Концепція метаекспресіонізму

Для більш глибокого уявлення про цю концепцію, важливо продемонструвати генеалогію тих течій які сприяли створенню метаекспресіонізму. Фундаментом нашого творчого волевиявлення є експресіонізм, як форма вираження почуттів, засоби котрі вони використовували, нам близькі, той протест відображав наш, сьогоденний, їх страх та жах, особисті драми, загравання із діонісійским початком, психологізація акту творчості, передача суб’єктивного досвіду, шляхів до осмислення буття, конфлікт зі сталістю, виявлення протиріч, плевок у обличчя снобізму на пару з академізмом, наразі, вважаємо це актульним.  Метаекспресіонізм визнає циклічність історії, колеблення положень мистецтва, тому вважаємо справедливим повернутися до такого модерного напряму мистецтва, знаходячись у радикально іншому положенні.

Ми прагнемо до змін культурної парадигми, робимо спробу скоротити інтелектуальний занепад мас, дати краплю ентузіазму та спалахнути вогонь в серцях, надати можливості до саморефлексії, переосмисленню, здобуття сакрального відчуття самоідентифікації, осмислити нові горизонти дій, відкрити “нову щирість” та побічні до цього визначення структури, підготувати до неороматичного повороту, з прагматизмом, утворюючи романтичний прагматизм, поетичний пошук істини, усвідомленої наївності. Метаекспресіонізм бажає відкрити тенденцію нової чуттєвості, дістатися до глибин свідомості, структурувати емоції. 

Все ж, що це за структури почуттів? 

Це виразна властивість людини, що відображає його поведінкову, емоційну, діяльну реакцію, на потреби, події, речі, явища реальності. Від людини до людини ці реакції проходять по різному, тому це і є відображенням нашої суб'єктивності, є тільки можливість узагальнити, отже, для цієї мети і  розроблені структури. Усі люди переживають одне почуття, життя, наші реакції схожі, їх можна узагальнити, різноманітити, відтіняти. Метаекспресіоністи вважають некоректним розділення почуттів на вищі і нижчі, так як, не можна точно привести, що ж є високим або занепадним, якщо суб'єктивна реакція залишається однаковою, культурний процес егалітаризації привласнений становому ладу суспільства є дискримінацією і пригнобленням за ознакою приналежності до певної соціальної групи, ми кажемо:

” Неправильно таким чином відривати публіку від реальності, є рівні можливості до пізнання у кожного, крім тих випадків коли об'єктивні соціально-економічні обставини перегороджують таку діяльність”

Виходячи з властивої будь-якої живої істоті ентропії несхожості, варто відмітити, що стенічні і астенічні почуття є ніщо інше як дзеркальне відображення впливових чинників реальності, відповідно:

"Метаекспресіонізм є стенічним почуттям, спонукаючим до творчо-долаючої дії. В той же час амбівалентність наших реалій, дає можливість в конфлікті прийти до атараксії, тим самим даючи нові відтінки життю, двоїстість буде завжди, як двигун потреб і діяльності, варто визнати, що риси негативного і позитивного розмиті, наше майбутнє безперспективне в плані вирішення фундаментальних питань буття бо ці питання і є наш сенс до існування, всякий рух, або ми вирішимо їх і загинемо на піку своїх можливостей, безповоротно знищивши рід людський або у разі вирішення таких питань, створити нові, породжуючи вічний соціал-еволюційний механізм, в такому випадку наші горизонти безмежні, людський ресурс нескінченний, ми постійно будемо розширюватися як і всесвіт, у своєму роді теж жива сутність, будь-яка частка знаходиться в цій системі конгруентна відносно іншої сутності так як наділена такими же характеристиками, властивостями, що знаходяться в цій системі, існує відповідно до об'єктивних законів, закономірностей, чинників та обставин. Виходячи з вищепереліченого, людина як частка всесвіту наділена такими ж якостями як і сам всесвіт, аж до найдрібніших одиниць самої матерії, розуміючи це, спостерігаючи за тим приміром, як чорні діри здатні підпорядковувати собі природу часу і простору можна зробити висновок, що при достатній кількості ресурсу, подібні дії підвладні людству”

З цього подумкового експерименту можна скласти такий висновок:

