Комплекс цивільно-правових відносин, що виникає при здійсненні лізингової діяльності в Україні - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Комплекс цивільно-правових відносин, що виникає при здійсненні лізингової діяльності в Україні

Договір лізингу в системі цивільно-правових зобов’язань. Види та форми договору лізингу. Відповідальність сторін договору. Загальні відомості та характеристика договору лізингу. Суб’єкти договірних відносин. Практика застосування лізингу в Україні.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
КАФЕДРА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН ТА БАНКІВСЬКОГО ПРАВА
«Комплекс цивільно-правових відносин, що виникає при здійсненні лізингової діяльності в Україні»
Актуальність теми дослідження. Україна з визначенням новітньої державної політики демонструє неабияке прагнення до створення розвинутого сучасного законодавства, ринкової економіки та інтеграції у світове співтовариство.
Але в цьому процесі багато що залежатиме від того, наскільки вдасться забезпечити відповідність стандартів української економіки світовим стандартам. І вкрай важливо те, що економічні реформи, спрямовані на інтеграцію ринкової економіки України у світову економічну систему, повинні бути обов'язково підтримані відповідним рівнем розвитку законодавства. У цій площині набувають важливого значення поява, утворення і належний розвиток правових інститутів, які не були характерними для колишньої правової системи. Одним із таких інститутів є інститут лізингу.
Лізинг є особливою, новою сферою цивільно-правового регулювання і підприємницької діяльності. Він широко розповсюджений за рубежем, а сьогодні досить активно розвивається і в Україні. Розвиток ринкових відносин та звернення учасників цивільного обороту до лізингу як до одного з найбільш ефективних і перспективних нетрадиційних джерел фінансування зумовили необхідність визначення правової бази лізингового ринку.
Тому важливого значення набуває необхідність приведення української законодавчої бази у відповідність до загальноєвропейських стандартів і визначення її чітких правових критеріїв. Як показує практика початкового етапу правового регулювання лізингу в Україні, тільки в умовах досить високого рівня правового забезпечення лізингових відносин цей процес просуватиметься успішно. Правова невизначеність відносин між партнерами, а в ряді випадків - незахищеність лізингодавців або лізингоодержувачів, різко збільшують ступінь ризику лізингових правочинів і є перешкодою для їх розвитку.
Штучне запозичення норм звичаєвого права в континентальну систему права, до якої, безперечно, належить і право України, без відповідної адаптації, негативно позначилося на розвитку лізингового законодавства України. Як наслідок - існування великої кількості поглядів на правову природу договору лізингу свідчить про остаточну нез'ясованість цього явища, що не сприяє і формуванню однакової правозастосовної практики.
Крім того, розбіжності в правовому регулюванні сфери лізингових відносин обумовлені необхідністю дотримання ряду важливих принципів: рівності сторін, автономії волі, самостійності і відповідальності суб'єктів відносин, оскільки дані положення становлять основний зміст договору. В сучасних умовах особливого значення набуває проблема забезпечення дисципліни договірних (у тому числі лізингових) відносин, яка може бути досягнута лише шляхом чіткого, прозорого і стабільного правового регулювання.
За таких обставин вивчення сутності, умов, змісту та правової природи лізингу в Україні, чітке визначення законодавчої конструкції лізингу є особливо актуальними.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний правовий аналіз договору лізингу, його регулювання новим українським законодавством, розробка на цій основі пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання цих договірних відносин.
Для досягнення мети сформульовані такі завдання дослідження:
1) проаналізувати поняття договору лізингу в українському законодавстві, визначити і дослідити відповідний йому зміст;
2) провести аналіз порядку укладення договору лізингу, його форми та істотних умов;
3) дослідити та визначити структуру договірних зв'язків лізингу;
4) визначити місце договору лізингу в системі цивільно-правових договорів;
5) розкрити зміст лізингового зобов'язання і охарактеризувати його елементи;
6) проаналізувати відповідальність суб'єктів лізингу за договором фінансового лізингу.
