Камлання Богів

Постали голоси богів, співаючи камлання[3] богів, наспівуючи:

«Ми є боги; Ми є маленькі забавки МАНА-ЮД-СУШАЇ, якими він грав та які забув.

МАНА-ЮД-СУШАЇ створив нас, а Ми створили Світи та Сонця.

І Ми граємо зі Світами та Сонцями, із Життям та Смертю, доки МАНА не постане, щоб дорікти нам, мовляючи: “Що то ви бавитесь зі Світами та Сонцями?”.

Це дуже важлива річ, що існують Світи та Сонця, та все ж вкрай зверхнім і нищівним постане сміх МАНА-ЮД-СУШАЇ.[4]

І відколи він здійметься від опочивання Наприкінці, і кепкуватиме з нас, що ми бавимось зі Світами та Сонцями, Ми хутко приберемо їх позаду, і відтоді більше Світів не стане».

3 — Тут Лорд Дансейні використовує слово ‘Chant’, прописуючи притому застарілу його форму, як ‘Chaunt’. Попри те, що це дієслово перекладається як «співи» або ж «наспівування», в англійській мові воно використовується винятково у контексті ритуалів, таїнств та обрядів, саме тому тут передано як «камлання»: адже йдеться про старовинні часи, а ритми наспівування близькі до шаманських пісень та гімнів.

4 — В оригіналі тут автора було як «It is a very serious thing that there be Worlds and Suns, and yet most withering is the laughter of MĀNA-YOOD-SUSHĀЇ.», де «важливість існування Світів та Сонць» зіштовхується зі страхом перед кепкуванням Мани, і розумінням богів, що їх забавки — ніщо у порівнянні із його силою. Тож, простими словами: «Хоча світи та сонця нам дуже важливі, але ми їх знищемо, бо ж дуже боїмся кепкування Мани». І, хоча, цю думку можна було передати саме у такий спосіб, то був би вже дуже вільний, далекий від авторських слів переклад, тому й пояснив я це у примітках. Окремо, для прикметника «wither» використав одразу два слова: «зверхній» та «нищівний», щоб передати обидва значення — такий, що принижує, і такий, що вбиває.