"Кожна людина у своєму роді всесвіт, ми споживаємо і створюємо енергію, постійно розширюємося, як частина видимої нами матерії, із здатністю впливати на процеси, що відбуваються, шляхом навіть простого спостереження, якщо уявити те, що називається Богом , людина в деякому роді теж бог, ми маємо в собі дрібнішу частинку, яка у свою чергу має тотожні характеристики, породжуючи кругообіг матерії і свідомості, ніщо не йде в порожнечу, бо її не існує"

Наступне на що орієнтується метаекспресіонізм- метамодерн використовується як нова мова опису епохи, що вірно помітив тенденції часу, який у свою чергу має властивість запозичувати ідеї. Ми не протистоїмо йому, наш напрям в мистецтві спрямований на швидке зміцнення, становлення цієї культурної ситуації, метаекспресіонізм лише його авангардний напрям зі своїм світоглядом, самостійне, незалежне відгалуження, власна призма поглядів і аксіом, при цьому наша мета не знаходитися в тіні, а розвиватися і бути на рівних з іншими напрямами.

Нині географічне положення не зумовлює стратегію просування і специфіку ідей, метаекспресіонізм як ідея- загальнокультурна, залишаючись гнучкою до адаптації на різні культурні ситуації, методологія не залежить від об'єктивних, раціональних положень автора бо виходить з нього самого, з обвомкою на такого роду вплив на саму особу автора, наближаючи до систематизації культурних поглядів, незважаючи на його становище в суспільстві, достатку і всього іншого матеріально сковувального.

Нам не треба прив'язуватися до певної публіки, дія на несвідоме працюватиме на всіх, метаекспресіоністи не заручники своїх аудиторій, адже ми робимо її для неї самої, дія на нас суворо обмежена бар'єрами наших осіб, міра відкритості визначатиме можливості до проникнення чужорідного культурного, етнічного, теоретичного, наукового, матеріального, духовного і іншого поняття та положення в наше.  Також, ми не можемо заявити про відкриту співпрацю, прийняття до лав метаекспресіоністів здійснюватиметься виключно нашим творчим об'єднанням, у рамках якого відбувається рух, процес створення, публікації, просування. 

Стратегія дій метаекспресіоністів:

Наші дії грунтуватимуться на наступних принципах:

Культурне просування, що будується на протесті, конфлікті з попкультурою і агресивним маркетингом.

Маніфестація різних сфер творчості. Наші маніфести у всіляких дисциплінах мистецтва грунтуватимуться на цьому матеріалі.

Створення творчого об'єднання. Для нас організація діячів мистецтва є одним з головних і першочергових завдань. Це буде нашою культурною одиницею, в якій реалізовуватимуться усі процеси пов'язані з нашим напрямом. Метаекспресіоністична співдружність візьме на себе відповідальність за культурну метаморфозу.

 Двовекторний шлях просування. Наше завдання захопити найбільш широку аудиторію, зачіпаючи найбільшу кількість соціальних категорій, груп незважаючи на їх відмінності. Метаекспресіоніст робить спробу звернутися до "вищого" і “масового” глядачу, хоч і не визнає їх розділення. 

Наш шлях лежить у виробленні прикладних матеріалів, які в себе вміщуватимуть усе те нашарування яке ми хочемо зображувати і виразити, небажання ставити рамки щодо форм виявлення кінцевого продукту і спонукає рухатися одночасно по виставковому, лекційному шляхах та усім доступним формам публікації контенту у рамках майданчиків, що надають доступ до глядача.

Висновки:

Метаекспресіонізм - творча течія в мистецтві, що охоплює такі дисципліни як: фотографія, музика, література, кіно, спрямоване на вираження суб'єктивних переживань автора, просування зачіпаних творцем тем, шляхів сприйняття та усвідомлення, психологізацію акту творчості, вихід з екзистенційної кризи шляхом творчо-долаючої дії, переосмислення технічної культури, структурування почуттів, осциляції, прагматичного романтизму, зміщення культурної парадигми шляхом впливовості об'єктів мистецтва, підкріплені рамками метаекспресіонізму та просування самої концепції, взаємодії на рівних зі свідомим і несвідомим, духовним і матеріальним, раціональним, ірраціональним, емпіричного початків, перебуваючи у русі постійного розширення, використання людського ресурсу з нескінченним потенціалом, ентузіазмом, тим самим маючи під собою більш амбівалентний підхід у формі позитивізму Канта, що згодом має призвести до трансформації культурної системи. Пропозиція альтернативної культурної ситуації на перевагу сформованої, наближення до прогресивних та гнучких механізмів у побудові суспільства.