Об'єктом дослідження є комплекс цивільно-правових відносин, що виникає при здійсненні лізингової діяльності.
Предметом дослідження є лізингове законодавство та судова практика України; вітчизняні та закордонні наукові дослідження і розробки у сфері цивільно-правової регламентації договору лізингу та ряд теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з розвитком правового регулювання лізингу в Україні.
Методологічна та теоретична основа дослідження. Для досягнення зазначеної мети і вирішення поставлених завдань були використані загальнонауковий діалектичний метод пізнання, а також спеціальні методи дослідження: порівняльно-правовий, системно-структурний, формально-юридичний тощо.
Зокрема за допомогою порівняльно-правового методу було проведено дослідження співвідношення договору фінансового лізингу з іншими цивільно-правовими договорами. Системно-структурний метод покладено в основу дослідження структури правових зв'язків, які виникають при реалізації договору фінансового лізингу, та визначення місця договору фінансового лізингу в системі цивільно-правових договорів. Формально-юридичний застосовувався при аналізі змісту актів цивільного законодавства та практики його застосування.
Теоретичну базу досліджень склали праці вчених-юристів України та Російської Федерації: Бєлікова О., Грищенко О., Кисіля С., Логвинчука, Р., Ментух Н., Різника В., Угольнікової О., Щетініної І.
Емпіричною базою дослідження є нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, а також міжнародні акти, що регулюють лізингові правовідносини; матеріали судової практики Вищого господарського суду з вирішення господарських спорів.
РОЗДІЛ 1. ДОГОВІР ЛІЗИНГУ В СИСТЕМІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
1.1 Поняття та ознаки договору лізингу
Поняття договору. Норми, присвячені правовому регулюванню договору лізингу містяться в ЦК України, ГК України, Законах «Про фінансовий лізинг», «Про оподаткування прибутку підприємств». До набрання чинності Законом «Про фінансовий лізинг» діяв Закон «Про лізинг». Зазначені вище нормативні акти містять різні визначення договору лізингу, що пов'язано з різними підходами до його розуміння.
Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності й було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг) або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
ГК України розглядає лізинг як вид господарсько-торговельної діяльності. Стаття 292 ГК України, яка присвячена лізингу у сфері господарювання, не дає визначення договору лізингу, проте містить опис його ознак. За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) надає у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на певний строк майно, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця згідно зі встановленими лізингоодержувачем специфікаціями та умовами і передати її у користування лізингоодержувачу на певний строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 215 Кодексу торговельного мореплавства України зазначено, що за договором лізингу судна власник судна (лізингодавець) зобов'язується передати фрахтувальнику (лізингоодержувачу) судно без екіпажу для використання з метою торговельного мореплавства на визначений термін, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно.
Грищенко О. наголошує на тому, що одним з недоліків у вітчизняному правовому регулюванні договору лізингу є різні підходи до визначення понять лізингу (у даному випадку фінансового) у Законах України «Про фінансовий лізинг», «Про оподаткування прибутку підприємств» та ін., неузгодженість положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України і Закону України «Про фінансовий лізинг» між собою, а також неузгодженість підзаконних нормативно-правових актів із вимогами законів можуть негативно вплинути не лише на договірні відносини між суб'єктами лізингу при розв'язанні конкретних правових спорів, а також і на оподаткування лізингових операцій Грищенко О., Фінансовий лізинг: історія, сучасність та перспективи розвитку [Текст] / Олександр Грищенко // Юридичний журнал. - 2006. - №3 (45). - С.65. .
Ознаки договору. Аналіз норм чинного законодавства дозволяє виділити такі загальні ознаки договору лізингу:
1) за своєю економічною та правовою природою договір лізингу є консенсуальним цивільно-правовим договором. Його вважають укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про її прийняття (частина 1 статті 640 ЦКУ). В. Різник наголошує на складність питання щодо кваліфікації договору лізингу як консенсуального чи реального цивільно-правового договору з урахуванням положень чинного законодавства України, а точніше наявності колізії у цій частині між ЦКУ та Законом України "Про фінансовий лізинг" від 11 грудня 2003 року (надалі - Закон про ФЛ). Адже від вирішення цього питання залежить правильність встановлення у певних випадках моменту укладення договору лізингу.
