Колізійні питання договорів міжнародних повітряних перевезень - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Колізійні питання договорів міжнародних повітряних перевезень

Поняття та класифікація міжнародних перевезень. Учасники договірних відносин, сутність договорів. Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу. Характеристика колізійних норм. Головні риси транспортних конвенцій.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

з дисципліни : «Міжнародне приватне право»
на тему : «Колізійні питання договорів міжнародних повітряних перевезень»
Розділ 1. Поняття міжнародного перевезення, загальна характеристика
1.1 Поняття та ознаки міжнародних перевезень
1.2 Класифікація міжнародних перевезень
1.3 Учасники договірних відносин у галузі міжнародних перевезень
1.4 Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень
Розділ 2. Правове регулювання міжнародних повітряних перевезень
2.1 Загальна характеристика міжнародних повітряних перевезень
2.2 Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом
2.3 Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу
Розділ 3. Колізійні норми, що містяться в договорах та конвенціях про міжнародні перевезення
3.2 Регулювання нормами національного законодавства міжнародних перевезень
Світова економічна криза в сфері міжнародних перевезень, як і в інших галузях, є здебільшого наслідком намагання створити у стислі терміни самостійну національну маршрутну систему, в межах котрої значна кількість транспортних підприємств та перевізників сьогодні не в змозі ефективно функціонувати, що перешкоджає формуванню спільного ринкового простору.
Здійснення міжнародних перевезень за участю будь-якої держави забезпечує матеріальну складову комунікативної системи суспільства, оскільки транспортом користується практично все населення й усі суб'єкти господарювання. Особливістю міжнародних перевезень є те, що вони сполучають окремі регіони держав, утворюючи єдиний світовий політико-економічний простір. При чому в сучасному світовому поділі виробництва відсутні приклади навіть серед розвинутих держав, аби транспортні системи були відокремлені й не ґрунтувались на інтеграційних принципах. Ігнорування цього факту, недостатність законодавчої, нормативно-правової, технологічної та інформаційної бази міжнародних перевезень призводить до того, що Україна, перебуваючи на перехресті головних транспортних напрямків Євразійського континенту, котрі мають тисячолітню історію, не повністю реалізує ці переваги в розвитку національної транспортної системи та мережі міжнародних транспортних коридорів.
У зв'язку з цим вагоме місце і у внутрішній, і в зовнішній політиці нашої держави належить опрацюванню й реалізації "Програми створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні", "Комплексної програми утвердження України як транзитної держави", розширенню співробітництва з міжнародними транспортними організаціями, забезпеченню приєднання України до міжнародних конвенцій та угод у галузі міжнародних перевезень.
Об'єктом дослідження є перевезення вантажів, пасажирів і багажу різними видами транспорту.
Предмет курсової роботи є дослідити норми які регулюють договори міжнародного перевезення. Слід враховувати, що міжнародні перевезення часто здійснюються змішаними та комбінованими видами транспорту, що ускладнює розгляд претензій та спорів. Але для їх вирішення існують ряд документів, зокрема, конвенцій, які регулюють умови перевезення.
Актуальність цієї проблеми обумовлена ще й намаганням України вступити до Європейського Союзу, що на сучасному етапі набуває великого значення і потребує якнайшвидшого вирішення.
Метою роботи є: - систематизувати і поглибити теоретичні і практичні знання з вибраної спеціальності, навчитись застосовувати їх при розв'язанні конкретних задач; - осягнути існуючі міжнародному договірному праві проблеми і навчитися розв'язувати їх; - оволодіти методикою дослідження, узагальнення та логічного викладу матеріалу; - розвинути вміння самостійно вивчати й узагальнювати законодавчі та наукові літературні джерела, юридичну практику.
Розділ 1. Поняття міжнародного перевезення, загальна характеристика
1.1 Поняття та ознаки міжнародних перевезень
Міжнародне перевезення - це перевезення вантажів, пасажирів та їхнього багажу між двома й більше державами, що здійснюється за умовами, установленими міжнародними угодами.
Міжнародні угоди в галузі перевезень містять вимоги до документації, визначають порядок прийому вантажу для перевезення і видачі його в пункті призначення, умови відповідальності сторін, процедуру подання позовів тощо.
Дійсним вважається перевезення, стосовно якого уклали договір міжнародного перевезення з видачею необхідного транспортного документа.
