Ключ до ковзанки

 Ендрю лежить у ліжку з заплющеними очима. Ні, він не спить — він просто ще не готовий жити це життя і планує пролежати так ще десь годинку, але у його плани втручається звук вхідних дверей, що відкрились і бадьорий голос Нікі, який відразу почав щось розпитувати у незваного гостя. Тяжко зітхнувши Мін’ярд все ж звісив ноги з ліжка і пішов розвідувати обстановку у вітальні, куди вже встигли переміститись голоси. Блондин зупинився на порозі кімнати і сперся на дверну раму, не зацікавлено розглядаючи сцену, що розгорнулась перед ним: на крайньому кріслі-мішку сидить в півоберта від дверей його кузен, а на сусідньому — руда нечисть. Першим присутність когось третього помітив Ніл, який сидів обличчям до входу, а вже за ним, зрозумівши, що увага співрозмовника перейшла кудись за його спину — Геммік. 

—О, Ендрю, ти вже проснувся? А до нас тут гості прийшли — із звичною для себе щасливою посмішкою промовив Нікі

—Ти що тут забув? — ігноруючи кузена і не відриваючи погляду від льодяних очей, запитав Мін’ярд

—І тобі доброго ранку, як спалось? 

—Що. Ти. Тут. Забув? 

—Який ти злий по ранках, — Джостен зобразив ображену інтонацію —  я прийшов віддати ключик — швидко забувши про «поранені» почуття і знову нацепивши посмішку від якої руку Ендрю тягнуло під пов’язки, він порився у кишені й кинув знайдений там предмет у сторону блондина, який моментально зловив його — А вот з тебе не поганий воротар 

—Найкращий у всьому штаті,а може і у всій Америці! — похизувався Нікі, наче те, що вони кузени було його особистим досягненням.

Пройшовшись поглядом по ключу в руці, увагу Мін’ярда привернув помаранчевий брелок у вигляді лисячої лапи. Довго обдумувати подальші дії він не став — відцепив його і кинув Нілу, який знову не зумів впіймати 

—Це зайве

—Обідно так-то, я його пів дня шукав 

—Не мої проблеми, що ти не раціонально використовуєш свій час 

—Ендрю — з докором, яким батьки відчитують дітей за грубість сказав Нікі — ну хіба можна так ставитись до подарунків друзів? Ніл, ти не звертай уваги, він насправді не такий, ну ти мабуть знаєш — блондин, який до цього вже встиг зробити крок у коридор, застиг, а потім на п’ятці розвернувся 

—Друг? 

—Ну та, він так представився, а хто він тобі? — Мін’ярд пройшовся оцінюючим поглядом по рудому, наче вирішував ким же ж він йому приходиться 

—Сталкер

—Геей — обурено протягнув Джостен — я погоджувався на довбойоба, а не на сталкера 

—Якщо ти ще не помітив тут твої побажання обходять тільки тебе — Ендрю розвернувся і все ж пішов назад у свою кімнату. Йому щось крикнули у слід, але він вже не слухав і навіть не розчув хто це був: Нікі чи Ніл