Консенсуальні та реальні господарські договори: правове регулювання, практика застосування, ризики - Государство и право дипломная работа

Главная

Государство и право
Консенсуальні та реальні господарські договори: правове регулювання, практика застосування, ризики

Види господарських договорів, критерії їх систематизації та співвідношення із правочином. Форма та умови договору, особливості його зміни. Консенсуальний та реальний договори, види ризиків. Визнання господарського договору недійсним, нікчемним, фіктивним.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва академії правових наук України
Спеціальність 12.00.03 - Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право.
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Порівняльно-правова характеристика спадкових правовідносин в Україні та зарубіжних країнах (Російській Федерації, Франції, Німеччині, США)
1) обґрунтовано висновок щодо тотожності принципових підходів до правового регулювання спадкових відносин в Україні, Російській Федерації, Франції, Німеччині, що полягають у розгляді спадкування як особливого механізму переходу прав та/або обов'язків від померлої особи до спадкоємців, у визнанні абсолютного характеру та обмеженості строків існування спадкового правовідношення, у погляді на спадщину як на єдиний об'єкт спадкового правовідношення, у визнанні суб'єктивного спадкового права як майнового права, яке є юридичною умовою виникнення інших цивільних правовідносин;
2) на підставі загальнотеоретичного розуміння терміну «модельне правовідношення» визначено поняття «модельне спадкове правовідношення», під яким розуміється модель поведінки, закріплена у нормах спадкового права, що є загальним взірцем, на який повинні орієнтуватись та з яким повинні погоджувати свою поведінку суб'єкти спадкового права, вступаючи у те чи інше конкретне спадкове правовідношення;
3) обґрунтовано висновок, що до юридичного складу, який спричиняє виникнення спадкового правовідношення, окрім юридичних фактів, входять також юридичні умови - обставини, які мають юридичне значення для настання юридичних наслідків, але які пов'язані з ними не прямо, а через одну чи декілька проміжних ланок (за чинними законодавствами України та Російської Федерації);
4) у залежності від того, на який елемент правовідношення впливають юридичні факти, що спричиняють його зміну, запропоновано наступну їхню класифікацію: а) юридичні факти, що призводять до зміни суб'єктного складу правовідношення, б) юридичні факти, що призводять до зміни часток спадкоємців, в) юридичні факти, що водночас призводять до зміни суб'єктного складу правовідношення та до зміни часток спадкоємців;
5) обґрунтовано висновок, що поряд із фактами, які спричиняють зміну елементів спадкового правовідношення, існують також юридичні факти, які не призводять до зміни жодного з елементів спадкового правовідношення - т.зв. юридично байдужі факти;
6) доведено, що єдиним юридичним фактом, який припиняє модельне спадкове правовідношення, є сплив строку на прийняття відумерлої спадщини територіальною громадою (у зарубіжних країнах - державою) або факт прийняття відумерлої спадщини територіальною громадою (державою). Юридичними фактами, що припиняють індивідуальні (конкретні) спадкові правовідносини, можуть бути смерть спадкоємця, прийняття спадщини, відмова від спадщини тощо, а отже недоцільно розрізняти такі етапи спадкового правовідношення, як відкриття спадщини та її прийняття;
7) встановлено зміст суб'єктивного права спадкування правомочностей, який складають наступні правомочності: прийняття спадщини, відмова від спадщини, продаж спадщини, укладання договору про управління спадщиною, складання опису спадкового майна при прийнятті спадщини, укладання нотаріально посвідченого договору з іншими спадкоємцями за законом щодо зміни черговості одержання права спадкування, вимагання поділу спадщини або виділу своєї частки у спадщині в натурі, отримання свідоцтва про право на спадщину, участь у визначенні конкретної частки спадщини незалежно від підстави спадкування.
