Клематиси в озелененні садово-паркових об`єктів - Биология и естествознание реферат

Главная

Биология и естествознание
Клематиси в озелененні садово-паркових об`єктів

Історія запровадження рослини в культуру та особливості розмноження клематисів. Морфологічна будова та біоекологічні особливості рослини: життєві форми, коренева система та будова і форми листя й квітки. Закладка ділянки та її підготовка до посадки.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
1. Історія запровадження рослини в культуру та особливості розмноження клематисів.
2. Морфологічна будова та біоекологічні особливості клематисів:
2.2 Коренева система та будова і форми листя;
4 Агротехніка та догляд за рослиною:
4.1 Закладка ділянки та підготовка до посадки:
4.8 Боротьба з хворобами та шкідниками;
5 Застосування клематисів у озенененні.
В природі існують рослини здатні безупинно цвісти більш трьох місяців, покриваючись сотнями білих, жовтих, рожевих, малиново червоних, блакитних фіолетових і майже чорних квіток діаметром до двадцяти сантиметрів, які після невеликого осіннього заморозку й першого снігу, пригріті жовтневим сонцем продовжують радувати око. Звуться ці рослини - клематиси.
Якщо троянду в садовому світі називають царицею квітів, то її вірний супутник клематис цілком може претендувати на титул короля. Клематиси викликають замилування не тільки красою своїх чарівних квіток, але й оригінальною формою стебла і листів. Ці витончені ліани здавна використовуються для прикрашання садів.
Є кілька версій походження слова «клематис». Одні вважають, що це похідне від грецького «клема» - вусик, інші перекладають це слово, знову ж із грецького, як «гілка ліани». Але у клематиса багато й інших народних назв - тільки в європейських мовах їх зафіксовано близько двохсот. У російській мові найчастіше вживаеться слово «ломинос». Можливо, воно пов'язане з неприємним запахом викопаних коренів. Особливо багато цікавих народних назв клематиса існує у англійців, які дуже люблять цю рослину. Ось, наприклад, деякі з них: «радість пастуха», «полум'я», «волосся дівчини», «бородавник», «сніг під час жнив» та інші.
1. Історія з апровадження рослини в культуру
Види роду клематис (Clematis L.) з родини лютикові (Ranunculaceae Juss.) різноманітні і численні. Відомі американський та англійський ботаніки А. Редер і Л. Бейлі описують 180 видів клематиса, що збігається з даними радянського ботаніка-систематика І. М. Крашеніннікова. Інший радянський вчений - Н. В. Шіпчинскій - вказує для даного роду близько 230 видів клематиса. Англійська садівниця Е. Маркхем зазначає, що на земній кулі відомо більше 250 видів клематиса. І, нарешті, за відомостями японського ботаніка М. Тамура, в роді Клематис налічується близько 300 видів, що є найбільш правильним. З них на території Євразії розповсюджено близько 200 видів, Північної Америки - 50, Африки - 20, Австралії та Нової Зеландії - 20 видів. На думку радянського ботаніка Н. С. Зімана, найбільшим центром сучасного поширення видів роду клематис є Східна Азія.
У Західній Європі клематиси культивують з XVI століття. За даними Е. Маркхем, в деяких садах і парках Англії одним з перших (1569 р.) стали вирощувати клематис фіолетовий. Крупноквіткові клематиси з'явилися в Європі тільки в кінці XVIII ст. Поширенню більшості з них сприяли ентузіасти-натуралісти. У 1776 р. К. Тунбергом був інтродукований китайський вид С. florida. Японський вид С. patens був ввезений до Європи Ф. Зібольда в 1836 р. Помітною подією в історії клематисів стала інтродукція до Європи Р. Форчуном в 1850 р. С. lanuginosa, що активізувало роботи з селекції великоквіткових клематисів.
Велике різноманіття прекрасних сортів і форм клематиса отримано в результаті селекційної роботи. Вона почалася в Європі порівняно недавно - в XIX ст. У 1835 р. Гендерсон отримав перший міжвидовий гібрид - С. Hendersonii, який і ознаменував початок селекційної роботи з цією культурою.
Вважають, що перший великоквітковий гібрид С. reginae був створений в 1855-1856 рр. Дж. Андерсоном Генрі з Единбурга. Цей гібрид експонувався на виставці в 1862 р.
