КРИЗА СІМЕЙНОГО ЛАДУ
Наразі практично у всіх економічно розвинених країнах спостерігається криза сімейних відносин.
Нові сім’ї менше створюються, а наявні частіше розпадаються. При цьому народжуваність дітей катастрофічно падає. Результатом стає зменшення населення, засилля емігрантів (тому що треба залучати робочі руки з менш економічно розвинених країн), зміна культурної карти країни (через тих самих емігрантів), падіння загального рівня освіти (тому що народжують дітей більше у бідніших сім’ях, часто неблагополучних, а також ті ж емігранти додають левову частку ефекту).
Суспільство починає шукати причини і знаходить абсурдну причину – на виховання дітей потрібні гроші, люди не утворюють стабільні сім’ї та не заводять дітей саме через це. Давайте спонсурувати державою виховання дітей!
При цьому повністю ігнорується факти, які лежать на поверхні! Банально: більше дітей заводять малозабезпечені та неблагополучні сім’ї, а також мігранти з країн, де економічна ситуація значно гірша, ніж в нашій країні!
Тож в чому НАСПРАВДІ причина упадку сімейного ладу, та що можна зробити?
Справжня причина, чому не створюються нові сім’ї, чому розпадаються вже створені та чому значно менше заводять дітей – це те, що людям там ЗРУЧНІШЕ жити.
Зараз у економічно розвинених країнах одинаку будь-якої статі зручніше жити самому, ніж створювати сім’ю і заводити дітей.
Основною причиною оформлення сімейних відносин в людському суспільстві на відміну від суспільства тварин, є та, що разом було легше жити у складних умовах. Коли недоїдали, коли не вистачало грошей, коли швидко вбивали майже будь-які хвороби, а якщо вдавалось дожити до похилого віку, то треба було, щоб хтось за тобою доглядав (відповідь – діти).
Наразі такі умови життя залишились як раз у економічно неблагополучних країнах з яких і йдуть потоки мігрантів.
А сучасний мешканець мегаполісу, який він? Ще досить молодий, щоб не відчувати проблем похилого віку. З достатнім рівнем доходу, щоб можна було піти окремо жити від батьків, орендуючі квартиру та забезпечуючи себе одягом, їжею та навіть мандрівками світом. При цьому знайомства з протилежною статтю йому забезпечують сайти знайомств, а секс можна купити за гроші. Де в цій схемі життя проглядає логічне створення сім’ї та заведення дітей? Ніде.
Єдине, що залишає ще шанси для сімейного ладу – це вилив гормонів, який в суспільстві називають любов’ю. Саме він є причиною того, що в статистиці ще є цифри по офіційному оформленню браків.
Але, коли гормони заспокоюються, то що найчастіше відбувається?.. Правильно – розлучення!
Тож чи є майбутнє в інституті сім’ї? Та чи можливо відновити народжуваність економічно розвинених країнах і якщо так, то як цього досягти?
Відповіді: є і так, можливо. І навіть для цього є декілька варіантів.
Самий простий – відновлення умов, коли буде так важко жити, що створення сім’ї стане необхідністю, давайте розглядати не будемо. Я все ж таки вірю, що науковий розвиток веде нас до кращого майбутнього.
Тож які варіанти, завдяки яким ми можемо покращити ситуацію найближчими десятиліттями (вибачте, але це самий короткий термін для суттєвих змін)?
Для початку давайте все ж детальніше розберемо всі пункти, які впливають на створення сімейного осередку. Це:
- Економічний важіль. Коли мені не вистачає коштів, щоб забезпечити своє життя, я буду шукати, з ким це зробити разом.
- Важіль справ. Це сфера обов’язків, хто готує їжу, прибирає в домі, ремонтує дім та обладнання й тому подібне.
- Важіль соціального впливу. Фрази, які сидять в нас в голові та які озвучують нам навколишні: «пора заводити сім’ю», «вже нагулявся», «коли будуть діти?», «ти вже не молодий» й тому подібні. Ці ментальні правила були правилами попередніх поколінь і поки що їх залишки є в сучасному суспільстві та в нас самих.
- Важіль любові. Те що я писав вже – неконтрольований гормональний викид, який має обмеження по часу.
- Бажання завести дітей. Це бажання не відноситься до «чистих» інстинктів, але воно десь недалеко від них. Майже в кожної людини періодично виникають думки про те, як добре було б завести дітей.
- Важіль звички. Якщо завдяки попереднім важелям сім’я була вже утворена, то вона може не розбиватись саме завдяки цьому останньому важелю звички.
Тепер давайте пройдемось по кожному з важелів, щоб подумати, чи можемо ми на нього якось вплинути для покращення ситуації зі створення сім’ї та особливо – народження дітей.
Я переконаний, що в майбутньому інститут сім’ї загине і те, як будуть народжувати і виховувати дітей настільки відрізнятиметься від сучасної ситуації, що обговорювати з практичної точки зору це не має сенсу. Але поки що в нас є умовні 100 років, в яких ці процеси будуть більш-менш схожі на ті, які були у людства тисячоліття раніше.
Тож, поїхали!
Економічний важіль. Враховуючи те, що вірогідність створення сім’ї підвищується при погіршенні якості життя, то я не буду розглядати варіант, щоб погіршувати економічну ситуацію людини. Наприклад, як пропонують деякі депутати вводити податок за холостяцьке життя. Не тому, що це не ефективно, а тому, що я притримують політики свободи особистого життя людини.
Але підтримку держави у народженні й вихованні дітей я схвалюю. Тільки вона повинна бути не фінансова, а цільова. Це унеможливіть ситуацію, коли аморальні батьки заробляють гроші на народженні дітей.
Важіль справ. Раніше домашні справи мали чітке розділення на «чоловічі» та «жіночі». «Чоловічими» були більш технічні та ті, які вимагають більшої фізичної сили, а «жіночими» - всі інші та догляд за дітьми. Наразі це розділення майже повністю нівельоване завдяки технічному прогресу, залишився тільки загальний обсяг роботи, який не потребує великих фізичних навантажень або технічних знань. В крайньому випадку зараз можна визвати електрика чи сантехника, якщо щось зламалось, а також замовити суші чи піцу, якщо зголоднів.
Чи можемо ми впливати на цей важіль? Можемо. І навіть треба. Треба пропагувати сумісне виконання домашніх робіт та взаємодопомогу подружжю в цих справах. Таким чином це не стане для молодять проблемою на початку сумісного життя, а отже допоможе зберігати добрі відносини.
Важіль соціального впливу. Не треба недооцінювати вплив соціуму на людину. Як би не пишалися ми сучасним індивідуалізмом, але всі психологічні досліди підтверджують, що ми дуже залежимо від думки оточуючих та загалом суспільства. Фактично, цей важіль є основним, завдяки якому ми можемо ще деякий час зберігати інститут сім’ї в тому вигляді, який ми знаємо.
В засоби впливу ми можемо сюди додати і виховання в сім’ї, і навчання в школі та інших навчальних закладах, і пропаганду в ЗМІ, і вплив робочих колективів.
Тож держава має розробити систему впливу направлену на заохочення створення сім’ї та народження дітей у кількості більше двох, яка буде інтегрована в усі етапи та сфери життя громадянина.
Серед того, що можна точно використовувати:
1. Курси молодої сім’ї. Молодята після укладання шлюбу проходять обов’язковий курс розрахований на декілька годин, на якому їх знайомлять з основами побудови міцної родини.
2. Курси народження, догляду та виховання новонароджених. Після того, як мати дізнається про вагітність, вона в групі таких самих матерів проходить навчання, де їм розповідають, як проходить вагітність, на що треба звертати увагу і які умови створювати собі і майбутній дитині. Після народження дитини йдуть курси про важливі тонкощі догляду за новонародженими, а також те, як і чому їх можна навчати вже зараз. В кінці курсів мати отримує навчальний посібник, який закріпить отриманні знання та допоможе, якщо виникнуть питання.
3. В дошкільному віці діти отримують у ігровій формі навчання, як поводитись з батьками, які моменти у сімейному житті є важливими.
4. В школі кожного року є предмети, які відповідно до віку дитини знайомлять їх з перевагами створення сім’ї а в старших класах і про народження дітей.
5. Створити тренд в сфері найму працівників, що одружені та заміжні – є кращими робітниками, вони більш стабільні на робочому місці, більш відповідальні. Звісно, характер і інші показники людини на роботі важливі в першу чергу, але наявність сім’ї справді позитивно впливає на роботу.
6. Державна програма допомоги в пошуку партнера. Є зараз багато комерційних сайтів знайомств, але їх ціль – не те, щоб ви знайшли кого шукаєте, а те, щоб заробити кошти. Але якщо держава створить сайт знайомств, який використовуватиме психологічні тести та наявну інформацію по вподобанням за хобі та зовнішністю партнера, а також іншу важливу інформацію, яку сучасні системи вже можуть збирати, то ефективність знайомств буде в рази вища, ніж на сучасних комерційних аналогах. Доречи, у Сінгапурі вже створена державна програма по створенню сім’ї, яка включає і питання знайомства.
7. Не треба полишати і такий інструмент, як популяризація у засобах ЗМІ та рекламних продуктах.
8. На протязі існування сімейні пари також повинні отримувати доступні консультації сімейних психологів (в тому числі, скоріш за все, вже з використанням штучного інтелекту, тому що масштабувати такий обсяг запитів буде неможливо наявними психологами-людьми).
Комплексне впровадження всіх цих заходів однозначно матиме позитивний ефект і результати.
Важіль любові. Ну, цей важіль майже не піддається контролю на сучасному етапі розвитку людства. Але хоч на початку він має чітко фіксований гормональний вибух, якщо з розумом побудувати відносини, то любов гормональна може перевтілитись у любов емоційну, у любов прив’язаності, взаємоповаги, спільних цілей. Тож, державі корисно спрямовувати людей на досягнення саме емоційної стабільної любові, яка стає основою щасливого сімейного життя.
Бажання завести дітей. Дане прагнення в першу чергу з’являється з нашої підсвідомості і ми його сприймаємо майже як інстинкт. Але воно залежить від контексту нашого життя. Тому в деякі моменти ми можемо бажати завести дітей, а в деякі ні, в деякі моменти хочемо одну дитину у сім’ї, а в деякі чотири дитини. Єдине, що може робити держава в цьому напрямку – схвалювати заведення дітей. І чим в більшій кількості, тим краще.
Важіль звички. Нарешті, останній з розглянутих тут важелів – це звичка жити разом, сім’єю. Вона може утворитися, якщо сім’ї вже вдалось деякий час прожити разом і прожити досить успішно, без станів, які призводили до розлучення. Ефект цього важеля саме в довготерміновості, тому що, чим довше сім’я прожила (після критичного терміну, який плюс/мінус складає три роки), тим менше шансів на її розпад. Саме шансів, тому що буває всяке, розпадаються і сім’ї які прожили разом дуже довго. Тож політика держави повинна бути спрямована на подовження строків існування офіційної сім’ї. Окрім вище описаних методів, саме в цей важіль можна додати ускладнену схему розлучення, яка повинна займати достатній час і мати витрати для партнерів. За цей час люди можуть передумати.
Варто зазначити, що паралельно з стимуляцією розвитку сім’ї повинна відбуватися і стимуляція розвитку культури, як етнічної так і загальнокультурної. Фактично, всі ці сфери повинні бути взаємопов’язані і підтримувати одна одну.
Це надасть можливість не переходити на культуру мігрантів, а інтегрувати мігрантів в нашу більш сильну культуру.
Також, варто зазначити, що в зменшенні кількості населення є й позитивний момент, який можна і треба використовувати – технофікація. Впровадження роботизованого виробництва здатне не тільки утримати на необхідному рівні, але й підвищити продуктивність праці та валовий внутрішній продукт при зменшенні населення країни. І якщо йти за цим шляхом, то необхідність в мігрантах значно знижується. Таким чином вирішується багато проблем сучасності і майбутнього. Це дає нам можливість розвиватися, як сучасній країні зі своєю культурою і при мінімальному відсотку безробітних. Як раз, щоб протриматися близько 20 років, поки нація відчує ефект від впровадження стимуляції народжуваності. І це не дасть нам бути поглинутими іншими культурами мігрантів.
Отож, навіть в питаннях створення міцних сімей та підвищення народжуваності ми повинні не забувати про розвиток освіти, науки, технологій та їх інтеграції з бізнесом.