Japanese History: Geisha

Протягом століть гейш зображували як японський ідеал жіночності. Навіть сьогодні, прогулюючись старими вулицями Кіото, будь-який турист може побачити гейшу чи майко, яка поспішає на вечірку, щоб розважити своїх гостей.

Різниця між гейшою, гейко та майко

Спочатку дуже важливо визначити різницю між трьома термінами, якими часто описують жінок цієї професії: гейша, гейко та майко.

Майко — це гейша-початківець, яка навчається у гейші. Вони починають тренуватися у 15 років, і в середньому навчання триває близько 5 років. Вікове обмеження для майко становить приблизно до 20 років, у цьому віці вони повинні вирішити, чи продовжувати їм свій шлях становлення гейшею.

Гейша і гейко — ці два терміни позначають професійно навчених артисток. Єдина відмінність в тому, що у Кіото їх називають гейко, а в Японії — гейшами. Гейші та гейко не мають вікових обмежень, тому деяким аж 90 років. 

Як візуально відрізнити гейшу та майко?

Гейшу і майко можна розпізнати за 4 різними зовнішніми ознаками:

 1. Макіяж. Гейші малюють собі характерні брови та яскравіше підводять очі, аніж це роблять майко — такий макіяж дає їм більш зрілий вигляд.

 2. Зачіска. Майко використовують власне волосся для зачісок, а гейші носять перуки. Крім того, у гейш менше прикрас для волосся, ніж у майко.

 3. Кімоно. Майко носять барвисті кімоно під назвою фурісоде, які мають довгі рукави, а задня частина їхніх поясів (обі) довга і звисає позаду жінки. Гейші носять звичайні кімоно більш спокійних і приглушених кольорів.

 4. Взуття. Майко носять спеціальне дерев’яне взуття, яке називається окобо. Взуття висотою близько 10 см, всередині яких є маленькі дзвіночки, що дзвенять при ходьбі. Для японців цей звук символізує молодість. Гейші носять звичайне взуття, яке називається зурі.

 5. Простіше кажучи, майко одягаються більш розкішно та молодо, а гейші одягнені зріло і спокійно.

Де можна знайти гейш та майко?

Гейші працюють у районах, відомих як ханамачі («квіткові міста»). Ханамачі можна знайти у деяких найбільших містах Японії, проте саме Кіото славиться своїми гейшами. Найвідомішим місцем проживання та роботи гейш в Кіото є район Ґіон. Саме тут проводиться найграндіозніший фестиваль Японії Ґіон-мацурі. Самі гейші та майко живуть у окіях, якими заправляють окаасани («мами»), гейші найвищої ієрархічної ланки. Усі майко та гейші мають бути зареєстровані в окії, а окаасан керуватиме всіма навчаннями, харчуванням, а також закуповувати їхній гардероб. 

Оскільки ці витрати з роками збільшуються, будь-який заробіток, який майко отримує під час навчання, буде надходити безпосередньо в окаасан, лише з невеликою надбавкою майко. Після того, як гейша погасить свої борги, їй дозволено залишити зароблені гроші. Місце, де вони працюють називається очаями (чайний дім). Саме тут гейші розважають своїх гостей.

* Для кращого занурення в автентичний світ гейш радимо до ознайомлення книгу Артура Голдена «Мемуари гейші». 

Що входить в обовʼязки гейші та майко?

Як ми знаємо, головною задачею гейш та майко є розважати своїх гостей, але як саме? 

Під час свого навчання майбутня гейша опановує низку японських мистецтв, таких як танець і музика (зазвичай це гра на семісені або тайко), а також мистецтво спілкування. 

Під час вечерь в очаях гості їдять і п’ють. Завдання майко і гейко полягає в тому, щоб вести дотепну розмову з гостями, не забуваючи при цьому наповнювати келихи гостей. Ще одним елементом вечері є цілий ряд ігор, в яких переможеному зазвичай доводиться випити черговий келих пива. Культурною родзинкою вечора є виконання гейшою сезонного танцю в супроводі традиційної музики, яку зазвичай грає на самісені інша гейша. Загальна кількість присутніх залежить від розміру вечірки та бюджету замовника.

Як ми розуміємо, вечірки з гейшами не для кожного гаманця, тому одним із найкращих способів дешево побачити гейш у Кіото — під час п’яти танцювальних фестивалів, так званих «одорі», які проводяться в театрах Кіото в різні пори року. Під час цих виступів на сцені виступають майко та гейші з різних окій. Найвідомішим з них є Міяко Одорі.

Кожен з фестивалів триває кілька тижнів, і зазвичай відбуваються два-три виступи на день, залежно від фестивалю. Квитки варіюються між 3000 та 5000 єн, і зазвичай їх можна забронювати онлайн через веб-сайт кожного театру.