Japanese Culture: Hokku

Хоку (хайку) — традиційний жанр японської поезії. Це невеликі неримовані вірші, через які поети описують життєвий момент і за допомогою звичайних слів малюють в уяві читача потрібний образ. 

Головною темою хайку для японців є «поет та його пейзаж». Цікавою є й структура хоку: кожен має 3 рядки, що складаються загалом з 17 складів за схемою 5-7-5, тобто в першому рядку — 5 складів, у другому — 7, у третьому — 5. 

Часто в першому рядку поети описують час та місце події, у другому розкривають деталі, а третій слугує авторським висновком, часом непередбачуваним. Вважається, якщо в ієрогліфах, які стоять поряд, кількість рисок є однаковою, таке хоку є хорошим. Чим більша різниця в кількості, тим воно гірше. Переважно хайку пишуть в теперішньому часі.

Поети, створюючи свої хоку, намагаються закарбувати у творі миттєві враження від певної події або пейзажу, показати красу природи або повсякденного життя. При цьому вони використовують прості слова, а також слухові та зорові образи, аби в уяві людини сформувалася реалістична і правдива картинка. У кожен вірш японські поети вкладають глибокий, часто філософський зміст, над яким хочеться довго розмірковувати. Саме для того, щоб читач повністю осягнув ідею хоку, у збірниках ви побачите тільки один вірш на окремій сторінці. До речі, терміном «хайдзін» позначають поета хайку.

Загалом, важливе місце в цьому жанрі займає тема опису природи та пір року. В таких хайку поети використовують спеціальні сезонні слова «кіго», наприклад, соловей, червоне кленове листя, квіти вишні, сніг тощо. Також в японських віршах можна зустріти національні традиції та звичаї. Забороненими вважаються такі теми, як політика, релігія та кохання.

Самостійним цей жанр став у XVI столітті під назвою хоку, а у ХІХ поет Масаока Сікі запропонував назву «хайку».

Хоку залучили до створення японської поезії міщан, а не тільки представників вищих станів. Також протягом історії виникли декілька шкіл: Кофу («давня школа»), школа Нісіями Соіна, Сьофу. Визначним поетом школи Сьофу був широко відомий поет Мацуо Басьо, який зосередив свою творчість на зображенні природи. Він також створив 3 правила гарного хоку:

1) Сабі — зосередженість, спокійна радість самотності;

2) Сіфі — усвідомлення гармонії прекрасного;

3) Наусомі — глибина проникнення.

Серед відомих японських поетів варто також зазначити: Йоса Бусон, Масаока Сікі, Кобаясі Ісса, Накамура Кусатао, Такахама Кьосі.

Сьогодні хоку складають на Новий рік для того, аби привернути удачу, присвячуючи їх першому снігу в новому році або першому сну. До того ж популярними є гумористичні хайку, а також освітні телевізійні програми NHK про цей жанр.

Масаока Сікі писав, що хайку вміщує в собі весь світ: бурхливий океан, землетрясіння, тайфуни, небо і зірки — всю землю з найвищими вершинами і найглибшими морськими западинами. Простір хайку безмежний, нескінченний.

Пропонуємо вам відчути початок чарівної пори року разом із хоку:

Яким смачним здається цей сніжок,

Що ніжно-ніжно

Стелиться на землю! (Кобаясі Ісса)

Зимовий гай

Качаткам-мандаринкам

Усю свою красу подарував. (Йоса Бусон)

Усе як завжди в новорічне свято:

І сливи цвіт,

І привітань слова! (Кобаясі Ісса)

Без брами храм,

Над ним — зимовий місяць

І неба неосяжна височінь. (Йоса Бусон)

Крук — немилий птах,

але як милує зір

в ранішніх снігах! (Мацуо Басьо)

Як тихо навкруги!

Зимовий місяць.

Дубовий гай в долині задрімав. (Йоса Бусон)

Яке ж яскраве

Сонце новорічне!

Неначе ближче стали небеса. (Масаока Сікі)

О, Йосіно!

Сягають в далечінь

Гаї зимові. (Йоса Бусон)

Ніч шляхи мела:

скільки снігу там зосталось

після помела! (Мацуо Басьо)

Несе потік зимової ріки

Підношення для Будди —

Квітів жмутик. (Йоса Бусон)

Сокирою ударив і завмер —

Зимовий гай

Залився ароматом! (Йоса Бусон)