2) Ілюстрацією формально різного підходу до визначення договору лізингу є такі положення законодавства України:
а) відповідно до частини 1 статті 805 ЦКУ "за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно...";
б) відповідно другої частини 2 статті 1 Закону про ФЛ "за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ... і передати її у користування лізингоодержувачу..." "Наріжним каменем" тут є вжите законодавцем при визначенні договору лізингу в ЦКУ формулювання передає або зобов'язується передати" Різник В., Загальні положення про укладення договорів лізингу у сфері банківської діяльності [Текст] / Віталій Різник // Вісник НБУ. - 2006. - №4. - С.29. .
На думку деяких авторів, фразою "за договором <...> сторона <...> зобов'язується" в тексті ЦКУ передається консенсуальність договорів, а фразою "за договором <...> сторона <...> передає майно" -- їх реальність.
Проте можемо стверджувати, що при застосуванні положень ЦКУ в частині визначення моменту укладення договору лізингу слід враховувати, що лізингодавець і лізингоодержувач вільні у виборі моделі (реальної чи консенсуальної) укладення договору. При цьому визначення обраної моделі можливе лише в результаті дослідження тексту договору.
3) договір лізингу є двостороннім цивільно-правовим договором, який укладається між лізингодавцем та лізингоодержувачем. Для визнання договору лізингу укладеним, як правило, достатню їх волевиявлення.
4) договір лізингу є двосторонньо зобов'язуючим (сіналагматичним)Там же само, - С.28. цивільно-правовим договором, адже права та обов'язки, якими наділені його сторони, реалізуються у визначеній законодавцем певній послідовності. Відповідно на підставі укладення такого договору виникають зустрічні зобов'язання (стаття 538 ЦКУ).
5) договір лізингу є строковим цивільно-правовим договором. Положення законодавства України заліплюють за лізингоодержувачем обов'язок сплачувати лізингодавцю встановлену плату (лізингові платежі) та визначають ціну договору лізингу як його істотну умову (стаття 806 ЦКУ, стаття 292 ГКУ та частина 2 статті 6 і стаття 16 Закону про ФЛ).
6) оплатний характер договору, що передбачає сплату лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів за користування предметом лізингу (ч. 2 ст. 1 Закону про ФЛ);
7) об'єктом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів;
8) передбачає надання майна у користування лізингоодержувачу.
Таким чином, договір лізингу -- це договір, за яким одна сторона (лізингодавець) передає неспоживну річ, визначену індивідуальними ознаками, зараховану відповідно до законодавства до основних фондів у користування іншій стороні (лізингоодержувачу) на визначений договором строк за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
У ЦК України найм ототожнюється з орендою, а договір лізингу розглядається як вид договору оренди (глава 58). Безумовно, договори лізингу та оренди мають спільні ознаки. З іншими видами оренди договір лізингу об'єднує те, що майно за договорами передається орендодавцем орендарю в тимчасове оплатне користування на визначений договором строк. Однак фактично це є ознакою будь-якого договору майнового найму. Договір лізингу, як і договір прокату, теж зарахований ЦК України до оренди, має спеціальні ознаки, властиві договору оренди. Тому більш вдалою назвою глави 58 ЦК України є, на думку Трофімової О., назва «майновий найм»Трофімова О.В., Поняття та ознаки договору лізингу [Текст] / О.В. Трофімова // Вісник господарського судочинства. - 2004. - №2. - С.174. .
