КНИГА ДРУГА: СУДОВИЙ ПРОЦЕС
ЙовРОЗДІЛ IV Порядок і принципи судового процесу
Стаття 12. Судовий процес включає такі етапи:
1) Подання позову(звернення) до суду
2) Попередній огляд позову(звернення)
3) Підготовче судове провадження
4) Власне судове провадження
5) Видання судового рішення
6) Виконання судового рішення
Стаття 13. Окрім загальних принципів судочинства судовому процесу притаманні такі:
1) Принцип залученості до процесуальних дій: будь-які процесуальні дії мають вчинятися із залученням всіх сторін процесу або такі мають бути поставлені до відома про здійснені процесуальні дії в належний спосіб. Виняток становлять сторони, які ухиляються від участі в процесі чи суттєво порушують розумні строки процесу. На обґрунтовану вимогу сторони, суд має видати письмову ухвалу суду про ту чи іншу здійснену процесуальну дію.
2) Принцип недопустимості зловживання процесуальними правами: суд може відмовити у здійсненні процесуального права особи, якщо є достатні підстави вважати, що таке здійснюється з метою поставити іншу сторону у неправомірне становище, або негативно вплинути на якість судочинства. Суддя має видати вмотивовану ухвалу про таку відмову за проханням сторони, якій відмовили.
3) Презумпція допустимості клопотання: клопотання особи має бути задоволене, якщо воно не суперечить законодавству, не порушує загальноправові засади та не шкодить якості процесу в цілому.
РОЗДІЛ V Подання позову(звернення) до суду
Стаття 14. Особа або її представник (за умови, якщо є докази здійснення такого представництва) подає позовну заяву до суду для захисту чи визнання своїх прав у бесіду Еквалібріуму за встановленою судом формою.
У позовній заяві мають бути вказані зазначенні:
1) Ім'я, прізвище позивача чи назва установи.
2) Порушене чи невизнане персональне право або інтерес позивача, що потребують захисту.
3) Зміст позову: вимоги до суду, які спрямовані на відновлення особистого права, в тому числі відшкодування шкоди (компенсації), яка завдана внаслідок порушення такого права чи скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яким було порушене право чи інтерес.
4) Ім'я та прізвище особи(осіб), назва установи, державного органу чи іншого суб'єкта, який порушив особисте право чи інтерес позивача — за умови, якщо такий відомий позивачу.
5) Інші важливі фактичні обставини справи — за умови, якщо фактичний зміст позовної заяви без них буде істотно викривлений.
Стаття 15. Представник державного обвинувачення подає позов державного обвинувачення для захисту інтересів Спільноти чи Республіки.
В такому позові вказується:
1) Назва органу від якого здійснюється представництво чи інші правові підстави його здійснення.
2) Порушений інтерес Спільноти чи Республіки, з відповідною кваліфікацією за номерами статей, які передбачені розділом публічних правопорушень Особливої частини цього кодексу.
3) Ім'я та прізвище особи(осіб), назва установи, державного органу чи іншого суб'єкта, який порушив інтерес Спільноти чи Республіки — за умови, якщо такий відомий представнику державного обвинувачення.
4) Інші об'єктивно важливі обставини справи — за умови, якщо фактичний зміст позову без них буде істотно викривлений.
Стаття 16. Суб'єкт владних повноважень подає позовну заяву для забезпечення здійснення своїх посадових повноважень чи захисту своїх посадових інтересів.
В такій позовній заяві вказується:
1) Ім'я, прізвище позивача чи назва владного органу від імені якого подається заява.
2) Порушені чи невизнані посадові повноваження або владні правові інтереси, що потребують захисту.
3) Вимоги до суду, які спрямовані на відновлення чи визнання законних повноважень та інтересів.
4) Ім'я та прізвище особи(осіб), назва установи, державного органу чи іншого суб'єкта, який порушив право чи інтерес позивача — за умови, якщо такий відомий позивачу.
5) Інші важливі фактичні обставини справи — за умови, якщо фактичний зміст позовної заяви без них буде істотно викривлений.
Стаття 17. До позову додаються також докази та наявні клопотання, в тому числі і про обрання запобіжного заходу.
Дозволяється подання позову у приватні повідомлення до одного із Суддів чи в інший доцільний спосіб за об’єктивної неможливості подати позов до Еквалібріуму.