Сторони договору міжнародного перевезення:
- перевізник - зобов'язується доставити вантаж відправника до пункту призначення та передати його особі (одержувачу), уповноваженій отримати вантаж;
- відправник - зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату [ 9, стр. 147] .
Транспортні документи, видані перевізником відправникові вантажу, є, по-перше, доказом прийому вантажу, а по-друге - обіговим документом. Вони дають змогу відправникові вантажу отримати від банку платню за проданий товар.
- переміщення вантажів, пасажирів та їхнього багажу територіями різних держав;
- регламентація таких перевезень міжнародними угодами. Перевезення не є міжнародними, якщо вони не регламентовані належними міжнародними угодами.
У цьому випадку процес переміщення здійснюють окремими етапами з укладанням двох відповідних договорів перевезення:
1) до прикордонної станції - за внутрішніми правилами держави відправлення;
2) після перетину кордону - за правилами внутрішнього законодавства тієї чи іншої іноземної держави.
Всі ці договори містять матеріально-правові норми загального характеру відповідних держав. Якщо питання про міжнародні перевезення не врегульовані матеріальними нормами конвенцій, то в цих конвенціях містяться уніфіковані колізійні норми з посиланням на законодавство відповідної держави, де ці питання врегульовані, тому очевидність перевезення, а також його міжнародний характер можуть бути встановлені в такий спосіб [11, стр. 324].
Колізійні прив'язки, які застосовують під час міжнародних перевезень - це закон місця відправлення пасажирів (вантажу), закон місця реєстрації транспортного засобу, закон країни призначення, транзиту, а також закон країни-перевізника.
1.2 Класифікація міжнародних перевезень
Класифікація міжнародних перевезень залежить від багатьох різних критеріїв, з-поміж яких доцільно виокремити:
1. За видами транспорту - повітряні, автомобільні, залізничні, морські, річкові, переміщення трубопровідним транспортом.
2. Залежно від кількості використовуваного транспорту - прості (використовують лише один вид транспорту), змішані (застосовують декілька видів транспорту).
3. Залежно від об'єкта - перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти.
4. Залежно від використання транспортних компаній - перевезення однією або кількома транспортними організаціями прямого сполучення (дають один документ, навіть якщо в перевезенні беруть участь декілька компаній), кількома послідовними перевізниками (замовник укладає з кожним співперевізником окремий договір зі застосуванням транспортної документації кожного співперевізиика), непрямого сполучення (кожний із спів перевізників укладає свій договір перевезення, застосовуючи власну транспортну документацію й умови) [ 23, стр. 94] .
5. Залежно від маршруту - міжнародні перевезення в суміжному сполученні (між двома країнами" що мають спільний кордон), в транзитному сполученні (з перетинанням території іноземної держави), наскрізного сполучення (коли для перевезення вантажу до пункту призначення, який розміщений у тій самій країні, що й пункт відправлення, необхідно перетнути територію іншої держави).
6. Залежно від кількості пересадок - пересадочні, безпересадочні.
1.3 Учасники договірних відносин у галузі міжнародних перевезень
У сучасних умовах питання про суб'єктний склад договору перевезення необхідно розглядати з урахуванням значного розширення сфери дії договору перевезення, який зараз не можна зводити до моделі реального договору перевезення конкретного вантажу. Він повинен охоплювати всі договори, що опосередковують відносини, пов'язані з перевезеннями вантажів, пасажирів і багажу.
На підставі цього застереження учасниками відносин перевезення є перевізник, відправник, вантажоотримувач, пасажири, інші транспортні організації, котрі беруть участь у процесі перевезення.
Про особливості статусу перевізника зауважимо, що внаслідок переходу окремих країн до ринкових умов розвитку істотно змінилися вимоги, встановлені законодавством до транспортних організацій, які постають перевізниками вантажів, пасажирів і багажу.
По-перше, державне майно, закріплене за транспортними організаціями, було приватизоване, а самі транспортні організації комерціалізовані й акціоновані. По-друге, запроваджена система ліцензування діяльності, пов'язаної зі здійсненням перевезень вантажів, пасажирів і багажу.