Фінансовий лізинг згідно зі ст. 1 Закону «Про фінансовий лізинг» -- це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на певний строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до п. 1.18.2 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» фінансовий лізинг -- це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу. До критеріїв фінансового лізингу цей Закон зараховує такі:
- об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75% його первісної вартості, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною в лізинговому договорі;
- сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;
- якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50% амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90% від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, що діяла на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;
- предмет лізингу виготовлений на замовлення лізингоотримувача і після закінчення дії договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача, виходячи з його технологічних та якісних характеристик.
Однак, на мою думку, ці критерії можуть використовуватися лише з метою визначення єдиного режиму оподаткування лізингових та орендних операцій, які відповідають цим критеріям.
Аналіз згаданих вище визначень фінансового лізингу та змісту зобов'язання за договором фінансового лізингу (взаємних прав та обов'язків сторін) дозволяє виділити такі ознаки цього договору:
1) договір фінансового лізингу передбачає участь щонайменше трьох суб'єктів: продавця (постачальника), лізингодавця та лізингоодержувача;
2) договір фінансового лізингу є багатостороннім договором, у якому, крім вищезазначених суб'єктів, можуть брати участь і інші юридичні або фізичні особи (кредитори, страховики, гаранти), котрі відповідно до ст. 4 Закону «Про фінансовий лізинг» є сторонами багатостороннього договору лізингу;
3) інвестиційно-інноваційний характер договору фінансового лізингу, який полягає в тому, що лізингодавець має право інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені кошти (ст. 292 ГК України, ч. 1 ст. 10 Закону «Про фінансовий лізинг»), і основним призначенням лізингу є оновлення основних виробничих фондів лізингоодержувача;
4) лізингодавець при укладенні договору фінансового лізингу, на відміну від орендодавця, за загальними положеннями про оренду не є власником чи титульним володільцем предмета лізингу. Більше того, на лізингодавця за договором покладається обов'язок набути предмет лізингу за специфікацією та у продавця, що визначаються лізингоодержувачем (ч. 1 ст. 292 ГК України, ч. 2 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону «Про фінансовий лізинг»);
5) предметом фінансового лізингу виступає не наявне у лізингодавця на момент укладення договору майно, а майно спеціально набуте за вказівкою лізингоодержувача з метою передачі йому в лізинг (ч. 1 ст. 292 ГК України, п. 1 ст. 1 Закону «Про фінансовий лізинг»);
6) право лізингодавця вимагати у безспірному порядку повернення предмета лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі частково або у повному обсязі протягом більше як 30 днів, а також стягнути у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса прострочену заборгованість (ч. 2 ст. 7, п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону «Про фінансовий лізинг»);
7) активна роль, не властива зазвичай орендарю в орендних відносинах, в договорі фінансового лізингу належить лізингоодержувачу. Саме лізингоодержувач визначає продавця та вказує на майно, яке повинно бути набуте лізингодавцем для передачі в лізинг (ч. 1 ст. 11 Закону «Про фінансовий лізинг»); протягом усього часу перебування предмета лізингу в його користуванні повинен підтримувати його у справному стані та нести витрати на утримання предмета лізингу, пов'язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом (ст. 14 Закону «Про фінансовий лізинг»); несе витрати зі страхування предмета лізингу та/або ризиків, пов'язаних із виконанням договору лізингу (ч. 2 ст. 13 Закону «Про фінансовий лізинг»);
8) перехід ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу до лізингоодержувача з моменту передачі предмета лізингу в його володіння (ч. 1 ст. 13 Закону «Про фінансовий лізинг», ст. 809 ГК України);
9) сплата лізингоодержувачем у складі лізингових платежів не тільки винагороди лізингодавцю за отримане майно, й сум, які відшкодовують при кожному платежі частину вартості предмета лізингу, компенсують проценти за залучений лізингодавцем кредит, страхові платежі за договором страхування предмета лізингу та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (ч. 2 ст. 16 Закону «Про фінансовий лізинг»);
10) про виявленні протягом гарантійного терміну несправності предмета лізингу, його поломки або збої у роботі лізингоодержувач зобов'язаний повідомляти безпосередньо продавця, а не лізингодавця (н. 5 ч. 2 ст. 11 Закону «Про фінансовий лізинг»).
