Конверсія як спосіб збагачення словникового складу мови - Иностранные языки и языкознание курсовая работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Конверсія як спосіб збагачення словникового складу мови

Роль та значення конверсії для мовознавства. Класифікація універсальних та специфічних конверсійних моделей. Ступінь продуктивності даного словотвірного способу в сучасній німецькій і українській мовах. Перспективні напрямки розвитку даного мовного явища.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

РОЗДІЛ 1. КОНВЕРСІЯ ЯК ЗАСІБ СЛОВОТВОРЕННЯ
1.1 Загальна проблематика словотвору та його основні способи
1.2 Конверсія: номінативна сутність та основні моделі
РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНВЕРСІЇ
2.2 Найпоширеніші види конверсій в німецькій та українській мовах
Сучасна лінгвістика розвивається в руслі когнітивного напрямкуу, який впродовж останніх десятиліть є одним із провідних підходів до вивчення мовних явищ. У зв'язку з цим на наше дослідження присвячене розгляду конверсії як способу словотворення в різноструктурних мовах і осмисленню її природи, яке здійснюється в рамках когнітивного підходу до дослідження лінгвістичних одиниць, тобто враховується її роль у процесі сприйняття людиною навколишнього світу і формування на цій основі концептуальної картини світу.
Актуальність даної роботи полягає в тому, що конверсія, зокрема в німецькій мові, розглядається сьогодні як один з основних та найбільш продуктивних засобів мовної економії. Вивчення конверсії в сукупності всіх характеристик може привести нас до правильного розгляду та розуміння, багатьох кардинальних питань морфології, лексики та словотворення. Істотною обставиною постає той факт, що висунення когнітивного наукового знання, а також зближення лінгвістики з іншими науками, об'єктом яких є мова й людина, дозволяє нам по-новому поглянути на деякі питання конверсії як способу перекатегорезаціі у вторинній номінації та розглянути їх у новому ракурсі.
Метою курсової роботи постає виявлення сутності конверсії як способу збагачення словникового складу мови, вивчення семантики слів, утворених способом конверсії та їх систематизація, а також встановлення відмінності й подібності особливостей конверсивів в досліджуваних мовах.
Виходячи з мети дослідження ми ставимо перед собою наступні завдання:
· встановити роль та значення конверсії для мовознавства, зокрема граматики;
· виявити та класифікувати універсальні та специфічні конверсійні моделі в розглянутих різноструктурних мовах;
· встановити ступінь продуктивності даного словотвірного способу в сучасній німецькій та українській мовах;
· знайти перспективні напрямки розвитку даного мовного явища;
· сформувати новий набір категоріальних ознак іменних ознак.
Об'єктом даного дослідження обрано конверсію в німецькій та українській мовах.
Предметом є моделі та семантичні структури слів, утворених в результаті конверсії як способу створення нових слів.
До методів дослідження, використаних у нашій роботі, належать:
Описовий метод, за допомогою якого детально розглядаємо новоутворені конверсиви та класифікуємо їх.
Метод порівняльного аналізу (зіставний), що дозволив виявити спільні та відмінні особливості конверсії в досліджуваних мовах.
Аналіз за безпосередніми складниками, завдяки якому ми змогли розчленувати нові конверсиви та дослідити їх.
Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання практичного матеріалу у порівняльно-типологічному мовознавстві, з навчальною метою у курсі з порівняльної лексикології та спецкурсах із порівняльної граматики німецької та української мов, у написанні наукових статей.
Термін “конверсія” використовувався представниками різних мовознавчих шкіл і напрямів. Дослідники, що займалися проблемою конверсії - М. Д. Степанова, В. Моча, П. Фогель, Л. Ейхінгер та інші - єдині у визначенні цього виду словотворення, як створення нового слова шляхом включення основи в іншу парадигму. Тим не менш, у багатьох відношеннях даний вид імпліцитного словотворення служить причиною лінгвістичних дискусій.
Конверсія, як спосіб словотворення, широко поширена в мовах різного типу. Прототипом цього явища служить конверсія в англійській мові. Для опису цього феномена в німецькій та українській мовах частіше використовуються терміни “нульова афіксація”, “безафіксна деривація” та «імплітаційна деривація», так як вони вказують на факт відсутності в похідному слові матеріально виражених словотворчих афіксів.
