Групи покритонасінних - Биология и естествознание реферат

Главная

Биология и естествознание
Групи покритонасінних

Зовнішній вигляд, природнє поширення, видове різноманіття і фізіономічні типи ялинових, соснових, модринових, туєвих і тисових груп. Характеристика композиційних елементів для створення поодиноких і алейних посадок, розріджених груп у парках і лісопарках.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1.1 Характеристика композиційного елементу №1
2.1 Характеристика композиційного елементу №2
3.1 Характеристика композиційного елементу №3
4.1 Характеристика композиційного елементу №4
5.1 Характеристика композиційного елементу №5
Ялиця ( Abіes Mіll.). Стрункий, здебільшого вузький, чітко обкреслений конус крони й темна блискуча зелень хвої, з білими смужками на нижньому боці хвої надають зовнішньому вигляду ялиць парадність і пишність.
Рід ялиць нараховує в помірному поясі Північної півкулі близько 40 видів, які можуть бути об'єднані в наступні фізіономічні типи: фізіономічний тип ялиці сибірської, що включає ялиці сибірську, ялиці бальзамічну, ялиці Фразера, ялиці білокору, ялиці Семенова; фізіономічний тип ялиці кавказької; фізіономічний тип ялиці одноколірної, що включає ялиці благородну, ялиці велику; фізіономічний тип ялиці Віча, що включає ялиці камчатську, ялиці сахалінську.
Псевдотсуга (Pseudotsuga Carr.). Псевдотсуги за своїм зовнішнім виглядом представляють перехідну, проміжну форму між ялицями і ялинами. М'яке матово-зелене охвоєння й порівняно рідке гілкування наближує їх до типу ялиці одноколірної, в той час як злегка вигнута форма гілок і не таке правильне, як у ялиць, їхнє розташування робить зовнішній вигляд псевдотсуг подібним також і з типом ялини звичайної.
Виділяють фізіономічний тип псевдотсуги тисолистої, або Мензіса.
Ялина (Pіcea Dіetr.). Ялини, за деякими виключеннями, не створюють таких строгих і струнких форм, як ялиці. Гілки їхні більш повислі, хвоя густіша й темніша, а зовнішній вигляд суворіший.
Рід ялин нараховує в помірно холодному поясі Північної півкулі близько 40 видів. Види, що культивуються поза субтропічними районами, можна розділити на наступні фізіономічні типи: фізіономічний тип ялини балканської, що включає ялину аянську; фізіономічний тип ялини колючої, що включає ялину Енгельмана; фізіономічний тип ялини звичайної, що включає ялину сибірську.
1.1 Характеристика композиційного елементу №1
Група ялинових типів характеризується щільним темним охвоєнням, чітко вираженою конусоподібною формою крони, тіневитривалістю й здатністю створювати щільні темні насадження, що створюють, у свою чергу, суворе враження композиції. За декоративними якостями перше місце в цій групі займають ялиці.
Група складається з деревного виду який відноситься до фізіономічного типу ялиці кавказької (Аbies nordmanniana).
Ялиця кавказька (Аbies nordmanniana).
Дерево до 60 м заввишки та до 2 м у діаметрі з прямим стовбуром, покритим сірою, гладенькою, а після 80-100 років глибокоборозенчастою корою. Крона густа, опущена низько до землі, з гострою верхівкою у молодих та округлою -- у старих дерев. Хвоя густа, зверху темно-зелена, знизу світліша, плоска, розташована на гілках гребінчасто, доживає до 10 років. Шишки великі, до 20 см завдовжки, молоді -- зелені, дозріли -- темно-коричневі, смолисті, покривні луски довші за насінні та відігнуті вниз.
Природно поширена на Кавказі, росте швидко, потребує достатньо глибоких, добре зволожених, багатих суглинкових ґрунтів, недостатньо морозостійка, сухих і холодних вітрів не витримує, тіньовитривала, але добре росте на відкритих місцях. Потерпає від забруднення повітря пилом та його загазованості.
Рекомендується для створення групових посадок у парках і лісопарках І, Iа, Iб, Vв районів.
1 - Ялиця кавказька (Аbies nordmanniana).
Сосна (Pіnus L.). Вигляд сосен майже завжди асоціюється в нашій свідомості із сухим сонячним бором. Крона сосни пропускає багато світла.