Характерна вимога до організацій, котрі постають перевізниками, - наявність у них на законній підставі транспортних перевізних засобів, придатних для перевезень пасажирів, вантажів або багажу. Перевізником на морському транспорті зазвичай є так званий "судновласник" - особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи вона власник судна, чи використовує його на іншій законній підставі. У цьому сенсі судновласником визнають і фрахтувальника, що експлуатує судно на основі договорів тайм-чартеру або бербоут-чартеру, котрий від свого імені як перевізник укладає договори морського перевезення з відправниками вантажів [24, стр. 178].
Судновласником, що експлуатує судно, може бути безпосередньо й власник судна. Він має право вчиняти стосовно судна всі дії, які не суперечать закону, актам законодавства та не порушують права й інтереси осіб, котрі охороняються законом. Наприклад, власник може відчужувати судно у власність іншим особам, передавати їм, залишаючись власником, права володіння, користування та розпоряджання судном, установлювати іпотеку судна й обтяжувати його певним способом тощо. Однак у тих випадках, коли власник передає своє судно у володіння та користування іншій особі, він втрачає статус судновласника і вилучає себе із правовідносин перевезення.
За договором повітряного перевезення перевізником визнається кожна юридична чи фізична особа, яка виконує повітряні перевезення, має права експлуатанта авіаційної техніки. Експлуатант - це особа, організація або підприємство, що експлуатує повітряні судна чи пропонує власні послуги у цій галузі.
Перевізником за договорами перевезення вантажів і пасажирів залізничним транспортом є залізниця - статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого належать підприємства, установи й організації залізничного транспорту і яке за централізованого управління здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.
Поряд з перевізниками, учасниками договірних відносин перевезення вантажу є відправники вантажу та вантажоотримувачі.
Вантажовідправником за договором перевезення вантажу може бути кожна правоздатна та дієздатна фізична або юридична особа. Найчастіше ними є комерційні організації, що здійснюють відправлення вантажів (переважно вироблених ними товарів) для виконання своїх зобов'язань стосовно продажу, постачання товарів і виконання інших договорів. Зазвичай відправник вантажу - це власник вантажів, котрі відправляють вантажовласник або особа, яку власник уповноважив відправити вантаж. Відправник вантажу безпосередньо укладає договір перевезення з перевізником і є його стороною[ 24, стр. 147].
На відміну від відправника вантажу вантажоодержувач не задіяний в укладанні договору перевезення, а отже, його не можна вважати стороною цього договору. Водночас, згідно зі законодавством, вантажоодержувач має певні права, а також низку обов'язків, пов'язані з перевезенням вантажу. Така обставина засвідчує, що одержувача визнають третьою особою, на користь якої укладається договір перевезення - це договір, де боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи.
Перевізник зобов'язаний видати прийнятий до перевезення і доставлений у пункт призначення вантаж саме вантажоодержувачеві. Отже, лише вантажоодержувач може вимагати від перевізника виконання цього обов'язку.
Поширюються на договір перевезення вантажів і норми, котрі регулюють договір на користь третьої особи. Коли третя особа відмовилася від права, наданого їй за договором, кредитор може скористатися таким правом, якщо це не суперечить закону, іншим правовим актам і договору. На підтвердження цієї тези можна використовувати норми, зазначені в усіх транспортних статутах і кодексах. Відповідно до них право на розпоряджання незатребуваними одержувачами вантажами надається відправникові вантажу.
Договір перевезення вантажу не покладає на одержувача тих чи інших обов'язків. Проте особа, котра має намір прийняти вантаж, повинна взяти на себе певні обов'язки, передбачені законодавством, і це не суперечить конструкції договору перевезення як договору на користь третьої особи. Отже, правове становище вантажоодержувача характерне тим, що йому належить роль третьої особи, на користь якої відправник вантажу та перевізник укладають договір перевезення вантажу.
Хочу звернути увагу на існуванні низки транспортних організацій, котрі не беруть участі в укладанні договору перевезення вантажів або пасажирів, але по суті є учасниками процесу їхнього транспортування. Такі організації також вступають у певні правовідносини з вантажоодержувачами й одержувачами багажу під час отримання вантажів і багажу в пункті призначення. Подібні ситуації виникають тоді, коли вантажі перевозять у прямому й прямому змішаному сполученні.