Англійському селекціонеру Дж. Жакману вдалося виростити великоквітковий гібрид - клематис Жакмана, його демонстрація на виставці в 1863 р. послужила стимулом для розвитку селекції та інтродукції цих красивих ліан за кордоном.
Клематис Жакмана виявився високостійким до несприятливих факторів середовища, хвороб, дуже декоративним і залишається найпопулярнішим і найпоширенішим серед сортів зарубіжної селекції. Він став родоначальником багатьох вітчизняних сортів клематиса.
Всього було виведено близько 2 тис. різних сортів і форм клематиса, але у зв'язку з недостатньою стійкістю багатьох декоративних сортів до хвороб, шкідників, посухи, труднощами їх вегетативного розмноження у світовому асортименті їх налічується приблизно 200.
В Японії культура клематисів має більш тривалу історію. В даний час там проводиться активна селекційна робота. Відомо, що Ф. Зібольд ще в 1830 р. завіз до Голландії колекцію культивованих клематисів з Японії. Пізніше (в 1836 р.) він же інтродукований клематис Патенс і численні форми клематиса, вже створені на той час японськими садівниками.
В Америці селекційну роботу з крупноквітковими клематисами проводив знаменитий селекціонер Лютер Бербанк. На жаль, отримані ним сорти не збереглися в світовому асортименті. Перший вітчизняний сорт клематиса селекції Нікитського ботанічного саду був названий Лютер Бербанк.
Зараз клематиси дуже популярні за кордоном і включені в каталоги великих квітникарських фірм і розплідників.
У 1984 р. було створено Міжнародне об'єднання клематисоводів, організатором і першим президентом якого став англієць Р. Евісон.
В Україні клематиси з'явилися тільки на початку XIX ст. і вирощувалися як оранжерейні рослини. Активно стали займатися інтродукцією клематисів в нашій країні вже після Великої Вітчизняної війни - у 50-ті роки.
На жаль, ці чудові рослини ще недостатньо вивчені і порівняно мало поширені в нашій країні.
Ще в 1872 році Т. Море та Дж. Жакман у своїй книзі «Клематис як садова квітка» писали: «Клематис можна розглядати як цінну руду, яку ще не вдалося розробити ніякими засобами». Зараз вже можна сказати, що розробка цієї «цінної руди» розпочалася, але попереду ще багато цікавих і важливих відкриттів.
Так, вивчення клематисів показало, що вони можуть стати модельним об'єктом для пізнання цілого ряду теоретичних і практичних питань біології (наприклад, особливостей еволюції покритонасінних рослин, успадкування забарвлення квіток, ефекту гетерозису). Крім того, види роду Клематис поширені по всій земній кулі, тобто мають різне еколого-географічне походження, багато з них займають великий ареал. Надзвичайно різноманітні вони за зовнішнім виглядом, будовою, забарвленням, формою квіток, листям, насінням та іншим.
Вищевказані та інші дослідження клематисів в тій чи іншій мірі проводилися спільно з відділами біохімії, ембріології та цитогенетики, захисту рослин та іншими лабораторіями, але вони потребують подальшого глибокого вивчення, що, безсумнівно, принесе великі відкриття. [1, 2]
2. Морфологічна будова та біоек ологічні властивості клематисів
Клематиси дуже різні за зовнішнім виглядом. Серед них є листопадні (переважна більшість) і вічнозелені види. У роді клематис є види з відмираючими на зиму трав'янистими пагонами (наприклад, клематиси лісовий, манчжурський, прямий, техаський, шестилепестний) та зимуючими - деревними (клематиси «Арманда», виноградолистний, віргінський, східний, гірський, лігустиколистний, фіолетовий).
Залежно від здатності утримуватися на опорах їх ділять на наступні групи:
- ліани - чіпляються і охоплюють опори, обвиваючись навколо них, за допомогою міцних черешків. Це ліани-листолази або виткі рослини (види), які досягають, як правило, 2,5-10 м довжини і більше (клематиси виноградолистний, гірський, короткохвостий, лігустиколистний, пільчатолистний, сизий, «Альпініст», «Вікторія», «Жакмана», «Космічна мелодія», «Лютер Бербанк» і багато інших).
- плетисті (зазвичай ті, що не чіпляються) види і сорти досягають в середньому 1-2,5 м довжини. Вони не чіпляються або слабо чіпляються за опору черешками верхніх листків (клематиси манчжурський, «Оленка», «Бризки моря», «Джуініана», «Дюрана», «Пам'ять серця», тощо) і потребують спеціальних опор.
