Чому Олімпійські ігри змушують японців задуматися про свою національну ідентичність

Використання великих спортивних подій для просування міжнародного іміджу країни не є чимось унікальним. Згадайте хоча б Чемпіонат світу з футболу 2018 в Росії або Олімпійські ігри 1936 року в нацистській Німеччині. Однак для Японії Ігри мають особливе значення. 55 років тому вона вже приймала Олімпійські ігри — і вони стали неймовірним успіхом для Японії, який в країні досі пам’ятають. 

Ігри 1964 року стали для Японії символом відродження після розгромної поразки в Другій світовій війні. Країні вистачило менше двох десятиліть, щоб відновити свою економіку і показати себе як сучасну технологічну державу, що відкрита до співпраці зі світом.

Японці досі використовують багато практик, які були впроваджені спеціально до змагань — наприклад, систему дотримання чистоти в Токіо чи запис спортивних результатів на комп’ютерах. Що важливіше, успіх 1964 року був важливий для зміцнення японської ідентичності, що постраждала після війни. Саме тому Японія покладає великі надії на Олімпійські ігри 2020 року. Японці збираються використати цю подію, щоб показати світу оновлену країну, яка вибралася з нещодавньої економічної стагнації і впевнено вступає в нове десятиліття.

Японська ідентичність 101

Японці серйозно ставляться до своєї самоідентифікації. Як пише The Economist, у них навіть є окремий літературний жанр, “Nihonjinron” ("теорії про японців”) для рефлексії над тим, що означає бути японцем. 

Японії історично була притаманна думка про унікальність японської нації та культури. Згідно із віруваннями, імператор посланий їм богинею сонця. Аргументами про вищість японського походження виправдовувалося багато воєнних злочинів, як от винищення сотень тисяч мирних китайців під час різні в Нанкіні і використання десятків тисяч кореянок як сексуальних рабинь під час Другої світової війни. Звісно, віра в унікальність своєї нації притаманна багатьом країнам, але в Японії, яка з 17 по 19 століття була майже повністю ізольована від зовнішнього світу, ця віра була особливо сильна.

За останнє століття японська ідентичність змінювалася під впливом сильного зовнішнього тиску. Найбільше вплинула Друга світова війна: розгромна поразка, травма Хіросіми й Нагасакі та американська окупація залишили в японській ідентичності велику тріщину. Американці переформатували внутрішній устрій країни: дескралізували постать імператора, позбавили Японію армії та інтегрували капіталістичну економічну модель американського зразка. Як пише The Economist, політичний та культурний вплив Штатів, а також тотальна деморалізація від програшу у війні та від Хіросіми та Нагасакі підштовхнули жителів країни до переосмислення того, що означає бути японцем.

Одним з таких переосмислень в другій половині XX століття стала ідея про японську стійкість під час випробувань без застосування насилля. Японська економіка швидко відновилася після війни і, після періоду “економічного дива”, успішно пережила кілька криз. Зараз вона залишається третьою за обсягом економікою у світі після Штатів та Китаю. На думку професора Девіда Легениз Університету Васада в Токіо, саме ця ідея є зараз центральною для японської ідентичності. Загалом економіка та політика стали більш важливими для формування нового національного «Я», порівняно з культурою.

Однак зараз для японців з’являються нові виклики, які витягують на поверхню неодноднозначні питання ідентичності. Збільшення кількості мігрантів є одним з таких викликів. Японці активно вивчають англійську, звикають до мігрантів та поволі переосмислюють своє розуміння себе. Це проявляться, наприклад, у лібералізації суспільного життя. Нещодавнє голосування за легалізацію одностатевих шлюбів хоч і не було прийняте в парламенті, однак показало, що частина населення вже готова до таких змін

З іншого боку, є загроза, що ревізіоністи будуть підбурювати японців повернутися до їхніх забутих цінностей. Прем’єр-міністр Японії Сіндзо активно використовує теми національної оборони у своїй політиці. Він пропагує зміни до конституції, які б дали можливість створити повноцінні збройні сили, яких Японія не має ще з часів поразки у Другій світовій. Деякі інші політики, як пише The Economist, підтримують ширше впровадження традиційної японської релігії синтоїзму.

Олімпійські рефлексії

Олімпійські ігри підштовухують японців до ще більш активних роздумів над своєю ідентичністю. Наступного року Японію — країну, де понад 98 відсотків населення є етнічними японцями — представлятиме безпрецедентно багато атлетів міжрасового походження. Наприклад, високі шанси на олімпійське золото має зірка великого тенісу Наомі Осака. Наомі народилася в Японії, але живе у Сполучених Штатах і не розмовляє японською. Її матір походить з Японії, а батько родом з Гаїті. 

Походження Наомі Осаки викликає жваві обговорення про те, кого прийнято вважати японцем. І воно є гарним прикладом того, як Японія переосмислює своє самосприйняття напередодні Олімпійських ігор. Минуле століття показало, що японці здатні адаптовуватися до змін, незважаючи на складні умови. Тому тим цікавіше спостерігати, як вони будуть справлятися з викликом 21 століття — глобалізацією.

———————————————————————————

Автор — Захар Процюк для Телеграм-каналу The Old York Times