У країнах Північної півкулі з помірним кліматом налічується близько 80 видів сосен. Ці види можна підрозділити на наступні фізіономічні типи: фізіономічний тип сосни звичайної; фізіономічний тип сосни чорної, що включає сосну кримську; фізіономічний тип сосни веймутової, що включає сосну румелійську; фізіономічний тип сосни кедрової сибірської, що включає сосну кедрову європейську, сосну кедрову к. корейську.
2.1 Характеристика композиційного елементу №2
Група складається з деревного виду який відноситься до фізіономічного типу сосни веймутової (Pinus strobus L.), що включає сосну румелійську (Рinus реuсе Grіs.).
Характеризується рідкою прозорою, що не має чітких обрисів кроною, світлолюбністю і здатністю створювати світлі, сонячні насадження.
Сосна Веймутова (Pinus strobes L.).
Дерево 40 м заввишки і до 1,5 м в діаметрі з широкопірамідальною або яйцеподібною, нещільною кроною. Стовбур стрункий, майже циліндричний. У молодих дерев кора гладенька, сіро-зелена, блискуча, у старих -- розтріскана вздовж стовбура або пластинчаста. Хвоя зібрана в пучки по 5 шт., тонка, м'яка, голубувато-зелена. Шишки звисають, зігнуті, червонувато-бурі.
Природно поширена в східній частині Північної Америки, культивується в Україні. Росте швидко на суглинкових і супіщаних свіжих ґрунтах та чорноземах, гірше -- на вологих пісках та підзолистих ґрунтах. Засолених ґрунтів не витримує. Тіньовитривала, морозо- і вітростійка, відносно стійка проти забруднення повітря димом і газами.
Рекомендується для створення невеликих груп у лісопарках у Іа, Iв, II, III районів.
Сосна румелійська (Pinus peuce Gris).
Дерево заввишки до 20 м з густою, щільною, вузько-пірамідальною кроною, на освітлених місцях опущеною до землі. Кора стовбура сіро-бура, гладенька, пізніше пластинчаста. Хвоя сіро-зелена, зібрана в пучки по 5 шт.
Природно поширена в горах Балканського півострова. Культивується в Україні. Добре росте на супіщаних, суглинкових і чорноземних ґрунтах. Вапнякових ґрунтів та тривалої засухи повітря і ґрунту не витримує, іржастим грибом не пошкоджується. Рекомендується для створення поодиноких і алейних посадок та розріджених груп у парках і лісопарках Iа, Iб, IIа, IIб, III районів.
ялиновий сосновий модриновий туєвий
1 - Сосна Веймутова (Pinus strobes L.),
2 - Сосна румелійська (Pinus peuce Gris).
Модрина (Larіx Mіll.). Високі, швидко зростаючі дерева із чіткою конусоподібною формою крони в молодості й широко розлогою зонтикоподібною - у старості.
Рід модрин представлений 20 видами. Для зеленого будівництва мають значення наступні фізіономічні типи: фізіономічний тип модрини сибірської, що включає модрину європейську, модрину Сукачова; фізіономічний тип модрини японської, що включає модрина даурську, модрину курильську.
3.1 Характеристика композиційного елементу №3
Дана група створена за фізіономічним типом модрини сибірської (Larіx sіbіrіca Maxіm.), що включає модрину європейську (Larіx decіdua Mіll.).
Модрина обпадаюча, європейська (Larіx decіdua Mіll.).
Дерево до 40 м заввишки і до 1 м в діаметрі з широко пірамідальною кроною, повислими, на кінцях піднятими гілками. Кора стовбура бура, в молодих дерев луската, у старих - з глибокими тріщинами. Хвоя світло-зелена, із сизуватим нальотом, мяка. До 3 см завдовжки, перед опаданням жовтіє.
Природно поширена в Альпах і Карпатах переважно на відкритих сонячних місцях або у рідколіссях. Росте швидко, не вибаглива до родючості грунту, однак не росте на сухих, піщаних та заболочених із застійною водою грунтах, чутлива до пізніх весняних приморозків. Досить стійка проти забруднення повітря димом і газами.
1- Модрина обпадаюча, європейська (Larіx decіdua Mіll.).
Характеризується повільним ростом, щільним, темним, лускоподібним або короткогольчастим зеленим охвоєнням, щільною, дуже густою, чітко окресленою кроною. Загальний вигляд дерев трохи жалібний, суворий і екзотичний.