8) визначення поняття «цивільного правонаступництва» як інституціонального принципу цивільного права, яке слід розуміти як перехід прав та/або обов'язків від однієї особи до іншої шляхом одночасної втрати їх правопопередником та набуття їх правонаступником у повному обсязі;
9) визначення поняття «спадкового правонаступництва» як окремого виду цивільного правонаступництва, за яким відбувається перехід належних спадкодавцю на момент його смерті прав та/або обов'язків до спадкоємців за правилами норм спадкового права. Доведено, що спадковому правонаступництву притаманні як ознаки універсального й сингулярного цивільного правонаступництва, так й окремі ознаки, що знаходять своє відображення лише у спадкуванні, а саме: опосередкованість та наявність спеціального режиму спадкування певних видів майна, встановленого цивільним законодавством (в Україні, Російській Федерації, Франції, Німеччині);
10) поняття «спадкове правовідношення», яке може використовуватись як універсальне для України та зарубіжних країн. Спадкове правовідношення - суспільне відношення, врегульоване нормами спадкового права, що виникає між спадкоємцями та іншими особами (кредиторами та боржниками спадкодавця, виконавцем заповіту, нотаріусом тощо) з приводу здійснення спадкоємцями права спадкування;
11) обґрунтування необхідності розширення кола спадкоємців за законом в Україні шляхом формування шостої черги спадкоємців за законом, до яких слід віднести осіб, які перебували зі спадкодавцем у соціальній спорідненості (пасинки, падчерки, вітчим, мачуха тощо), за умови, якщо вони надавали матеріальну допомогу спадкодавцю на підставах та у порядку, передбачених чинним сімейним законодавством;
12) необхідність конкретизації правового статусу кредиторів/боржників спадкодавця у спадкових правовідносинах шляхом встановлення черговості задоволення вимог кредиторів, а також строків та порядку погашення боргів боржників з урахуванням загальних норм цивільного законодавства щодо виконання зобов'язань (в Україні та Російській Федерації);
13) поняття «спадщина», яке може використовуватись як універсальне для України та зарубіжних країн. Спадщина - сукупність юридичних відносин спадкодавця, що існували на момент смерті спадкодавця, не припинилися у зв'язку з його смертю згідно чинного законодавства, та переходять як єдине ціле до спадкоємців;
14) обґрунтування висновку, що спадкові правовідносини існують як абсолютні регулятивні правовідносини, де активними учасниками є спадкоємці, яких управомочено на набуття права власності у майбутньому шляхом реалізації спадкових прав. Їм протистоять всі інші наявні учасники, які зобов'язані утримуватись від дій, що перешкоджають здійсненню цих прав, та/або сприяти у реалізації спадкоємцями своїх спадкових прав. Правовідносини, які виникають у разі порушення прав учасників спадкового правовідношення, виходять за межі регулювання нормам спадкового права (в Україні, Російській Федерації, Франції, Німеччині);
15) пояснення щодо необхідності занесення до складу цивільної правосуб'єктності фізичної особи-заповідача тестаментоздатності, що обумовлено існуванням так званих нетестаментоздатних осіб-заповідачів (недієздатних осіб, обмежено дієздатних осіб, осіб, що вчинили самогубство або замах на самогубство (за рішенням суду), осіб, які не вміють або не можуть читати та/або писати (стосовно секретних заповітів), осіб, які на момент складання заповіту не усвідомлювали значення своїх дій та/або нездатні були керувати ними).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
- у правотворчій діяльності, в якій можуть бути враховані запропоновані дисертантом зміни і доповнення до ЦК України;
- у науково-дослідній діяльності при подальшому дослідженні проблем спадкового права;
- у правозастосовчій діяльності органів нотаріату та судів, спрямованої на охорону і захист прав та інтересів суб'єктів спадкових відносин;
- у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін «Цивільне право України», «Спадкове право України», «Правове регулювання відносин власності», «Цивільне та торговельне право зарубіжних країн», при підготовці і написанні підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, практикумів із зазначених дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.
Результати дисертаційного дослідження доповідались на 1) Міжнародній науково-практичній конференції «Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми» (м. Одеса, 15 травня 2003 р.), 2) ХІІ міжвузівській студентській науковій конференції (м. Запоріжжя, 20 травня 2004 р.), 3) 58-й науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (м. Одеса, 20-21 листопада 2003 р.), 4) Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Четверті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.), 5) Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів «Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку» (м. Київ, 25-26 листопада 2005 р.), 6) 60-й науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова (м. Одеса, 23-25 листопада 2005 р.), 7) Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «П'яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.), 8) Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте 2007» (м. Одеса, 1-15 червня 2007 р.), 8) Міжнародній науково-практичній конференції «Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Одеса, 30 травня 2008 р.).
Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення та пропозиції дисертації викладені у 12 наукових роботах, а саме: 4 статтях, опублікованих у виданнях, що входять до переліків наукових фахових видань, затверджених ВАК України, та у 8 тезах доповідей.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел, який налічує 295 найменувань. Повний обсяг дисертації становить 218 сторінок, списку використаних джерел - 28 сторінок.
У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказується зв'язок роботи з науковими програмами, темами, визначаються мета і завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлюються наукова новизна одержаних результатів та їх практичне значення, наводяться дані про апробацію та публікацію результатів.
Розділ 1. «Поняття та характеристика спадкування як юридичного механізму переходу прав та обов'язків від однієї особи до іншої» складається з двох підрозділів.
У підрозділі 1.1 «Поняття та види правонаступництва у цивільному праві» ні підставі порівняння висловлених науковцями позицій обґрунтовується висновок щодо існування цивільного правонаступництва як інституціонального принципу цивільного права та правової дефініції, яка має знайти своє закріплення у чинному Цивільному кодексі України.
Проаналізувавши виділені у спеціальній літературі ознаки цивільного правонаступництва, дисертантом визначений наступний вичерпний перелік його характерних ознак:
1) правонаступництво є переходом прав/обов'язків від однієї особи до іншої,
2) залежність обсягу прав та/або обов'язків правонаступника від прав та/або обов'язків правопопередника,
4) правонаступництво відбувається у правах та/або обов'язках,
У дисертації приділено уваги класифікації цивільного правонаступництва, в результаті чого зроблено висновок про транслятивність цивільного правонаступництва та відокремлення його від конститутивного правонабуття.
У підрозділі 1.2 «Поняття та особливості спадкового правонаступництва» на підставі аналізу джерел спадкового права країн, що досліджувалися, а також досягнень вітчизняної та зарубіжної доктрини цивільного права, зроблено висновок про існування спадкового правонаступництва (спадкування) у якості окремого і особливого виду цивільного правонаступництва. Спадковому правонаступництву притаманні ознаки як універсального і сингулярного правонаступництва, так й окремі ознаки, що знаходять своє вираження лише у спадкуванні. До останніх, на думку автора, відносяться опосередкованість (здійснення спадкоємцями з моменту відкриття спадщини та до її прийняття певних юридичних та фактичних дій задля її прийняття, спадкування за правом представлення тощо) та наявність спеціального правового режиму спадкування певних видів майна (права на земельну ділянку, вклад у банку тощо).
На підставі проведеного аналізу спадкового правонаступництва та виділення його ознак, визначено його місце у спадковому праві та зроблено спробу надати власне визначення спадкуванню. Під спадкуванням, на думку автора, слід розуміти окремий вид цивільного правонаступництва, за яким відбувається перехід належних спадкодавцю на момент його смерті прав та/або обов'язків до спадкоємців за правилами норм спадкового права.
Аналіз норм спадкового права США, які стосуються, зокрема, переходу спадщини на праві довірчої власності «особистому представникові» спадкодавця, «очищення» спадщини від боргів тощо, що здійснюється у межах спеціальної судової процедури (probation), дозволив дисертантові дійти висновку, що в США спадкування не є різновидом цивільного правонаступництва.
Розділ 2. «Динаміка спадкового правовідношення (в Україні та зарубіжних країнах)» складається з трьох підрозділів і присвячений теоретико-правовому аналізу підстав виникнення та розвитку спадкового правовідношення. При цьому за основу дослідження покладено визначене автором поняття «спадкове правовідношення».
У підрозділі 2.1 «Підстави виникнення спадкового правовідношення» досліджуються елементи юридичного складу, який спричиняє виникнення спадкового правовідношення. Автором поділяється думка про те, що підставою виникнення спадкового правовідношення є юридичний склад. Встановлено, що за чинними законодавствами України та Російської Федерації до юридичного складу, на підставі якого виникає спадкове правовідношення, окрім юридичних фактів, входять також юридичні умови. Під юридичними умовами, на думку автора, слід розуміти обставини, що мають юридичне значення для настання юридичних наслідків, але які пов'язані з ними не прямо, а через одну чи декілька проміжних ланок (наявність зобов'язальних правовідносин між спадкодавцем та іншими особами, наявність родинних стосунків між спадкодавцем та спадкоємцями, цивільні стани тощо).