1.1 Загальна проблематика словотвору та його основні способи
Стан суспільства впливає на мову. У соціально-економічному плані мова пристосовується до змін умов в житті суспільства, його ідеалів, установок, цінностей. Мова чутливо реагує на соціально-економічні процеси. Вплив цих факторів на мову має опосередкований характер.
Поява нової лексики в мові наслідок економічного, правового, політичного, фінансового та соціального розвитку на новому рівні в умовах нових міжнародних відносин.
Людське суспільство розвивається безперервно, разом з ним розвивається також мова та її словниковий склад. Потреби мови у нових словах та назвах можна задовольнити різними способами. І для цього не має відразу необхідності у створенні нового слова. Вже існуюче слово може змінювати або розширювати своє значення, напр.: der Strom ( flieЯendes Wasser und flieЯendes Elekrozitдt ).
1. Потрібні нові назви можуть бути імпортовані з чужої мови:
- Lexikum, Aphoteke, Atom ( aus dem Griechischen );
- Dame, Portrдt, Mode ( aus dem Franzцsischen );
- Antene, Bank, Konto, Hause ( aus dem Italienischen );
- Jeans, T-Schirt, Darty ( aus dem Englischen );
- Kaffe, Samt, Zucker ( aus dem Arabischen );
- Sputnik, Perestrojka ( aus dem Russischen ).
Лексичний склад мови може також збагачуватися за допомогою запозичень.
2. Склад мови може поповнюватися із внутрішніх резервів, тобто можливі шляхи це запозичення з усної та розмовної мови, напр.: Kiste, Mьhle ( fьr das Auto ), Rцhre ( Fernsehapparat ).
3. Відродження старих слів розглядається як спосіб поповнення мови, напр.: frьher der, das Virus - jetzt der Hacker.
4. Рідні або запозичені мовні елементи можуть утворювати також нові слова, напр.: Wortlehre - Wort + Lehre.
5. Фразиологізація також сприяє поповненню лексичного складу мови. І цей
спосіб називається фразеологічна деривація. Вона полягає в тому, щоб надати вже існуючим фразеологізмам нове життя, створити новий варіант фразеологізму, напр. in der Tinte sitzen - im Dreck sitzen; j-n durch den Kakao ziehen - j-n durch den Koks holen; j-m fдllt ein Stein vom Herzen - j-m fдllt ein Steinbruch vom Herzen.
Ці всі способи поповнення складу мови називаються способами словотвору, але, звичайно, це лише деякі варіанти, більш детально це питання розглядається далі у ході дослідження.
Кожна мова має свою унікальну будову, має свої особливості, недоліки та переваги. Так і німецька мова відрізняється серед усіх мов своєю своєрідністю. Н в якій іншій мові ми не зустрінемо таку кількість композитів, тобто складних слів. Ці слова утворюються надзвичайно швидко та, іноді, мимовільно. Такі слова як Gebrauchtwagenausstellung, Oberflдchenformation, Hagelschдdenoptik, є важкими для говоріння, але в той же час, вони надзвичайно чітко роблять німецьку мову “економною”.
1. Словоскладання (Zusammensetzung) - з'єднання двох коренів або основ (із сполучувальним елементом або без нього), які утворюють нове слово: Muttersprache, Tageslicht, Landesregierung.
Словоскладання в німецькій мові поділяється за різними критеріями:
- за походженням та структурою - Deutschlehrer - (структурно-генетична класифікація) ;
- за семантичними і синтаксичними відносинами між компонентами композитів - die Langweile, der Taugennichts - (семантично-синтаксична класифікація);
- за належністю складеного слова до відповідної частини мови - kinderlieb, abhehmen, spazierengehen - (морфологічна класифікація).
2. Деривація (Derivation) - до кореневої морфеми чи до основи слова приєднується словотворчий афікс. Поділяються на суфіксацію (Freund + schaft = Freundschaft) та префіксацію (Ur + Mensch = Urmensch).
В. Фляйшер розрізняє 2 види деривації - експліцитну та імпліцитну.
