Калькуляція як метод бухгалтерського обліку - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа

Главная

Бухгалтерский учет и аудит
Калькуляція як метод бухгалтерського обліку

Економічна сутність, класифікація, нормативне забезпечення та методики відображення в бухгалтерському обліку калькуляції собівартості продукції як способу оцінки господарських засобів. Принципи узагальнення облікових даних в реєстрах та звітності.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Міністерство освіти і науки України
Луцький національний технічний університет
з дисципліни "Бухгалтерський облік" на тему:
" Калькуляція як метод бухгалтерського обліку "
Керівник: ст.викл. Жураковська І.В.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КАЛЬКУЛЯЦІЇ ЯК МЕТОДУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
1.1 Історичні аспекти калькуляції як методу бухгалтерського обліку
1.2 Економічна суть та класифікація калькуляції
1.3 Нормативне забезпечення калькуляції як методу бухгалтерського обліку
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ КАЛЬКУЛЯЦІЇ
2.1 Відображення калькуляції на рахунках бухгалтерського обліку
2.3 Аналітичний облік калькуляції та узагальнення облікових даних в реєстрах та звітності
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КАЛЬКУЛЯЦІЇ ЯК МЕТОДУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
бухгалтерський облік калькуляція собівартість
Калькуляційна справа у своєму розвитку пройшла тривалий шлях, який характеризується великою різносторонністю та багатогранністю. Проте слід зазначити, що яким би не був цей шлях, він завжди мав тісне переплетення з поступальним розвитком бухгалтерського обліку взагалі і узагальненням витрат на виробництво зокрема.
Калькулювання є одним із важливих блоків системи управлінського обліку, без якого неможливо узагальнити у логічній послідовності витрати виробництва. Вдосконалення управлінського обліку і приведення його до відповідності сьогоднішнім запитам апарату управління не мислиме без подальшого розвитку калькулювання.
Сучасні вітчизняні науковці у своїх працях в основному піднімають питання окремих ділянок фінансового чи управлінського обліку і лише інколи - аспектів калькулювання. Однак не слід забувати, що саме процес калькулювання собівартості продукції, робіт чи послуг є завершальною стадією організації облікового процесу, від якої залежить прийняття тих чи інших управлінських рішень. Достовірність калькуляції відіграє надзвичайно важливу, а інколи й вирішальну роль при виборі альтернативних варіантів таких рішень.
Однією із складових частин наукового пізнання теоретичних основ калькулювання є історія становлення і подальшого розвитку калькуляційної справи.
Не можна будувати майбутнє без усвідомлення досвіду минулих поколінь, тому вважаємо за доцільне розглянути історичні аспекти становлення процесу калькулювання собівартості продукції.
Історія виникнення калькуляції булла викладена у змістовних дослідженнях як вчених близького і далекого зарубіжжя, так і вітчизняних дослідників: А.Ф. Аксьоненко, П.С. Безруких, М.Т. Білуха, О.С. Бородкін, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, М.Ф. Ван Бреда, Е. Гарке, Н.Г. Данілочкіна, К. Друрі, В.П. Завгородній, В.Р. Захар'їн, Б. Нідлз, Х. Андерсон, Д. Колдуелл, Р.В. Моргунов, Ф.Б. Риполь-Сарагоси, В.В. Сопко, Л.В. Чижевська, Дж.М. Феса, Дж. Форстер, Ч.Т. Хорнгрен, Е.С. Хендріксен Я.В. Соколов, Й.Я. Даньків, М.Р. Лучко, М. Метьюс, М.Я. Остап'юк.
Метою написання курсової роботи є дослідження і узагальнення калькуляції як методу бухгалтерського обліку.
Наявність поставленої мети дозволяє визначити завдання, які потрібно вирішити в процесі виконання даного проекту:
- проаналізувати історичні аспекти розвитку калькуляції;
- з'ясувати економічну сутність калькуляції;
- розглянути методику відображення калькуляції на рахунках бухгалтерського обліку;
- розробити шляхи вдосконалення калькуляції.