Також існують кущові види з прямостоячими пагонами і прямими черешками листків. Вони досягають висоти 0,6 - 1 м - це клематиси борщевиколистний, чагарниковий лопатевий, прямий, цельнолистний та ін.
Все це робить клематис дуже цінним в декоративному відношенні, придатним для бордюрів, кам'яних гірок, скельних садів, клумб і для вертикального озеленення.
Клематиси представлені такими основними біоморфами:
- чагарникова ліана вічнозелена (клематиси «Арманда», вусатий балеарський);
- чагарникова ліана напіввічнозелена (клематис волотистий);
- чагарникова ліана літньозелена (клематиси виноградолистий, віргінський, східний, гірський, пільчатолистний, сизий, фіолетовий, волохатий білосніжний і багато інших видів і сортів);
- напівчагарникова ліана (клематис «Редера»);
- трав'яниста ліана-багаторічник (клематиси бурий, лісовий, техаський);
- чагарник прямостоячий (клематиси джунгарський аспленієлистний, чагарниковий лопатевий);
- напівчагарник прямостоячий (клематиси борщевиколистний, прямостоячий);
- прямостоячий трав'янистий багаторічник (клематиси прямий, шестілепестний). [3]
2.2 Коренева система та б удова і форма листя
На ранній стадії розвитку у клематисів виділяють 3 основних типи кореневої системи: стрижнекореневу, придатково-гіллясту і мочковату.
Дорослі клематиси мають в основному 2 типи кореневої системи: стрижневу (більш глибоку) і мочковату.
Листорозміщення у клематисів, як правило, супротивне (парне).
На одиничних дорослих рослинах зустрічаються пагони з трійчастим листорозташуванням. Іноді листя бувають зближені (розташовані пучками), як у клематиса гірського.
Черешки листя прямі або різною мірою звивисті, рідко листя сидячі, як у клематиса цельнолистного.
Листя у клематисів бувають прості і складні.
Просте листя часто перисто-лопатеве (розсічене), як, наприклад, у клематиса чагарникового лопатевого, рідко цільне, цілокрає, як у клематиса цільнолистного.
Складне листя підрозділяються на трійчасте, двічітрійчасте, непарноперисте, двічінепарноперистие. Так, трійчасте листя мають клематиси «Арманда», борщевиколистний, вусатий балеарський, волохатий білосніжний; двічітрійчасте - клематис пільчатолистний; непарноперисте - клематиси манчжурський, прямий, тангутський; двічінепарноперисте - клематиси пекучий, короткохвостий, фіолетовий.
Однак далеко не всі клематиси мають чітку певну будову листя. Так, трійчасте (рідше непарноперисте) листя мають клематиси віргінський і розкидистий; зазвичай непарноперисте листя у клематиса Жакмана, але верхні часто бувають простими; непарноперистие або трійчасте листя - у клематиса метільчатого.
Розрізняються листя по кількості та розташуванню окремих листочків.
Складне листя найчастіше складається з 3-7 листочків, рідше з 5-9 (наприклад, у клематиса лісового) і 4-8 (у клематиса техаського); верхівковий листочок зазвичай перетворений на вусик у клематисів бурого та техаського.
- яйцеподібні (у клематиса Фаргеза);
- довгасто-яйцеподібні (у клематисів прямого і цельнолистного);
- ланцетні або лінійно-ланцетні (у клематиса шестилепестного) і т. д.
Вони можуть бути великими - завдовжки 10 см і більше (клематиси борщевиколистний, виноградолистний) і дрібними - 2-4 см довжини (клематис пекучий); шкірястими (клематиси Арманда, борщевиколистний), блискучими (клематиси Арманда, чагарниковий лопатевий, волотистий) і матовими (клематиси сизий, східний); голими (клематис чагарниковий лопатевий) і шорсткими, опушеними (клематис «Редера»).
- зелене - у клематисів лісового, пільчатолістного, тангутського;
- темно-зелене - у клематисів борщевиколистного, чагарникового лопатевого;
- сизе або сірувато-зелене - у клематиса східного;
- яскраво-зелене - у клематиса метельчатого;
- у клематиса вусатого балеарського листочки набувають знизу бордове забарвлення.
Навесні молоде листя у клематиса «Арманда» і пурпурної форми клематиса прямого стають гарнго пурпурового забарвлення. Більшість листя красиве восени, що підвищує декоративну цінність клематиса.