Оскільки при спадкуванні за заповітом необхідним юридичним фактом, що спричиняє виникнення спадкового правовідношення, є наявність чинного (законного) заповіту, у підрозділі аналізуються погляди науковців на умови дійсності заповіту - внутрішні (законність змісту заповіту) та зовнішні (дотримання встановленої законом форми і наявність тестаментоздатності у заповідача на момент складання заповіту). Звертається увага на необхідність виділу тестаментоздатності заповідача як елементу правосуб'єктності фізичної особи та конкретизується перелік осіб, яких слід вважати нетестаментоздатними. Зокрема, до нетестаментоздатних заповідачів слід відносити осіб, що вчинили самогубство або замах на самогубство (за рішенням суду), осіб, які не вміють або не можуть читати та/або писати (стосовно секретних заповітів).
Підрозділ 2.2 «Підстави зміни спадкового правовідношення» містить обґрунтування того, що всі юридичні факти, які мають місце після виникнення спадкового правовідношення та спричиняють його зміну, у залежності від того, на який елемент правовідношення вони впливають, поділяються на
а) юридичні факти, що призводять до зміни суб'єктного складу правовідношення,
б) юридичні факти, що призводять до зміни часток спадкоємців,
в) юридичні факти, що водночас призводять до зміни суб'єктного складу правовідношення та до зміни часток спадкоємців.
У дисертації обґрунтовується необхідність виділу юридично байдужих фактів, тобто юридичних фактів, які не призводять до зміни жодного з елементів спадкового правовідношення. Термін «юридично байдужі факти спадкового правовідношення» слід розглядати саме у межах цього правовідношення.
У результаті проведеного дослідження юридичних фактів, що змінюють спадкове правовідношення, звертається увага на недоцільність виділу двох етапів існування спадкового правовідношення - відкриття спадщини та її прийняття, адже з відкриттям спадщини закон пов'язує виникнення спадкових правовідносин, а прийняття спадщини припиняє спадкові правовідносини лише для тих спадкоємців, які її прийняли.
Аналіз конструкції спадкового правовідношення та підстав його зміни дозволяє дійти висновку, що спадкові правовідносини існують як абсолютні правовідносини. Значення спадкового правовідношення полягає в тому, що його існування є юридичною умовою для виникнення іншого правовідношення - правовідношення власності. Специфікою зобов'язаних осіб у спадковому правовідношенні є обов'язок сприяти у реалізації спадкоємцями їх спадкових прав.
У дисертації звертається увага на існування спадкового відношення тільки у якості регулятивного правовідношення, тобто у його нормальній стадії. Відтак правовідносини, що виникають у результаті порушення прав учасників спадкових правовідносин, виходять за межі останніх.
У підрозділі 2.3 «Підстави припинення спадкового правовідношення» проаналізовано точки зору вітчизняних та зарубіжних вчених щодо юридичних фактів, які спричиняють припинення спадкового правовідношення. спадковий російський франція німеччина україна
Дисертантом наголошується на необхідності розрізняти правовідношення як модель поведінки його учасників, встановлену нормами права, та конкретне (індивідуальне) правовідношення, яке виникає між певними особами. Виходячи з розуміння спадкового правовідношення як відношення, що спирається на спадкові правові норми, автором вперше у теорії цивільного права виділено модельне спадкове правовідношення та конкретні спадкові правовідносини.
Результатом такого розмежування та аналізу норм спадкового права, що регулюють припинення спадкового правовідношення, стали наступні висновки:
- єдиним юридичним фактом, що припиняє модельне спадкове правовідношення, є сплив строку на прийняття відумерлої спадщини територіальною громадою (у зарубіжних країнах - державою) або прийняття відумерлої спадщини територіальною громадою (державою);
- юридичними фактами, що припиняють конкретні спадкові правовідносини, є смерть спадкоємця, прийняття спадщини, відмова від спадщини тощо.
