Гіперборея - Україна Ч.4

В минулій частині огляду я писав деякі відомості про Гіперборею від сучасних її поціновувачів. І не думаю, що помилюсь якщо скажу, що відомості про Україну – країну яйця чи про її тисячолітню історію часто викликають щиру посмішку. Але мені от особисто було завжди цікаво ставлення самих цих хранителів древніх знань до своєї творчості. Все таки який би «допінг» вони для цього не використовували чи не використовували – рефлексія то якась має бути, мабуть. Тих, хто сам не вірить у що пише й просто заробляє на феноменальних історіях гроші ми до уваги не беремо – там і так все ясно. Перечитав я значить деякі їх «рефлективні статті», послухав роздуми щодо ставлення до них «нормісів» і нарешті що мені це все нагадує.

Майндсет древньогрецьких істориків.

От дивіться. Більшість греків античності, яких ми читаємо, описують події, котрі відбулися за століття до них за деякими винятками. Деякі типу того ж Геродота описували краї, де особисто не були. І чим більш віддалена подія і чим більш віддалена земля – тим тугіше стає сові на глобусі. В теорії вони могли би просто писати про усілякі далекі землі як про щось незвідане й невідоме. Із серії: «вам цікаво – ви і гляньте». Але тим не менш і Діадор, і Геродот, і Геккатей Мілетський і Сіммій Родоський не оминули нагоди згадати про край північних надрозумів, яким так добре у себе вдома, що виїхала звідти лише одна людина. Більше того окрім опису власне надздібностей людей та ймовірної локації ми більше не дізнаємося від греків про Гіперборею нічого. Ні політичний устрій, ні імена правителів, ні яка там економіка, ні які війни вони ведуть. «- Ви Гіперборею описуєте? - Ні, тільки людей звідти показуєм. – Красівоє…». Навіть вигадати нічого не намагаються, просто ставляться до таких деталей як до чогось непотрібного.

Тут варто зауважити, що при всій своїй відносній прогресивності Еллада не була краєм суцільних мудреців і туристів. Більшість населення жили досить одноманітно й умовний круїз до сусіднього острова по доступності був чимось схожим на путівку в Крим для радянського заводчанина. Все що бачили ці люди – це оливки, свою хату, оливки, полісну агору, оливки й море, в якому навіть не поплаваєш, бо плавати не вмієш. Ну, до гетери ще можна раз на місяць сходити. Напевно це краще життя ніж на окраїні Сахари, але загалом теж набридає.

Ті, кого прийнято називати елітами, мають варіків для дозвілля побільше, але у них свій клопіт – участь у політиці полісу. Так, у демократіях участь у політичному житті могли брати всі вільні жителі, однак не у всіх були рівні можливості в плані якого-небудь лобізму. Тому їх цікавили такі речі як вивірена інформація про далекі землі, про близькі землі, про різні поліси та про різні народи. Щоб потім на черговому зборищі територіальної громади розповісти хто нам союзник, а хто агент Ксеркса. Фракійці - це майже греки й нам друзі чи варвари немиті? Що викликало дикі протиріччя в головах граждан, які могли або беззаперечно повірити комусь одному, а могли піти в повне отріцалово усіх.

Пам’ятаєте я в минулій частині розповідав про Гіперборею – як концепт? Що далека країна, де суцільне щастя і можна отримати купу на голову від пролітаючого мешканця – це такий собі дороговказ для народу та держави, до якої варто прагнути. Але ж концепт може бути не лише про майбутнє і про те як треба жити зараз, щоб стати такими ж крутими як Абаріс Гіперборейський. Це може бути й концепт минулого. Концепт того, якими ми були раніше й що втратили/у нас вкрали. Чому я пишу «ми» в контексті греків та гіперборейців? А хто ж був ключовим божеством у гіпербореїв? Аполлон ним був. І описи мешканців цього чудо-краю чимось нагадують описи античних героїв – Тесея, Геракла, Ясона тощо. Немає сенсу описувати систему по якій ці герої жили, так само як і нема сенсу описувати економіку древніх укрів у 15 тисячолітті до д.н.р. Описується те, що близьке тому читачу, який:

А) Незадоволений навколишньою дійсністю та соціумом

Б) Має потребу в гордості за що-небудь

В) Не вірить «офіційній пропаганді»

Короч, текст про гіперборейців у античних авторів – це такий собі спосіб розворушити нормісів того часу і розвинути самовдоволення у тих, хто «познал ету жизнь» не роками вилізаючи за межі свого полісу. Нахіба я буду пертись із Аргоса в Коринф? Там все те саме. А от Рипейські гори…. Гіперборея…..оооооо .

Тому коли ваш дєд за домашнім застіллям розкаже вам, що українці на цій землі жили мілліон років тому, просто жидівський уряд це приховує – порівняйте його з Симієм Родоським. Йому буде приємно. Мабуть.