КОРПОРАТИВНЕ ОБРАННЯ
Автор: Вільям Лейн Крейґ
Джерело: reasonablefaith.org
Переклад: Олег Турков
Редактура: Михайло Абакумов
Питання від читача:
Де я можу прочитати більше про ідею корпоративного обрання? Раніше я думав, що різниця між кальвінізмом і армініанством полягає в крайнощах між ідеєю напередвизначення усього і ідеєю всеохопної свободної волі. Хоча я зрозумів, що між цими крайнощами є багато чого ще, я думав, що обрання є фактором лише на кальвіністському кінці спектру. Підозрюю, що багато хто думає так само, як і я?
Деріл,
США
Відповідь доктора Крейґа:
Я згоден з вами, Деріл, що ідея корпоративного обрання є вражаючою і глибокою. Я зараз займаюся цією темою, працюючи над доктриною спасіння для IV тому моєї «Систематичної філософської теології». А для попереднього знайомства перегляньте мої уроки «Defenders 3» про доктрину спасіння на нашому сайті.
Одне з найважливіших питань, що стосуються обрання, полягає в тому, чи є обрання насамперед корпоративним чи індивідуальним. Іншими словами, чи первинним об'єктом Божого обрання є група, до якої можуть приєднатися окремі особи, чи це окремі особи, які разом становлять множинність? Августинці стверджують, що обрання — це насамперед Божий вибір окремих людей для спасіння, тоді як багато армініан вважають, що об'єктом Божого вибору є народ для Нього Самого.
Боже обрання народу для Себе знаходить свій прообраз в Ізраїлі. Повторення Закону є основоположним документом, який проливає світло на Божий вибір Ізраїлю. Мойсей проголошує:
«Бо ти є святим народом для Господа, твого Бога, і Господь, твій Бог, обрав тебе, щоб ти був для Нього особливим народом понад усі народи, що на поверхні землі. Господь уподобав вас і обрав вас не тому, що ви численніші від усіх народів, — адже ви менші від усіх народів, — але тому, що Господь вас полюбив, і тому, що Він дотримується клятви, якою поклявся вашим батькам, Господь вивів вас могутньою рукою й піднесеним раменом та визволив тебе з дому неволі, з руки фараона, єгипетського царя.» (Повт. 7:6-8).
Ізраїль милостиво обраний Богом, без жодних власних заслуг, щоб бути Божим улюбленим народом. Очевидно, що обрання Ізраїлю було вибором корпоративного утворення, народу або нації. Окремі особи були бенефіціарами Божих обітниць Ізраїлю, якщо вони були вірними членами цього народу. Таким чином, обрання було в першу чергу груповим, а в другу — індивідуальним або партикулярним. Божа прихильність до групового утворення не означала аналогічної прихильності до кожної людини в ньому, оскільки окремі ізраїльтяни, такі як 3 000, що брали участь у поклонінні золотому тельцю (Вихід 32:28), або 15 000, що загинули в результаті повстання Корея (Числа 16:35), могли бути засуджені Богом за невиконання умов завіту. Дійсно, корпоративна структура може бути збережена, навіть якщо її поточне населення або членство буде знищене (як під час блукань по пустелі) через непослух (Числа 4:28-35).
Подібно до того, як у Старому Завіті Ізраїль був головним об'єктом Божого обрання, так і в Новому Завіті об'єктом обрання, ймовірно, в першу чергу є церква, а в другу — ті, хто є її членами. У Римлянам 9-11, класичному Павловому тексті про вчення про обрання, корпоративна перспектива здається мені майже беззаперечною. Хоча августинці зазвичай тлумачать 9-й розділ Послання до Римлян з точки зору індивідуального обрання, така інтерпретація дуже погано вписується в ширший контекст, особливо в 10-й розділ, в якому йдеться про універсальну пропозицію спасіння. Питання, яке постає перед нами, полягає в наступному: враховуючи суверенне право Бога обирати, кого Він бажає спасти, кого Він, власне, обрав для спасіння? Відповідь Павла полягає в тому, що Бог суверенно обрав спасти всіх, хто вірить у Христа Ісуса, чи то юдеїв, чи то язичників.
Тож у Посланні до Римлян 10 ми знаходимо універсальний заклик до віри в Ісуса для спасіння:
«Немає різниці між юдеєм і греком, бо один Бог для всіх — щедрий для всіх, хто кличе Його. Бо кожний, хто тільки прикличе Господнє Ім’я, буде спасенний» (10:12-13).
Далі в 11-му розділі Павло зображує оливкове дерево у віршах 17-24, що добре ілюструє взаємозв'язок між груповим та індивідуальним обранням. Оливкове дерево символізує групу, яка є об'єктом Божого обрання; гілки — це окремі особи, які можуть бути відламані від дерева або прищеплені до нього (зверніть увагу на займенники першої та другої особи однини, які використовує Павло). Павло застерігає своїх читачів-язичників пам'ятати, що природні, юдейські гілки:
«Вони відломилися через невірство, а ти тримаєшся вірою. Не величайся, але бійся. Бо коли Бог не пощадив природних галузок, то Він і тебе не пощадить» (11:20-21).
До групи вибраних належать лише ті люди, юдеї та язичники, які вірять у Христа Ісуса.
«Отже, поглянь на Божу милість і суворість: на тих, які відпали, — суворість, а на тебе — Божу милість, якщо будеш залишатися в милості; якщо ж ні, то будеш відрубаний.Та й вони, якщо не залишаться в невірстві, будуть прищеплені, адже Бог має силу їх знову прищепити» (11:22-23).
Суверенне Боже обрання групи є безумовним, але членство в цій групі, призначеній для спасіння, обумовлене вірою в Христа Ісуса.
Тому, відповідаючи на ваше запитання, скажу, що однією з найважливіших книжок, які захищають корпоративне обрання, є книжка Вільяма В. Клейна, «The New Chosen People: A Corporate View of Election», rev. ed. (Eugene, Ore: Wipf & Stock, 2015). Але я б також порекомендував маленьку книжку Роберта Шенка «Вибрані в Сині» (Springfield, Mo.: Westcott Publishers, 1970). Насправді, я вважаю Шенка більш переконливим, ніж Клейн.
Основним недоліком цих авторів, на мою думку, є те, що вони не визнають індивідуальне обрання як доповнення до корпоративного обрання в Новому Завіті. Є певні уривки (наприклад, Дії 13:48), які не можуть бути правдоподібно інтерпретовані як групові за наміром. Тому я вважаю, що вчення Луїса Моліни про індивідуальне напередвизначення, засноване на божественному середньому знанні, є необхідним доповненням до корпоративного обрання. Про це див. мою книгу «The Only Wise God: The Compatibility of Divine Foreknowledge and Human Freedom» (Grand Rapids, Mich.: Baker Bookhouse, 1987) або чудову книгу Кірка Макгрегора «Luis de Molina: The Life and Theology of the Founder of Middle Knowledge» (Grand Rapids: Zondervan, 2015).
- Вільям Лейн Крейґ