Картина
Фелікс закохався в хлопця з картини, яка висить в міській чарівній крамниці. Фелікс кожного дня заходить в крамницю, щоб подивитися на хлопця з картини, яка не продається.
- Що відбувається?- Фелікс оглядав крамницю, там панував безлад, пил літав повсюди, а людей була купа.
- Господар крамниці помер вчора, от і віддають все це лахміття.- хлопчик років десяти тяг коробку йо-йо та порошку, що стріляє у роті.
Фелікс побіг до картини, біля неї вже терлося багато людей і здавалося, що шансів забрати її собі вже немає.
- Ця картина не ваша, а Його.- сива жінка показала пальцем на Фелікса, вона була маленькою й непомітною, але достатньо голосною, щоб всі в крамниці подивилися в її бік. Фелікс впізнав в ній старшу сестру покійного господаря крамниці.- Забирай його, Хьонджін твій.- жінка прогнала інших людей від картини й Фелікс тут же зняв її з прибитого в стіні цвяха.
- Чому Ви віддаєте його мені? Хіба картина, з безслідно зникнувшим сином Пана Хвана, продається?- Фелікс був радий, що тепер цей скарб- його, але йому також хотілося знати причину, чому саме йому віддали Хьонджіна.
- Мій брат голову втратив від горя, коли Джинні зник, он навіть картину намалював, але пройшло достатньо років, щоб відпустити й жити далі, але ні, цей дурень так і помер не відпустивши сина.- жінка сердилася на дурість брата, але очі видавали її смуток, в глибині душі вона теж все ще горює по Хьонджінові, але пройшло вже більш як двадцять років, час жити далі.
- Співчуваю, і дякую.- прошепотів Фелікс, жінка тільки махнула йому рукою і сховалася за дверима складу.
Фелікс потягнув картину додому, він вже давно підготував місце на стіні для картини.
Фелікс повісив картину у своїй кімнаті, він хоче щоранку та щоночі любуватися Хьонджіном. Закінчивши з картиною та іншими справами по дому, Лікс прийняв приємний, освіжаючий душ.
- Ну нарешті ти вийшов.- Фелікс застиг у дверях, по його тілі пройшов табун мурах, на диво, приємних. Обернувшись лицем до голосу Фелікс ахнув, перед ним стояв той самий хлопець з картини, а сама картина була пустою, тільки шовковий фон нікуди не зник.
- Хіба таке можливо..
- Можливо ще і як. Як думаєш, чому батько не продавав картину? Він знав що я можу виходити з неї.
- Але як..- шок застиг на обличчі Лікса, в голові не вкладалося що те, про що він мріяв- збулося.
- Батько душу демону продав, аби я повернувся додому, а той наказав йому намалювати картину, а у фарби підмішати попіл, який він йому дав.- Хьонджін накрутив на палець локон мокрого волосся Лікса,- Знаєш, я був таким щасливим, коли ти приходив до мене кожного дня. Спочатку я, звісно ж, подумав що ти вельми самотній і нещасний, що виявилося правдою, але згодом ти став приходити все частіше, практично кожного дня. А потім зізнався в коханні мені, картині. І я зрозумів, що мушу вийти до тебе, але батько не дозволяв. Він тримав мене у неволі двадцять шість років, а потім помер.- Хьонджін залишив легкий поцілунок на шиї,- Я був розбитий і щасливий одночасно, бо зрозумів, що тепер ми зможемо бути разом.- він по-нахабному дивився в очі Фелікса, їхні лиця були та близько, що Фелікс замість повітря вдихав аромат попелу демона, що назавжди ввібрався під шкіру Хьонджіна.- Знаєш, Ліксі, я ще незайманий.- прошепотів він на вухо і відсторонився, кутики його губ розтягнулися в посмішці, змушуючи Фелікса нервово покусувати нижню губу та ковтати слину.
Хьонджін багато що бачив за двадцять шість років живучи у картині в крамниці, деякі навіть примудрилися дивитися порно прямо там, обернувшись спиною до Хьонджіна, звідки йому відкривався огляд на екран телефону і все, що у ньому відбувалося.