Каріна

чолов'яга ступає неспішно по місту,

нівечить смага упитись до згуби

безладного тіла.

у венах метеликом щезне

злиденна ілюзія

солодкого фатуму.

повіки поволі затуляють овид сущого.

медяний дотик сну шпуває свідомість

безгомінню нічного міста.

/ну досить, дівчата, ха-ха-ха,

луснути ж можна/

вмить скляні очі здивовано глянули

на оголених фантомів.

оманливі жести облуд тягнули у

звабливу заглибину млості.

улеслива луда затемнила тяму.

вогник світанку залоскотав

обличчя питця.

уїдливі пахощі залишків втіхи

змусили встати з могильної ями буття і

побачити огидні

тіла блудниць.

/із спогадів колишнього опияки/