При написанні курсового проекту було використано наступні методи:
- узагальнення, опитування, конкретизації;
Об'єкт калькулювання - це та продукція чи послуги собівартість яких обчислюється. До об'єктів калькулювання на підприємстві належать: основна, допоміжна продукція, послуги та роботи. Головний об'єкт калькулювання - готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок). Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення. Для кожного об'єкту калькулювання вибирається калькуляційна одиниця - одиниця його кількісного виміру.
Предметом калькуляції виступає собівартість продукції, робіт та послуг як в цілому по підприємству, так і в розрізі його структурних підрозділів, центрів витрат і сфер відповідальності.
Перспективи подальших досліджень проблеми калькуляції дуже широкі і впродовж багатьох років викликатимуть жвавий інтерес у вчених-економістів.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КАЛЬКУЛЯЦІЇ ЯК МЕТОДУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
1. 1 Історичні аспекти калькуляції як методу бухгалтерського обліку
Калькуляційна справа у своєму розвитку пройшла тривалий шлях, який характеризується великою різносторонністю та багатогранністю. Проте слід зазначити, що яким би не був цей шлях, він завжди мав тісне переплетення з поступальним розвитком бухгалтерського обліку взагалі і узагальненням витрат на виробництво зокрема [37, с.109].
Калькулювання виникло внаслідок впровадження в економічну практику грошових відносин, в якості процедури, яка необхідна для обчислення фінансового результату [25, с. 6].
Сучасне розуміння калькулювання дещо інше, ніж в давнину. З часом поняття "калькулювання" стало вужчим: з усіх обчислювальних процедур калькулювання перетворилося в єдину, досить вагому в бухгалтерському обліку процедуру. Справа в тому, що сьогодні під поняттям калькулювання розуміють одну з обчислювальних процедур, метою якої є розрахунок собівартості об'єкта господарської діяльності [25, с. 6].
Термін калькулювання походить з латинської "calculatio" (рахунок, обчислення), який в свою чергу утворений від більш елементарного - "calcul" (камінчик). Першочергово стародавні римляни здійснювали розрахунки за допомогою камінчиків. Розрахунки з використанням камінчиків здійснювалися на стародавньому різновиді рахівниць - абак. Абак, яким користувалися стародавні римляни та стародавні греки, представляв собою кам'яну плиту, яка булла розграфлена відповідним чином. Необхідні розрахунки на рахівницях здійснювалися шляхом переміщення камінчиків по їх розграфленій поверхні, що по суті і вважали стародавні калькулюванням [37, с. 5].
Визначимо найбільш вдале трактування поняття калькулювання та калькуляції.
Калькулювання - обчислення у грошовому вимірнику витрат і результатів будь-якого господарського процесу за встановленими статтями для аналізу діяльності підприємства.
Калькуляція - форма внутрішнього документу, в якій проводиться калькулювання і подаються його результати.
Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна поділити на три етапи. На першому етапі вираховується собівартість всієї випущеної продукції в цілому, на другому - фактична собівартість по кожному виду продукції, на третьому - собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги [36, с. 67].
Калькулювання собівартості продукції є об'єктивно необхідним _т._ессом виробництва.
Тривалий час калькуляційні розрахунки мали лише одну мету -- визначити загальну суму затрат виробництва, що необхідно для внутрішньовиробничих цілей і для складання внутрішньої звітності, а також для визначення прибутку. Незважаючи на важливість цього завдання, колишні системи калькулювання не містили інформації, необхідної для виконання багатьох управлінських завдань [36, с. 8].
- визначення межі зменшення цін під впливом конкуренції;
- необхідність визнання ринкових цін за формою цін виробництва;
- виявлення рентабельності виробництва товарів;
- поява конкуренції, як механізму зрівняння середньої норми прибутку;
- поява капіталістичного виробництва з використанням робочої сили;
- підвищення виробітку на капіталістичних підприємствах.