У багатьох видів і сортів клематиса листя біля основи пагонів нерідко жовтіє і засихає. Це є його біологічною особливістю, а не наслідком нестійкості до спеки та посухи. Для забезпечення декоративності рекомендується висаджувати поруч невисокий чагарник або квіткові рослини.[4]
Морфологія квіток клематиса вивчена недостатньо. Квіти їх, як правило, обох статей, актиноморфні, але зустрічаються і зигоморфні (неправильні). Вони мають численні тичинки і маточки, причому в різній кількості у різних видів і сортів.
Квітка клематиса має просту венчіковідну оцвітину. Пелюсток не має, і їх роль виконують 4-8 вільних лепестковоподібних різнокольорових листочків оцвітини (чашелистиків). Нерідко число чашолистків варіює.
Чашолистки бувають широкі - заходять один за одного і вузькі - відокремлені один від одного.
Форма оцвітини досить різноманітна. Є розкриті квіти з розпростертими чашелистиками - блюдцеподібна (чашовидна) і квіти з чашолистками, спрямованими вгору (прямостоячі) - трубчасті, дзвонові, пониклі та полупоніклі. Пониклий тип квітки забезпечує захист генеративної сфери (тичинок і маточок) від дощу та інших несприятливих чинників.
Різна і форма окремих чашолистків, з яких складається оцвітина. Вона буває довгасто-еліптична, широкозворотньо-яйцевидна, широколанцетна і т. д. Чашолистики бувають звуженими донизу, загострені на верхівці, що закінчується шипиком.
Є сорти і форми з махровими квітками, що мають різну кількість (до 70 шт.) пофарбованих чашолистків (клематиси «Вів'єн Пеннелл», «Дюшес оф Едінбург», махровий).
Чашолистики можуть бути різною мірою опушеними (клематиси виноградолистий, віргінський, розпростертий, волохатий, шестилепестний, тощо) або більш-менш голими (клематиси пекучий, короткохвостий, прямий, тангутський та ін.) У дорослих квіток чашолистки нерідко відгинаються вниз (клематис виноградолистий) і навіть закручуються (клематис сизий), а генеративна сфера вільно підноситься над ними, що, можливо, сприяє перезапиленню.
Різко відрізняються сорти і види клематиса розмірами квітки:
- крупноквіткові мають квітки 10-20 см і більше в диаметрі (клематиси Жакмана, розлогий, волохатий та інші сорти і форми);
- середньоквіткові - від 4 до 10 (клематиси «Арманда», «Загадка», «Кермезіна», «Фаргеза», «Фаргезіоідес», «Хулдайн»);
- дрібноквіткові - від 2 до 4 см в діаметрі (багато дикорослі види, а також сорти і форми - Бризки Моря, Джуініана та ін).
Забарвлення квіток дуже різноманітне і варіює від чисто-білого та жовтого до синього, фіолетового і карміново-червоного з безліччю відтінків. У дикорослих видів забарвлення чашолистків практично постійне; в багатьох сортів і форм інтенсивність його, як правило, змінюється, тобто блідне до кінця цвітіння, і залежить від метеорологічних і грунтових умов.
Численні прямі тичинки в квітках клематисів розташовуються вільно по спіралі в 2-3 ряди, утворюючи андроцей.
Тичинка складається з тичинкової нитки, яка буває трохи вужче пильовика або помітно ширше його і закінчується пильником.
В одній квітці тичинки бувають різних розмірів - дрібні, середні і великі або дрібні і великі (клематиси бурий, гірський, пекучий, фіолетовий, волохатий білосніжний та ін.) Вони розташовуються у квітці на різних рівнях. У деяких видів тичинки у квітці приблизно однакових розмірів (клематиси східний, тангутський, «Тунберга»). Різна висота тичинок в одній квітці визначається довжиною тичинкових ниток, а пильовики приблизно однакові, але можуть бути трохи більше чи менше у різних за розміром тичинок.
Тичинкові нитки прямі, найчастіше білі, але зустрічаються і пофарбовані, голі (клематиси чагарниковий лопатевий, вусатий Балеарський) або опушені (клематиси східний, Пітчера, розпростертий).
Забарвлення пиляків - від майже білого, кремового і яскраво-жовтого до темно-бордового.
У квітках різних видів і сортів клематиса гинецей представлений численними вільними між собою маточками, розташованими по спіралі. Маточка включає верхню зав'язь і простий стовпчик, що переходить у рильце. Кожна маточка має один сім?язачаток.