1.4 Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень
У цивільно-правовій доктрині України та й інших колишніх союзних республік укорінилося поняття "транспортні договори", під якими насправді розуміють цивільно-правові договори переважно за участю транспортних організацій. Це поняття охоплює різні типи договірних зобов'язань: перевезення, транспортну експедицію, буксирування, оренду (фрахтування на час) транспортних засобів і под. Ядром, центральною ланкою системи всіх так званих транспортних договорів прийнято вважати договір перевезення: це традиційно договір перевезення конкретного вантажу, сконструйований за моделлю реального договору, тобто такий договір, згідно з яким перевізник зобов'язується доставити вантаж, довірений йому відправником, у пункт призначення й видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Іншим транспортним договорам зазвичай належить допоміжна роль, а їхнє значення полягає в забезпеченні й обслуговуванні центрального договору перевезення вантажу, пасажира чи багажу. Такий підхід, однак, має певні недоліки:
1. Єдина об'єднувальна ознака всіх транспортних договорів - участь у зазначених договорах транспортних організацій - у жодному випадку не може бути критерієм для вирізнення відповідної класифікаційної групи договорів, оскільки вони репрезентують різні типи договірних зобов'язань.
2. Навчання про систему транспортних договорів, де основне, панівне місце посідають договори перевезення пасажира або конкретної партії вантажів (тобто договори, що опосередковують відносини за безпосередньою їхньою доставкою з пункту відправлення у пункт призначення, а всі інші договірні зобов'язання стосовно цих договорів відіграють допоміжну, підпорядковану роль), ґрунтоване лише на повсякденних уявленнях про зміст діяльності транспорту (доставка пасажирів і вантажів) і не має нічого спільного з юридичним співвідношенням різних договорів, котрі застосовують у сфері транспортної діяльності, в тому числі опосередковуючих перевезення пасажирів і вантажів. [ 26, стр. 314] Наприклад, коли конкретну партію вантажів перевозять у межах укладеного між відправником вантажу та перевізником договору про організування перевезень, за яким перевізник зобов'язується у встановлений термін приймати, а відправник вантажу - пред'являти вантажі в обумовленому обсязі, договір перевезення зазначеної конкретної партії вантажів уже не є основним для сторін. Це радше звичні дії, спрямовані на виконання зобов'язань.
3. Розгляд договорів перевезення пасажира, договір перевезення конкретного вантажу як на головну ланку певної системи транспортних договорів, значення котрих зводиться до обслуговування цих договорів, найчастіше ускладнює юридичну кваліфікацію різноманітних правовідносин, що опосередковують процес перевезення.
Крім традиційних договорів перевезення вантажу (стаття 909) і пасажира (стаття 910), у цій главі ЦК України згадуються й інші договори, які опосередковують перевезення: договір чартеру (фрахтування) (стаття 912); угоди між організаціями різних видів транспорту, що регламентують взаємини транспортних організацій під час перевезення вантажів, пасажирів і багажу в прямому змішаному сполученні (стаття 913); договір перевезення транспортом загального користування (стаття 915); довгостроковий договір про організування перевезень (стаття 914) [ 1 ]. Усі названі в ЦК України договори вирізняються за певними властивостями - правовим значенням, суб'єктним складом, предметом зобов'язань та ін. Водночас їх об'єднує те, що всі вони у кінцевому підсумку призначені регулювати відносини, котрі виникають у процесі перевезення вантажів, пасажирів і багажу. Тому в сучасних умовах уже некоректно брати до уваги лише договір перевезення, сформований за взірцем реального договору, відповідно до якого перевізник зобов'язується доставити довірений йому вантаж у пункт призначення і видати його одержувачеві або іншій уповноваженій особі, а відправник вантажу - розрахуватись за провезений. Точнішим видається розглядати питання про систему договорів, що опосередковують перевезення вантажів,
За предметом договору розрізняють договори:
- перевезення пасажира (предмет цього договору - доставка пасажира та його багажу в пункт призначення);
- перевезення вантажів, що охоплює і реальний договір перевезення, і консенсуальний договір про організування перевезень (предмет зазначеного договору - перевезення вантажів);
- фрахтування (чартер) (предмет - надання всієї або частини місткості транспортного засобу) [ 25, стр. 423].
Залежно від суб'єктного складу відносин, пов'язаних із перевезенням, виокремлюють такі види договору:
- перевезення пасажира, учасником якого є пасажир;
- перевезення вантажів (і консенсуальний, і реальний), що укладають перевізник із відправником вантажу;
- про порядок організування роботи зі забезпечення перевезень, які укладають транспортні організації.
