Торгівля людьми в Україні: все гірше, ніж може здаватися

Коли ми говоримо про торгівлю людьми і примусову працю, на думку спадають драматичні історії продажу молодих дівчат бойовикам ІДІЛ чи роботу в концентраційних таборах Північної Кореї. Значно рідше ми згадуємо про те, що відбувається у нас під боком — тоді як масштаби торгівлі людьми з Україні, особливо для примусової роботи, останнім часом помітно збільшилися. Про це пишуть Максим Такер для The Guardian і Оксана Гриценко для Kyiv Post.

Торгівля людьми в Україні існувала завжди, але останніми роками ця проблема загострилася через бойові дії на Донбасі і ослаблення української економіки на фоні кризи 2014 року. Згідно з дослідженням Міжнародної організації з міграції, яке згадує Гриценко для Kyiv Post, у 2017 році було зафіксовано 1259 випадків торгівлі людьми з України. Це найбільший показник за останні два десятиліття — і наголошу, що йдеться лише про офіційні дані.

На противагу популярній думці, сексуальна експлуатація становить лише невеликий відсоток загальної торгівлі людьми, якій піддаються українці. 9 із 10 випадків сучасного рабства стосуються примусової праці, а 60 відсотків випадків зачіпають чоловіків. Головним напрямом для торгівлі людьми з України є Росія — здебільшого тому, що Росія досі є популярним напрямом для міграції з України (детальніше про те, як українські заробітчани потрапляють у російські наркокартелі, можна подивитися в репортажі «Заборони»).

Звичайно, кожен випадок торгівлі людьми наносить величезну фізичну і психологічну шкоду його жертві — але деколи трапляються особливо жорстокі випадки. Наприклад, Такер із The Guardian розповідає про випадки торгівлі немовлятами і дуже літніми людьми для примусового жебрацтва. У звіті Держдепу США описані випадки примусового залучення підлітків до військових дій бойовиками ДНР і ЛНР. Історії конкретних людей, які постраждали сучасного рабства, ілюструють те, що показує офіційна статистика — протидія торгівлі людьми сьогодні актуальна в Україні як ніколи раніше.

📖 Додаткові матеріали: якщо ви хотіли б дізнатися більше про цю тему, раджу кілька важливих лонгрідів про торгівлю людьми і сучасне рабство в Україні й у глобальному контексті. Перший — знакове есе Алекса Тізона «Рабиня моєї сім'ї» для The Atlantic про жінку з Філіппін, яка провела понад 50 років у фактичному рабстві в сім'ї автора. Другий — розповідь The Guardian про сучасне сексуальне рабство у США і про те, як американська тюремна система допомагає в поширенні рабства. Третій — історія українки, яка провела 7 років у фактичному рабстві в полоні свого чоловіка .

————————————————

Автор допису: Антон Процюк, співзасновник The Old York Times — Телеграм-каналу, що присвячений переказам та оглядам актуальних лонгрідів міжнародних медіа.