Стовпчик маточки зазвичай опушений довгими перисто-розташованими блискучими волосками (клематиси борщевиколистний, бурий та ін), рідше він голий або притиснуто-волосистий (клематиси Пітчера, фіолетовий та ін.)
Довжина стовпчика варіює у багатьох видів і сортів при дозріванні насіння зазвичай він помітно подовжується. Стовпчики в квітках бувають зігнутими.
За розподілом статей види клематиса можна розділити на 2 групи: дводомні, або діецичні (клематис віргінський), і однодомні види (клематиси Арманда, виноградолистий, борщевиколистний, лігустиколистний, прямостоячий та ін.)
У діецичних видів одностатеві квітки утворюються на різних екземплярах, які стають або чоловічими, або жіночими.
Однодомні види в свою чергу поділяються на моноецичні і полігамні види.
У моноецічних видів, як правило, квітки двостатеві, але нерідко функціонально роздільностатеві. Вони можуть бути функціонально чоловічими, коли тичинки нормально розвинені і порошать, а маточки різною мірою скорочені або зовсім відсутні (клематиси гірський, шестилепестний та ін.) і функціонально жіночими, коли маточки нормально розвинені, а пильовики можуть не розкриватися (клематис східний).
У полігамних видів на рослині є одностатеві квітки, а потім можуть з'являтися і морфологічно двостатеві квітки. Так, у клематиса борщевиколистного перші квітки більші і зазвичай тичинкові, а пізніше з'являються двостатеві квітки, в яких може бути більше маточок. Тут спостерігається функціональна зміна статі і, отже, тенденція до дводомної, що підтверджує спрямованість еволюційного процесу в рослинному світі від однодомної до дводомної.
Квітки у клематисів поодинокі або зібрані в суцвіття - верхівкові або пазухи, що мають різну будову. Переважає так звана напівпарасолька. Часто окремі напівпарасольки зібрані в складну розкидисту мітелку, рідше - в щитковидні мітелки.
Приквітки зазвичай розташовуються біля основи квітконіжки, але іноді вони знаходяться біля основи суцвіття і утворюють обгортку (наприклад, у клематиса «Арманда»). Квітки з 2 приквітниками є у клематисів «Жакмана» і вусатого балеарського.
Більшість клематисів є ентомофілами (запилюються комахами). Про це свідчать: наявність в квітках деяких видів нектарників і нектару (клематиси лісовий, техаський тощо), великої кількості пилку (клематиси цельнолистний, волохатий білосніжний та ін), запаху, різноманітне забарвлення лепестковидних чашолистків, нерідко і тичинок. Все це є сигналізаційними засобами залучення комах-запилювачів. [4, 5, 6]
Численні сім'янки (насіння) зібрані в головки і мають у різних видів короткий або довгий, різною мірою перисто-опушений стовпчик.
Сім'янка складається з околоплодника (перикарпія). Вся порожнина насіння заповнена твердим ендоспермом. Зародок прямий (близько 1 мм у багатьох видів) з 2 прилеглими один до одного сім'ядолями, підсім'ядольним коліном, корінцем і стеблової почечки.
Ступінь розвитку зародка у різних видів неоднакова.
Різні види роду Клематис відрізняються за формою та розмірами насіння:
- дрібні - в середньому від 3х1,5 до 5х3 мм;
- великі - від 6х5 до 12х10 мм, схожості від 15 до 90% і тривалості періоду проростання від 15 до 300 днів, іноді й більше і різними типами проростання.
Схожість і темпи проростання у різних видів клематиса залежать від величини насіння, розмірів зародка, ступеня його розвитку, співвідношення довжини зародка і довжини насіння та ендосперму. [6]
Початок і тривалість фаз росту і цвітіння значно відрізняються у різних видів і сортів клематиса і багато в чому залежать від біологічних особливостей, географічного походження, а також агротехніки. Види клематиса розподіляються по географічним групам таким чином:
- південнопалеарктична - клематиси сизий, цельнолистний, шестилепестний;
- древньо-середземноморська - клематиси східний, джунгарський аспленієлистний, чагарниковий лопатевий, «Редера», тангутський;
- власне-середземноморська - клематиси пекучий , ісфаганський, фіолетовий, вусатий балеарський;
- європейсько-середземноморська - клематиси виноградолистний, прямий;
- східно- і центральноазіатська - клематиси «Арманда», борщевиколистний, бурий, гірський, короткохвостий, манчжурський, волотистий, «Петер», прямостоячий;
- північно-американська - клематиси віргінський, лігустиколистний, техаський;
- африканська - клематис розпростертий.
