#Гіки рекомендують: Баракамон

У кожного є ті серіали та фільми, які завжди гріють душу. Ті, які можна передивлятися разів 100 і не набридне. Саме їх ти вмикаєш, коли хворієш чи маєш паршивий настрій, адже вони завжди викликають у тебе посмішку. Ось для мене таким є аніме Баракамон.

Головний герой - Ханда - молодий хлопець із сім'ї відомих каліграфістів, що поколіннями займалася цим ремеслом. Ханда не став винятком і рано став майстром класичної каліграфії, а його роботи неодноразово вигравали у конкурсах та прикрашали галереї. Однак на одній із таких виставок роботу хлопця вщент розкритикував знавець, та ще й доволі жорстко. Ханда добряче розлютився ... і вмазав дідугану по обличчю, той аж ціпок впустив. Адже який митець зможе витримати критику свого творіння? Особливо якщо він молодий, а каліграфія - то його життя.

Це аж ніяк Ханду не виправдовує, і його батько відправляє його із багатолюдного Токіо на далекий острів Гото, щоб син провітрив голову і подумав, що наробив. І тут починається найвеселіше.

Замкнутий дивакуватий художник, що усе життя тільки й займався каліграфією та виріс у благах цивілізації, потрапляє у сільську місцину, де усі місцеві один одного знають і живуть як одна сім'я. Дверей тут не зачиняють, адже їх ігнорують - не сховаєшся. Воду тут маєш сам собі у кип'ятити у пічці, і сам туди хворосту удень набрати. А в цілому життя тут одноманітне, але тому й чудове, адже кожна мить відчувається інакше.

Саме з цією зміною оточення у житті Ханди і пов'язано багато неймовірно смішних та незручних ситуацій. Гумор тут щирий та добрий, а ще дуже влучний - я неодноразово реготала на всю квартиру. Це зараз рідкість, особливо для аніме.

Дивитися Баракамон - то одне задоволення, і поряд із легким гумором він також ненав'язливо порушує теми становлення особливості, особливо творчої. Ханда, що виріс на догмах та правилах класичної каліграфії, починає усвідомлювати, що не цього він хоче. Писати (навіть у каліграфії) варто від серця, і місцеві острова Гото неоноразово це доводять хлопцю. Разом із стереотипами вони ще й вщент руйнують усілякі комплекси Ханди, змінюючи його та розкриваючи. Люди прості та щирі, і час з ними - саме те, що було потрібно розгубленому Ханді.

Особливо чудові тут діти. Ви одразу запам'ятаєте Нару - дівчинку із шилом в попі, що одразу поставило собі за мету подружитися із нелюдимим Хандою. Вона щира, енергійна і настільки сонячна, що хоча б заради неї варто подивитися Баракамон. Та усі діти тут по-доброму пустують та витягають Ханду із його шкарлупи самокопання. Та й не тільки діти - усі селяни підтримують Ханду, а він допомагає їм чим може.

Усі персонажі приємні та розкриваються протягом сюжету, у кожного є своя історія, бодай невелика. Взагалі, весь Баракамон - коротка історія, легка та приємна, однак із сенсом. Вона піднімає настрій, надихає та дарує частинку літнього спокою - гадаю, саме те, що треба зараз. Тому однозначно рекомендую до перегляду абсолютно усім!