11) придбане майно (річ) на весь строк лізингу передається зацікавленій особі у володіння та користування, а право розпорядження ним залишається в набувача. У цьому полягає орендна «сутність» фінансового лізингу, що не передбачає «автоматичного» переходу права власності в межах цих відносин;
Крім визначених законодавством, до ознак договору фінансового лізингу, на думку Трофімової О. Трофімова О.В., Поняття та ознаки договору лізингу [Текст] / О.В. Трофімова // Вісник господарського судочинства. - 2004. - №2. - С.176. , слід також зарахувати:
- по-перше, право лізингоодержувача викупити предмет лізингу після закінчення строку дії договору у власність, якщо це передбачено договором. Відповідно до ч. 1 абз. 2 п.п. 1.18.2 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» орендар (лізингоодержувач) зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі.
Із прийняттям Закону «Про фінансовий лізинг», по-перше, викуп предмета лізингу не розглядається як ознака договору фінансового лізингу, а, по-друге, для здійснення викупу предмета лізингу укладається окремий договір купівлі-продажу. За таких умов, на її думку, фінансовий лізинг втрачає одну із своїх найвиразніших особливостей.
- по-друге, за Законом «Про лізинг» лізинг визначався як підприємницька діяльність; суб'єктом лізингу визнавалися тільки суб'єкти підприємницької діяльності, що обумовлювало мету використання лізингоодержувачем переданого в лізинг майна суто для здійснення підприємницької діяльності. З прийняттям Закону «Про фінансовий лізинг» ця ознака не знайшла відображення у визначені договору фінансового лізингу, а суб'єктами лізингу можуть бути як фізичні так і юридичні особи. Однак з урахуванням того, що предметом лізингу є неспоживчі речі, визначені індивідуальними ознаками та зараховані відповідно до законодавства до основних фондів, договір лізингу опосередковує лише господарські відносини;
- по-третє, прив'язка строку користування предметом лізингу до норм амортизації. Відповідно до п.п. 1.18.2 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» строк договору фінансового лізингу дорівнює строку, протягом якого амортизується не менш як 75% первісної вартості відповідних основних фондів, переданих у фінансовий лізинг. Таким чином, як зазначає Кирилов С., забезпечується захист інтересів користувача щодо фінансування саме довгострокових виробничих програм, оскільки договір фінансового лізингу не може бути укладено на строк менше одного року Кирилов С., Фінансовий лізинг: хто, як і для кого? [Текст] / Сергій Кирилов // Податки та бухгалтерський облік. - 2006. - №74 (945). - С.6. . Потрібно зазначити, що жорстка залежність строку дії договору лізингу від строків амортизації об'єкта лізингу звужує можливості суб'єктів лізингових відносин. В умовах, коли інтенсивно зростає попит на продукцію (послуги) або ж змінюється її асортимент, лізингоодержувачі заінтересовані у скороченні строку дії договору фінансового лізингу, проте можливості встановити менший договірний строк, ніж той, що визначений Законом про ФЛ, у них немає Парнюк В., Лізинг в Україні: проблеми, законодавче забезпечення, перспективи [Текст] / В. Парнюк // Економіка України. - 2003. - №3. - С.31. .
- по-четверте, відповідно до ст. 4 Закону про ФЛ, лізингодавець передає одночасно і право володіння, і користування предметом лізингу лізингоодержувачу.
Крім усіх цих умов, характерною рисою фінансового лізингу є також платіж користувача, а саме його структура, в якій може бути окремо виділено суми винагороди власнику використовуваного майна і суми компенсації частини його вартості.
Ці ознаки є спеціальними ознаками фінансового лізингу і потребують закріплення в законодавчих визначеннях договору фінансового лізингу.