Експліцитна деривація - морфемна конструкція з якої із невідокремлюваних складових тільки перший корінь може існувати вільно. Перший конституент позначається також як базис деривації: sand + ig = sandig; Les + er = Leser; Schцn + heit = Schцnheit.
Імпліцитна деривація - тип словотвору, при якому нове слово утворюється завдяки зміні належності до певної частини мови. Це полягає у переході в іншу частину мови (binden - Band, Bund; greifen - Griff; treiben - Trieb) 26 .
3. Зрощення (Zusammenbildung) - одночасно відбувається словоскладання та деривація. Таким способом утворюються іменники та прикметники (frьh + aufstehen = das Frьhaufsteher; breite + Schulter = breitschultrig).
4. Конверсія (Konversion) - найпростіша форма словотвору, перехід слова в іншу частину мови. При цьому новоутворене слово отримує якості нової частини мови. Конверсія в німецькій мові продуктивна, теоретично перехід може відбуватися у кожну частину мови, але найбільш частими переходами є:
- субстантивація (lernen - das Lernen, grьn - das Grьn);
- вербалізація (das Land - landen, der Film - filmen).
5. Словоскорочення або абревіація (Wortkьrzung, Abreviation) - дуже популярний та продуктивний вид словотвору. Скорочені слова полегшують роботу, особливо у сфері техніки та науки. Розрізняють такі типи абревіації:
- скорочення - найстаріший вид абревіації, що представляє собою позначки для швидкого письма - chr., km., usw., bzw., Dr.;
- короткі (скорочені) слова - за кількістю сегментів поділяють короткі слова на три великі групи:
· моносегментальні (при цьому тільки перша частина повнозначного слова
перетворюється в одне ціле слово (Info, Labor, Foto, Zoo);
· частково скорочені слова - таким способом скорочується лише перша
частина слова, друга залишається незмінною (U-Bahn, O-Bus, S-Bahn);
· полісегментальні скорочені слова - вони представляють групу скорочень, які поділяються на літерні та складові скорочення. Літерні скорочення це скорочення із перших букв повнозначних слів (die BRD, die UNO, die NATO), складові ж скорочення - це перші декілька букв повнозначних слів (die Kripo, die Stasi, das Moped) [19].
Тож, як ми можемо спостерігати, для отримання нових слів та словосполучень існує та активно використовується багато різних способів, які одночасно прикрашають та збагачують мову.
1.2 Конверсія: номінативна сутність та основні моделі
Реалізація безперервної взаємодії, взаємообміну між частинами мови висуває конверсію в ряд найважливіших засобів номінативної діяльності. Саме її дією, насамперед, пояснюється феномен того, що “в кожній мові кількість слів набагато перевершує кількість явищ дійсності”, що існують самостійно. На такий висновок наводить не лише практично невичерпна кількість конверсивів, котру не в змозі відобразити жоден, навіть найбільш обсяжний словник, а й неймовірно висока уживаність їх у текстах.
Традиційно значна увага приділяється аналізу морфонологічних змін базової одиниці в складі конверсійної пари, у зв'язку з чим розрізняються “імпліцитна” та “експліцитна” деривація, “внутрішнє” та “зовнішнє” словотворення, “конверсія і трансфігурація”, “словотворення шляхом зміни кореня” та “перехід слова з одного лексико-граматичного класу до іншого” [2].
Якщо керуватись власне функціональним підходом, то слід констатувати ідентичний функціональний статус усіх цих груп, які об'єднані й спільною структурною ознакою - відсутністю в складі лексеми експліцитно виражених словотвірних елементів. Тому в дослідженні вони позначені терміном “конверсиви” [3] .
Своєрідним “яблуком розбрату” переважної кількості праць з питань конверсії в сучасній німецькій мові є статус дієслівного фінального елемента -en. Тут побутує три головні думки. Автори фундаментальної праці “Deutsche Wortbildung Typen und Tendenzen in der deutschen Gegenwartssprache. Das Verb” вважають його словотвірним, В. М. Жирмунський. О. І. Москальська, М. Д. Степанова, П. Гребе, Г. Марчанд, П. фон Поленц - граматичним суфіксом, а Є. С. Кубрякова, Н. Д. Арутюнова, В. Фляйшер пропонують розрізняти дві омонімічні суфіксальні морфеми: -en№ - з формотвірним, -еnІ зі словотвірним статусом [9].
Перша точка зору можлива лише в разі визнання всіх дієслів сучасної німецької мови похідними номінативними одиницями, що суперечить і логіці, й очевидним мовним фактам. Остання - пов'язана з необхідністю ревізії деяких принципових теоретичних положень, маловиправданої справжнім станом справ у мові. За логікою такого підходу, словотвірну функцію слід було б визнати не лише за морфемою en, а й за артиклями іменника der, die, das. При субстантивації саме артикль регулярно розрізнює в складі відприкметникових та віддієприкметникових іменників значення особи/неособи: der, die Unbekannte/das Unbekannte; der, die Alte/das Alte. За бажання, таку ж функцію можна було б приписати артиклеві в парах слів der Spruch/das Sprechen; der Sprung/das Springen, де він, спільно з аблаутом, теж регулярно сигналізує два різних значення: “одномоментний акт дії” та “дія в її протіканні в часі”. Якщо прийняти компромісний погляд, то доведеться погодитись з тим, що дієслово, на відміну від решти повнозначних частин мови, позбавлене здатності до перекатегоризації шляхом конверсії. Воно виражає продукт відповідного стану чи дії, пов'язаної з його проявами [12].
Сам вербалізувальний елемент -en не розвиває якихось диференціювальних, “серійних” значень, наявність котрих - неодмінна ознака словотвірного форманта. Еn є фінальною частиною слова, тобто не входить до його основи.Тому найбільш логічне вирішення цього питання вбачається у визнанні за елементом -еn статусу формотвірної граматичної морфеми, що вказує на дієслівну належність будь-якої похідної одиниці. Особливий функціональний статус дієслова, що виявляється і в синтаксисі, і в словотворі, поширюється і на формотворення, у якому немарковані основні форми повнозначних частин мови (іменника, прикметника, прислівника) протиставлені маркованій основній формі дієслова-інфінітива. Єдиним винятком є субстантивація інфінітива, що й підкреслюється в самій назві словотвірного процесу, при якому зберігається максимально можлива частина “дієслівної якості” в семантиці похідного слова завдяки конвертуванню всієї дієслівної форми, а не лише основи дієслова [14].
Якщо зважити на логіко-семантичну і номінативну сутність конверсії, то у сфері двох основних частин мови - іменника та дієслова - вона не обмежується якимись екстралінгвальними чи соціолінгвальними чинниками. Абстрагувальна здатність мовного мислення дає можливість утілити будь-який елемент дійсності або в субстанціональній формі, або ж як процес, що розгортається у часі. Просторова, статична (іменник) та часова, динамічна (дієслово) фіксація елементів матеріального світу, безвідносно до їх лексичного значення, стає можливою, головним чином, завдяки конверсії.
Обмеження, що трапляються й тут, мають або внутрішньосистемний характер (афіксація або кореневе слово: schцn -schцnen, але beschцnigen; bцse - bцsen, але erbosen; fern - fernen, але entfernen; der Tod - toden, але sterben тощо), a6o ж конверсиви відсутні з конвенціональних міркувань, унаслідок дії мовного узусу, що віддає перевагу виразним засобам іншого рівня, зокрема, синтаксичного: das Dorf - dorfen, але auf dem Lande leben; die Tьr - tьren, але mit einer Tьr versehen; die Tьr einbauen тощо. Тому лексикографічна фіксація цього типу похідних слів - непосильне завдання. Однак установлення правил їх творення з переліком можливих семантичних варіантів необхідне для справді глибокого проникнення в сутність номінативних механізмів мови, що вивчається [16].
В якості основних конверсивних моделей ми можемо виокремити наступні:
1. Модель V>N. Найпродуктивніша субстантивна конверсійна модель сучасної німецької мови, у складі якої слід розрізняти два основних різновиди:
а) субстантивація з відтинанням дієслівного фінального елемента -en, що часто супроводжується зміною кореневого голосного чи іншими морфонологічними змінами твірного дієслова;
У сучасній німецькій мові за першим з наведених вище типів особливо активно творяться іменники від основ напівпрефіксальних та складних дієслів: die Zumast, der Aufwasch, der Ausgriff, die Hinzutat, der Rьckverweis, der Wetthandel. Віддієслівні іменники-конверсиви цього типу сприяють розбудові словотвірних можливостей сучасної німецької мови у сфері словоскладання, пopівняйте: dеr Selbstanspruch, der Nachanstrich, der Kohlendioxid-AusstoЯ, der Neubau-Auftrag, die Einsturzgefahr тощо.
