Kill! Kill! Kill! - Killadelphia

Страх теперішнього і майбутнього, невміння й небажання прийняти реальність... "Все болить і все не те". Тіло й душа ніби тьмяніють, розчиняються, зникають. Чого чекати далі? І чи буде щось далі взагалі?

А світ голосно тріщить. Чи то особистий, внутрішній, чи то загалом – уже не зрозуміти, проте ясно одне: лишатися на самоті стало надто небезпечно. Тому що зграя думок, диких і голодних, уже чекає за рогом. На секунду втратиш пильність – загризуть.

Сьогодні ми віч-на-віч зустрінемося з цим станом у музичній інтерпретації. Але спершу коротка довідка.

Тернопільський гурт «Kill! Kill! Kill!» у вересні презентував концептуальний альбом «Killadelphia», що розповідає про вигадане місто, де головна героїня Міра намагається подолати ментальні проблеми та викликає духів Кілера, Кіла та Кіллі.

Доповнили альбом кілька відео-робіт, що вирізняються яскравістю та змістовим зв'язком.

«Ми завжди мріяли про концептуальний альбом із відеокліпами, які можна дивитися, як серіал. Нова пісня — нова серія. Слухач може обрати: зануритися в історію або просто насолоджуватися музикою», — пояснила барабанщиця гурту Ірина в одному з інтерв'ю.

«Killadelphia» стала другим після дебютного EP «D.O.A.» альбомом у дискографії гурту, проте першим у нинішньому складі.

До жовтня 2023-го року «Kill! Kill! Kill!» був сольним проєктом Володимира Томківа (також відомого як Tommy Kiff). Проте згодом до нього доєдналася барабанщиця та друга вокалістка Ірина Романюта.

В одному з інтерв'ю вона детальніше розповіла, у чому полягають особливості «Killadelphia»:

«Із історією Міри (ред. – ліричної героїні) та тим, що з нею сталося в кінці, можна ознайомитись у скитах.

Проте якщо слухач не має бажання занурюватися в повноцінну історію, а хоче послухати тільки основні пісні, то в нього є й така можливість».

"Основними" й універсальними треками альбому є «Історія», «Сни» та «Злий».

В «Історії» вокали обох учасників дуету нарівні.

У «Злий» переважає творчість Володимира, як ідейно – за сенсом передаються його особисті почуття, – так і за звучанням – там тільки його вокал.

Але сьогодні нас цікавлять виключно «Сни». Вони якраз є втіленням переживань Ірини. Власне, тут закономірно наявний лише її вокал.

Трек можна вважати цілком самостійним твором, оскільки він чудово сприймається окремо від альбому.

За словами «Kill!Kill!Kill!», найбільше на них уплинули такі виконавці: зарубіжні – «The Garden», «The Drums», «Lil Peep», вітчизняні – «The Artistic Rats», «Робаний Йот», «Reiva», «Chilltown» і «Джозерс».

А от жанром саме власної творчості гурт називає killcore, що поєднує в собі переважно поппанк й електронні елементи.

Також «Kill! Kill! Kill!» велику увагу приділяють візуальній складовій – одяг, макіяж і т.п., – наголошуючи, що є представниками й арт-панку, у чому можна впевнитися, переглянувши вищезгадані кліпи до композицій з «Killadelphia».

Однак, трек «Сни» доволі сильно вирізняється з-поміж інших релізів «Kill! Kill! Kill!». У ньому з'явився конкретний присмак нью-вейву чи якогось лайтового постпанку, а також інді та навіть певні відголоски ембіенту в інструменталі. Вокал же за тональністю мимоволі відсилає до j-року.

Тепер зазираємо глибше.

Ненав'язливе, глибоке полотно басу й загальний темп у першій частині треку, як було зазначено раніше, одразу нагадують нью-вейв і постпанк у кращих їхніх традиціях, притому в поєднанні з ніжним, чистим вокалом. Якби не він, «Сни» можна було би віднести й до дарквейву. Але голос Ірини надто пом'якшує трек, зберігаючи в той же час у ньому й атмосферу розпачу.

На приспіві в інструментал дуже грамотно вплітаються ще дві лінії гітарних партій. Ніби дощ із крапель, із них збирається об'ємна звукова фігура.

Текст же безпросвітний.

«Я не бачу свої сни,

І всі дні, немов жахи.

Розкажи, куди втекти

Від цієї німоти? Від цієї німоти».

«Сни» передають стан заціпеніння, який настає разом із найгіршими подіями, коли психіка не витримує їхній натиск: навіть крикнути незмога. А що казати про сон, що наче лише виснажує! У важкі періоди навіть у царство Морфея потрапити не виходить, бо замість снів – одна мертва темрява.

Навряд чи трек піднімає тему окремих особистісних переживань. Тут, скоріше, ідеться про рефлексію під час війни, що підтверджують рядки:

«І я знаю, що ти теж

Лиш новинами живеш,

І не знаєш, коли це усе закінчиться, авжеж».

Хоча все ж і не варто виключати, що в тексті зачіпаються обидві теми.

Усередині композиції є частина, котра нагадує дірку, та аж ніяк не сюжетну.

Раптом вокал стає віддаленим, глухим, якимось загробним. А інструментал, немов гра на піаніно у фільмі жахів, – такий же потойбічний. І ще страшний у своїй безвиході, що підкріплюється текстом:

«І тривога панує в голові.

Вже немає ні друзів і ні рідних.

Зносить дах, поки ти на самоті,

Бій ведеш посеред страшних і підлих».

Куплет і написаний, і виконаний уривчастою манерою, через що чуттєво ще більше чіпляє.

Ближче до кінця у «Сни» впроваджено фоном ембіент-мелодію, яка – на диво! – неймовірно гармонійно суміщається з тими жанрами, що їх елегантно торкаються «Сни». А також настрій композиції наостанок прекрасно передає барабанний чіткий, хоча моментами плутаний ритм.

Композиція доволі проста – що за змістом, що за звучанням.

Утім, повірте, вона заслуговує опинитись у списку релізів, що крутяться на повторі місяцями. Та, однозначно, вона варта й того, аби опинитись у таких списках не тільки вітчизняних, а й зарубіжних слухачів.

І темп, і слова, й атмосфера «Снів» буквально в'їдаються (у хорошому сенсі) у пам'ять.

«Kill! Kill! Kill!» спробували себе в дещо новому для них стилі. І перевершили попередні досягнення!

Хтозна, чи буде гурт змінювати курс і надалі рухатись у бік інді та нью-вейву, але так чи інакше його чекає місце на українській сцені зовсім не в кутку й тіні, це очевидно.