Необхідність в обліку і контролі витрат виникла ще в Стародавньому світі. У Стародавньому Єгипті та Вавилоні здійснювалося нормування витрат. Норми витрат визначалися розрахунково-дослідним шляхом. Особливістю обліку витрат було те, що при будівництві храмів і пірамід враховувалися тільки предмети споживання - продукти, тобто розраховувалося, скільки видано продуктів людям, що були зайняті на будівництві. Облік здійснювався в натуральному вимірнику. Хоча калькуляції в ті часи ще не було, усе ж таки облік витрат здійснювався на господарському й державному рівнях.
Перший крок у розвиток теорії калькуляції належить французьким вченим. Так, наприклад, відомий французький вчений Ж. Саварі (XVII _т..) розробив перші описи методики складання торговельних калькуляцій. Видатний французький вчений Л. Сей (XIX _т..) наполягав на максимально детальному обчисленні собівартості. Стверджував, що кожний продукт має "свою ціну" - собівартість. Представник французької бухгалтерської школи XIX _т.. Ж.Г. Курсель-Сенель розробив вчення про облік витрат і калькуляцію. Уперше сформував відмінності між обліком витрат і розрахунком собівартості. Підкреслював, що метою обліку витрат є розрахунок собівартості, до якої включав прямі і непрямі витрати.
Промисловий переворот наприкінці ХVIII століття, перехід від мануфактурного виробництва до фабричного, розвиток капіталістичного машинного виробництва, створюють умови для розвитку великих промислових підприємств. У цей час збільшується значення калькуляції, а саме як інструменту, який визначає рентабельність товарів. Калькуляція розвивається в напряму більш точного обчислення собівартості продукції. Калькуляційний облік полягав у складанні попередніх кошторисів:
- розробці механізму контролю за витратами та їх змінами;
- виявлення позитивних і негативних відхилень від раніше складених кошторисів;
- проведення оперативного аналізу виявлених відхилень та організації регулювання витрат виробництва [35].
Але оновлення або створення на підприємстві калькуляційного обліку вимагали від підприємства великих невиробничих витрат, тому лише невелика кількість найбільших підприємств могла собі це дозволити. XIX _т.. ознаменувалось для обліку розподілом бухгалтерії на дві складові: торгову й виробничу, витоки якого пов'язані з роботами чеського вченого Готтшалька (1856 р.) [8]. В англо-американській практиці це призвело до розподілу обліку на фінансовий і управлінський, які існують незалежно один від одного. У Німеччині торгова і виробнича бухгалтерії взаємодоповнювали і розвивали одна одну. Перша знайшла найбільш повне теоретичне обґрунтування в балансознавстві, а друга - в калькулюванні [8]. Ойген Шмаленбах (1873-1955 pp.) наголошував, що торгова бухгалтерія контролювала борги й зобов'язання, а виробнича - внутрішньогосподарські процеси. У німецьких компаніях виробнича бухгалтерія традиційно розподілялась на чотири відділи: облік заробітної плати, облік матеріалів, розрахунок собівартості, визначення й облік результатів діяльності.
Середина ХІХ _т.. ознаменувалась виникненням і становленням управлінського обліку у США, калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг у системі якого посідає провідне місце. Е. Н. Каплан, представник психологічного підходу щодо розвитку обліку, писав, що система обліку є певним механізмом, який дозволяє управлінню ідентифікувати і контролювати небажані відхилення. Перше визначення описує принципи обліку за центрами відповідальності, друге - стандарт-костинг. За думкою Е. Л. Колера (1892-1976 рр.), в основі бухгалтерського обліку лежить облік затрат, який разом із процесом калькулювання протягом довгого часу недооцінювався і, в певній мірі, ігнорувався бухгалтерами і підприємцями того часу. На початку ХХ _т.. тільки 5% американських компаній точно знало, за їх твердженням, у що обходиться їм продукція власного виробництва [14, с. 49-54].