Туя (Thuja Tourn.). Рід містить 5 видів, що зростають у Північній Америці та Східній Азії. Ці види можна підрозділити на наступні фізіономічні типи: фізіономічний тип туї західної, що включає біоту східну; фізіономічний тип туї гігантської.
Ялівець (Junіperus L.). Рід ялівців містить близько 60 видів, розповсюджених в помірному поясі Північної півкулі. Серед ялівців, найцікавіших у декоративному відношенні, можна виділити наступні фізіономічні типи: фізіономічний тип ялівця звичайного; фізіономічний тип ялівця віргінского.
4.1 Характеристика композиційного елементу №4
Дана група створена з фізіономічного типу туї складчастої, гігантської (Thuja plicata D. Don.). Стійка до міських умов, вібростійка, росте повільно. В групі створює темно-хвойне насадження.
Туя складчаста, гігантська (Thuja plicata D. Don.).
Дерево до 30 (60) м заввишки і до 2 м у діаметрі з вузькопі-рамідальною кроною, утвореною короткими горизонтальними гілками, які на кінцях звисають. Кора коричнювата, складчаста, відстає смужками. Хвоя луската, розміщена хрестоподібно, після розтирання ароматна, зверху темно-зелена, знизу -- світліша з білими смужками. Шишки довгасті.
Природно поширена на Тихоокеанському узбережжі Північної Америки. Культивується в Україні. До шести років росте повільно. Потім ріст збільшується. Тіньовитривала, морозостійка, але молоді рослини під час морозу потребують захисту. Засуху витримує незадовільно. Краще росте і розвивається на потужних, багатих, вологих, але добре дренованих ґрунтах. Може рости на бідних ґрунтах. Доживає до 500-800 років.
Рекомендується для створення густих груп у І, II, IIIа районах, а в умовах поливу та за наявності вологих місць у ІVа районі.
1 - Туї складчастої, гігантської (Thuja plicata D. Don.).
Тис (Taxus L.). Тиси - дуже тіньовитривалі види серед інших хвойних. Вони мають багато садових форм, що відрізняються за кольором хвої, формою й розмірами. У культурі зустрічаються 2 види та виділяють фізіономічний тип тиса ягідного, що включає також тис гострокінцевий.
5.1 Характеристика композиційного елементу №5
Група складається з деревного виду який відноситься до фізіономічного типу тиса ягідного (Taxus baccata L.) , що включає також тис гострокінцевий, далекосхідний (Taxus cuspidate). Група буде мати загалом темне забарвлення, через колір хвої тиса.
Дерево до 20 (25) м заввишки і до 1,5 м в діаметрі. На бідних ґрунтах та в молодому віці росте кущем. Крона густа, яйцеподібно-циліндрична, розлога. Кора стовбура червонувато-сіра. Хвоя плоска, темно-зелена, блискуча зверху і блідо-зелена знизу, отруйна. Шишки м'ясисті, ягодоподібні, червоні, кулясті.
Природно поширений майже по всій Європі, в гірських районах Північної Африки, у Малій Азії. В Україні трапляється дикорослий вид у Карпатах та в Криму. Дуже тіньовитривалий, морозостійкий, витримує морози до мінус 25 °С, вибагливий до вологості повітря і ґрунту, віддає перевагу родючим свіжим ґрунтам із вмістом вапна, однак не росте на заболочених ґрунтах. Добре витримує обрізування та задовільно витримує сухі ґрунти і відкриті місця. Стійкий проти забруднення повітря пилом і димом. Доживає до 2--4 тис. років.
Рекомендується для створення невеликих груп лісопарках та підліска в І, IIа, IIб, IIІ, Vб районах.
Тис гострокінцевий, далекосхідний (Taxus cuspidate).
Дерево 10 (20) м заввишки та до 1,5 м у діаметрі або кущ. Крона рідка, округла, гостроверхівкова. Хвоя зверху темно-зелена, знизу світло-зелена, жовтувата, серпоподібна. Шишка ягодоподібна, який повністю охоплює насіння.
Природно поширений у Примор'ї, на Сахаліні, у Китаї та в Японії. В Україні у культурі з початку XX ст. Найкраще росте на слабкоопідзолених суглинкових ґрунтах з достатньо розвиненим гумусовим горизонтом, але на кислих і заболочених ґрунтах висаджувати не рекомендується. Тіньовитривалий, морозостійкий, довговічний. Добре витримує стриження та обрізування.
