Ідеальна подорож, або кава в Турці

Що таке для вас ідеальна подорож?

Для мене це експромт, несподівано сонячний день, переглянутий напередодні увечері “відосик” про якусь місцину, з думкою: “а там красиво, туди треба катнути”, щоб потім зранку “а чому б не сьогодні?”…

Експромт завжди чудовий тим, що неможливо розчаруватись, якщо щось піде “не так”. Бо що може піти не так, якщо ніякого плану, як мало би піти, не існувало, і все, що відбувається — вже перевершення усіх сподівань! Це головний секрет успіху експромтів :)

Насправді експромт — це вміння ловити і творити потоки життя, миттєво реагувати на зміни обставин. Здатність до експромту — одна з найцінніших для мене рис характеру людини.

Тому ідеальна подорож — завжди експромт. Як і сьогодні. Хотів займатись господарськими справами, але для них буде ще багато осінніх похмурих днів, зачекають. А гірська дорога під синім небом, осяяна останніми теплими променями уже осіннього сонця чекати не буде, скоро зима.

В гори зі Львова веде основна, усім відома траса, через Миколаїв, Стрий, до Мукачево. Її у нас мукачівською і називають, хоча це частина міжнародного шосе М-06 — Київ-Чоп. Але є ще одна, менш популярна, але мальовничіша: Львів-Самбір-Ужгород, Н-13. Вона більш звивиста, нею швидко не поїдеш, але якщо мета не скоріше домчати, а отримати максимальне задоволення від поїздки — це те, що треба. Була ще одна причина непопулярності Н-13 — дуже поганий стан дорожнього полотна, але це в минулому.

Цим шляхом можна їхати на Закарпаття, як уже зрозуміло з її назви, дорога веде прямо в Ужгород. А можна організувати ідеальну подорож вихідного дня, обравши основною метою випити кави на Ужоцькому перевалі, що я і зробив цього разу. Взагалі, з метою розвідати дорогу, катнув трохи далі за перевал, але недалеко: дорога ідеальна, залишився лише невеликий фрагмент на пару кілометрів невідремонтованих жахів в Жорнаві, це уже на Закарпатті. І роботи там ведуться.

Львів, Самбір, далі Старий Самбір і ліворуч, краса починається тут, та основним акордом починає звучати в Турці. Можна так і зробити, в Турці вчинити каву в турці, а на перевалі уже насолоджуватись лате з пуровера :)

В Турці протікає ріка Стрий, і це додає атмосфери місту.

А далі все краще і краще, дорога здійматиметься чимдалі в гори і очам відкриватимуться щоразу крутіші краєвиди.

Їдучи, думав, якій мандрівці віддати пальму першості: цій, чи на Синєвирський перевал, і не можу вибрати, вони чудові обидві.

Практично на самому вершечку дорогу перегороджує шлагбаум, стоп-контроль, прикордонник ввічливо поцікавиться вашими документами, бо це прикордонна смуга, до Польщі вже рукою подати. Тому, напевно, краще, щоб усі мали при собі якийсь документ. У мене він глянув права, побажав щасливої мандрівки, і вже Закарпаття.

В’їзд на оглядовий майданчик Ужоцького перевалу ніяк не помічений, і я трохи поламав голову, як же туди потрапити.

На карті одиничкою позначена прикордонна застава, а двійкою — з’їзд з дороги на вузеньку, дві машини не розминуться, гравійку в ліс. Саме вона веде куди потрібно.

Те, що це була ідеальна подорож, отримало підтвердження і на оглядовому майданчику — там крім мене не було нікого.

Види там такі ж чудові, як на Синєвирському.

І одне з найприємніших моїх кавувань в цьому році.

На перевалі є альтанка, з якої і зроблено фото, і ще столик з лавочками. Хоч я люблю бути завжди до всього готовим, в багажнику мобільний столик і пара крісел, вони на цей раз не придались.

Цікаво, наскільки різна природа по два боки перевалу, з нашого ліси здебільшого смерекові, а на Закарпатському в основному листяні, і тут осінь відчувається сильніше.

І як тільки спускаєшся вниз, в Закарпаття, міняється стиль населених пунктів, з’являється дуже сильне відчуття затисненого такого простору, тоді як щойно можна було буквально впиватися свободою. Цікаві враження.

Думаю, в ракурсі мандрівки вихідного дня найкращий фрагмент від Турки до Волосянки і назад. І можна декілька раз :)

Тому що не набридає.

Дорога не провокує до швидкості, тут багато досить крутих поворотів, найкомфортніше їхати 70-80 км/год, щоб ще й встигати милуватись околицями.

Чудове вийшло завершення сезону покатеньок. Старенький Мерседес подарував дуже багато позитиву, і я радий, що дороги наші зійшлися. Це дійсно ідеальна машина для ідеальної подорожі!

___ ___ ___
https://t.me/ROstADventure