Ґрунти Українських Карпат - География и экономическая география курсовая работа

Географічна характеристика, історія формування території та геологічна будова, регіональні відмінності природних умов та процесів ґрунтоутворення, екологічна ситуація в Українських Карпатах. Природні умови і ґрунти Передкарпаття, Карпат, Закарпаття.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


1. Фізико-географічна характеристика Українських Карпат
2. Історія формування території та геологічна будова Українських Карпат
3. Регіональні відмінності природних умов та процесів ґрунтоутворення в Українських Карпатах
3.1 Природні умови і ґрунти Передкарпаття
3.3 Природні умови і ґрунти Закарпаття
Ґрунт - це особливе природно-історичне тіло, складна поліфункціональна чотирифазна структурна система у поверхневій частині кори вивітрювання гірських порід, яка є комплексною функцією гірської породи, організмів, клімату, часу і яка володіє родючістю. Як самостійне природне тіло й компонент біосфери ґрунт має своє життя, розташування, об'єм і межі та виконує багато функцій.
Наприклад, ґрунт є середовищем життя для рослин. У ґрунті відбувається ранній цикл розвитку рослин, а в дорослому віці з ґрунтом безпосередньо взаємодіють їх підземні органи. Органічна речовина становить від 20-30 до 1000 центнерів на гектарі. У хвойних та листяних лісах корені сягають 800-950 ц/га, у степах 250, арктичних тундрах 80, пустелях 30 ц/га.
Як середовище життя, ґрунт активно використовують різні мікроорганізми. Найчисленнішими у ґрунті є бактерії, актиноміцети, гриби і менш численними є водорості. Істотною особливістю мікробного населення ґрунту є їх чітка внутрішньо профільна диференціація, яка пов'язана із диференціацією ґрунтів на генетичні горизонти як особливі екологічні ніші для мікроорганізмів.
Ґрунт служить також середовищем для багатьох тварин. Так, із 22 типів тварин, які нараховують зоологи, 10 мають своїх представників, що живуть у ґрунті. Видовий і кількісний склад тварин у ґрунтах різний. Для окремих груп тварин ґрунт виступає середовищем для їх поширення.
Значною мірою ґрунт виступає як житло і сховище для багатьох організмів. Суть цієї функції зводиться до того, що ґрунт захищає багатьох живих організмів від переохолодження і перегріву, від хижаків, які поширені на поверхні землі. Існування такої функції ґрунту пов'язана з тим, що температура і вологість повітря в ньому піддається значно меншим коливанням, ніж на поверхні землі.
Ґрунт виконує опорну функцію, завдяки чому рослини можуть зберігати вертикальне положення, бути стійкими до вітровалів, протистояти силі свого тяжіння. Просторова фіксація рослин обумовлена закріпленням їх у ґрунті за допомогою коренів, які утворюють в ньому багато розгалужень. Бокові корені часто довші за бокові гілки, а сумарна поверхня кореневої системи перевищує загальну поверхню надземних органів.
Однією з найважливіших функцій ґрунту вважається те, що він є джерелом поживних речовин для рослин. Доведено, що, крім води, із ґрунту рослини одержують різні мінеральні речовини: азот (амонійний і нітратний), фосфор (моно - і дифосфати), калій, кальцій, магній, сірку, залізо, марганець, мідь, молібден, бор, цинк, та ін.
Актуальність теми дослідження полягає насамперед, у запитанні про ґрунти, про особливість їх поширення на території України. Саме таке важливе питання, як ґрунти, я намагалася висвітлити у даній курсовій роботі. Розкрила поняття ґрунту, як природного тіла. Охарактеризувала будову, склад і властивості ґрунту. Навела класифікацію ґрунтів, охарактеризувала типи ґрунтів у підзонах. Адже кожен з нас повинен вміти охарактеризувати процеси, фактори ґрунтоутворення, будову, властивості ґрунту, його склад. Адже ґрунт - це особливе природно-історичне тіло природи, „шкіра” планети, керуюча система біосфери. Це тіло природи, що мовчить, але це може бути мовчання і вірного друга, і грізного ворога. Недбале поводження з ґрунтом коштувало життя цілим народам. Ерозія ґрунтів, засолення, опустелювання і заболочення - мабуть основні причини хвороб і загибелі ґрунтів, падіння біопродуктивності ландшафтів. І врешті-решт відкочовування народів у небуття. Ґрунти мовчать, але ґрунти мстять. Адже вивчення ґрунту, як своєрідного витвору біосфери, сформованого у процесі взаємодії живих організмів є найважливішим питанням для кожного з нас.