На зламі ХХ і ХХІ століть до калькулювання визначився новий підхід. За рахунок значного вдосконалення процесу виробництва, значно ускладнилося управління підприємством, виникла проблема, яка до цього часу не мала таке значення: управління відділом збуту. Звернення значної уваги до устрою виробництва дало змогу виявити недосконалість калькулювання. Саме на початку ХХ _т.. були спроби виділити облік витрат і калькулювання собівартості продукції як окрему підсистему обліку на науковій основі, хоча тривалий час ця ідея недооцінювалась підприємцями і бухгалтерами. Основними недоліками калькулювання визначали такі [11, с. 214]:
- індивідуальний характер кожного виробництва робить неспівставною величину собівартості;
- вартість робіт, що пов'язані з калькулюванням, значно вище ефекту, який від них отримується;
- канцелярщина і бюрократизм, що викликані калькуляції суттєво заважають роботі;
- суб'єктивізм в розподілі накладних витрат;
- неможливість точно розподілити витрати між основною і побічною продукцією;
- неможливість точно визначити фактичну собівартість.
Ці умови суттєво заважали поширенню калькулювання. Як зазначав Ч.Гаррісон, на той час виникла криза традиційної калькуляції, методи якої не підходили для індустріального виробництва [8].
В розвиток калькулювання неоцінений внесок також здійснили Н.А.Блатов, Е.К.Гільде, П.В.Мезенцев, А.С.Наринський, П.І.Савічев, В.І Стойкий, Л.Я.Розенберг і багато інших. Великі вчені Санкт-Петербурга, представляючи різні погляди облікової думки, здійснили вплив на еволюцію виробничого обліку, зокрема, на розвиток його управлінського аспекту. Вони описували, вивчали і вирішували широке коло проблем, зокрема:
- чи потрібна фактична собівартість одиниці продукції;
- яке місце систем калькулювання в управлінні підприємством [15, с. 104].
В умовах, коли відбувся розподіл системи бухгалтерського обліку на три підсистеми (фінансовий, управлінський і податковий облік), можна сказати, що облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції - це в основному та область, яка сполучає інформаційні поля фінансового і управлінського обліку (рис. 1.1.).
Рис. 1.1. Місце калькулювання в бухгалтерському обліку
Підходи до співвідношення виробничого і управлінського обліку в XX _т.. стали предметом дискусій. Історично "поняття виробничий" облік і явище, що позначається ним, виникли раніше управлінського обліку. На думку Я.В. Соколова в Росії, виявляється, що управлінський аспект бухгалтерського обліку зародився ще на початку XVIII _т.. в петровському Петербурзі. Так, в Регламенті управління Адміралтейства і верфі, виданого в Санкт-Петербурзі 5 квітня 1722 р. [16, с. 525-657], у складі повноважень керівника облікових процесів - контролера - в трактуванні сучасного управлінського обліку включена функція формування інформації для ухвалення управлінського рішення про вибір підрядчика: "…повинен дивитися, щоб не була врахована ніяка відміна одному перед іншим в підряді, якщо його підряд не буде прибутковіше Його Величності", що неможливе без обліку витрат. Облік витрат на здійснення робіт, порядок ведення якого був затверджений Регламентом, не схожий на сучасний виробничий облік [15, с.105-106].
Найбільший внесок у розвиток калькуляції зробили вчені англо-американської, німецької та російської шкіл. Представник англо-американської школи Р.Н. Антоні вказував, що калькуляція може проводитися:
1) за центрами відповідальності - для контролю за технологічними процесами і діяльністю осіб, зайнятих у них;
2) за видами виробів (повна собівартість) - для калькуляції цін;
3) за видам виробів (часткова собівартість) - для контролю за використанням вільних виробничих потужностей. Написав роботу "Основи управлінського обліку" (1977).
Американський вчений Ч. Гаррісон теоретично узагальнив і втілив у бухгалтерський облік систему "стандарт-кост", що передбачає попередню калькуляцію й жорстке нормування майбутніх витрат. Написав праці "Оперативно-калькуляційний облік виробництва і збуту" (1931), "Облік собівартості в допомогу виробнику" (1935). Ці роботи суттєво вплинули на формування теорії калькуляції в інших країнах.
Представник німецької школи А. Кальмес займався розробкою теорії калькуляції. Зазначав, що суть бухгалтерії зводиться до нарахування собівартості, прагнув обчислювати собівартість кожного предмету, який знаходиться на підприємстві. Розподіляв все виробництво на основне й допоміжне. Виділяв витрати комерційного відділу, які не включались до собівартості й загальні витрати, які були частиною собівартості основної продукції. Написав праці, присвячені калькуляції, серед них: "Фабрична бухгалтерія" і "Фабричне підприємство".
Німецький вчений І.Ф. Шер вважав калькуляцію однією з важливих складових частин бухгалтерії. Сформулював такі правила:
1) необхідне суворе розмежування між виробничими і збутовими витратами: перші входять до напівфабрикатів і готових виробів, останні - тільки до реалізованої продукції;
2) всі калькуляції діляться на попередні, фактичні і наступні;
3) чим більша частка прямих витрат, тим точніша калькуляція;
4) непрямі витрати повинні розподілятися пропорційно раніше визначеній базі.
Визначав, що розподіл надає кінцевій калькуляції приблизний характер. Вважав, що цю приблизність можна звести до мінімуму шляхом вибору спеціальної бази для кожного виду витрат. Розробив методику поділу витрат
на постійні й змінні, а також прийом, який назвав "мертвою точкою", що дозволяє встановити момент (дату), з якої підприємство окуповує свої витрати й починає одержувати прибуток. Написав працю "Калькуляція і статистика в господарстві споживчих товариств".
Історія радянської калькуляції пов'язана з розповсюдженням нормативного обліку. Основними джерелами формування радянського нормативного обліку були ідеї А.П. Рудановського про нормування собівартості й система стандарт-кост, що узагальнена американським вченим Ч. Гаррісоном та впроваджена російськими бухгалтерами в теорію і практику обліку.
Найбільш вагомий внесок в розвиток теорії калькуляції в цей період зробили Р.Я. Вейцман (ототожнив поняття планова та нормативна собівартість), М.Х. Жебрак (пропонував організувати та вдосконалити синтетичний облік в умовах застосування нормативного методу обліку витрат), В.І. Стоцький (розробив класифікацію калькуляцій, поділив витрати на прямі та непрямі, основні та накладні).
У другій половині XX _т.. праці багатьох російських вчених були присвячені питанням застосування господарського розрахунку, обліку витрат і калькулюванню собівартості готової продукції в різних галузях народного господарства. Серед них такі: А.Ф. Аксененко, Е.К. Гільде, М.І. Баканов, П.С. Безруких, І.О. Ламикін, О. Д. Ларіонов, А.Ш. Маргуліс, П.П. Новиченко, В.Ф. Палій, М.З. Пізенгольц, Й.І. Поклад, О.Д. Трусов.
Представники української школи в XX _т.. також достатньо уваги приділяли питанням калькуляції. Найбільша кількість наукових праць була присвячена проблемним питанням калькуляції собівартості продукції сільськогосподарських підприємств.
Крім того, наприкінці XX - на початку XXI _т.. також вийшло багато наукових робіт, присвячених проблемам обліку витрат і калькуляції, серед яких наукові праці Ф.Ф. Бутинця, В.В. Сопка, Л.К. Сука, А.М. Герасимовича, Б.М. Литвина, Л.В. Нападовської, С.В. Голова.
Отже, калькулювання у своєму розвитку пройшло ряд основних етапів (рис. 1.2.)
Рис. 1.2. Етапи розвитку калькулювання
Розглянемо сутність кожного з етапів.
Етап примітивного калькулювання (кінець XV ст. -- початок XIX ст.) характерний для монастирського обліку (обліку, запровадженого у монастирях), у системі якого зустрічаються розрахунки, які віддалено нагадують калькулювання у сучасному розумінні [36, с. 76].
Етап середній (початок XIX ст. - середина XIX ст.) пов'язаний з іменами І. Серикова (1804 p.), який вказав на необхідність розвитку калькулювання, К. Арнольда (1809 p.), який виклав його основи. Для калькулювання данного періоду характерне усереднення одержуваних величин внаслідок використання найпростішого прийому: ділення сукупності всіх витрат на загальний випуск продукції. Таким чином одержаний результат характеризував середню вартість випущеної чи виготовленої продукції [36, с. 76].
Третій етап у розвитку калькулювання, який отримав назву наближений до повного (40-і роки XIX ст. -- 80-і роки XIX ст.) пов'язаний з появою складних (комплексних) виробництв, а також виникненням категорії "непрямих витрат", що вимагали свого розподілу між видами продукції. Запровадження калькулювання в розрізі окремих видів продукції вимагало чіткішої організації виробництва та додаткових непродуктивних витрат. Через наведені причини не всі підприємства складали калькуляції, калькулювання здійснювалося нечасто (лише тоді, коли виникала складна ситуація з реалізацією товарів) [36, с. 76].
Повний етап калькулювання (80-і роки XIX ст. - 30-і роки XX ст.) характеризується наявністю повної калькуляції, тобто складання калькуляційних розрахунків як за прямими, так і непрямими витратами; точний і правильний ("справедливий") розподіл непрямих витрат [36, с. 76].
Перехід до п'ятого етапу калькулювання (30-і роки XX ст. - 90-і роки XX ст.) - нормативного нерозривно пов'язане з третім етапом розвитку обліку витрат, що характеризується нормуванням виробничих витрат, створенням нормативного господарства на окремих підприємствах і використання нормативного методу обліку затрат на виробництво чи його елементів [36, с. 76].
Шостий етап калькулювання розпочався з переходом у нове тисячоліття і триває зараз. Характерною його особливістю є те, що у зв'язку із введенням в нашій державі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, зокрема П(С)БО 16 "Витрати" змінились традиційні підходи до трактування і розуміння категорії "собівартість", а звідси й до її калькулювання.
Згідно з вказаним стандартом до складу виробничої собівартості включаються не всі витрати, а лише такі, як: прямі матеріали, пряма заробітна плата, інші прямі затрати, загальновиробничі витрати, тобто витрати, які безпосередньо формують собівартість конкретних видів продукції чи виконаних робіт. Таким чином достовірно можна калькулювати тільки виробничу собівартість, що й зумовило назву даного етапу, тобто етапу виробничого калькулювання [36, с. 76].
Сучасний стан калькулювання є незадовільним, оскільки не відповідає вимогам і запитам управлінського апарату. Калькуляції складають лише з метою ціноутворення, тобто лише для визначення відпускної ціни на продукцію (такий стан характерний для підприємств будівельної індустрії), а у підрядних будівельно-монтажних організаціях наявність калькуляцій - справа досить рідкісна. Цим самим апарат управління позбавлений важливої інформації про рівень виробничих витрат у розрахунку на окремі види продукції, робіт, конструктивні елементи, технологічні етапи тощо [36, с. 78].
1.2 Економічна суть та класифікація калькуляції
Бухгалтерський облік, як і кожна наука, має свій метод. Слово метод (від гр. methodos -- дослідження) означає спосіб дослідження явищ, підхід до вивчення явищ, планомірний шлях встановлення істини, взагалі -- прийом, спосіб дії. У своїй основі метод є інструментом вирішення головного завдання науки -- пізнання об'єктивних законів дійсності з метою використання їх у практичній діяльності людей.
Метод бухгалтерського обліку -- це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет.
Облікові дані формуються за допомогою таких інструментів -- елементів методу:
Методу спостереження відповідають прийоми документування та інвентаризації; вимірювання здійснюють шляхом оцінки і калькулювання; реєстрація та класифікація (поточне групування) проводяться на рахунках за допомогою подвійного запису; узагальнення інформації з метою звітності відбувається у бухгалтерському балансі та фінансовій звітності.
Документування -- спосіб первинного спостереження і відображення господарських операцій у первинних бухгалтерських документах (рахунках, накладних, чеках, ордерах тощо). Це початок і основа облікового процесу, без якого бухгалтерський облік неможливий. Кожна господарська операція фіксується за допомогою документа, заповненого з дотриманням певних вимог, що надають йому юридичної сили [8, с. 320].
Інвентаризація -- метод підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку. Проводиться шляхом описування, підрахунку, виміру, зважування й оцінки всіх залишків засобів і коштів у натурі, виявлення фактичної наявності й стану залишків майна підприємства і зіставлення їх з даними бухгалтерського обліку. Це метод контролю наявності та руху майна, заборгованості, роботи матеріально відповідальних осіб [8, с.322].
Оцінка -- спосіб грошового вимірювання об'єктів бухгалтерського обліку. За допомогою оцінки натуральні й трудові вимірники (характеристики) господарських засобів перераховують у вартісні. У бухгалтерському обліку оцінка об'єктів обліку ґрунтується переважно на показнику фактичних витрат на їх створення чи придбання (історичної собівартості). Майно та господарські операції оцінюють у національній валюті України шляхом підсумовування проведених витрат [8, с.321].
Бухгалтерські рахунки -- спосіб поточного групування у встановленому порядку. Рахунок -- це локальна інформаційна система для групування економічно однорідних об'єктів обліку. Рахунок відображає стан та рух засобів, їх джерел і господарських процесів [8, с. 328].
Подвійний запис -- метод відображення господарської операції на рахунках; техніка бухгалтерського обліку. Подвійний запис є продуктом кругообігу господарських засобів, відображає подвійність господарських процесів. Суть його полягає у подвійному відображенні в бухгалтерському обліку кожної господарської операції: за дебетом одного і кредитом іншого рахунка однієї і тієї ж суми. Подвійний запис не тільки важливий технічний, а й контрольний прийом.
Бухгалтерський баланс -- метод узагальнення даних через рахунки і подвійний запис. Баланс показує склад майна суб'єкта діяльності за видами (складом і використанням) і джерелами утворення на певну дату в узагальненому вартісному вимірнику. Містить дані для аналізу фінансового стану його активів та ліквідності підприємства.
Калькулювання -- це метод обчислення собівартості виготовлення продукції або виконаних робіт, наданих послуг.
Собівартість як економічна категорія властива товарно-грошовим відносинам і виникла тоді, коли всі витрати виробництва стали набирати вартісної форми, тобто коли виникла необхідність підрахувати витрати на виробництво товару і прибуток або збиток від його реалізації.
Таким чином, собівартість продукції -- це грошове вираження витрат на виробництво та реалізацію продукції.
Собівартість продукції -- це комплексний економічний показник, який поєднує в собі витрати узагальненої праці, тобто витрати на спожиті засоби виробництва, та витрати живої праці, тобто витрати на заробітну плату робітників підприємств, а також частину чистого доходу громадян, що призначена на соціальне страхування, підтримку потерпілих від Чорнобильської аварії, утримання пенсіонерів, безробітних та медичне страхування [8, с.340].
Калькуляція представляє собою розрахунок у грошовому вимірнику результату будь-якого господарського процесу - заготівлі матеріальних ресурсів, виробництва продукції основному та допоміжних цехах, реалізації продукції або матеріальних цінностей, визначення втрат від браку тощо.
Проте основним призначенням калькуляції є отримання інформації про собівартість для організації та управління процесом виробництва і контролю за рівнем витрат.
Під калькулюванням розуміють систему економічних розрахунків собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг). В процесі калькулювання вимірюються витрати на виробництво та кількість випущеної продукції та собівартість одиниці виробу, визначається економічна вигідність виробництва.
Завдання калькулювання - визначити витрати, що приходяться на одиницю їх носія, тобто на одиницю продукції (робіт, послуг), призначених для реалізації, а також для внутрішнього споживання (рис. 1.3.).
Рис. 1.3. Групування витрат виробництва продукції
В економічній літературі та нормативних документах часто застосовуються такі терміни, як "витрати", "витрати", "витрати". Неправильне тлумачення цих понять може спотворити їх економічний сенс.
