Хвиля підіймається, хвиля опускається
Anadii<< вірші
Хвиля підіймається, хвиля опускається
У масштабах вічності - хвиля мить живе
Все що відбувається, все, що відчувається
Це усе, воістину, не таке, як є.
Як вода в безкрайньому просторі між горами
Розлилася сотнями, тисячами рік
Так і ми об'єднані радостями й горями
Живемо розділені шкірою навік
Хвиля знов здійнялася - десь дитя заплакало
Хвиля повернулася в рідний океан
Все єдиностворене поки ми балакали
Розлилось у просторі, мов гірський туман.