Залежно від мети договору перевезення всі договори можна диференціювати на три групи:
1. Договори, спрямовані на організування перевезень, що мають на меті визначити обсяг перевезених вантажів і кількості задіяних транспортних засобів, а також порядок роботи відправників вантажу й перевізників - договори про організування перевезень, договори на експлуатацію під'їзної колії та на подання і прибирання вагонів, договори, укладені внаслідок прийняття заявки або замовлення відправника.
2. Договори, спрямовані на забезпечення транспортування вантажів, пасажирів і багажу та доставки їх до пункту призначення - угоди між транспортними організаціями про порядок організування перевезень у прямому змішаному сполученні, вузлові повідомлення.
3. Договори, спрямовані на доставку вантажів, пасажирів і багажу в пункт призначення - реальний договір перевезення вантажу й договір перевезення пасажира.
За правовим статусом перевізника всі договори (за принципом дихотомії) розподіляють на:
- договори, перевезення за котрими здійснюють транспортом загального користування;
- договори, згідно з якими перевізником є інші транспортні організації.
1. Договори, які оформляють за транспортною накладною або коносаментом - реальні договори перевезення конкретного вантажу.
2. Договори, укладені внаслідок акцепту оферти, що набуває вигляду конклюдентних дій, - прийняття транспортною організацією заявки або замовлення відправника вантажу на виділення транспортних засобів для перевезення вантажів.
3. Договори перевезення пасажирів, котрі купують квитки безпосередньо в автобусі, маршрутному таксі та ін.
4. Договори, укладені в загальному порядку.
Таким чином, міжнародні перевезення набувають все більшого значення для держав, у т. ч. й України, їх належне правове регулювання дозволить найоптимальніше вирішити низку господарських питань.
Перевезення пасажирів, вантажу, багажу здійснюється залізничним, автомобільним, повітряним, морським, річковим та трубопровідним видами транспорту. Розрізняють прямі перевезення, тобто здійснювані одним видом транспорту, та змішані або комбіновані, здійснювані кількома видами транспорту.
За договором перевезення транспортна організація (перевізник) зобов'язується доставити пасажирів, вантаж, багаж до пункту призначення в іншій державі, видати вантаж (багаж) уповноваженій особі (одержувачу). Відправник чи пасажир зобов'язані оплатити таку послугу. Міжнародним вважається перевезення, здійснюване між двома чи більшою кількістю держав. Особливістю договору міжнародного перевезення є застосування матеріальних норм права на підставі колізійних принципів, передбачених міжнародними договорами, національним законодавством чи транспортним документом, виданим перевізником. Колізійними прив'язками, що переважно застосовують для обрання матеріального законодавства при відправленні вантажу, є закон країни відправлення, при його видачі в кінцевому пункті - закон країни призначення. Застосовують також закон перевізника та закон країни суду.
Правове регулювання відносин, які виникають із здійснення міжнародних перевезень, має специфіку. По-перше, їх найважливіші умови визначені у міжнародних угодах - транспортних конвенціях, що є основним джерелом регулювання у цій сфері відносин. Угоди містять уніфіковані матеріально-правові норми, необхідні для врегулювання колізій, що найчастіше виникають при морських та автомобільних міжнародних перевезеннях. Звичайно уніфіковані норми міжнародних договорів регулюють вимоги до перевізної документації, порядку приймання вантажу до перевезення та його видачі у пункті призначення, умови відповідальності перевізника, процедуру заявлення претензій і позовів. Міжнародні транспортні конвенції мають і колізійні норми, до яких звертаються у разі відсутності уніфікованих матеріально-правових норм. Переважно договірні колізійні норми відсилають до національного законодавства. По-друге, норми конвенцій про міжнародні перевезення є імперативними. По-третє, специфіка регулювання міжнародних перевезень може виявлятися у відображенні норм міжнародних договорів у національному законодавстві без попередньої ратифікації, підписання або ж приєднання до них. Таке явище відоме за назвою рецепційного ефекту міжнародного договору. Воно є достатньо поширеним. Наприклад, правила Брюссельської конвенції про коносамента! перевезення 1924 p., які застосовують до регулювання морських перевезень, і в якій беруть участь близько 50 держав, сприйняті національним законодавством ще майже ЗО державами без ратифікації чи приєднання до зазначеної Конвенції. По-четверте, здійснення змішаних перевезень, транзит і контейнерні перевезення регулюються спеціальними нормами міжнародних чи національних актів.