У розділі 3. «Структура спадкового правовідношення (в Україні та зарубіжних країнах)» дається загальний аналіз елементів спадкового правовідношення - суб'єкта, об'єкта та змісту. З огляду на це, розділ складається з трьох підрозділів.
Підрозділ 3.1 «Учасники спадкового правовідношення» присвячений визначенню кола суб'єктів спадкового правовідношення, виходячи з їх поділу на дві групи у залежності від наявності або відсутності у них юридичного інтересу до спадщини.
Дисертантом звернуто увагу на те, що до учасників спадкового правовідношення, які мають юридичний інтерес щодо спадщини, слід віднести спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів і боржників спадкодавця.
Аналіз чинного законодавства стосовно осіб, які не можуть бути спадкоємцями (негідні спадкоємці), а також законодавча прогалина щодо питання про можливість бути спадкоємцем за заповітом у майбутньому у разі, коли особа ще не зачата, свідчить про необхідність включення до складу цивільної правосуб'єктності фізичної особи тестаментоздатності спадкоємця.
Дисертантом доведено, що спадкування за правом представлення не є різновидом спадкування за законом, а спадкування обов'язкової частки у спадщині відноситься до спадкування за законом.
Визначаючи правовий статус вказаних учасників модельного спадкового правовідношення зроблено висновки про необхідність удосконалення чинного спадкового законодавства України шляхом:
- розширення кола спадкоємців за законом, зокрема, включення до цієї категорії спадкоємців, які знаходяться зі спадкодавцем у соціальній спорідненості;
- визнання територіальної громади (держави) як спадкоємця останньої черги з дотриманням умов спадкування, встановлених чинним спадковим законодавством;
- встановлення строків та порядку погашення боргів спадкодавця.
У підрозділі досліджується правовий статус учасників спадкового правовідношення, які сприяють здійсненню прав та виконанню обов'язків щодо спадщини - виконавця заповіту, нотаріусу, суду у спадкових правовідносинах. У роботі надані додаткові обґрунтування висновку про самостійність субінституту виконання заповіту.
Аналізуються та розмежовуються функції та компетенція нотаріуса та суду у спадкових правовідносинах. В Україні та Російській Федерації всі повноваження нотаріусів та суду у межах спадкового правовідношення поділяються автором на дві групи:
а) ті, які спрямовані на охорону прав спадкоємців
б) ті, які спрямовані на охорону спадкового майна. Повноваження нотаріусів у спадкових справах у Франції (посвідчення заповітів та видача свідоцтва про прийняття спадщини) та Німеччині (посвідчення заповітів) є більш вужчими, оскільки всі інші юридичні дії віднесено до компетенції суду. У США суд є безпосереднім учасником спадкових правовідносин (за деякими винятками).
У підрозділі 3.2 «Об'єкт спадкового правовідношення» наголошується на існуванні єдиного об'єкта спадкового правовідношення - спадщини. Аналіз груп прав та обов'язків, які не входять до її складу, а також існування законодавчо закріпленого терміну «спадщина» дозволяє констатувати наявність спеціального терміну для визначення об'єкта спадкових правовідносин, що не збігається з об'єктом цивільних правовідносин та має притаманні лише йому відмінності.
У підрозділі уточнюється, що предмет заповідального відказу може не співпадати зі складом спадщини, що обумовлено своєрідною природою заповідального відказу.
З огляду на положення чинного законодавства України та зарубіжних країн, що регулюють порядок спадкування, автором зроблено висновок про існування спеціального режиму спадкування стосовно певних видів майна. У результаті запропоновано внести відповідні доповнення до ЦК України, зокрема щодо запровадження особливого порядку спадкування підприємства.
У підрозділі 3.3 «Зміст спадкового правовідношення» увагу приділено правам та обов'язкам спадкоємців як основних учасників спадкового правовідношення.
У роботі удосконалено систематизацію прав та обов'язків спадкоємців у модельному правовідношенні та відокремлено їх від прав та обов'язків, тісно пов'язані із правом спадкування, але не входять до змісту спадкового правовідношення.
Автор обґрунтовує необхідність включення до суб'єктивного права спадкування прийняття спадщини та відмови від спадщини у якості складових (правомочностей) першого. Звертається увага на те, що в Україні, Російській Федерації та Франції набуття спадщини засновано на системі прийняття спадщини, у Німеччині та США - на системі відмови від неї.
