Контрактація як один із договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Контрактація як один із договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції

Договірні форми реалізації сільськогосподарської продукції. Здійснення збуту вироблених і виготовлених продуктів харчування та сільськогосподарської сировини в Україні. Сторони в договорі контрактації. Відповідальність сторін за невиконання зобов'язань.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

біоресурсів і природокористування України
" Контрактація як один із договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції"
договірний реалізація сільськогосподарський контрактація
Актуальність питання, поставленого в курсовому проекті полягає в тому, в умовах активізації підприємницької діяльності аграрних товаровиробників, реформуванням аграрного сектора економіки, великого значення набувають договори в сфері реалізації сільськогосподарської продукції. Для нашої держави договір контрактації є основною формою закупівлі сільськогосподарської продукції, а сільськогосподарське виробництво займає чільне місце у економіці країни. Тому, від належного правового регулювання цих відносин залежить стан продовольчої безпеки України, оскільки недостатня її кількість може мати непередбачувані соціальні та економічні наслідки.
Здійснення збуту (продажу) вироблених і виготовлених продуктів харчування та сільськогосподарської сировини становить собою, по-перше, реалізацію виробником належного йому права власності на цю продукцію, реалізацію його права розпорядження нею; по-друге, організація збуту (продажу) своєї продукції є проявом його права на підприємницьку діяльність; по-третє, раціональна організація збуту (продажу) продукції забезпечується одержання її власником відповідного прибутку (доходу), без чого виробничо-господарська діяльність була б недоцільною і непотрібною.
За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити і передати заготівнику такої продукції у власність, повне господарське відання або оперативне управління вироблену ним продукцію в зумовлені договором строки в кількості і асортименті, передбачених цим договором, а заготівник зобов'язується сприяти виробнику у виробництві ним сільгосппродукції, прийняти і оплатити її за обумовленими цінами.
Об'єктом дослідження виступає договір контрактації сільськогосподарської продукції, його значення і роль в українському законодавстві.
Предметом дослідження виступають норми чинного аграрного, господарського та цивільного законодавства та інші нормативно-правові акти щодо договору контрактації.
Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на основі методів аналізу теоретико-методологічних засад, співставлення та компаративістського, дослідити всі властивості договору контрактації сільськогосподарської продукції, його зміст, права, обов'язки та відповідальність сторін за невиконання договору контрактації сільськогосподарської продукції.
Відповідно до поставленої мети, головними завданнями роботи є наступні:
- Дослідження поняття та суті договору контрактації;
- Вивчення змісту, права та обов'язків сторін договору контрактації сільськогосподарської продукції;
- Виявлення проблем у законодавчому регулюванні даного виду договору.
При написанні роботи використовувались праці вітчизняних вчених у галузях аграрного, цивільного та господарського права. Зокрема, Харитонова Є.О., КрупкИ Ю. М., Підопригори О.А., Погрібного О.О., Жушмана В. П., Панченка М.І., Шевченка Я. М., Борисової В. І., Дзера О.В., Несинової С. В., Вінник О. М., а також праці багатьох інших вчених.
Робота складається із вступу, трьох розділів, п'яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.
1. Договірні форми реалізації сільськогосподарської продукції
Забезпечення населення продовольством, а переробних підприємницьких товариств необхідною сировиною у значній мірі залежить від чітко налагодженої системи договірних відносин із закупівлі сільськогосподарської продукції у її виробників, які можуть самостійно реалізовувати останню за договорами через біржі, заготівельні та посередницькі організації.
Договір виступає правовою формою регулювання економічних відносин за участю аграрних това ровиробників. Вона застосовується при здійсненні господарської та іншої діяльності виробників аграрної продукції у відносинах з державними, кооперативними і приватними партнерами. Загальне поняття договору передбачено ст. 626 ЦК України, згідно з якою договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір у сільському господарстві можна визначити як правовідношення між двома або більше суб'єктами аграрного господарювання, змістом якого є їхні договірні майнові зобов'язання діяти певним чином: передавати і приймати сільськогосподарську продукцію, виконувати роботу, надавати послуги.