В теорії є дві основні версії: німецька - І.Ф. Шера і американська - Х.Л. Ганта.
Згідно І.Ф. Шеру всі вищенаведені слова - синоніми. Все, що витрачено і загублене, суть витрати. Згідно ж Х.Л. Ганта витрати, витрати, витрати - це витрати, а втрати - це втрати. Витрати - це продуктивні витрати, вони вчинені ради отримання прибутку. Втрати - це зменшення активу, яке не може принести прибутку і означає тільки збиток.
Уважне ознайомлення з сутністю перерахованих вище термінів дозволяє зробити висновок про те, що у своїй основі всі ці поняття означають одне й те саме - витрати підприємства, пов'язані з виконанням певних операцій.
Перелік і склад калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
В процесі калькулювання розв'язуються два основних завдання управлінського обліку:
- на основі витрат на виробництво конкретного виду продукції визначити адекватну, справедливу і конкурентноздатну продажну ціну;
- дані про собівартість продукції використовуються для прогнозування і управління виробництвом та витратами.
На промислових підприємствах, крім продукції основного виробництва, калькулюється також продукція допоміжних виробництв, за винятком випадків, коли її виготовляють у невеликій кількості і повністю споживають всередині підприємства [28, с.82].
З метою ефективного управління собівартістю застосовують різні види калькуляцій.
Класифікація калькуляцій з метою управління собівартістю:
4. За властивостями калькуляційного об'єкту:
Масові калькуляції складаються за певний період з метою розрахунку собівартості одиниці виробу.
Індивідуальні калькуляції складаються після завершення виробництва окремого замовлення (при позамовному методі).
Проміжні калькуляції складаються на окремі етапи робіт довготермінових контрактів (будівництво, наука).
Директивні калькуляції (попередні) складаються до початку робіт.
Стандартні калькуляції застосовуються з метою встановлення допустимих витрат на виробництво продукції на основі науково - обґрунтованих норм.
Планова калькуляція складається на основі виробничих норм і дозволяє визначити витрати виходячи з досягнутого рівня організації праці і управління техніки, технології.
Кошторисна калькуляція застосовується в організаціях, які виконують довготермінові контракти. Вона дає можливість встановити ціну контракту (будівництво, наука і т.д.).
Звітні калькуляції складаються на основі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво.
Галузеві калькуляції показують рівень собівартості однойменн
Калькуляція як метод бухгалтерського обліку курсовая работа. Бухгалтерский учет и аудит.
Уголок Живой Природы Диссертация Pdf
Реферат Соединительная Ткань
Что Такое Дружба Своими Словами Сочинение
Курсовая работа: Послуга газопостачання
Отчет По Практике Финансовое Планирование
Реферат: Совершенствование трудовой деятельности. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Інформаційні технології передавання файлів через Інтернет на основі протоколу FTP
Получение коллоидных растворов
Контрольная работа по теме Гражданское право Российской Федерации
Дипломная работа: Romeo and Juliet - immortal tragedy of W.S.
Дипломная работа по теме Организация социальной работы по профилактике ЗОЖ и обеспечения здоровья в трудовом коллективе
Реферат: Белая горячка. Скачать бесплатно и без регистрации
Тема Женщины Сочинение
Курсовая работа: Реализация математических моделей использующих методы интегрирования в среде MATLAB
Ответ на вопрос по теме Ответы на билеты по информатике. 11 класс. Выпускной экзамен
Статья: Из разборов лирики Фета: «Это утро, радость эта…»
Реферат: Стрижка Каре
Забвение Стирает Память Преображает Итоговое Сочинение Аргументы
Учебное пособие: Методические указания по управлению и экономике фармации для студентов 5 курса заочного отделения фармацевтического факультета для самостоятельной подготовки и выполнения
Учебное пособие: Методические указания и контрольные задания для студентов-заочников по специальности 260502
Шкідливі звички і здоров'я - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда презентация
Физиология питания - Биология и естествознание контрольная работа
Мембранные белки - Биология и естествознание реферат