Отже, договір фінансового лізингу слід визначити як багатосторонню угоду, за якою одна сторона (лізингодавець) передає у володіння та користування іншій (лізингоодержувачу) неспоживчу річ, визначену індивідуальними ознаками й зараховану згідно з законодавством до основних фондів, що набувається у власність у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів, на визначений договором строк, за який амортизується не менше 75% первісної вартості предмета лізингу, після закінчення якого він переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.
Єдиним нормативно-правовим актом, в якому на сьогодні міститься визначення оперативного лізингу, є Закон «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до п.п. 1.18.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» оперативний лізинг -- це господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).
Виходячи з цього визначення, договір оперативного лізингу не має всіх необхідних ознак договору лізингу, зокрема такої кваліфікуючої ознаки як обов'язок лізингодавця набути у продавця предмет лізингу за специфікацією, визначеною лізингоодержувачем, і тому за своїм змістом наближується до оренди. Проте оперативний лізинг має такі характерні ознаки, як спеціальне коло предметів (основні фонди), що передаються в лізинг та мету -- забезпечення здійснення господарської діяльності та досягнення господарських (комерційних) результатів, що дозволяє його кваліфікувати як особливий вид оренди.
Водночас, фінансовий лізинг має ознаки лізингу, які не можуть бути кваліфіковані як особливості оренди. І такий за чинним законодавством вид лізингу і є безпосередньо лізингом, а не орендою, ускладненою окремими ознаками. Це свідчить про особливість фінансового лізингу як явища sui generis і дозволяє виділити договір лізингу в самостійний вид договору.
Поряд з проблемою поділу лізингу на фінансовий і оперативний, не менш дискусійним є питання правової природи так званого зворотного лізингу («sale and leaseback»).
Легальна дефініція зворотного лізингу встановлена у підпункті 1.18.3 п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за яким він визначається як господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансової організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.
Відносини з укладення договору зворотного лізингу характеризуються такими специфічними ознаками:
1) лізингоодержувач та продавець (постачальник) де-факто є однією особою;
2)вибір продавця (постачальника) предмета лізингу здійснюється лише лізингоодержувачем;
3) лізингодавець у жодному разі не несе відповідальності за вибір продавця (постачальника) предмета лізингу;
4) договір про зворотний лізинг є двостороннім;
5) від лізингодавця до лізингоодержувача не переходять права, які лізингоодержувач отримує через відносини з продавцем;
6) як правило, фізична передача предмета лізингу продавцем лізингоодержувачу не відбувається Різник В.С., Правові аспекти класифікаційної характеристики лізингових відносин [Текст] / В.С. Різник // Вісник господарського судочинства. - 2005. - №5. - С.176, 178. .
1.2 Юридична природа договору лізингу
Розглянувши поняття та ознаки договору лізингу, доцільно перейти до визначення юридичної природи договору лізингу.
Щодо аналізу правовідносин лізингу існують два основних підходи: 1) аналіз за допомогою традиційних інститутів (оренди, купівлі-продажу, позики, кредиту, доручення); 2) вивчення лізингу як визначеного комплексу організаційних, фінансових і майнових відносин, що потребують відповідного нормативного регулювання Рябко Л., Правова природа договору лізингу [Текст] / Л. Рябко // Право України. - 2000. - №1. - С.70. . Ми зупинимось на першому, а саме на дослідженні місця договору лізингу в системі цивільно-правових зобов'язань.