Питання про договори в сільському господарстві є одним зі спірних і проблемних у науці аграрного права, але в будь-якому разі слід мати на увазі, що аграрно-правові договори є предметом саме аграрного права. Проте нормативне-правове регулювання договірних відносин в аграрному секторі економіки в сучасних умовах забезпечено значною мірою ЦК України, норми якого поширюються в рівному ступені на договірні відносини в будь-якій сфері, а також ГК України, тобто всі аграрно-правові договори підпорядковуються загальним правилам цивільного та господарського законодавства. Аграрне право в свою чергу визначає особливості їх правового регулювання. Особливості договірних відносин сільськогосподарських підприємств виявляються в кожному структурному елементі договору (суб'єкти, предмет, зміст та ін.).
Щоб досягти як практичної, так і наукової мети в аграрному праві провадиться класифікація договорів у сільському господарстві за певними ознаками. При цьому треба брати до уваги, що сама галузь аграрного права є самостійною комплексною галуззю, тому з одного боку, загальні положенн я про правочини та їх різновид - договори, містяться в цивільному законодавстві, а правила про окремі специфічні договори в господарських відносинах зазнали свого правового регулювання в рамках господарського законодавства.
З іншого боку, специфіка відносин аграрного виробництва сама по собі та в поєднанні зі специфікою їх законодавчого регулювання зумовлює особливий підхід до визначення поняття, класифікації, змісту договорів у сільському господарстві.
Через це наука аграрного права не може не враховувати системи договірних зобов'язань за ЦК, який поділяє їх на договори: ті, що опосередковують перехід права власності; пов'язані з передачею майна у тимчасове користування; про виконання робіт; про надання послуг; про страхування; про кредитно-розрахункові відносини; про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
Враховуючи специфіку аграрних відносин, договори у сільському господарстві поділяють на три основні групи. До першої групи належать такі договори: про спільну діяльність з виробництва певної продукції рослинництва та тваринництва; про спільну діяльність з виробництва, дорощування та відкормлювання молодняку худоби та птиці; на виробництво та переробку кормів для тваринництва; з фермерськими господарствами на виробництво продукції на землях цих господарств; інші договори про виробництво сільськогосподарської продукції. До другої групи належать аграрно-правові договори: про реалізацію сільськогосподарської продукції та товарів; про матеріально-технічне забезпечення; про фінансове забезпечення; інші договори про реалізацію продукції та постачання. До третьої групи означених документів відносять договори: про агрохімічне обслуговування сільськогосподарських підприємств; про виконання меліоративних робіт; про ремонт техніки та її технічне обслуговування; про виконання інших підрядних робіт; про надання наукових послуг аграрним підприємствам; договори з банківськими установами та інші договори про надання різноманітних послуг. Окрему групу складають договори про виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт у сфері сільського господарства тощо.
У спеціальній літературі пропонується така система договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції: договір контрактації сільськогосподарської продукції; договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції; договір комісії; договір міни. Але щодо такої системи побудови договірних зобов'язань мають бути зроблені певні застереження: по-перше, контрактація за ЦК України розглядається як різновид купівлі-продажу; по-друге, за власною природою договір комісії безпосередньо не сприяє реалізації сільськогосподарської продукції, а лише опосередковує її в майбутньому, оскільки за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один чи декілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Забезпечення потреб у продукції сільського господарства для бюджетної сфери, формування державного резервного та елітного насіннєвих фондів і генетичного фонду у тваринництві здійснюється через державний контракт. Виробники сільгосппродукції самостійно розпоряджаються своєю продукцією, реалізуючи її за державними контрактами та іншими договорами через біржі, торгові та контрактові будинки, заготівельні та посередницькі організації, товарні ринки тощо. Так, закупівля сільськогосподарської продукції за державні кошти може здійснюватися шляхом таких процедур: відкритих торгів; торгів з обмеженою участю; двоступеневих торгів; запиту цінових пропозицій (котирувань); закупівлі в одного постачальника. Договір про закупівлю набуває чинності з моменту його підписання замовником та виконавцем -- визначеним переможцем закупівлі. Договір укладається тільки в письмовій формі. Зокрема, заставні закупівлі зерна згадуються в Указі Президента України "Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва т а розвитку ринку зерна", яким передбачено подолання негативних наслідків сезонних і кон'юнктурних коливань обсягів продажу і цін на зерно і хлібопродукти шляхом впровадження механізму заставних закупок зерна, який передбачає закупку зерна у сільськогосподарських товаровиробників в сезон збирання за заставними цінами та гарантування їм права наступного продажу цього зерна за ринковими цінами в разі перевищення заставних цін за умови відшкодування вартості зберігання такого зерна, а також кредитування заставних закупок зерна, а починаючи з 2001 р. -- їх бюджетне фінансування.
Особливе місце у системі аграрно-правових договорів належить біржовим контрактам на реалізацію сільськогосподарської продукції. Вони мають стати інструментом кредитування сільського господарства і чинником забезпечення його стабільності та невпинного розвитку. Діяльність товарних бірж в Україні регламентується Законом України від 10 грудня 1991 р. "Про товарну біржу".Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Типовими правилами біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією від 3 квітня 1996 р., врегульовано правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією. Створення системи спеціалізованих аграрних бірж започатковано Указом Президента України від 18 січня 1995 р. "Про заходи щодо реформування аграрних відносин".
Аграрні товаровиробники мають право на договірній основі реалізувати продукцію за державним контрактом, за спотовими, форвардними, ф'ючерсними контрактами, за опціонами, через біржу, торговий дім та ін.
Відповідно до Закону України від 24 червня 2004 р. "Про державну підтримку сільського господарства", аграрна біржа - це юридична особа, створена згідно із Законом України "Про товарну біржу", яка підпадає під регулювання норм такого Закону і статей 279-282 ГК України та надає послуги суб'єктам господарювання з укладення біржових договорів щодо сільськогосподарської продукції, товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення розрахунково-клірингової діяльності за ними.
Основні інструменти фондов ого ринку - форвардний та ф'ючерсний контракти, які є деривативами. Відповідно до п. 1.5 Закону України від 28 грудня 1994 р. "Про оподаткування прибутку підприємств" дериватив - це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.
Форвардний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) товар у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під чає укладення форвардного контракту.
Ф'ючерсний контракт на зерно - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) товар у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.
Торгівля за спотовими контрактами проводиться наявним стандартним товаром, який протягом тижня після укладення угоди поставляється до сертифікованого біржового складу за рахунок продавця. Оплата продукції здійснюється протягом двох днів після укладення угоди.
Опціон (від англ. option - вибір) надає можливість одній зі сторін договору обирати спосіб чи обсяг виконання обов'язків за договором або відмовитися від нього. У біржовому праві - це вид угоди, яка передбачає право покупця за таким договором відмовитися від його виконання, як правило, з оплатою премії.
Сільськогосподарський товаровиробник має право за власним бажанням вчинити бартерну угоду, тобто обміняти з другою стороною цього договору сільськогосподарську продукцію на іншу. Відповідно до п. 1 ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший. Зазвичай, за такими договорами вони одержують необхідні матеріально-технічні ресурси (обладнання, нафтопродукти, засоби захисту рослин і тварин тощо) або товари широкого вжитку. Застосування цих договорів у сільському господарстві дає змогу аграріям діяти за умов великої інфляції. Водночас вони позбавляють товаровиробників обігових коштів. Тому уряд намагається обмежити застосування бартеру.
Заготівельні та переробні підприємства договірних засадах можуть приймати від виробників сільськогосподарську сировину на зберігання і переробку незалежно від напрямків подальшого її використання. Розрахунки за зберігання та переробку сировини і готової продукції за угодою сторін можуть здійснюватися у грошовій формі з використанням частини готової продукції або у змішаній формі.
Сільськогосподарські підприємства укладають з членами сільгосппідприємств, робітниками держгоспів, пенсіонерами та іншими громадянами на добровільній основі договори на вирощування худоби і птиці та на закупівлю лишків молока. Закуплену у громадян за цими договорами продукцію господарство продає державі і зараховує собі у рахунок виконання зобов'язань з контрактації. Крім того, худобу, птицю, кроликів, вирощених у підсобних господарствах громадян, можуть закуповувати заготівельні організації споживчої кооперації, організації громадського харчування та інші організації за договірними цінами.
Аграрні товаровиробники реалізують сільськогосподарську продукцію на основі і інших договорів. Так, реалізація вирощеної аграрної продукції може здійснюватись за договором купівлі-продажу безпосередньо зі складу аграрного товаровиробника, з поля, з транспортного засобу самим виробником або через власні крамниці, лотки, а також через товарні біржі, торгові доми, продовольчі державні і приватні крамниці тощо. Продукція переробки реалізується аграрними товаровиробниками за договорами поставки.
Законодавство України регламентує реалізацію сільськогосподарської прод укції і за договором комісії. За допомогою комісії сільськогосподарське підприємство доручає відповідній торговельній організації продати на комісійних засадах сільськогосподарську продукцію.
2. Характеристика договору контрактації сільськогосподарської продукції
2.1 Поняття договору про закупівлю сільськогосподарської продукції
Договори контрактації є традиційною формою закупівлі сільськогосподарської продукції ще з часів радянського права. У попередньому законодавстві договір контрактації регулювали положення гл. 24 ЦК 1963 р. та нормативно-правові акти, прийняті відповідно до нього. 2004 р. відбулися зміни в системі нормативно-правових актів, у тому числі з питань регулювання розглядуваних відносин. Так, з 1 січня 2004 р. набрали чинності ЦК та ГК. Обидва кодекси містять положення про регулювання відносин і з закупівлі сільськогосподарської продукції на умовах договору контрактації.
Згідно з ч. 1 ст. 713 ЦК України за договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену ним сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію й оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.
Згідно зі ст. 272 ГК України за договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (надалі -- виробник) зобов'язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (надалі -- контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти й оплатити її.
Зміст цих визначень має багато спільного і водночас містить неприпустимі для таких актів розбіжності. По-перше, за ЦК продукція переходить у власність контрактанта, а в ГК про це нічого не зазначається; по-друге, за ГК договір контрактації укладається лише для державних закупок продукції, а в ЦК про це нічого не згадується; по-третє, за ГК контрактантами можуть бути лише певні юридичні особи, а за ЦК їх коло не обмежується. Посполітак В. В. та Ханик-Посполітак Р. Ю. вважають, що норми ЦК та ГК щодо регулювання відносин контрактації сільськогосподарської продукції доцільно об'єднати. Фактично йдеться про взяття за основу норм ГК, замінивши визначення договору контрактації сільськогосподарської продукції на більш вдале з ЦК. Якщо буде визнано доцільність існування ч. 1 cт. 272 ГК, то її слід перенести в кінець параграфу. Це дозволить чітко визначити, що договір контрактації є можливим для різних суб'єктів права, а не тільки тих, що займаються державною закупівлею сільськогосподарської продукції.
Слід зазначити, що положення ГК України (статті 272-274) є спеціальними стосовно положень ст. 713 ЦК України, тому вони мають переважне значення в регулюванні відносин із закупівлі сільськогосподарської продукції за договором контрактації. З іншого боку, якщо спеціальним законом окремі питання не врегульовано, мають застосовуватися положення ЦК України.
Отже, контрактація сільськогосподарської продукції - це державна закупка зазначеної продукції, що здійснюється за договорами контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції. Сільськогосподарська продукція - це будь-яка продукція тваринного і рослинного походження, що підпадає під визначення першої - двадцять четвертої груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.
За ЦК, договір контрактації є різновидом купівлі-продажу. Положення про цей вид договірного зобов'язання міститься в гл. 54 ЦК. На ці відносини, відповідно, поширюється дія параграфу 1 гл. 54 ЦК -- "Загальні положення про купівлю-продаж". До відносин за договором контрактації застосовуються загальні положення про договір купівлі-продажу і правила про договори поставки, якщо інше не передбачено договором, законом або іншими нормативно-правовими актами (ч. 2 ст. 713 ЦК України). Він також належить до різновиду договорів на реалізацію майна, але поєднує в собі деякі елементи організаційного договору (щодо надання контрактантом сприяння іншій стороні договору, яка виробляє та реалізує сільськогосподарську продукцію, порядку координації дій сторін щодо виконання ними договірних зобов'язань). У визначенні підкреслюється, що за відповідним договором виробник повинен, насамперед, виробити продукцію та передати її заготівельнику (контрактанту). У цьому разі договір контрактації буде поєднувати в собі ознаки договорів підряду, купівлі-продажу та поставки. Якщо продукція вже вироблена, договір контрактації укладається за правилами щодо договорів купівлі-продажу та поставки.
У договорах контрактації повинні передбачатися: види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин; кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника; ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції; обов'язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства; взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору та інші умови.
Договір контрактації сільськогосподарської продукції є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Оплатний характер його полягає в тому, що одержану від виробника сільськогосподарську продукцію покупець оплачує за встановленими цінами. Характер розподілу прав і обов'язків у договорі контрактації дає підставу віднести його до двостороннього. Це означає, що обидві сторони взаємно беруть на себе обов'язки та у кожної з них відповідно виникає право вимоги до іншої сторони.
Договір контрактації має плановий характер. Він укладається на основі та на виконання державних замовлень, розпорядження якого обов'язкові для обох сторін. Державне замовлення може визначати правовідносини сторін щодо закупівлі, структуру договірних зв'язків, основні умови договору. Відносини, пов'язані з державним замовленням, регулюються законом "Про поставки продукції для державних потреб" та Порядком формування та розміщення державних замовлень на поставки продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. №266.
Договір контрактації опосередковує відносини щодо заготовлення сільськогосподарської продукції та сировини, що становить основу добробуту будь-якого суспільства. Специфіка сільськогосподарського виробництва робить виробника економічно більш слабкою стороною договору, тому правове регулювання відносин контрактації має на меті підвищення рівня правового захисту виробника-продавця з метою зрівняння його економічних можливостей з можливостями покупця.
2.2 Сторони в договорі контрактації
Сторони договору: продавець (виробник продукції) та заготівельник (контрактант). Ними, як правило, є підприємці, тому даний договір відносять традиційно до господарських договорів. У зв'язку з цим для закупівлі сільськогосподарської продукції для державних потреб інтереси держави представляють спеціальні особи - державні замовники. Зокрема, замовниками можуть виступати міністерства, установи та організації, яким виділяються кошти з державного бюджету.
З іншого боку в договорі контрактації виступають підприємства та організації будь-яких форм власності, що виробляють сільськогосподарську продукцію. Визначення поняття "сільськогосподарський виробник" законодавство не дає, але Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" визначає поняття "сільськогосподарський товаровиробник", куди відносить: фізичних або юридичних осіб незалежно від форми власності та господарювання, в яких валовий доход, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та (або) поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу. Це обмеження не поширюється на осіб, які мають особисті підсобні господарства. Згідно зі ст. 1 Закону України від 18 січня 2001 р. "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001--2004 років" сільськогосподарським товаровиробником може бути фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності в цьому разі не є обов'язковою.
За визначенням договору контрактації сільськогосподарської продукції, що наводиться у ГК, вбачається, що контрактантом може бути підприємство чи організація, тобто юридична особа, що згідно зі своїми установчими документами здійснює закупівлю сільськогосподарської продукції.
В окремих випадках особа, що має статус контрактанта, визначається нормативним шляхом. Наприклад, згідно із Законом України від 4 липня 2002 р. "Про зерно та ринок зерна в Україні" заставні закупки зерна, тобто гарантовані державою закупки зерна у сільськогосподарських товаровиробників на певний термін за заставними цінами при зберіганні за ними на встановлений у договорі заставних закупок зерна строк права витребувати це зерно, здійснює Державний агент із забезпечення заставних закупок зерна. Ним може бути державне підприємство або господарське товариство, частка держави в статутному фонді якого становить не менше 75%, ікс визначене на конкурсних засадах Кабінетом Міністрів України.
Іноді контрактант (заготівельник) видає товаровиробникові так звану відвантажувальну рознарядку про відправку продукції не за своєю адресою, а за адресою іншої організації -- одержувача, з якою він перебуває в договірних відносинах з поставок. Тоді просування сільгосппродукції від товаровиробника до споживача (промислового чи торговельного підприємства) оформляються двома договорами -- договором контрактації і договором поставки. Договір поставки пов'язує контрактанта (заготівельника) і одержувача продукції.
Предмет договору контрактації - будь-яка продукція сільськогосподарського виробництва (рослинництва, тваринництва тощо) як в необробленому вигляді (зернові, картопля, овочі), так і та, що пройшла первинну обробку (масло, вершки). В більшості випадків контрактується майбутній врожай, якого ще не існує на момент укладання договору.
ЦК України не дає визначення поняття "сільськогосподарська продукція". Таке поняття встановлює ст. 1 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України".
Сільськогосподарська продукція -- це будь-яка продукція тваринного і рослинного походження, що підпадає під визначення першої-двадцять четвертої груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 р. № 1354 "Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності"
Також поняття сільськогосподарської продукції міститься у Законі України від 24 червня 2004 р. "Про державну підтримку сільського господарства України", згідно з п. 2.15 ст. 2 якого нею вважаються товари, які підпадають під визначення 1--24 груп УКТ ЗЕД. За Законом України від 5 квітня 2001 р. "Про Митний тариф України" до цих груп товарів належать живі тварини; продукти тваринного походження; продукти рослинного походження; жири та олії тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готові харчові жири; віск тваринного або рослинного походження, а також готові харчові продукти; алкогольні та безалкогольні напої і оцет; тютюн та його замінники.
При укладенні договору сторони можуть передбачити, що в рахунок виконання зобов'язання щодо здавання продукції у свіжому (натуральному) вигляді товаровиробник частину продукції продає у переробленому вигляді.
Сільгосппродукція у сирому вигляді є предметом договору поставки, коли він укладений між заготівельною організацією і промисловим підприємством. За загальним правилом на реалізацію переробленої продукції укладається договір поставки. Проте, щоб уникнути укладення двох договорів з одним товаровиробником -- на реалізацію сільгосппродукції у сирому вигляді й окремо у переробленому вигляді, укладають тільки договір контрактації. Взагалі сторонам надається можливість вибору правової форми реалізації сільгосппродукції (купівля-продаж, контрактація або поставка).
Предметом договору контрактації може бути лише продукція у сирому стані або така, що пройшла первинну обробку. Тому не може бути предметом договору контрактації цукор, борошно, консерви та інші продукти переробки. Предметом договору контрактації також є продукція, безпосередньо вироблена виробником сільськогосподарської продукції, тому не може бути предметом договору контрактації сільськогосподарська продукція, придбана стороною у інших осіб.
- види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;
- кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;
- ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;
- обов'язки контрактанта щодо надання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;
- взаємна відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору.
Виробництво сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від кліматичних умов, тому конкретні строки здачі продукції сторони можуть погоджувати додатково. При цьому, за загальним правилом, реалізація сільськогосподарськими виробниками отриманої ними продукції здійснюється на принципах вільного вибору форм, способів, видів і місця реалізації, за цінами, встановлюваними угодою сторін, а реалізація продукції в рахунок державного контракту чи замовлення - за цінами, встановленими умовами договорів з урахуванням показників нормативних актів.
Особливості виконання договорів контрактації встановлюються Положенням про контрактацію сільськогосподарської продукції, яке затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 273 ГК).
3. Виконання договору контрактації сільськогосподарської продукції
Зміст договору -- це сукупність встановлених нор
Контрактація як один із договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції курсовая работа. Государство и право.
Контрольная Работа На Тему Структура Государственного Управления Англии
Путешествие По Константинополю Сочинение
Хорошенко Сергей Викторович Диссертация
Тема Эссе Учитель Года 2022
Доклад по теме Готтентотские языки
Реферат Горячие Точки Планеты
Реферат по теме Теория социального менеджмента
Пример Диссертации 2022
Эссе Хочу Быть Спасателем
Реферат: Толстой Семейное счастие
Напишите Сочинение Рассуждение Слово Дано Человеку
Сочинение Путешествие По Рыцарскому Замку
Доклад: Музей А.С.Пушкина
Методика Родительское Сочинение Автор
Контрольная работа по теме Коррупция в провинциальном управлении
Курсовая работа: Инфляция и антиинфляционная политика 3
Контрольная Работа Обществознание 9
Дневник Отчет Прохождения Производственной Практики
Сочинение На Тему Письмо Правдина Екатерине 2
Извержение Вулкана Реферат По Обж
Маркшейдерское обеспечение при сбойке горизонтальных выработок - Геология, гидрология и геодезия курсовая работа
Аттестация и лицензирование аудиторской деятельности - Бухгалтерский учет и аудит контрольная работа
Организация бухгалтерского учета в ООО "Универхим" - Бухгалтерский учет и аудит отчет по практике