Позовна заява може бути відкликана у будь-якій стадії судового процесу до моменту закриття судового засідання чи закінчення іншої форми власне судового провадження.
Стаття 18. Звернення до суду — це звернення в порядку судочинства щодо інших питань, які не є спором по суті, але з причин правової невизначеності є такими, що посягають на правовий статус чи інтерес особи, установи чи державного органу.
На звернення застосовуються всі правила щодо судового процесу на підставі позову, якщо інше не встановлено законодавством чи не випливає із суті процесу.
Стаття 19. Термін загальної позовної давності складає 1 місяць. Він може бути подовжений чи відновлений судом за обґрунтованими доводами позивача. Позовна давність не застосовується до справ, які є істотними для добробуту Спільноти та Республіки в цілому. Термін позовної давності для окремих видів справ може бути скорочений актами законодавства, але не може становити менше 48 годин.
Правові наслідки закінчення терміну позовної давності прирівнюються до наслідків відсутності змісту позову.
РОЗДІЛ VI Попередній огляд позову. Відводи
Стаття 20. Попередній огляд позову здійснює суддя (тобто носій судової влади відповідно до конституційних повноважень). Попередній огляд позову вважається розпочатим з моменту, як такий суддя відповів будь-яким інформативним повідомленням на позов чи елементи що до нього додалися.
Стаття 21. При попередньому огляді суддя оцінює відповідність змісту позову, особи позивача, фактичних даних, особисту професійну компетенцію та відсутність загроз особистої незацікавленості після чого може:
1) Відмовити у розгляді позову у зв'язку з відсутністю фактичного змісту позову та у випадку, якщо позов з таким же складом, змістом і сторонами був розглянутий судом цієї інстанції, а також з інших підстав передбачених цим кодексом.
2) Залишити позов без руху за умови неналежного оформлення позову, вказавши на недоліки такого.
3) Заявити про самовідвід у випадку недостатньої професійної компетенції у такому роді справ, чи за умови особистої зацікавленості у рішенні в цій справі.
4) Прийняти позов, відкривши провадження.
5) Вирішити справу конклюдентним вироком у спосіб передбачений Конституцією, якщо такий задовільняє зміст позову.
Суддя на етапі попереднього огляду позову може передати справу іншому судді за згоди останнього.
Стаття 22. Позов від носія громадянства зі станом "Відлюдник" та особи без громадянства може бути відхилений за рішенням судді у випадку, коли:
1) Є загроза того, що розгляд такого позову може принести непропорційну шкоду Спільноті, її культурі, цінностям та усталеному порядку життя її членів.
2) Відхилення позову не зашкодить корисній інтеграції особи до Спільноти.
Стаття 23. Суддя, опріч відводу за власною ініціативою, може бути відведений за клопотанням однієї зі сторін на етапі попереднього огляду позову і подальших етапах до власне судового провадження включно, якщо є достатні підстави вважати його зацікавленим у судовому рішенні чи непрофесійним для огляду цієї справи. Таке клопотання може бути схвалене самим суддею, а якщо такого схвалення немає (пряма відмова чи якщо суддя, ігноруючи таке, продовжує вчиняти процесуальні дії), то сторона може звернутися до Еквалібріуму з таким клопотанням, яке має оглянути один із решти суддів. Несхвалення такого має наслідок в несхваленні клопотанні про відвід в цілому.
Схвалення відводу має наслідком розгляд справи іншим суддею, окрім тих, що вже були відведені у цій справі. Останній має право заново почати процес з будь-якого з етапів, які були вже пройдені за попереднього судді, або продовжити розгляд справи без переривання процесу.
Стаття 24. Якщо під час огляду позову чи подальшого процесу склалася ситуація, що всі наявні судді були відведені, то всі відводи анулюються і порядок обрання судді, що розглядає справу є таким:
1) Якщо є судді, відводи яких були здійсненні не за клопотанням сторін — то здійснює огляд справи один із них, за домовленістю між такими суддями.
2) Якщо всі відводи були здійсненні за клопотанням сторін — то розглядає справу суддя на спільний вибір сторін, а якщо такого немає — останній відведений суддя.
Відвід та самовідвід після виконання цієї норми неможливі, окрім випадків, коли такий суддя не вчиняє жодних процесуальних дій більше 72 годин чи порушив строк судового процесу в цілому.