На півдні нашої країни зазвичай протягом березня починають вегетувати такі види клематиса, як бурий, манчжурський, пільчатолистний, фіолетовий (I декада); віргінський, східний, гірський, прямий, тангутський, цільнолистний, шестилепестний (II декада); борщевиколистний, виноградолистний, джунгарський аспленієлистний, пекучий, ісфаганский, короткохвостий, чагарниковий лопатевий, лігустиколистний, сизий, техаський (III декада).
У квітні починається ріст клематисів «Арманда», «Петер», «Редера» (I декада); розпростертого (II декада). Протягом червня зазвичай закінчується ріст пагонів у багатьох видів.
Період росту пагонів є неоднаковим у різних видів клематиса. Самий короткий - 2-3 місяці - у кущових видів (клематиси прямий, цільнолистний, шестилепестний), а найтриваліший - 4,5-5 місяців - у витих (клематиси «Петер», пільчатолистний, сизий).
Тривалість вегетації у більшості видів клематиса досить значна - понад 200 днів.
Багато видів клематиса відрізняються тривалим і яскравим цвітінням. Декоративність у ряду видів зберігається і в період дозрівання насіння, наприклад у клематисів пекучого, ісфаганського, метільчатого, пильчатолистного, тангутського.
За строками настання цвітіння на півдні нашої країни клематиси підрозділяють на групи:
- весняного цвітіння (клематиси «Арманда», гірський);
- піздновесінньо - літнього цвітіння (клематиси манчжурський, прямий, цельнолистний, шестилепестний);
- ранньолітнього цвітіння (клематиси бурий, виноградолистний, східний, джунгарський аспленієлистний, пекучий, ісфаганській, тангутський, техаський, фіолетовий);
- літнього цвітіння (клематиси борщевиколистний, віргінський, короткохвостий, пільчатолистний);
- пізньолітньо-осіннього цвітіння (клематис чагарниковий лопатевий, лігустиколистний, розпростертий);
- ранньо-осінньго цвітіння (клематиси волотистий, «Редера»);
- осіннього цвітіння (клематис «Петер»);
- піздньоосінньо-зимового цвітіння (клематис вусатий балеарський).
На півдні нашої країни клематиси цвітуть з квітня по листопад, тобто більше 7 місяців, а клематис вусатий Балеарський цвіте з кінця листопада до квітня (на Південному березі Криму). У різних видів клематиса цвітіння на півдні триває від 2 тижнів до 4 місяців; більшість видів цвіте протягом 1-2 місяців (клематиси виноградолистний, віргінський, пекучий, манчжурський, волотистий, Петер, пільчатолистний, сизий, фіолетовий). Середня тривалість життя квітки становить 5-10, рідше до 15 днів, при високій літній температурі вона скорочується.
Клематиси при дотриманні правильної агротехніки переносять морози до -40°С. Це відноситься до багатьох видів, сортів і форм. На півдні вони не пошкоджуються негативними температурами (-14, -15°С), крім вічнозелених видів (клематиси Арманда і вусатий Балеарський), у яких в окремі роки з екстремальними зимовими температурами страждають листя і кінці молодих пагонів.
Однорічні пагони у клематисів віргінського, лігустиколистного, пільчатолистного, сизого витримують температури до -27°С без пошкодження тканин і бруньок; у клематисів Жакмана, ісфаганського, чагарникового лопатевого, тангутського - до -25°С; у клематисів виноградолистного, східного, пекучого, фіолетового - до -19°С.
Неморозостійкими виявилися клематиси «Арманда» та гірський, у яких квіткові бруньки закладаються восени, і клематис «Петер», який має короткий період зимового спокою.