Розділ 2. Правове регулювання міжнародних повітряних перевезень
2.1 Загальна характеристика міжнародних повітряних перевезень
Особливість повітряного транспорту, що відрізняє його від інших транспортних засобів, - швидкість перевезення. На коротких відстанях (до 500 км) залізничний і автомобільний транспорт явно переважає повітряний за рахунок значно меншого часу на наземне обслуговування. Однак за зростання відстані перевезень пасажири віддають перевагу повітряному транспорту.
Для польоту літаків визначеним маршрутом виділено повітряні смуги завширшки приблизно 30 км. Шлях польоту називають повітряною трасою, а її проекцію на землю - наземною трасою повітряної лінії.
Повітряна лінія - постійний маршрут регулярних польотів літаків між населеними пунктами, забезпечений наземним устаткуванням обслуговування польоту. Сукупність усіх повітряних ліній і пристроїв, призначених для забезпечення регулярних польотів цивільної авіації, утворює мережу повітряних шляхів сполучення.
Залежно від категорій обслуговування повітряних ліній аеропорти розподіляють на міжнародні та внутрішні. Повітряні лінії, якими відбуваються польоти літаків, також є внутрішні й міжнародні. Польоти літаків на внутрішній і міжнародній повітряних лініях - це регулярні рейси, виконувані відповідно до розкладів, і замовлені (чартерні), здійснювані на основі договорів з підприємствами, організаціями, туристичними фірмами.
Пасажирів і їхній багаж перевозять авіатранспортом на підставі договору. Його укладають авіатранспортне підприємство (перевізник) й окремі громадяни, організації, туристичні фірми. Водночас із регулярними авіатранспорті підприємства виконують чартерні перевезення - нерегулярне перевезення, умовою здійснення якого є фрахтування всього повітряного судна чи частини його комерційної ємності. Зафрахтовану ємність замовник використовує на свій розсуд. Такі перевезення виконують маршрутами, що збігаються з наявними на внутрішніх і міжнародних авіалініях, або будь-якими іншими [ 26, стр. 118].
У змісті типового договору чартеру вказують тип повітряного судна та конкретні умови перевезення, які визначають:
- максимальне комерційне завантаження чартеру: кількість пасажирів, маса багажу;
- місце відправлення та призначення, час вильоту рейсу;
- права й обов'язки перевізника та замовника.
Перевізник, наприклад, зобов'язується вчасно, згідно з графіком, доданим до договору, надати літак визначеної вартості, що забезпечує перевезення чартерного завантаження. Виконання формальностей, пов'язаних зі здійсненням польотів, до котрих належать імміграційні, митні, карантинні, прикордонні питання, а також отримання дозволу авіаційної влади на виконання чартерного перевезення бере на себе перевізник. Замовник зобов'язаний забезпечити своєчасну доставку пасажирів і багажу в аеропорт відправлення.
Визначають мінімальне комерційне завантаження, згідно з яким замовлений рейс буде виконаний. За пропонованого низького комерційного завантаження авіатранспортні підприємства планують чартерні рейси в інтересах декількох замовників, а також передбачають завантаження повітряного судна в обох напрямках.
Підставою для виконання чартерних рейсів (планових і за разовими заявками) є заявка (гарантійний лист) підприємства замовника, надана авіапідприємству за 15 днів до виконання рейсу. В ній називають замовника, дату виконання рейсу, зобов'язання з виконання правил перевезення пасажирів, багажу й іншу необхідну інформацію.
Обидві сторони мають право розірвати договір. Авіапідприємство використовує це право у випадках: нестачі авіапалива чи скорочення його ліміту; невиконання замовником зобов'язань з мінімального комерційного завантаження повітряного судна; відволікання літака для виконання урядових завдань. Замовник має право відмовитися від чартерного рейсу, коли: авіапідприємство затримало виконання рейсу більше ніж на 5 год; замінило тип повітряного судна і внаслідок цього не буде забезпечено обсяг і якість перевезень, передбачені за договором виконання замовленого рейсу.
