Компоненти філософії Зенона(стоїцизм)

Філософія Зенона містила етичний, фізичний та логічний компоненти. Хто вивчав філософію під його орудою, починав з логіки, переходив до фізики, а насамкінець брався до етики.

Хоча стоїки не були першими, хто взявся до логіки(раніше нею займалися Аристотель і мегарська школа), стоїчній логіці був притаманний безпрецедентний рівень складності. Зацікавлення стоїків логікою - природний вислід їхнього переконання, що характеристичною рисою людини є її розумність. Зрештою, логіка - це вчення про правильне використання аргументів. Стоїки стали експертами з різних форм аргументації, наприклад: "Якщо А, тоді Б; А, отже Б" або "А або Б; хибно А, отже Б". Ці форми аргументації, які називають modus ponens і modus tollendo ponens відповідно, досі використовуються в логіці.

Щоб зрозуміти цікавість стоїків до логіки, варто пригадати: батьки посилали своїх дітей до шкіл філософії, щоб ті не лише навчилися провадити гідне життя, але й відшліфували свої навички переконання. Навчаючи учнів логіки, стоїки допомагали їм розвивати ці вміння і навички: учні, які знали логіку, могли виявити хибні аргументи, пропоновані співрозмовниками, і завдяки цьому перемогти їх аргументами.

Другим компонентом стоїцизму Зенона була фізика. Живучи фактично у світі без науки, учні Зенона, безперечно, високо цінували пояснення довколишнього світу. А крім пояснень природних явищ, чим займається сучасна фізика, стоїчна фізика мала до діла те, що ми нині називаємо теологією. Зенон намагався пояснити таке: існування й природу богів, причини й мету створення богами всесвіту і його мешканців, роль богів у визначенні наслідків тих чи інших подій і належні стосунки між людьми й богами.

Третім і найважливішим складником Зенонового стоїцизму була етика. Читачі мають усвідомлювати, що стоїчна концепція етики відрізняється від сучасної. Ми розглядаємо етику як вчення про правильне і неправильне з погляду моралі. Сучасні знавці етики можуть розмірковувати, чи дозволені аборти під моральним кутом зору, і, якщо так, то за яких обставин. Натомість етика стоїків - це була так звана евдемоністична етика, від грецького "eu" - "хороший" та "daimon" - "дух". У ній ішлося не про правильне чи неправильне за мораллю, а про те, щоб мати "хороший настрій", тобто жити хорошим щасливим життям, або про те, щоб мати, як це часом називають, моральну мудрість. За описом філософа Лоуренса Беккера, "етика стоїків - це вид евдемонізму. Її центральне, засадниче питання, - про те, як ми маємо діяти чи якими бути, щоб жити добре - "процвітати". За словами історика Поля Вена, "стоїцизм - це не так етика, як парадоксальний рецепт щастя".

Сучасний читач запросто може хибно витлумачити те, що стоїки мали на увазі під "хорошим життям". Справді, чимало читачів поставлять знак рівності між хорошим життям і безбідним життям - тобто наявністю високооплачуваної роботи. Однак стоїки вважали, що людина цілком може провадити хоч і безбідне, та при тому нікчемне життя. Уявіть: вона ненавидить свою високооплачувану роботу або робота спричиняє в неї внутрішній конфлікт, бо вимагає вчиняти те, що вона вважає аморальним.

Тоді що ж має чинити особа, щоб мати хороше, на погляд стоїків, життя? Бути доброчесною! Але знову ж таки, "доброчесність" - це слово, яке породжує хибні тлумачення. Скажіть сучасному читачеві, що стоїки закликали жити доброчесно, - і він закотить очі; справді, як приклад доброчесних осіб йому першим ділом спадуть на думку черниці, а ознаками їхньої доброчесності він вважатиме цнотливість, смиренність і доброту. Тож, виходить, стоїки закликають нас жити по-чернечому?

Насправді стоїки взагалі не мали такого на думці, кажучи про доброчесність. Для них доброчесність людини не залежить від історії її статевого життя. Натомість вона залежить від досконалості людини як такої - від того, наскільки добре вона виконує те призначення, для якого людину створено. Як ефективний(або досконалий) молоток - той, який добре виконує своє призначення( а саме - забиває цвяхи), так доброчесний індивід добре виконує людське призначення. Тож бути доброчесними означає жити за призначенням; тобто жити, як це пояснював Зенон, у згоді з природою. Стоїки додали б: якщо ми такі, то матимемо гідне життя.

А яке ж призначення в людей? На думку стоїків, щоб відповісти на це питання, нам потрібно просто вивчити себе. У процесі ми відкриємо, що маємо певні інстинкти, як усі тварини. Ми відчуваємо голод - так природа змушує нас годувати себе. Ми також відчуваємо хіть - так природа змушує нас розмножуватися. Але ми відрізняємося від тварин в одному важливому аспекті: ми маємо здатність мислити. З цього, як стверджував Зенон, ми маємо виснувати, що нам призначено бути розумними і розсудливими.

А скориставшись своїм розумом, дійдемо наступного висновку: ми створені для того, щоб виконувати певні дії, маємо певні обов'язки. Особливо важливо: якщо природа задумала нас соціальними створіннями, то ми маємо обов'язки перед ближніми. Наприклад, маємо шанувати батьків, бути приязними до друзів і дбати про інтереси співвітчизників. Саме розуміння громадянського обов'язку і підштовхнуло стоїка Катона брати активну участь у римській політиці, хоч це і коштувало йому життя.

Хоча, як я вже сказав, головним зацікавленням стоїків була етика(доброчесне, а отже, хороше життя), вони також цікавились логікою та фізикою. Вивчаючи логіку, вони сподівалися добре виконувати одне з людських призначень - поводитися розсудливо й розумно. А вивчаючи фізику, прагнули осягнути призначення, задля якого нас створено. Стоїки запропонували чимало метафор на пояснення співвідношень між цими трьома компонентами їхньої філософії. Вони стверджували, що їхня філософія - це як родюче поле, де "його огорожа - логіка, врожай - етика, а земля - фізика". Ця метафора пояснює центральну роль етики в їх філософії: нащо дбати про землю і будувати огорожу, як не ради врожаю?

Якби ми жили в ідеальній згоді з природою(тобто якби досягли досконалості у своїй практиці стоїцизму), то стали б тими, кого стоїки називали мудрецями. За Діогеном Лаертським, стоїчний мудрець "вільний від марноти; бо він байдужий до доброго чи поганого поголосу". Він ніколи не горює, бо розуміє, що скорбота - це "нерозумне стискання душі". Його поведінка взірцева. Ніщо не завадить йому виконувати свої обов'язки. Хоча він п'є вино, та не для того щоб упитися. Якщо коротко, стоїчний мудрець "божественний".

Така богоподібність вкрай рідкісна, як першими визнали б самі стоїки. Однак те, що досягти стану мудреця заледве можливо, не становило для них проблеми. Вони говорили про мудреців передусім як про модель, що скеровуватиме їх у практикуванні стоїцизму. Мудрець - це мета, до якої потрібно прагнути, навіть якщо, імовірно, її не буде досягнуто. Інакше кажучи, мудрець у стоїцизмі - як Будда в буддизмі. Більшість буддистів можуть і не сподіватися колись стати такими просвітленими, як Будда, але все ж розмірковування над досконалістю Будди допоможе їм сягнути певного ступеня просвітленості.