У літературі неодноразово обговорювалося питання про важливість правильного розуміння юридичної природи договору лізингу. Багаторазово вказувалося і на складності її визначення. Як ілюстрацію наведемо висловлювання лише деяких авторів. Так професор М. Джованьолі, автор першого ґрунтовного дослідження, яке містить глибокий порівняльний аналіз лізингу в законодавстві, судовій практиці і доктрині держав континентальної Європи (Бельгії, Італії, Франції, ФРН, Швейцарії) відзначав, що, незважаючи на стрімкий розвиток кредит-оренди (лізингу) в континентальній Європі цей спосіб фінансування породжує скрутні проблеми, що стосуються не тільки оподаткування та бухгалтерського обліку, як у Сполучених Штатах і Великобританії, але і, головним чином, приватного права Угольникова Е.В., Договор финансовой аренды (лизинга) и его правовая сущность [Текст] / дис., кан. юрид. наук. - Российский государственный гуманитарный университет. - Москва, 2005. - С.90. . Лізинг благополучно домігся визнання у континентальній Європі і, мабуть, майже у всьому світі. Тим не менше, кваліфікація лізингу та приватне право залишається вельми спірною і з даного питання висловлюються різні думки. Точне визначення юридичної природи договору фінансової оренди (лізингу) важливо не тільки для теорії, але і для полегшення інтеграції цього нового способу фінансування англо-американського походження в систему зобов'язань і речових прав континентальної Європи та України зокрема.
Професор В.В. Вітрянський, автор однієї з останніх російських робіт, що стосуються проблем визначення поняття правової природи договору фінансової оренди (лізингу) вважає, що правова природа лізингу, його місце в системі цивільно-правових зобов'язань залишаються в числі найбільш дискусійних питань в юридичній літературі, присвяченої в цілому дослідженню лізингових правовідносин Там же, С.91. . Згідно з поглядами одних авторів договір лізингу являє собою окремий вид договору оренди, що володіє певними кваліфікуючими ознаками, що дозволяють як відрізняти його від інших видів договору оренди, так і виділяти в окремий вид договору оренди. Інші автори вважають, що на відміну від договору оренди, договір лізингу представляє собою не двосторонню, а трьох або багатосторонню угоду. Можна зустріти і точку зору, відповідно до якої договір лізингу являє собою самостійний тип договірних зобов'язань, відмінний від інших типів цивільно-правових договорів, в тому числі і від договору оренди.
Аби досягти порозуміння між різними позиціями цивілістів стосовно даного питання, дослідимо це питання шляхом зіставлення договору лізингу зі схожими за правовою природою договорами.
Найвиразніше схожість договору лізингу проявляється в порівнянні з договором оренди (найму). Оренда та лізинг мають спільну, однотипну правову природу і оформляються відповідним договором. Топішко Т. виходить з того, щ
Комплекс цивільно-правових відносин, що виникає при здійсненні лізингової діяльності в Україні курсовая работа. Государство и право.
Реферат по теме Формирование здоровья вокалиста
Курсовая Работа На Тему Бронхиальная Астма Клиника И Диагностика
Гдз Русский Язык Контрольных Работ
Реферат: Предложенный план к каждой теме и список литературы примерны. ы принести на зачет
Реферат На Тему Принтери Та Сканери
Реферат по теме Гигиеническое нормирование параметров микроклимата производственных помещений
Курсовая работа по теме Анализ финансового состояния предприятия ОАО 'Байкалфарм'
Курсовая работа по теме Кадровая политика ОАО 'РЖД'
Доклад по теме Музыка как молчание
Форма Материалов К Сочинению
Курсовая работа по теме Основы благосостояния в рыночной экономике
Реферат по теме Внутренняя оптимизация как резерв повышения эффективности цепочки поставок
Реферат: Духовная сторона брака. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа по теме Система автоматического регулирования разрежения в топке котла
Реферат по теме Производство аммиака: краткая характеристика
Практическая Работа 6 Русский Язык
Контрольная работа: Вибіркове спостереження
Реферат по теме Анализ монографии А.В. Беспалова "Северная война. Карл XII и шведская армия. Путь от Копенгагена до Переволочной. 1700–1709"
Эссе На Тему Этика Предпринимателя
Курсовая работа по теме Психология взаимоотношений матери и ребенка
Вирусы и их роль в жизни человека - Биология и естествознание презентация
Завещание как сделка в наследственном праве России - Государство и право дипломная работа
Животный мир тропических лесов и Арктики - Биология и естествознание презентация