У договорі вказують повну вартість чартеру, зазвичай вартість нетто, тобто ціну для перевізника. Комісійні, аеропортові й інші збори замовник оплачує окремо.
Повітряний транспорт, отже, здійснює і внутрішні, й міжнародні перевезення пасажирів та туристів.
2.2 Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом
Договір повітряного перевезення це угода щодо транспортування товарів повітряним транспортом, у тому числі період, коли товари перебувають під контролем повітряного перевізника. Правом на здійснення господарської і комерційної діяльності в галузі авіації може володіти кожна юридична або фізична особа, яка займається експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, виробництвом, розробленням та іншою діяльністю у сфері авіаційної техніки й одержала ліцензію. Повітряні перевезення виконують на підставі договору. Кожний договір повітряного перевезення та його умови засвідчують документом на перевезення, виданим авіаційним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами) [ 6, стр.3].
Повітряним перевізником визнають кожну юридичну або фізичну особу, що виконує повітряні перевезення та має права експлуатанта авіаційної техніки.
Експлуатант - особа, організація або підприємство, яке експлуатує повітряні судна або пропонує свої послуги в цій галузі.
Під час перевезення вантажу видають авіавантажну накладну. Замість авіавантажної накладної можуть бути застосовані інші засоби, що забезпечують збереження інформації стосовно його транспортування в електронному вигляді. Застосовуючи такі засоби, перевізник має право видати вантажовідправникові документ, який замінює авіавантажну накладну.
Авіавантажна накладна (до доказу протилежного) є презумпцією наявності договору перевезення вантажу між перевізником і вантажовідправником, котрі названі в цьому документі, та прийняття вантажу до перевезення на умовах, визначених у цьому документі. Будь-які відомості в авіавантажній накладній стосовно ваги, розмірів та упакування вантажу, а також кількості місць (до доказу протилежного) є свідченням повідомлених даних. Відомості щодо кількості, обсягу та стану вантажу не слугуватимуть доказом проти перевізника, за винятком випадків, коли такі відомості стосуються фактичного стану вантажу, а перевізник перевірив ці дані в присутності вантажовідправника і про це в авіавантажній накладній зроблено позначку.
Умови договору перевезення, наведені в авіавантажній накладній, не мають суперечити правилам перевезення вантажів. Відсутність, неправильність або втрата авіавантажної накладної не впливають ні на наявність, ні на дійсність договору перевезення.
Вантажовідправник повинен оформити чи мати оформлену від свого імені авіавантажну накладну відповідно до форми, кількості копій і способу, встановленого перевізником, та надати таку авіавантажну накла
Колізійні питання договорів міжнародних повітряних перевезень курсовая работа. Государство и право.
Реферат: Анализ деятельности туристической фирмы. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная работа по теме Основные направления природоохранных мероприятий, утилизации и обезвреживания отходов
Контрольная работа: Бюджетный процесс
Планирование Городских Парков Дипломный Проект
Пособие по теме Речевые коммуникации
Реферат по теме Регионализм в социологии
Реферат: Brief Analysis Of Karl Marx
Сочинение по теме Особенности жанра сказки в творчестве М. Е. Салтыкова-Щедрина
Реферат по теме Прибыль и рентабельность предприятия
Сочинение по теме Мои размышления над строками В. Я. Брюсова
Продукция прокатного производства
Реферат: Источники и этапы формирования японского традиционного искусства гэйдо. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая Работа На Тему Ликвидность Коммерческих Банков
Курсовая работа по теме Складирование материальных ресурсов и готовой продукции на предприятии
Реферат На Тему Оффшор: Элементы Пилотажа
Сколько Баллов Дается За Эссе
Сочинение Летние Приключение
Квалификация Преступлений И Ее Значение Курсовая Работа
Дипломная работа по теме Личиночное развитие бесхвостых амфибий из разных популяций Западного Предкавказья
Курсовая работа по теме Товароведная характеристика безалкогольных и слабоалкогольных напитков
Сезонні зміни в житті безхвостих, пов’язані з особливостями їх біології (жаби, ропухи) - Биология и естествознание курсовая работа
Бухгалтерская отчетность: порядок составления и финансовый анализ ее показателей (на примере ЗАО "Хлеб") - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Бухгалтерский учет расчетов по оплате труда - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа