КЕЙС: «НАЙГОЛОВНІШЕ ПИТАННЯ БОЙОВИХ РОЗПОРЯДЖЕНЬ»

КОНТЕКСТ

За вертикальною командно-адміністративною ланкою постсовєцької системи військового управління (себто «совка») – «зверху вниз», на виконання вимог командування оперативно-тактичного угруповання військ (ОТУ), відповідно до бойового розпорядження (БР) командира тактичної групи (ТГр), командування бригади віддало БР до підрозділу, що знаходиться у її загальновійськовому резерві.

У БР від бригади, як зазвичай, у п. 1 «Висновки з оцінювання противника та ймовірного характеру його дій» – без змін. Насправді у нього, як і в нас, все змінюється повсякчас. Або в кращому випадку написано «відповідно до розвідувальних зведень», які, наприклад, командир відділення – сержант-виконавець в очі ніколи не бачив, бо не має допуску до такої таємної (темної) справи як розвіддані про противника.

У п. 2 «Об’єкти, які уражаються засобами старшого начальника» звісно, що також все «без змін», бо ж об’єкти стоять і чекають «без змін», що їх уразять старші начальники. Ну це для того написано, що якщо зміни якісь і відбуваються, то вони ж приносять проблеми, які треба вирішувати (комусь зверху треба приймати рішення), а коли вказано, що «без змін» то й проблем не буде ніяких. І відповідальності також ніякої, раптом щось піде не так …

Бойовим завданням командиру підрозділу визначено: виділити групу (7 чол.) для зайняття позиції, яка була покинута раніше «внаслідок активного вогневого ураження та штурмових дій з боку противника».

Це зона відповідальності іншого підрозділу, тому його командир має виділити супровід (1 чол.), щоб завести туди групу, а командир підрозділу резерву має підготувати ще 2 групи по 7 чол. кожна для закріплення і ротації.

Терміни готовності: «готовність до виконання завдання з отриманням даного розпорядження», тобто вже.

Отже, командир підрозділу загальновійськового резерву зібрав потенційних командирів груп, щоб розібратися як виконати цю БР-ку з найменшими втратами. Тому що позиція в тактичному, інженерному і топографічному аспекті не вигідна: розібрана артою, напівоточена і в низині.

ПРОБЛЕМА

У процесі розробки БР на рівні штабу бригади жоден офіцер і сержант, що повинні його виконувати із підрозділу загальновійськового резерву, не брав участі. Воно звалилось раптово, як майже завжди буває в армії – «зверху вниз». Командира поставили перед фактом і сказали: "Виконуй!"

«Радянщина» у підходах до системи управління та культури прийняття рішень за світоглядом мислення (mindset) командної ланки, особливо стратегічного та оперативного рівня, залишається проблемою №1 в #ЗСУ:

«У чому різниця між радянським і натовським підходами? Радянська система побудована на жорсткій ієрархії та безапеляційному виконанні наказів зверху вниз. Навіть якщо вони помилкові або виходять із невірної оцінки ситуації на полі бою, офіцер має виконати наказ будь-якою ціною, інакше покарання.

Армії НАТО максимально впроваджують систему, в якій більшість рішень на тактичному й оперативному рівні приймають офіцери середньої й нижньої ланки. Такий підхід дає можливість краще оцінювати ризики й діяти швидше, але потребує підготовки та ініціативи від цих офіцерів. Тому в країнах НАТО їх готують набагато ретельніше, ніж у радянській системі».

«Іноді вищі офіцери схильні занадто втручатися в планування військових операцій на локальних ділянках, чим пригнічують ініціативу на місцях».

«Ще однією проблемою радянщини є формальний підхід до покарання / заохочення офіцерів не відносно їхньої ролі й правильності прийнятих рішень у конкретній ситуації, а лише відносно того, виконаний чи не виконаний наказ. За таких умов інформація про реальний стан на полі бою може доходити на верх не в повному обсязі або із затримкою в часі, аби приховати «погані новини».

Проблемне питання №1: «Радянщина» у відданні БР «зверху вниз» без участі виконавців у процесах прийняття рішень спонукає і надихає особовий склад та їх лідерів на якісне виконання бойових завдань?

Проблемне питання №2: Як вважаєте, яке найголовніше питання турбувало командирів груп відповідно до вимог БР-ки, після усвідомлення бойового завдання: навіщо (чому, який сенс), що (хто), де, коли чи як виконати?

ДЛЯ РОЗДУМІВ

Саймон Сінек «Почни з ЧОМУ. Як великі лідери надихають до дії кожного» (2015, С. 52–58):

«Нас приваблюють лідери й організації, які добре доносять до нас ідею, в яку вони вірять. Їхня спроможність змусити нас відчувати, що ми належимо до однієї групи, що ми особливі, у безпеці й не самі, є частиною того, що дає їм здатність породжувати в нас натхнення. Усі, кого ми вважаємо великими лідерами, мають здатність притягувати нас до себе і викликати нашу лояльність до них. І ми відчуваємо сильний зв’язок із тими, кого так само приваблюють ці лідери та організації».

«Принципи Золотого Кола – це щось набагато більше, ніж ієрархія системи донесення інформації. Ці принципи глибоко вкорінені в еволюції людської поведінки. Сила ЧОМУ – це не чиясь думка, це – біологія. Якщо ви подивитесь на людський мозок у розрізі, то побачите, що рівні Золотого Кола чітко відповідають трьом основним рівням мозку.

Неокортекс – ділянка нашого мозку, яка у процесі еволюції з’явилась останньою, відповідає рівню ЩО. Неокортекс відповідає за раціональне та аналітичне мислення і мову. Два середні відділи охоплюють лімбічний мозок. Лімбічний мозок відповідає за всі наші почуття, зокрема за такі як довіра й вірність (лояльність).

Він також відповідає за всю поведінку людини та наші рішення, однак жодним чином не пов’язаний з мовою. Коли комунікація здійснюється ззовні всередину, коли ми спершу повідомляємо, ЩО робимо, люди можуть засвоїти великий обсяг складної інформації, такої як факти та технічні характеристики, однак це не впливає на поведінку.

Коли ж ми доносимо інформацію зсередини назовні, то промовляємо безпосередньо до тієї частини мозку, яка контролює процес ухвалення рішень, і частина нашого мозку, яка відповідає за мову, дозволяє нам обґрунтувати такі рішення. Частина мозку, яка контролює наші почуття, ніяк не пов’язана з мовою. Саме через відсутність цього зв’язку нам так важко висловити словами свої почуття.

…

Відчуваєте, що рішення слушне, але не можете пояснити, чому зробили те, що зробили. Знову ж таки, частина нашого мозку, яка контролює процес ухвалення рішень, не контролює мови, тому ми прагнемо знайти якесь обґрунтування.

…

Ділянки, які відповідають за ухвалення рішень і спроможність пояснити ці рішення, містяться у різних частинах мозку. Ось звідки беруться рішення, ухвалені «на основі внутрішнього відчуття». Ви просто відчуваєте, що ці рішення правильні. Фізіологічно немає якоїсь частини шлунку, яка контролює ухвалення рішення, все відбувається у лімбічному мозку. І не випадково ми використовуємо слово «відчуваю», пояснюючи ці рішення.

Ми відчуваємо, що рішення, ухвалені на основі внутрішнього відчуття, правильні, тому що частина мозку, яка контролює їх, контролює також і наші відчуття. Чи покладаєтеся ви на свій внутрішній голос, чи просто йдете за своїм серцем, – несуттєво, яка частина вашого тіла, на вашу думку, визначає це рішення, – насправді все це відбувається у вашому лімбічному мозку.

Наш лімбічний мозок достатньо потужний, щоб визначати поведінку, яка часом суперечить нашому раціональному та аналітичному розумінню ситуації. Ми нерідко довіряємо нашому внутрішньому голосу, навіть якщо таке рішення ігнорує всі факти і цифри.

…

Наш лімбічний мозок розумний і часто знає, що слід робити. Власне, це наша нездатність сформулювати у слові причини може примусити нас сумніватися чи довіряти емпіричним свідченням, коли внутрішній голос каже «ні».

ВАРІАНТИ ВИРІШЕННЯ КЕЙСУ

Запитання до підписників тлгрм каналу «ВІЙСЬКОВЕ ЛІДЕРСТВО»:

Що найголовніше і перш за все необхідно усвідомити для командира і солдата, який виконує бойове розпорядження (завдання)?

Результати опитування:

Запитання до ШІ ChatGPT:

Визначити пріоритет. Що найголовніше і перш за все необхідно усвідомити для командирів і солдата, який виконує бойове розпорядження (завдання)? Навіщо (який сенс), чому це треба виконувати?, Що треба виконувати?, Хто має виконувати? Де це має виконуватися?, Коли це треба виконати? Як виконувати?

Відповідь ШІ «ChatGPT»:

Пріоритети виконання бойового розпорядження можуть бути різними залежно від конкретної ситуації та мети місії. Однак, загалом, найголовніше і перш за все необхідно усвідомити для командирів і солдата такі аспекти:

1. Мета місії (ціль): найважливішою і перш за все є розуміння мети місії або бойового завдання. Це визначає сенс та значення виконання завдання.

2. Необхідність виконання (сенс): виконання бойового розпорядження має стратегічне значення для досягнення цілей місії, захисту національних інтересів, безпеки громадян та забезпечення ефективності військових операцій.

3. Завдання (що): це включає чітке розуміння конкретних завдань та обов'язків, які необхідно виконати для досягнення мети місії.

4. Виконавці (хто): це визначає, хто саме повинен виконувати конкретні завдання, як командири, так і солдати, які складають підрозділи.

5. Місце виконання (де): розуміння місця проведення дій або локації, де буде виконуватися місія або бойове завдання.

6. Час виконання (коли): визначення часових рамок або графіку виконання завдань та операцій.

7. Методи та процес виконання (як): це описує конкретні стратегії, тактики та методи, які будуть використані для досягнення мети місії.

Загальний порядок виконання бойового розпорядження може варіюватися в залежності від конкретних обставин та потреб місії, проте ці аспекти допомагають забезпечити ефективне планування та виконання місії.

#Бойове_лідерство_українців

#Місія_насамперед_люди_завжди

 Підписатися на тлгрм канал «ВІЙСЬКОВЕ ЛІДЕРСТВО»

 До відома шановних підписників і читачів:

 З метою розроблення навчальних матеріалів для підготовки військових лідерів #ЗСУ, учасники проєктів ГО «Український центр військового лідерства» створюють банк кейсів та уроків досвіду військового лідерства.

Просимо надавати матеріали (анонімно або відкрито зі збереженням вашого авторства) з контекстами кейсів (ситуацій) на адресу: ngoumlc@gmail.com і чат-бот платформи дистанційного навчання «Український центр військового лідерства».

Підтримуємо і розвиваємо ідеї національного військового лідерства в Україні разом!