Аналіз позитивного правозастосовчого досвіду зарубіжних країн дозволив сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного цивільного законодавства України, зокрема, шляхом введення нових субінститутів - купівлі-продажу права спадкування, зрівняння часток спадкоємцями та позову про спадщину.
У дисертаційному дослідженні наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у порівняльно-правовому дослідженні особливостей спадкових відносин, урегульованих правом України, Російської Федерації, Франції, Німеччини та США. Основними науковими та практичними висновками дисертаційного дослідження є наступне.
1. Спадкове правонаступництво є окремим різновидом цивільного правонаступництва, що заперечує думку більшості вітчизняних та зарубіжних вчених про його універсальний характер.
2. Характерними ознаками спадкового правонаступництва слід вважати наступні:
1) перехід прав/обов'язків від однієї особи до іншої,
2) залежність об'єму прав та/або обов'язків правонаступника від прав та/або обов'язків правопопередника,
4) правонаступництво відбувається у правах та/або обов'язках,
7) наявність спеціального режиму спадкування певних видів майна, встановлених цивільним законодавством. Вищевказаний перелік ознак є вичерпним.
3. Підставами виникнення, зміни та припинення спадкового правовідношення є юридичні склади, зміст яких становлять юридичні факти та юридичні умови. Наявність юридичних умов у юридичному складі є притаманною лише для спадкового права України та Російської Федерації. Елементи того чи іншого юридичного складу, в свою чергу, залежать від підстави спадкування - заповіту або закону.
4. На підставі аналізу положень цивілістичної доктрини та урахуванням позитивного досвіду зарубіжних країн (щодо заповітів самовбивць, осіб з певними вадами, можливості спадкування штучно зачатими дітьми та іншими особами, що знаходяться у соціальній спорідненості із спадкодавцем, тощо) наголошено на необхідності виділення поняття тестаментоздатності (заповідача та спадкоємця) у складі цивільної правосуб'єктності особи. У зв'язку з цим запропоновано внести відповідні зміни та доповнення до чинного Цивільного кодексу України.
5. Юридичними фактами, що спричиняють зміну спадкового правовідношення, є: а) юридичні факти, що призводять до зміни суб'єктного складу правовідношення, б) юридичні факти, що призводять до зміни часток спадкоємців, в) юридичні факти, що водночас призводять до зміни суб'єктного складу правовідношення та до зміни часток спадкоємців. Поряд з цим виділено юридичні факти, що не призводять до зміни у жодному з елементів спадкового правовідношення - юридично байдужі факти.
6. Спадкове правовідношення існує тільки як регулятивне правовідношення, тобто у його нормальній стадії. Правовідносини, які виникають у разі порушення прав спадкоємців, виходять за межі спадкового правовідношення.
7. Необхідно розрізняти модельне спадкове правовідношення та конкретні (індивідуальні) спадкові правовідносини. Модельне спадкове правовідношення розуміється як взірець (модель), встановлений нормами спадкового права для всіх його учасників, згідно з яким останні повинні узгоджувати свою поведінку. У реальному житті модельне спадкове правовідношення трансформується у конкретні (індивідуальні) спадкові правовідносини, що виникають між певними визначеними особами.
8. Модельне спадкове правовідношення припиняється зі спливом строку на прийняття спадщини територіальною громадою (у зарубіжних країнах - державою) або прийняттям спадщини територіальною громадою (державою).
9. Спадщина є єдиним об'єктом спадкового правовідношення, який не збігається з об'єктом цивільних правовідносин та має притаманні лише йому відмінності.
10. Удосконалено систематизацію прав та обов'язків спадкоємців у модельному правовідношенні та відокремлено їх від прав та обов'язків, що виходять та тісно пов'язані із правом спадкування, але не входять до змісту спадкового правовідношення. Доведено, що суб'єктивне спадкове право є майновим правом та юридичною умовою виникнення інших цивільних правовідносин.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Валах В.В. Проблемні питання дійсності заповіту самовбивць / В.В. Валах // Південноукраїнський правничий часопис. - 2007. - №3. - С. 134-135.