РОЗДІЛ VII Підготовче судове провадження
Стаття 25. Підготовче судове провадження вважається розпочатим після прийняття позову.
Стаття 26. Підготовче судове провадження передбачає такі обов'язкові процесуальні дії:
1) Інформування всіх сторін (крім позивача), про початок провадження, обумовлення з ними основної інформації про зміст справи.
2) Призначення форми власне судового провадження. Якщо така не призначена, то вважається, що провадження має загальну форму.
3) Призначення судового засідання, з попереднім узгодженням часу такого (за умови загального провадження).
Стаття 27. Підготовче судове провадження може передбачати:
1) Одноразову зміну підстави або змісту позову позивачем; розширення складу позову. Про таку зміну всі інші сторони мають бути попереджені до початку засідання. Додавання інших матеріалів до справи. Долучення інших сторін та учасників сторін до справи.
2) Подання процесуальних клопотань сторонами.
3) Закриття справи судом ухвалою через її малозначність: за умови, якщо діяння хоч і має всі формальні ознаки порушення, однак фактично не здатне зазіхати на охоронювані законом інтереси. Малозначність не може застосовуватися у справах щодо приватних майнових відносин.
4) Подання зустрічного позову відповідачем: такий має бути спрямований проти позивача і ґрунтуватися на його позовних вимогах.
5) Подання регресного позову відповідачем: такий має бути спрямований до третьої сторони, ґрунтуватися на позовних вимогах позивача і мати пояснення причетності третьої сторони до цієї справи.
6) Закриття справи, якщо протягом судового процесу всі позовні вимоги були задоволені або втратили фактичний зміст інакше.
7) Вирішення питання про публічну закритість чи відкритість подальшого процесу, якщо це необхідно.
8) Об'єднання в один процес кількох проваджень, які мають подібні чи взаємозворотні вимоги до сторін, які вже беруть участь у одному з таких судових процесів.
9) Ознайомлення судді за власною ініціативою з об'єктивними обставинами справи, якщо таке покращить правове уявлення судді про суть справи. Таке здійснюється суддею самостійно суддею або, якщо таке не можливе, за допомогою судового запиту. Злісне ігнорування судового запиту є посяганням проти судочинства.
10) Інші процесуальні діяння, які випливають з положень законодавства.
Стаття 28. В окремих видах підготовчого провадження може застосовуватися:
1) Попереднє судове регулювання спору шляхом пропозиції компромісу, з попередньою неупередженою оцінкою ймовірних шляхів відповідно до правових норм і усталеної правової практики. Результатом такої може бути угода про примирення або відкликання позову
— у приватно-правовому, публічно-правовому та індивідуально-публічному підготовчому провадженні.
2) Закриття справи судом ухвалою з видачею її на поруки посадовій особі, якій порушник підзвітний чи колегіальному органу у якому він перебуває, для притягнення до дисциплінарної відповідальности: для справ, попередня судова оцінка яких передбачає відповідальність, що встановлена для справ з легкою категорією тяжкості.
— у підготовчому провадженні державного обвинувачення.
Стаття 29. У випадку, якщо суддя вирішив розглядати справу у формі звичайного провадження, то він має призначити час засідання, з урахуванням побажань сторін.
У випадку, коли одна із сторін злісно ухиляється від встановлення договірного часу засідання у часових межах встановлених судом, які в свою чергу не можуть бути менші 48 годин, або не відповідає на судові звістки протягом 24 годин про початок і її долучення до провадження, то суд може встановити час засідання виключно імперативно відносно такої особи. В такому випадку нез'явлення сторони на таке засідання не має наслідком його перенесення.
Якщо сторона не з'явилася на засідання, попередньо погодивши час проведення, то засідання має бути перенесене, а новий час обраний у стандартному порядку встановлення часу засідання. Повторне нез'явлення цієї сторони на засідання дає право суду проводити засідання без неї.
Якщо в засіданні беруть участь більше ніж 2 учасника з боку сторін, то суд може провести частину засідання без одного з учасників, якщо є бодай один учасник, що представляє позивача і відповідача. Участь наступних учасників можлива у відокремленому процесі чи в порядку оголошення перерви в засіданні.
Якщо сторона відмовилася брати участь у провадженнях, то засідання, як і інші процесуальні дії можуть проводитися без її присутності, однак з доступом до інформування про такі. Наслідки відмови всіх сторін брати участь у провадженнях встановлюється цим кодексом. Відкликання відмови брати участь у провадженнях передбачає долучення особи до процесу без повторного розгляду тих процесуальних дій, які були були вчиненні за її відсутності.
РОЗДІЛ VIII Власне судове провадження
Стаття 30. Власне судове провадження включає в себе судове засідання з моменту його відкриття до моменту його закриття, включаючи всі перерви у засіданні.
Стаття 31. Засідання має відповідати принципу змагальності. Сторони мають право висловлювати свою думку щодо кожного з доводів, доказів чи справи в цілому почергово. Суддя модерує засідання, встановлює черговість реплік.
Доказом вважається будь-який елемент Телеграм-простору, що доводить позицію сторони, в тому числі приватні повідомлення, а також повідомлення в не тематичних, закритих та інших чатах, за достатньої їх актуальності. Подання завідомо неправдивого доказу є посяганням проти судочинства.
Доводом вважається будь-який логічний умовивід, що ґрунтується на загальновідомих фактах, правових актах тощо.
Сторони можуть задавати питання один одному. Сторона, якій задали питання може відмовитися від відповіді. Сторона державного обвинувачення та суб'єкт владних повноважень у справі щодо його владних дій та рішень не мають права давати завідомо неправдиві відповіді та доводи. Такі вважаються посяганням проти судочинства.
Сторони не мають порушувати усталений лад засідання, надсилати контент, що не відповідає дискурсу засідання, порушувати законні вимоги судді щодо регламенту засідання. Такі злісні дії вважаються хуліганством у державних бесідах.
Суддя не може закрити засідання, якщо певна сторона ще не висловила позицію щодо певного істотного елементу позову чи справи в цілому, однак бажає це зробити.
Відповідач у провадженні державного обвинувачення має право на останнє слово у засіданні.
РОЗДІЛ IX Спрощене провадження
Стаття 32. Спрощене провадження — це форма судових процесуальних дій, альтернативних тим, які передбачають підготовче судове провадження та власне судове провадження, які суд може імплементувати у випадках, передбачених цим кодексом.
Суд має право розглянути справу в межах спрощеного провадження, якщо ця справа незначної складності. Справами незначної складності для цілей цієї статті є справи, які не несуть значної загрози для Спільноти чи Республіки; обставини якої є типовими для такої категорії справ та попередня судова оцінка яких передбачає відповідальність не суворішу, ніж ту, що встановлена для справ з середньою категорією тяжкості. Суд повинен скасувати розгляд справи у межах спрощеного провадження, якщо під час її опрацювання, суд віднайшов обставини, які вказують, що така справа не відноситься до справ незначної складності.
Суд може розпочати розглядати справу у формі спрощеного провадження відразу після завершення етапу попереднього огляду позову(звернення) або перейти до нього під час підготовчого судового провадження.
Спрощене провадження включає ознайомлення з позовом, запрошення відзову на позов у відповідача, спілкування судді з учасниками справи задля встановлення об'єктивної істинни. Суддя може надавати правові консультації сторонам, якщо такі дії не заважають об'єктивному розгляду справи і не є упередженими відносно певної сторони процесу.
Спрощене провадження застосовується також, коли всі сторони відмовилися від участі в засіданні
Суддя закриває спрощене провадження узгодивши це з усіма сторонами процесу.
РОЗДІЛ X Видання судового рішення
Стаття 33. Суд ухвалює вирішення справи по суті у судовому рішенні. До вирішення справи по суті може додаватися вирішення процесуальних питань та заперечень, які не вирішилися протягом попередніх етапів процесу та інших істотних питань, які мають безпосереднє відношення до суті справи. Судове рішення ухвалюється у формі окремого повідомлення у державному каналі, окрім випадків, передбачених необхідністю закритого процесу. В такому разі рішення має бути надіслане всім сторонам процесу та тим суб'єктам, що мають прямий обґрунтований інтерес до справи.
Рішення повинне відповідати нормам законодавства, іншим правовим актам, окрім випадків, коли такий правовий акт визнається таким, що не відповідає акту вищої юридичної сили. В рішенні мають бути враховані всі істотні аргументи сторін.
Якщо судова аргументація потребує додаткового аналізу, то суд додає до рішення аналіз кейсу чи його частини.
Стаття 34. Суддя має право затвердити рішення як типовий прецедент з аргументацією такого. Розгляд подальших справ, що містять аналогічні обставини з типовим прецедентом, здійснюється на основі такого прецеденту. Прецедент може бути також уточнювальним актом, який регулює законний порядок, якщо таке регулювання є стале, невизначене іншим законодавством та має не новаторську, а правотлумачну чи правозастосовчу функцію. Визначення іншими актами законодавства регулювання у певній сфері скасовує регулювання встановлене прецедентом.
Суддя може відійти від положень попереднього типового прецеденту аргументувавши таке рішення. Факт правомірності встановлення типового прецеденту може бути розглянутий у Верховному Суді за ініціативою будь-якого судді. Скасування судового рішення в цілому, скасовує і типовий прецедент встановлений ним, якщо інше не зазначено в акті, що скасовує судове рішення.
Стаття 34-1 Якщо рішення передбачає притягнення до відповідальності у вигляді обмеження права надсилати повідомлення, то суд може у рішенні чи окремою ухвалою після видання рішення передбачити можливість зняти дане обмеження сплативши заставний штраф у розмірі, визначеному судом з врахуванням матеріального становища особи.
РОЗДІЛ XI Виконання судового рішення
Стаття 35. Рішення суду підлягає негайному виконанню після його видання, якщо інше не встановлено у рішенні. Суддя, який видав рішення самостійно його виконує, якщо він має можливість його це зробити. Невиконання судового рішення іншими суб'єктами є приводом для приватно-правового позову чи звернення зацікавленої сторони.
Юридичні наслідки рішення, які не передбачають здійснення фактичних дій для їх реалізації, вступають в силу після публікації рішення або, у випадках встановлених цим кодексом, надсилання його всім сторонам судового процесу, якщо інше не встановлено у рішенні.
РОЗДІЛ XII Апеляційний перегляд
Стаття 36. Апеляційний перегляд рішень, ухвал чи процесуальних діянь судів першої інстанції здійснюється Верховним Судом. Процес апеляційного перегляду здійснюється за правилами відповідного провадження звичайного судового процесу, за винятком особливостей, встановлених цим розділом.
Стаття 37. Право на апеляційний перегляд має одна зі сторін судового процесу першої інстанції чи інша зацікавлена особа після видання рішення судом у цій справі. Винятком є ситуації, коли апеляційний перегляд може здійснюватися без ухвалення рішення суду по суті:
- Право на апеляційний перегляд ухвали про відмову розгляду позову — відразу після публікації такої ухвали чи фактичної відмови розгляду.
- Право на апеляційний перегляд повторної ухвали щодо залишення позову без руху — відразу після повторного залишення позову без руху, якщо були виправлені вказані суддею недоліки первинного позову.
- Право на апеляційний перегляд при вирішенні справи суддею конклюдентним вироком — після факту здійснення цього вироку.
- Право на апеляційний перегляд у випадках, коли процес по справі був завершений без видання рішення по суті — з моменту закриття провадження на підставі акту чи діянь, які свідчать про завершення процесу.
Невиконання судового рішення суддею, який його видав, якщо такий має можливість його виконати фактично, може бути оскаржене через 18 годин після видання цього рішення.
Стаття 38. Право оскарження рішення реалізовується з аргументацією протиправності самого рішення по суті, ухвал, які передували йому у процесі щодо цього рішення чи фактичних процесуальних дій судді у цьому процесі.
Така скарга надсилається самому судді, іншим суддям чи в бесіду Еквалібріуму.
Стаття 39. Апеляційна скарга за домовленістю членів Верховного Суду може бути розглянута як заочно так і в формі засідання. Якщо один із суддів Верховного Суду ініціює проведення апеляційного перегляду у формі засідання, то перегляд має відбутися у такій формі, де такий суддя виступає процесуальним суддею.
Рішення колегії суддів апеляційного перегляду, приймається більшістю голосів такої колегії. Якщо колегія не віддає більшість голосів за жодний варіант рішення, то рішення вважається таким, що не задовільняє скаргу апелянта.
Суддя може долучити до рішення колегії суддів свою розбіжну думку.
Порушення судового процесу не є самодостатньою підставою для скасування рішення по суті в цілому.
Рішення Верховного Суду може бути переглянуте тільки в порядку нововиявлених обставин.
Розділ XIII Інші складові судового процесу
Стаття 40. Строки судового процесу визначають максимально можливу тривалість цього процесу та його етапів.
Строки для етапів судового процесу є наступними:
1. Попередній огляд позову — 24 години.
2. Підготовче судове провадження до моменту призначення засідання — 72 години.
3. Судовий процес у формі загального провадження загалом — 5 + (2×n) діб, де n — сукупна кількість учасників сторін позивача та відповідача у процесі.
4. Судовий процес у формі спрощеного провадження — 48 годин з моменту оголошення про перехід до спрощеного провадження.
Порушенням строків вважається також відсутність будь-яких процесуальних діянь з боку судді протягом 72 годин незалежно від етапу процесу.
Порушення судових строків є достатньою підставою для відводу судді, якщо перед клопотанням про відвід сторона, що його подає, повторно особисто зверталася до судді з проханням проінформувати про хід процесу принаймні за 12 годин до подачі клопотання про відвід, а суддя, не здійснив достатніх заходів задля відновлення строків процесу.
Стаття 41. Досудові процедури здійснюються сторонами чи іншими зацікавленими особами з моменту виявлення ймовірного порушення до моменту огляду позову суддею. До списку таких, зокрема, входять:
1. Підготовка тексту позову і матеріалів, що до нього долучаються
2. Пошук інших ймовірних учасників певної сторони процесу.
3. Накладення запобіжного заходу — у випадку, якщо є достатні підстави вважати, що порушник до встановлення відповідальности може обтяжити суспільно небезпечні наслідки своїх діянь (якщо є очевидні порушення передбачені у Особливій частині).
4. Пошук і укладання договору з представником.
Стаття 41-1. Спеціальні суб'єкти, уповноважені на здійснення державного обвинувачення, опріч здійснення такого за власної ініціативи, ведуть досудові процедури і проводять подальші необхідні дії провадження державного обвинувачення і за зверненням носія громадянства Української Держави. В такому випадку, даний носій громадянства набуває правового статусу Викривача.
Особа зі статусом Викривача має право на такі процесуальні дії:
1) Брати паралельну участь у досудових (зокрема, слідчих) процедурах, в межах своїх матеріальних прав.
2) Подавати скарги до вищих посадовців чи суду за бездіяльність суб'єктів, уповноважених на здійснення державного обвинувачення, щодо звернення Викривача.
3) Брати участь у формуванні позову державного обвинувачення і подавати докази.
4) Бути присутнім на судових засіданнях у справі за його зверненням (за наявності такого)
Особа зі статусом Викривача може відчужити спеціальному суб'єкту, уповноваженому на здійснення державного обвинувачення, який прийняв звернення Викривача, свої процесуальні права.
Стаття 41-2. Носій судової влади може здійснити окреме звернення до спеціального суб'єкта, уповноваженого на здійснення державного обвинувачення, чи вищого посадовця, якому він підзвітний, з рекомендаціями відносно технік, способів та ефективності вчинення державного обвинувачення, а також зі застереженням щодо порушень безсторонності та інших етичних норм таким.
Стаття 42. Особа бере участь у процесі з представником(ами) або без таких, на свій розсуд. Державні органи беруть участь у судовому процесі виключно через представників, пріоритетно зі свого складу.
Максимальна кількість представників одного учасника процесу — 2 особи, без врахування тих, з якими договір чи домовленість представництва були розірвані.
У разі спору щодо певного правового питання, враховується думка спершу суб'єкта, а надалі — його представника.
При виникненні правових відношень з представником, вважається, що вони виникають і з суб'єктом, якого представляють.
Якщо недобросовісність представника порушила процесуальні права та інтереси суб'єкта, якого представляють, це дає право цьому суб'єкту клопотати про відновлення цих прав, на що суд може їх задовільнити, якщо таке порушення було неможливо передбачити з врахуванням всіх попередніх обставин, та характеру порушених прав та інтересів.
Стаття 43. Суд може самостійно накладати стягнення за порушення, що зазначені безпосередньо у цій книзі кодексу, окремою ухвалою чи у своєму рішенні, якщо санкція такого відповідає порушенням з легкою категорією тяжкості.