Субстантивація інфінітива є найпростішим і фактично невичерпним способом транспозиції дієслова будь-якої морфологічної структури в іменник. Механізм дії цього дериваційного процесу внаслідок необмежених можливостей та максимально спрощеної схеми структурних і семантичних трансформацій якнайповніше відповідає нагальним потребам мовного спілкування, а тому часто використовується для творення конверсивів для конкретної ситуації і для досягнення конкретних комунікативних намірів. Особливої продуктивності в сучасній німецькій мові набуває субстантивація складних інфінітивів та інфінітивних груп: das Verfьgbarbleiben, das Wegprivatisieren, das Nichtrechthaben, das Nicht-mehr-Mitkommen, das Ins-Gesprдch-Kommen, das Im-Mittelpunkt-Stehen тощо 17.
Існування двох типів конверсійної моделі V>N підкріплюється їхньою семантико-функціональною диференціацією, зокрема протиставленням: der Anstrich - das Anstreichen, der Heimgang - das Heimgehen, der Zusammengriff - das Zusammengreifen. Цікаво, що принципове розходження в семантиці двох типів дієслівної конверсії в німецькій мові підкріплюється формальним розходженням - опозицією артиклів der/das.
Субстантивовані інфінітиви здебільшого зберігають семантико-функціональну специфіку типу, хоча окремі з них у разі досить тривалого вживання в процесах мовлення можуть набувати й предметних значень: das Essen, das Schreiben, das Vermцgen.
2. Модель A>N. Високопродуктивна модель транспозиції будь-якого прикметника в іменник середнього роду. Іменники жіночого та чоловічого роду утворюються лише від прикметників, які позначають якості, властивості, ознаки, притаманні живим істотам. Відповідно до цієї закономірності виникає системно зумовлена семантична диференціація відприкметникових іменників-конверсивів: субстантивована ознака - найменування особи за характерною ознакою.
3. Модель P /,P ІІ>N. За цією моделлю творяться назви осіб за активною (твірна основа - дієприкметник І) чи пасивною (твірна основа - дієприкметник II) ознакою. Головна відмінність від “класичних” суфіксальних найменувань осіб за їх якостями/ознаками полягає в можливості номінації суб'єкта за ситуативною, одномоментною прикметою. Цією обставиною зумовлена висока продуктивність моделі та, як наслідок, поява значної кількості подібних конверсивів безпосередньо в процесах мовлення.
Загалом слід наголосити на особливій ролі артикля в конверсації прикметника, дієприкметника чи дієслова в іменник. Саме завдяки артиклю стає можливою диференціація відприкметникових та віддієприкметникових конверсивів за ознакою “живе/неживе'', яка пронизує більшість лексико-граматичних розрядів іменника. Тому можна стверджувати, що функція артикля в подібних випадках не обмежується тільки вираженням граматичних категорій іменника, а полягає ще й у включенні конверсива до певного лексико-граматичного розряду або семантичної “рубрики''18.
4. Модель N>V. Найпродуктивніша модель перекатегоризації імені в дієслово. Залежно від семантики твірного слова при переході іменника в дієслово виникають різноманітні семантичні угрупування конверсивів:
а) дієслова процесної характеристики осіб: dienern, klempnern, schauspielern, schlossern, schneidern, schreinern, tischlern тощо. Вони творяться від назв осіб, агентивних імен. При трансформації в співвідносне за змістом словосполучення з'являється сполучник als: schauspielern > als Schauspieler arbeiten, wirken.
б) компаративні (порівняльні) дієслова: дffen, barzeln, bіbern, bьffeln, hamstern, hechten, mausen, krebsen, luchsen, lurchen, robben, stьmpern i тощо. Їх значення полягає в порівнянні поведінки, рухів, видів діяльності суб'єкта висловлювання з поведінкою конкретної особи, cоціальної групи людей або різних видів тварин, названих твірною основою. При трансформації у співвідносне за змістом словосполучення у трансформі з'являється сполучник wie: robben > sich wie eine Robbe fortbewegen; wie Robbe fortkriechen.
в) інгресивні дієслова, що виражають наставання певного часового відтинку або пори року, порівняйте: hageln, herbsten, lenzen, nachten, schneien, tagen тощо. Вони творяться переважно від іменників, що позначають явища природи та виражають поняття, пов'язані з розгортанням у часі. Характерна ознака таких дієслів - можливість трансформації в словосполучення з дієсловами sich einsetzen, sich einstellen, werden: tagen >Tag werden; nachten > Naсht werden [19].
г) інхоативні дієслова, що реалізують значення переходу предмета з одного стану в інший, наприклад: krьmeln, modern, rosten, splittern та ін. Вони виникають від позначень частин сукупного цілого або від найменувань фізичних, хімічних, біологічних станів матеріальних тіл. Це нечисленна, відносно замкнута група слів, інтегральною ознакою яких є поява в трансформі виразу «zu etw.(D.) werden»: krьmeln ? zu Krьmeln werden; rosten ? zu Rost werden.
д) фактитивні дієслова з семантикою об'єктноспрямованої дії: bьndeln, filmen, fischen, freveln, hдckseln, hдufeln, heuen, lдrmen, mosten, reisen, schroten, wursten тощо. Спільною формальною ознакою цієї групи відіменникових дієслів-конверсивів є можливість їх трансформації у співвідносну за значенням словосполуку з дієслівним виразом: “zu etw. machen”, де machen може бути замінене синонімічними дієсловами-гіпонімами, що позначають конкретні різновиди діяльності: filmen > einen Film drehen; unterrichten > den Unterricht geben; freveln > einen Frevel begehen тощо. [22].
е) орнативні дієслова зі значенням наділення предметом чи матеріалом, вираженим твірною основою іменника: chloren, chromen, fesseln, kalken, kleiden, kьssen тощо. Основним ресурсом їх творення є іменники - позначення речовин та матеріалів. У рансформі орнативних конверсивів з'являється дієслівний вираз “mit etw. (D.) versehen” наприклад: kalken > mit Kalk versehen.
є) інструментальні дієслова: baggern, bьrsten, flцten, gondeln, hдmmern, rudern, schiffen, schippen тощо, котрі можна вважати різновидом фактитивних дієслів. Однак чисельність подібних дериватів та активність моделі у творенні нових слів дають підстави для виділення їх в окрему групу. Вони з'являються в результаті транспозиції іменників-найменувань механізмів, інструментів, устаткувань у дієслово. При трансформації в співвідносне за значенням словосполучення в трансформі з'являється вираз mit (D.), durch (Akk.), per (Akk.) etw. tun, machen: hдmmern ? mit dem Hammer etw. tun, machen.
ж) привативні дієслова, що виражають усунення, вилучення предмета чи об'єкта, позначеного твірною основою, порівняйте: hдuten, kernen, pellen, schдlen, schuppen тощо. Вони утворюють порівняно замкнутий малопродуктивний ряд і трансформуються в словосполучення з дієслівним виразом «etw. von (D) entfernen»: schuppen > die Schuppen entfernen.
з) локативні дієслова hausen, landen, schultern, speichern, wassern, weiden, zelten тощо з твірною основою - іменником, що означає місцеперебування людей або місцезнаходження предметів. Їм можуть бути поставлені у відповідність словосполучення з дієслівними конструкціями “sich in, an, auf (D.) befinden”, “in, an, auf (D.) tragen”, “in, an, аф (D.) setzen, stellen, nehmen, fьhren”, наприклад: wassern > aufs Wasser niedergehen; zelten > im Zelt ьber Nacht bleiben usw.
Характерною ознакою конверсійної моделі N>V є “експресивізація”, впливу якої зазнають всі названі вище семантичні угруповання, за винятком дієслів з орнативним та інхоативним значенням. У результаті, як правило, у їхній семантичній структурі співіснують метафоричне та власне словотвірне значення. Наприклад: sumpfen 1) sumpfig werden; 2) die Nacht durchzechen; krebsen: 1) Krebse fangen; 2) sich abmьhen, mьhsam kriechen (G. Wahrig).
Попри численні семантичні угруповання відіменникових дієслів-конверсивів, основним їхнім цільовим призначенням залишається вербалізація імені. Семантичне розшарування похідних слів - наслідок принципових відмінностей у лексичному значенні твірних іменників, входження їх до різноманітних семантичних розрядів. Продуктивність конверсійної моделі N>V підтверджується значною кількістю новотворів, особливо від складних іменників: abendbroten, beaten, fuЯballern, drahten, hebeln, krдmern, kranen, kunstmalen, mahlzeiten, maikдfern, malern, pantoffeln, sicheln, skaten, theatern, zoomen, donnerwettern usw.
5. Модель A>V. Творення відприкметникових безафіксних дієслів обмежене тим, що воно не поширюється на ад'єктивовані дієприкметник І і дієприкметник II, які складають значну частину загалу прикметників. Винятком можна вважати лише так звані похідні “композити”, “декомпозити” чи “парасинтетичні слова”, що творяться за конверсією від складних чи складнопохідних дієприкметників II: aus Not gelandet < notgelandet < notlanden; unter Zwang gesiedelt < zwangsgesiedelt < zwangssiedeln.
Ще одним істотним обмежувальним чинником є нездатність похідних прикметників до переходу в розряд дієслів через конверсію. Та все ж творення безафіксних відприкметникових дієслів має досить регулярний характер, а значення конверсива залежить від того, під який лексико-граматичний розряд підводиться прикметник: у разі транспозиції в розряд перехідних дієслів реалізується фактитивне значення: bessern, krьmmen, nдhern, schwдchen, schwдrzen, stдrken, trocknen; у разі входженні до розряду неперехідних дієслів - інхоативне значення: faulen, grьnen, heilen, lahmen, nдssen, reifen тощо. Віддієприкметникові дієслова-конверсиви практично не поповнюються новотворами, проте зберігають продуктивність, бо широко залучаються до словотвірних процесів шляхом префіксації, напівпрефіксації чи словоскладання: hereinblauen, herumverbessern, hineinbreiten, hineinfдlschen, hineinfaulen, hinьberwelken, mitreifen, umlauen, vorfeuchten, weitergrьnen usw.
Приклади конверсій, як на німецькій, так і на українській мові, можна побачити в наведеній нижче таблиці (дивитись таблицю 1.1).
geigen, salzen, flцten, wurzeln, pfeffern
тлумачити, гончарити, телефонувати, центрувати,
ластиковий, лебідковий, левадний, голосний
montags, nachts, abends, dank, weg, heim
бігом, протягом, кругом, гуртом, часом
der Lauf, der Ruf, das Lesen, das Leben, das Aussehen
(sehr selten) wach, starr, wirr, bange, weh
виходячи, вивчаючи, зробивши, лежма, нехотя
das Neue, Interessante, Wesentliche
пряма, дорога, німий, старий, знайомий, хворий
kьrzen, glдtten, reifen, nahen, rцten, weiЯen
гарнішати, червоніти, багрити, правити, добрішати
низько, добре, гарно, погано, вороже
Отже, основною номінативною функцією конверсії в сучасній німецькій мові є функція перекатегоризації на рівні частин мови, а тому цілком слушним є висновок про те, що “ономасіологічна специфіка безафіксного словотворення полягає в тому, що воно відображає бачення, сприйняття, розуміння десигната в новому ракурсі, у новій категоріальній проекції”. Однак не менш важливою можна вважати і функцію субкатегоризації у межах тої частини мови, до якої потрапляє відповідний конверсив. Вона здійснюється відповідно до наявних лексико-семантичних розрядів або номінативних можливостей осмислення значення конверсива, що визначаються категорійною семантикою частин мови, що взаємодіють [23].
Поширення конверсії не лише на кореневі лексеми, а й на слова з морфологічною структурою будь-якого ступеня складності, й словосполучення, слід додати до цього ще й необмежені можливості її взаємодії з усіма іншими способами словотворення, щоб уявити собі значущість та поширеність цього способу словотворення в сучасній німецькій мові.
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНВЕРСІЇ
Сучасне наукове бачення природи і сутності мови грунтується на його динамічності та гнучкості, відсутності в ньому жорстких кордонів між частинами мови, оскільки мова настільки ж диалектична, як і об'єктивний світ, що знаходить відображення в мовних одиницях. У зв'язку з цим особливої актуальності набувають ряд питань, пов'язаних з перекатегорезацією мовних одиниць, яку українські та зарубіжні лінгвісти інтерпретують по-різному. У мовознавстві висуваються різні варіанти перегляду традиційної теорії “перехідності частин мови” з різних позицій з точки зору загальних типів перехідних процесів (В. І. Кодухов, В. В. Бабайцева, В. Н. Мігірін), дериваційної системи (Е. С. Кубрякова, В. М. Нікітевіч), синхронного словотворення (В. В. Лопатін, Е. П. Калечіц), семантико-синтаксичної організації речення (В. В. Богданов), функціональної морфології (А. В. Бондарко, О. М. Кім), загальних процесів взаємодії частин мови (Л. В.Борте). Деякі автори, залишаючись в цілому в рамках традиційної теорії “перехідності частин мови”, вносять в неї суттєві доповнення та уточнення (М. С. Буніна, М. Ф. Лукін, Ю. І. Леденев та ін.). Висловлено чимало цікавих і плідних ідей, що визначають деякі напрямки досліджень у цій області (В. Г. Гак, Н. Д. Арутюнова, С. Д. Кацнельсон, В. М. Нікітевіч, В. В. Лопатін).
Говорячи про перераховані вище різноманітні підходи до вивчення явища конверсії, слід підкреслити, що в цілому вони не суперечать, а швидше доповнюють один одного. Така різноманітність поглядів на даний лінгвістичний феномен свідчить про багатогранність даного явища. Суть відмінностей нерідко полягає лише в ракурсі, що обирається тим чи іншим дослідником при аналізі даного лінгвістичного феномена.
У кожній мові діють певні закони лінгвістики - тенденції розвитку. В німецькій мові серед них виділяється тенденція мовної економії, як така, що найбільш відповідає сучасному ритму життя і набирає все більшого поширення. Дослідженнями в цій області займалося багато відомих лінгвістів, наприклад В. Д. Дєвкін, В. Фляйшер, Р. Гроссе. Вони розглядали різні аспекти цього питання. Ними було виділено тенденції розвитку, характерні для німецької мови: тенденція до регулярності, до експресивності, до розвитку словоскладання та тенденція до надлишковості мовних засобів. Але серед них виділяється мовна економія як прагнення звести до мінімуму розумову та фізичну діяльність мовця. Tенденеція до передачі більшої кількості інформації здійснюється двома способами: за допомогою компресії та суперсегмен
Конверсія як спосіб збагачення словникового складу мови курсовая работа. Иностранные языки и языкознание.
Курсовая работа по теме Эффективность предпринимательской деятельности в российской экономике
Типовое Сочинение Егэ
Реферат: Правовое регулирование наследования по закону
Рефераты По Фтизиатрии В Формате Word
Русский Язык Моего Края Эссе
Реферат по теме Природно-заповідний фонд села Березняки Смілянського району
Реферат: Предмет бухгалтерского учета 2
Реферат: Методические рекомендации по подготовке к практическим занятиям, семинарам и коллоквиумам для студентов специальности
Курсовая работа: Проблемы и перспективы развития малого Бизнеса в России 2
Сочинение Похвальное Слово Державину
Мини Сочинение О Богатырях Современности
Реферат по теме Советско-югославский конфликт в документах трех совещаний Коминформа
Реферат по теме Современные пирамиды
Пирамидный Путь Реферат
Реферат: Ранняя неонатальная адаптация и переходные состояния новорожденного
Реферат по теме Реферат по философии_Технические знания в строительной практике Древнего мира (Потапова ЕВ)
Курсовая работа: Формирование мирового спроса и предложения нефти
Каналы связи
Реферат: Бенгальская кошка
Тексты Про Язык Сочинение Егэ
Правовые основы предпринимательской деятельности - Государство и право контрольная работа
Особенности правового регулирования поставки товаров для государственных и муниципальных нужд - Государство и право курсовая работа
Comparison of nouns in English and Russian languages - Иностранные языки и языкознание курсовая работа