2. Валах В.В. Спадкове право зарубіжних країн / В.В. Валах // Правова держава. - 2002. - №4. - С. 115-122.
3. Валах В.В. Спадкування за заповітом та законом: (на прикладі України та Російської Федерації) / В.В. Валах // Держава і право: зб. наук. пр. / редкол.: Ю.С. Шемшученко [та ін.]. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - Вип. 19. - С. 367-371.
4. Валах В.В. Теоретичні аспекти обмеження свободи заповіту / В. В. Валах // Правова держава. - 2003. - №6. - С. 7-12.
5. Валах В.В. Деякі аспекти спадкування особистих немайнових прав автора за законодавством Франції / В.В. Валах // Четверті осінні юридичні читання: зб. тез міжнар. наук. конф. молодих вчених, (Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 р.): у 3 ч. - Хмельницький, 2005. - Ч.2: Приватно-правові науки. - С. 45-49.
6. Валах В.В. Заповіт самовбивці: історичні нариси / В.В. Валах // Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте 2007: сборник научных трудов международной научно-практической конференции, (Одесса, 1-15 июня 2007 г.): в 10 т. - Одесса: Черноморье, 2007. - Т. 9: Юридические и политические науки. - С. 54-59.
7. Валах В.В. Історія становлення та розвитку спадкового правонаступництва в Україні та Російській Федерації / В.В. Валах // Социально-правовые проблемы совершенствования законодательства Украины: история, теория и практика: материалы 60-й науч. конф. проф.-препод. сост. и научн. работников эконом.-прав. фак-та ОНУ им. И.И. Мечникова. - Одесса: Астропринт, 2006. - С. 193-198.
8. Валах В.В. Особливості спадкування житла в Німеччині / В.В. Валах // Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку: зб. тез міжнар. наук. конф. студ. та аспірантів, (Київ; Хмельницький, 25-26 листопада 2005 р.). - К.; Хмельницький: ХУУП, 2005. - С. 164-166.
9. Валах В.В. Підстави динаміки спадкових правовідносин та їх класифікація / В.В. Валах // Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (Одеса, 30 травня 2008 р.). - Одесса: Астропринт, 2008. - С. 64-68.
10. Валах В.В. Проблемні аспекти спадкування зброї за законодавством США / В.В. Валах // П'яті осінні юридичні читання: зб. тез міжнар. наук. конф. молодих вчених, (Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.): у 5 ч. - Хмельницький: ХУУП, 2006. - Ч. 3: Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право. - Підтом 1. - С.42-45.
11. Валах В.В. Спадкування як особливий вид правонаступництва в цивільному праві / В.В. Валах // Материалы 58-й научной конференции профессорско-преподавательского состава и научных работников экономико-правового факультета ОНУ им. И.И. Мечникова. - Одесса: Астропринт, 2004. - С. 145-148.
12. Валах В.В. Суб'єкти спадкових правовідносин : проблема визначення та правовий статус / В.В. Валах // Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні про
Консенсуальні та реальні господарські договори: правове регулювання, практика застосування, ризики дипломная работа. Государство и право.
Реферат На Тему План Систематической Энциклопедии Языков
Пособие по теме Рельеф и полезные ископаемые Африки
Реферат: Логистика 14
Реферат: Should Public Money Go To Fincacing Private
Курсовая работа: Управление персоналом в туристической фирме
Реферат: Основы финансового контроля и регулирования
Александр 2 Реформы Реферат
Реферат: Государственная служба в РФ. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Современная прикладная статистика
Предмет Задачи Психологии Реферат
Сочинение по теме Государственное финансирование инноваций
Пособие по теме Типы и модели рыночного хозяйства. Экономические реформы в России
Сочинение Со
Курсовая Работа Рынок Ценных Бумаг Сша
Практическое задание по теме Николай Кузанский (доклад)
Реферат На Тему Геополитические Идеи Ф. Ратцеля
Реферат: Конкурентоспособность России 2
Курсовая работа по теме Анализ социально-экономической ситуации в Калужской области
Какие Темы Дают На Итоговом Сочинении
План Сочинения Сравнения
Управленческий учёт и его место в системе бухгалтерского учёта - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Глинистые породы - Геология, гидрология и геодезия курсовая работа
Особенности применения международных стандартов аудита в России - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа