«Ким би ти не став, завжди треба у собі залишати щось моральне та духовне»

«Ким би ти не став, завжди треба у собі залишати щось моральне та духовне»

Pronin & Partners

IIR BS Recommends

📌Чому саме право і що було до Pronin & Partners? 

Я професійно займався спортом, коли навчався у школі і потім планував вступити на фізкультурний факультет до Черкаського університету, я народився і виріс у цьому місті. Трохи згодом ми почали вивчати новий предмет — право. Одного разу була така ситуація: учитель спитав «що таке держава?», я відповів своїми здогадками, наскільки це було можливо для учня 9-го класу, після чого пролунала фраза «дивіться на Проніна, він ніколи точно не стане юристом». Після цього випадку я став активно цікавитися цим предметом, розглядав, як можливу майбутню професію. Батьки займалися моєю освітою, освітою моєї сестри, всіляко підтримували, казали, що в мене є задатки оратора і вміння переконувати. Відтоді я брав участь у всіх шкільних конференціях, пов’язаних із юриспруденцією. Згодом вирішив все-таки вступити на юридичний факультет у КНУ ім. Тараса Шевченка. Тоді я вже знав, що точно хочу бути саме адвокатом. Я почав працювати після третього курсу, це були звичайні юридичні компанії, у які дуже важко влаштуватись. Усе починалось із банальних розсилок резюме на e-mail компаній, які автоматично потрапляли в спам, закінчувалося тим, що я просто розносив надруковані резюме по Києву або телефонував керуючим партнерам напряму. Саме так я натрапив на одну компанію, яка дала мені старт, необхідну кількість знань, побачив, як це все виглядає зсередини. Я пропрацював там рівно рік.

На свій випускний зустрілися з другом, який приїхав привітати, розповів йому про свою роботу, що не влаштовувало та інше. Він мені відповів «а давай відкриємо свою юридичну компанію?». Це було достатньо неочікувано для мене. Такий експеримент на той час був для мене трішки шоковим, я не уявляв, як це студенту потрапити на юридичний ринок, де лише в Києві було вже зареєстровано близько 600 юридичних фірм, як конкурувати, як спілкуватися з клієнтами, які побачать тебе і не будуть довіряти. Саме так потім і виявилось. Відкривати свою фірму тоді було достатньо дорого. На наступний день я зателефонував батькам, поділився цією ідеєю. Вони мене підтримали, адже й самі мають свій бізнес. І ми винайняли офіс за 3280 грн. на Глибочицькій, між автомийкою і шиномонтажем, двоповерхова будівля колишньої макаронної фабрики, яка не мала жодної системи обігріву. У нас був офіс 19,5 кв.м. Батьки відправили шкільні столи, щоб ми хоч якось облаштували цей простір. Ми поставили свої ноутбуки, з допомогою батьків придбали принтер, сканер, ксерокс і одне-єдине крісло, лише згодом придбали друге. Із першого гонорару змогли купити якісь меблі з ІКЕА. Потім почався Майдан, ми пробули там три місяці, познайомилися з такими ж активними молодими людьми, які потім почали створювати або брати участь у громадських організаціях з питань контролю влади, допомагали армії, ми разом їздили у Слов’янськ. Ці знайомства дали нам клієнтів, ці організації почали отримувати міжнародні гранти тощо.

📌Після навчання у Франції не хотіли б Ви залишитися і почати свою справу там? 

Такого не було, мені там було ментально некомфортно. До негромадян було ставлення, як до людей другого сорту. Максимум, що могло бути після закінчення коледжу — вступ до Сорбонни, ці навчальні заклади мали контракт на співпрацю одне з одним, а потім робота касиром у маркеті. Я розумів, що зможу себе краще реалізувати в Україні.

📌Ви доволі успішно ведете свій бізнес. Чи отримували Ви для цього спеціальну освіту?

Ні, спеціальної освіти я не отримував. Спеціальна освіта — це життя. Виключно метод помилок, усі наші «гранітні сходи» були саме так і побудовані. У деяких випадках, на жаль, страждали і клієнти, але нам вдавалося заглажувати певні конфлікти. Це й стало тим підґрунтям. Звичайно, відвідував майстер-класи та семінари, на яких розповідали про те, як вести свій бізнес, ці заходи мали для мене лише мотиваційний характер.

📌Чи не заважає юридична практика бізнесу і навпаки? 

Десь заважає, десь допомагає. Мої колеги часто кажуть, що їм довелось чимось жертвувати, від чогось відмовлялися, наприклад, у виборі між викладанням та юридичною практикою. Мені дуже подобається практика, адвокатура безпосередньо. Коли я отримав статус адвоката, почав захищати чиїсь інтереси, отримувати цікаві кейси, то часто задумуюся про те, що я б пожертвував бізнесом заради практики. Зараз доводиться поєднувати і те, й інше, але рано чи пізно, звичайно, доведеться обирати.

📌Як щодо менторства для починаючих юристів? 

Це непогано, але якщо не більше шести місяців, тому що ти для себе переймаєш модель поведінки цієї людини. Тим паче, коли ти починаєш вважати його своїм авторитетом, у всьому рівняєшся на нього, приміряєш його костюм супермена на себе. А це вже не дуже добре, бо немає тієї ідеальної моделі поведінки, думки, точки зору, ти не розумієш, що добре, що погано. Тому шість місяців найкращий термін, щоб не встигнути звикнути до когось.


 📌Які у Вас плани на майбутнє?

Щодо бізнесу — удосконалювати свою фірму. Це банально, але насправді дуже складно. Ми працюємо над цим щодня. Щодо юридичної практики, то доволі важливою метою для мене є представлення інтересів держави у великих міжнародних інстанціях. Наприклад, міжнародний кримінальний суд ООН у справі України проти Росії. Зараз ми ведемо переговори з представниками кримськотатарського народу та першими особами в державі, щоб ми також могли представляти позицію перших. Адже кримськотатарський народ не має представників у міжнародному кримінальному суді. Плануємо увійти до команди юристів, які захищають інтереси наших політв’язнів, щоб вони повернулися додому. Глобальна мрія — щоб закінчилась війна, щоб було мирне небо над головою.