Клематиси відрізняються різною стійкістю до посухи. Багато з них більш-менш стійкі до повітряної посухи, але вимогливі до грунтової вологості: це, наприклад, клематиси «Арманда», борщевиколистний, бурий, віргінський гірський, чагарниковий лопатевий, лігустиколистний, манчжурський, прямий, сизий, вусатий Балеарський, цільнолистний, волохатий білосніжний , шестилепестний, більшість сортів і форм. Вони потребують систематичний або підтримуючий полив протягом літа, особливо на півдні. Є види, вимогливі до ґрунтової та повітряної вологи. До них відносяться клематиси джунгарський аспленієлистний, ісфаганській, «Редера», які страждають від засухи і вимагають обов'язкового регулярного поливу. Клематиси виноградолистний, пекучий, волотистий, «Петер», фіолетовий - стійкі до посухи і здатні рости без поливу, але при його наявності розвиваються краще.[7]
Численні види і сорти клематиса підрозділяють на дрібноквіткові і крупноквіткові, а їх, в свою чергу, ділять на виткі та кущові. В останні роки стали виділяти середньоквіткові сорти і форми клематиса. Сортові клематиси з урахуванням походження по материнській лінії відносяться до груп Жакмана, Вітіцелла, Ланугіноза, Патенс, Флорида та Інтегрифолія.
У зв'язку з розвитком селекційної роботи ця класифікація втрачає своє первинне значення. В даний час отримано багато сортів і форм клематиса шляхом віддаленої гібридизації і потрібен новий підхід при віднесенні їх до тієї чи іншої групи. Між різними групами клематиса відбувається поступове стирання кордонів, оскільки багато гібридів успадковують ознаки і якості не тільки материнської, а й батьківської форми, і їх важко чітко віднести до якоїсь групи.
До крупноквіткових витких відносять сорти і форми груп Жакмана, Вітіцелла, Ланугіноза, Патенс та Флорида.
До кущових крупноквіткових клематисів - сорти і форми групи клематиса Інтегріфолія.
У дрібно- і средньоквіткових клематисів відомі групи Гексапетала, Гераклеіфолія та інші, але вони представлені поки невеликою кількістю сортів і форм (наприклад «Загадка», «Бризки моря»). [8]
Великі чагарникові ліани з пагонами довжиною 3-4 м і добре розвиненою кореневою системою. Листя перистоскладне, складається з 3-5 великих листочків. Квітки розкриті, одиночні або зібрані по 3, великі, 8-15 см у діаметрі, можуть бути спрямовані вгору, убік і навіть никнути. Оцвітина проста, складається з 4-6 забарвлених чашолистків, найчастіше синьо-фіолетово-пурпурних тонів, без запаху. Бутони зазвичай подовженої форми і спрямовані вгору або в боки.
Характеризуються рясним і тривалим цвітінням у літку на пагонах поточного року. На зиму пагони обрізають до рівня ґрунту (при заглибленій посадці) або залишають основи пагонів з 2-3 парами бруньок. Сорти, які належать до цієї групи, отримані від схрещування клематиса «Жакмана» з іншими сортами, формами, видами.[9]
Сорт створений в 1936 році в Англії, названий ім'ям автора.
Довжина пагонів 2,5-3 метра. Квітки розкриті, 12-14 см в діаметрі.
Чашолистки широкі з хвилястими краями, червоно-малинового кольору. Пильовики світлі. Цвіте з липня до заморозків на пагонах поточного року. Інтродукований в 1974 році. [10]
Чагарникові ліани довжиною 3-3,5 м. Листя складне, нерідко двічіперисте, складається з 5-7 листочків. Квітки розкриті, спрямовані вгору, убік або пониклі, одиночні або зібрані по 3, до 12 см і більше в діаметрі. Чашолистків зазвичай 5-6 з перевагою в забарвленні рожево-червоно-пурпурових бархатистих тонів. Бутони найчастіше пониклі.
Характеризуються пишним і тривалим цвітінням влітку на пагонах поточного року. На дорослих рослинах розпускаються одночасно сотні квіток. Зав'язують поодинокі насіння. На зиму пагони обрізають. Група об'єднує сорти, отримані від схрещування клематиса «Вітіцелла» з іншими сортами і формами клематиса. [9]
Пурпуреа полону Елеганс (Purpurea plena Elegans).
Сорт виведений Е. Андре (Франція), 1899 ріку. Ліана довжиною 2,5-3,5 метрів.
Квітки махрові, 6-9 см у діаметрі, червоно-пурпурового кольору. Тичинок і маточок не має. Цвіте виключно рясно і тривало з липня по вересень на пагонах поточного року. Стійкий до несприятливих умов.
Сорт отриманий в Англії, 2004 р. Чагарникова ліана висотою 2,5-3 м.
Середина квітки махрова, ніжно-рожевого кольору.
