Homo Sapiens: 9 важливих ідей з книги Ювала Ноя Харарі

Ви, мабуть, чули про книгу ізраїльського філософа та історика Ювала Ноя Харарі “Homo Sapiens” — про неї, здається, говорять на кожному кроці вже декілька років. Книга вийшла в 2011, а в 2014 була перекладена англійською. З того часу вона стала справжнім міжнародним бестселером. Книгарня “Є” тримає її в своєму ТОП-20 вже декілька років (зараз вона ще досі там).

Основна ідея книги Харарі полягає в тому, щоб поглянути на історію людства через призму так званих революцій і дати відповідь на питання “Як так сталося, що звичайнісінька тварина на ім’я Homo sapiens вирвалася з еволюційного природного добору і має всі шанси скоро стати Богом”. Він ділить книгу на чотири розділи, три з яких присвячені певній важливі зміні (революції) в розвитку людства — когнітивній, сільськогосподарській та науковій.

У Sapiens багато цікавих концепцій. Я виділив суб’єктивну підбірку дев’яти ідей, над якими варто задуматися, відсортованих за трьома революціями Харарі:

Когнітивна революція

• Основною причиною, чому Homo sapiens настільки розвинулися, є комбінація мови і уяви. Ми стали першим видом, який навчився уявляти те, чого насправді немає. Можливість говорити про те, чого не існує, дуже важлива для створення колективу. Створення спільних міфів, легенд, релігій дозволило людям співпрацювати у небачених раніше групах. Ці групи стали значно більшими і згуртованішими. Без них поява великих племен, міст та держав була б неможливою.
• Сучасне суспільство є залежним від уявних структур. Наші закони, поняття прав людини, релігії, ідеології впираються в нашу колективну фантазію. Їх не існує, але поки ми спільно в них віримо, вони значно впливають на наші життя. Завдяки уявним порядкам люди можуть знайти спільну мову з будь-яким незнайомцем на іншому кінці світу.
• Homo sapiens стали причиною зникнення неймовірної кількості інших видів тварин. 45 тисяч років тому люди висадилися в Австралії і трансформували тамтешню флору і фауну до невпізнання. Як наслідок, вимерли 23 з 24 видів австралійських тварин вагою більше 50 кг.

Сільськогосподарська революція

• Мисливці-збирачі жили кращим та щасливішим життям, ніж перші землероби. По-перше, у збирачів не було рутини, на відміну від землероба. Селяни були прив’язані до свого місця проживання та присвячували значну частину свого часу догляду за вирощуванням продуктів, в той час як невеликі групи збирачів могли собі дозволити змінювати своє місце проживання і не хвилюватися, що їм не вистачить їжі. По-друге, збирачі жили більш здоровим життям. Їхній раціон був збалансований та різноманітний: вони харчувалися м‘ясом, фруктами, горіхами. Землероби ж мали дуже обмежене меню: вони переважно харчувалися врожаєм єдиної культури (пшениця, картопля або рис).
• З точки зору щастя, сільськогосподарська революція була невдачею. Люди стали менш здоровими та більш зайнятими. Однак з точки зору еволюції це була чудова ідея. Основним мірилом еволюційного успіху певного виду є кількість його представників. Чим менше представників, тим більша загроза, що вид зникне. Ця революція значно збільшила сумарну кількість їжі і спричинила значний демографічний ріст.
• Писемність стала двигуном консолідації людства. Завдяки збільшенню кількості населення люди почали формувати більші громади та соціальні структури. Щоб ці структури не перетворювалися в хаос, потрібно було обробляти інформацію про них. Особливо це стосується податків. До певної точки такі обрахунки залишалися усними, але із ростом населення без письма будь-яка централізована соціальна система не могла розширюватися. З появою писемності ця проблема була вирішена.

Наукова революція

• Важливим проривом наукового сприйняття стало визнання свого невігластва. Харарі наводить приклад із зображенням карт світу до 16 століття. Ці карти виглядали завершеними. Незважаючи на те, що люди навіть не здогадувалися про існування ще двох континентів, вони зображали світ вже дослідженим. Перші мапи з чіткими білими прогалинами почали з’являтися лише в першій половині 16 століття. Усвідомлення обмеженості свої знань сприяло подальшим пошукам та дослідженням.
• Люди до наукової революції були схильні сприймати теперішній світ як певну вершину розвитку, після якої не може стати краще. Навпаки, вони вважали, що значно краще було жити раніше. Головним завданням сучасності, на думку людей того часу, було не погіршити статус кво. Ідея прогресу дозволила сприймати майбутнє як потенціал для покращення. Людство зрозуміло, що нові знання можуть дати кращі умови життя та розвиток.
• Незважаючи на стрімкий розвиток, люди не змінювали закони еволюційного розвитку. Якби ми порівняли фізіологічну будову вождя африканського племені 15 тисяч років тому і сучасного офісного працівника, то не знайшли б жодних відмінностей. Однак скоро це може змінитися. Експерименти з генною модифікацією, поява розумних протезів, розвиток штучного інтелекту змушує нас поглянути за рамки звичного еволюційного сприйняття. Саме цьому присвячена друга книга Харарі “Homo Deus”. Очікуйте на її огляд (враховуючи мою швидкість читання — не раніше ніж через рік).