту та можливостям всього класу капіталістів у цілому. Тому жоден капіталіст насправді не займатиметься технологічними інноваціями, якщо він свідомо знає, що це знизить його норму прибутку. Це було б безглуздям, але вони роблять це, тому що не усвідомлюють, як це вплине на їхні прибутки. І саме примусові закони конкуренції змушують їх робити це.

Отже, Маркс говорить, що коли ми долаємо усі ці аспекти, ми бачимо перед собою систему. Ця система є інтегрованою, і зв'язки всередині цієї системи такі, що ми реагуємо на абстракції. І він має дуже цікавий момент, коли каже, що ці абстракції та протиріччя, які вони втілюють, фактично стають домінуючими для функціонування капіталістичної системи, незалежно від думок та ідей окремих капіталістів і незалежно від того, хто керує підприємством.

Тому, коли робітники захоплюють власність і управління підприємством, створюють кооперативний бізнес і змінюють соціальні відносини всередині компанії, ці зміни можуть бути обмежені системою, яка базується на примусових законах конкуренції. Це означає, що незалежно від того, чи належить фірма капіталістам чи робітникам, вони будуть працювати майже однаковим чином, тому що примусові закони конкуренції будуть змушувати їх до цього.

Це важливий аспект, з яким стикаються практичні спроби змінити систему, як, наприклад, в Аргентині, де було багато випадків захоплення підприємств робітниками та створення кооперативів. Більшість з них намагаються поліпшити соціальні відносини всередині компаній, але вони залишаються в рамках капіталістичної системи, системи конкуренції, яка змушує їх до певних форм ефективності та економічної діяльності.

Отже, це той момент, коли ми могли б сказати, що створення кооперативів при капіталізмі є добрим способом самоорганізуватися, показати силу об'єднаного трудового колективу, зрозуміти принципи управління компанією, але не більш того. Це той момент, коли ми могли б сказати, що потрібно займатися всією системою, а не окремими підприємствами, а отже, ідея соціалізму, якої ми повинні дотримуватися, полягає у перепроектуванні всієї системи.

30.08.2023