Цвіте виключно рясно з липня по жовтень. Стійкий і зимостійкий. [10]
Чагарникові ліани з тонкими пагонами довжиною до 2,5 м. Листя цільнокрайні, прості або трійчасті. На півдні вони нерідко обгорають. Пагони, листя, бутони різною мірою опушені. Квітки широко розкриті, як правило, дивляться вгору, одиночні, великі, 16-20 см в діаметрі. Чашолистків 6-8, часто широких, переважно світлого забарвлення (білих, блакитних, рожевих тонів). Бутони великі, як правило, спрямовані вгору.
Відрізняються масовим цвітінням (травень - червень) на пагонах попереднього року (квіткові бруньки закладаються восени). Число квіток на рослині досягає декількох десятків. У другій половині літа або восени повторюється більш слабке цвітіння поодинокими квітками на прирості поточного року. При обрізкі пагонів восени на наступний рік цвітіння настає з другої половини літа на пагонах поточного року. Зав'язують насіння. На півдні багато сортів цієї групи менш стійкі до посухи і перегріву ґрунту, ніж сорти груп «Жакмана» і «Вітіцелла».
Сорти і форми цієї групи отримані від схрещування білосніжної форми клематиса «Ланугіноза» з іншими видами, сортами і формами. [9]
Мадам ле Культр (Madam le Coultre).
Оригінатор Ф. Гроотендорст (Голландія), 1890 рік. Пагони довжиною 2,5-3 метри, квітки великі, діаметром 14-18 см.
Чашелистиків 6-8, вони чисто-білого кольору, пильовики жовті.
Цвітіння в червні на торішніх пагонах, з кінця липня до заморозків на пагонах поточного року. [10]
Чагарникові ліани довжиною 3-3,5 м. Листя перистоскладні, складаються з 3-5 листочків. Квітки розкриті, поодинокі, нерідко зіркоподібні, до 15 см і більше в діаметрі. Чашолистків 6-8, різноманітного забарвлення - від світлих до яскравих синьо-фіолетових, пурпурових, густо-фіолетово-синіх тонів. Багато сортів мають махрові квітки.
Цвітуть навесні на пагонах минулого року. Рідше відзначається цвітіння з другої половини літа на пагонах поточного року. Тому пагони восени слід тільки вкорочувати, видаляючи генеративну (відцвілу) частину, і вкривати до весни. [9]
Чагарникова ліана довжиною 2-2,5 метра, квітки махрові, 12-14см.
Чашолистки синьо-фіолетові, розташовуються в кілька ярусів.
Саджають на сонячному, захищеному від вітру місці.
Посередині пелюсток проходить більш темна смуга.
Цвіте в червні, потім в серпні, вересні. [10]
Чагар
Клематиси в озелененні садово-паркових об`єктів реферат. Биология и естествознание.
Контрольные работы: Физкультура и спорт
Проблема Отцов И Детей Сочинение Пример
Курсовая работа по теме Организация складского хозяйства в ресторане 1-го класса на 75 посадочных мест
Курсовая работа по теме Характеристика внешней и внутренней среды фирмы на примере ООО ОАО 'Johnson's baby'
Курсовая работа по теме Варианты дивидендной политики, их характеристика
Контрольная Работа На Тему Экономика Предприятия Черной Металлургии
Полное Хозяйственное Товарищество Юридических Лиц Реферат
Собрание Сочинений Пушкина Скачать Бесплатно Fb2
Реферат: Лесная промышленость и факторы влияния. Скачать бесплатно и без регистрации
Эссе Первой Мировой Войны
Курсовая работа по теме Конфликт идентичности
Ответы На Контрольные Работы 7 Класса
Курсовая работа: Сравнительная характеристика систем высшего образования передовых стран мира
Курсовая работа по теме Проектирование автодорожного тоннеля, сооружаемого горным способом
Реферат: Проблематика и герои Повести Василя Быкова «Знак беды». Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Исчисление и уплата налога на добавленную стоимость подрядными организациями
Реферат по теме Вселенная. Метагалактика и эволюция звезды в контексте библейского мировоззрения
Война И Мир Сочинение Описание Главных Героев
Реферат: Анализ импортных пошлин с точки зрения применения их в Таможенном союзе
Реферат по теме Вычшая школа США на современном этапе
Естественно-научная и гуманитарная культура - Биология и естествознание контрольная работа
Системы оповещения и управления эвакуацией людей при пожарах в зданиях и сооружениях - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда статья
Использование грибов рода Trichoderma в растениеводстве - Биология и естествознание курсовая работа