Рекомендується для створення невеликих груп лісопарках у І, II, III та частково IV районів.
2- Тис гострокінцевий, далекосхідний (Taxus cuspidate).
1.Заячук В.Я. Дендрологія. Покритонасінні: Навчальний посібник. - Львів: Камула, 2004. - 408 с.
2. Калініченко О.А. Декоративна дендрологія. - К.: Вища школа, 2003. - 199 с.
3. Колесников А.И. Декоративная дендрология . - М., 1960. - 678 с.
4. Д.Г. Хессайон. Все о декоративних деревьях и кустарниках. - М.: Кладезь-Букс, 2008. - 128 с.
Сучасний расовий вигляд людства, історичний розвиток расових груп. Вивчення антропологічного складу народів за поширенням рас на Землі. Проблеми класифікації рас, їх походження, розселення, розвитку і взаємодії у зв'язку з історією людських популяцій. реферат [24,8 K], добавлен 10.06.2011
Вивчення будови, морфологічних характеристик, видової різноманітності ящірок фауни України, виявлення видів, занесених до Червоної книги країни. Динаміки чисельності і поширення, особливості трофічних зв’язків, добової і річної активності ящірок. курсовая работа [47,9 K], добавлен 20.04.2011
Загальна характеристика лева - короля джунглів, його зовнішній вигляд й класифікація за величиною і забарвленню гриви. Ареал проживання хижаків, сімейні групи, або прайди. Поділення території тварин, образ життя, звички, полювання та здобуття їжі. реферат [23,7 K], добавлен 09.04.2011
Історія вивчення автотрофної компоненти річки Случ. Видове та внутрішньовидове різноманіття водоростевих угруповань. Еколого-географічна характеристика фітопланктону та оцінка якості води. Оцінка інформаційного різноманіття екологічного стану річки. дипломная работа [2,5 M], добавлен 22.01.2015
Загальна характеристика відділу Квіткових: біологічні особливості; екологія та поширення. Структурні типи рослин відділу Покритонасінних. Еколого-біологічні особливості квіток. Практичне значення квіткових. Будова дводольних та однодольних рослин. курсовая работа [1,2 M], добавлен 02.04.2010
Дослідження декоративних видів рослин з пірамідальними, колоно-подібними та конусоподібними формами крони. Особливості вирощування та ареал походження таксодію, кипарису вічнозеленого, ялівця віргінського. Представники родини соснових та тисових. курсовая работа [7,2 M], добавлен 13.06.2014
Основні природні місця поширення рослин. Зовнішній вигляд рослин та ягід брусниці і чорниці. Медичне застосування і фармакологічні властивості, господарське значення, розмноження та заготівля ягід. Використання чорниці в харчовій промисловості. реферат [13,8 K], добавлен 01.12.2010
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021



Групи покритонасінних реферат. Биология и естествознание.
Реферат по теме Условия сохранения экологического баланса в черте города
Контрольная работа: Сервисные контакты
Эссе Как Защититься От Социальных Опасностей
Экономика Германии Реферат
Экологическая Проблема Глобальная Проблема Человечества Эссе
Курсовая работа: Наскальные рисунки
Реферат: Термосорбционный масс-спектрометр
Реферат: Решение игры в смешанных стратегиях
Доклад по теме Области применения углеводородов
Реферат: Роль зелёных насаждений в городе
Курсовая работа по теме Приемник сигналов с импульсной модуляцией
Маркетинг И Менеджмент В Условиях Конкуренции Курсовая
Эссе На Тему Одна Единственная Жизнь
Гдз По Математике Контрольная Работа 2 Класс
Реферат: Внешнеэкономические связи Германии 2
Учебное пособие: Методические указания к семинарам дисциплина «Административное право»
Реферат На Тему Особенности Регулирования Труда Госслужащих
Курсовая работа по теме Организация работы производства столовой при ВУЗе на 200 мест
Контрольная Работа На Тему Философия И Ее История
Курсовая работа по теме Оценка качества выпрямителей для волос
Биотехнология - Биология и естествознание презентация
Вивчення мохоподібних району польової практики - околиць сіл Копили та Розсошенці - Биология и естествознание курсовая работа
Радиационный мониторинг территории города Курска и Курской области - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда курсовая работа