Тези та цитати:

" Ми атараксичне мистецтво спрямоване на пізнання самих нас, але в теж час є присутнім авангардний вектор розвитку, якби натякаючи на культурне розмежування двох дискурсів, що зіткнулися"

” Метаекспресіоніст- людина метамодерного спрямування, як інтелектуально так і почуттєво, що дійшло до того ступеню усвідомленості реальності, що назавжди нещасна, але при цьому залишаються можливості до сублімації, насміху над речами, що відбуваються, а саме головне, показу своїх почуттів, саморефлексії, ентузіазму, прибічності у трансформованому вигляді позитивізму Канта, при цьому використовуючи метод радикального сумніву Декарта. Так, метаексперсіоніст, він дуалістичний, ми не можемо заперечувати незалежність, самостійність обох знань і будемо звертатися у своїх дослідженнях, пошуках до двох цих сутностей. Для нашего пізнання міф може бути нарівні з науковим знанням, почуття можуть бути тотожні матерії ”

” Усе суб’ єктивно до абсурду у кожній людині, виходячи з його світосприймання, об’ єктивних соціально-економічних обставин, тому будь-яка думка, точка зору має право на життя, у тому числі наша, метаекспресіонізм намагається вийти з цього положення, пропонуючи не просто спостерігати, а творити, робити все можливе для виправлення культури, використовуючи власні методи сприйняття, запрошуючи до нашої парадигми. Також, ми робимо заяву, що суспільство має бути егалітарним, хоч у сьогоднішній ситуації, це не так. ”

“ Мистецтво- це особистість з якою ми можемо контактувати, намагатися пізнати, рухатися у напрямку до створення або знищення. “

” Модерні ескпресіоністи налякані зародженням нової технокультури, не уявляючи до яких результатів це призведе, окрім як зростання рівня відчуження, тому вираження було у формі жаху нерозуміння”

“МИ оголошуємо себе культурними терористами і терор наш спрямований на ВАС.”

“Ми ж пропонуємо визнати екзистенційну кризу і знайти вихід з неї шляхом руху по осциляції. Сама наявність коливання, подвійне послання "обидва-ніхто" надає нам право на реалізацію будь-якого початку людського існування, шляхом ТВОРЕННЯ ми ЗДОЛАЄМО. Тому наші стилістичні прийоми і будуть динамічними, гострими, яскравими, контрастними, експресіонізм виконає свою задачу- Виразити.”

"Метаекспресіонізм є стенічним почуттям, спонукаючим до творчо-долаючої дії. В той же час амбівалентність наших реалій, дає можливість в конфлікті прийти до атараксії, тим самим даючи нові відтінки життю, двоїстість буде завжди, як двигун потреб і діяльності, варто визнати, що риси негативного і позитивного розмиті, наше майбутнє безперспективне в плані вирішення фундаментальних питань буття бо ці питання і є наш сенс до існування, всякий рух, або ми вирішимо їх і загинемо на піку своїх можливостей, безповоротно знищивши рід людський або у разі вирішення таких питань, створити нові, породжуючи вічний соціал-еволюційний механізм, в такому випадку наші горизонти безмежні, людський ресурс нескінченний, ми постійно будемо розширюватися як і всесвіт, у своєму роді теж жива сутність, будь-яка частка знаходиться в цій системі конгруентна відносно іншої сутності так як наділена такими же характеристиками, властивостями, що знаходяться в цій системі, існує відповідно до об'єктивних законів, закономірностей, чинників та обставин. Виходячи з вищепереліченого, людина як частка всесвіту наділена такими ж якостями як і сам всесвіт, аж до найдрібніших одиниць самої матерії, розуміючи це, спостерігаючи за тим приміром, як чорні діри здатні підпорядковувати собі природу часу і простору можна зробити висновок, що при достатній кількості ресурсу, подібні дії підвладні людству.”

"Кожна людина у своєму роді всесвіт, ми споживаємо і створюємо енергію, постійно розширюємося, як частина видимої нами матерії, із здатністю впливати на процеси, що відбуваються, шляхом навіть простого спостереження, якщо уявити те, що називається Богом , людина в деякому роді теж бог, ми маємо в собі дрібнішу частинку, яка у свою чергу має тотожні характеристики, породжуючи кругообіг матерії і свідомості, ніщо не йде в порожнечу, бо її не існує"