Контакт

Проста гра, в яку можна грати компанією від трьох чоловік. Один загадує слово (іменник, загальне, однина) і називає вголос його першу літеру, завдання інших – відгадати слово, згадуючи інші слова на цю літеру, задаючи про них питання і перевіряючи, чи не те загадав ведучий. Завдання ведучого – якомога довше не відкривати гравцям наступні літери в слові. Наприклад, загадане слово на букву «д». Хтось із гравців ставить запитання: «Це випадково не місце, де ми живемо?» Тут і починається найцікавіше: ведучий повинен якомога швидше збагнути, що має на увазі гравець, і сказати «Ні, це не “будинок”» ( ну, або, якщо це і був «будинок», чесно в цьому зізнатися). Але паралельно про те ж саме думають і інші гравці, і якщо вони раніше ведучого розуміють, що мається на увазі «будинок», то кажуть: «контакт» або «є контакт», і починають хором рахувати до десяти (поки йде рахунок, у ведучого все ще є шанс врятуватися і вгадати, про що йде мова!), а потім називають слово. Якщо хоча б двоє збіглися, тобто на рахунок десять хором сказали «будинок», ведучий повинен розкривати наступну літеру, і новий варіант гравців буде вже починатися на відомі тепер літери «д» + наступна. Якщо ж обіграти на цьому питанні ведучого не вдалося, то учасникам пропонують новий варіант. Зрозуміло, є сенс ускладнювати дефініції, а не питати про все прямо, – тому питання про «будинок» краще звучав би як «це не там, де сходить сонце?» (З прселанням до відомої пісні «Будинок сонця, що сходить» групи The Animals) . Зазвичай той, хто в кінцевому рахунку добирається до шуканого слова (називає його або задає питання, що приводить до перемоги), стає наступним ведучим.