Об'єктом д ослідження є ґрунти Українських Карпат.
Предметом дослідження є взаємозв'язки, взаємовідповідності ґрунтів Українських Карпат з ґрунтами України.
Мета дослідження полягає у комплексному вивченні основних типів ґрунтів Українських Карпат, особливість та своєрідність їх поширення на території України.
Для досягнення мети нам треба вирішити наступні завдання :
Ш визначити природні особливості Українських Карпат;
Ш вивчити історію формування території Карпат;
Ш проаналізувати відмінності природних умов та процесів ґрунтоутворення в Передкарпатті , Карпатах та Закарпатті;
Ш висвітлити основні екологічні проблеми Українських Карпат , причини та шляхи їх вирішення.
Практична цінність роботи полягає перш за все у актуальності теми і напрямку досліджень, висновки які я отримала допомагають зрозуміти особливість і своєрідність поширення ґрунтів Українських Карпат на території України.
Матеріали курсової роботи можуть знайти практичне застосування у діяльності вчителя-географа, а також при вивченні ґрунтознавчих дисциплін на факультативних заняттях.
Структура курсової роботи складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків.
1. Фізико-географічна характеристика Українських Карпат
Україна -- велика карпатська держава. Частину розміщеної в Україні Карпатської гірської країни, що складається з Карпатських гір, Передкарпатської рівнини і Закарпатської низовини, називають Українськими Карпатами. Площа Карпатських гір в Україні становить близько 24 тис. км2 або 11,5 % загальної території Карпат (209 тис. км2). Карпати знаходяться на території ще шести країн Центральної Європи -- Румунії, Словаччини, Польщі, Угорщини, Чехії та Австрії. Це країни, що формують так званий Єврокарпатський регіон. Карпати -- один з найбільших гірських масивів Європи. Карпатська гірська країна тісно пов'язана з Дунаєм -- від Дунаю вона починається і на Дунаї закінчується.
Українські Карпати є фізико-географічною провінцією величезної Карпатської гірської країни. Це середньовисотні гори, їх витягнуті з північного заходу на південний схід паралельні гірські хребти мають асиметричну будову. Вони складені глинястими сланцями, алевритами, вапняками, пісковиками крейдового та палеогенового періодів. Сланці легко піддаються руйнуванню, тому гірські хребти здебільшого мають пологі схили, зручні перевали. На найвищих гірських масивах (Чорногора, Полонинський хребет, Рахівські гори, Чивчини) трапляються давньольодовикові форми.
Гірські хребти Українських Карпат витягнуті з північного заходу на південний схід, що збігається з простяганням тектонічних структур і відповідних їм орографічних елементів.
Карпати поділяють на три великі частини -- Західні Карпати, Східні Карпати і Південні Карпати. Українські Карпати розміщені на північному заході Східних Карпат.
Клімат Карпатських гір істотно відрізняється від клімату прилеглих рівнинних територій і формується в умовах вертикальної поясності. Він характеризується великою кількістю опадів і високою вологістю повітря, значною тривалістю морозного періоду, відносно низькими температурами повітря і ґрунту. В умовах Карпат винятково важливим кліматотворним чинником є рельєф -- його висота, стрімкість схилів, залісненість території тощо.
Сумарна річна сонячна радіація становить З 770--4 106 МДж/м2 у Передкарпатті і 4 399 МДж/м2 на Закарпатській низовині. Середні температури січня становлять відповідно -4,5 і -З °С, а в горах -6... -12 °С. Зима м'яка, багатосніжна, з тривалими відлигами, а літо в горах не жарке, з дощами. Середні температури липня в Передкарпатті +19 °С, Закарпатті +20 °С, в горах +10... +7 °С.
Гори і передгір'я надмірно зволожуються: річні суми опадів у передгір'ях становлять 500--800 мм, а в горах -- 1 500 -- 2 0000 мм. Випадання снігу іноді супроводжується сніговими зсувами, лавинами. Подекуди лавини набирають великої руйнівної сили і бувають небезпечними. Інтенсивне танення великої маси снігу, дощі спричинюють бурхливі розливи карпатських річок. Тоді швидка течія підмиває берег, несе каламуть, каміння, дерева. Підйом рівня води в річках іноді набуває характеру стихійного лиха. Паводки на річках Карпат можливі в будь-яку пору року після тривалих дощів. Бурхливі річки прорізують гірські хребти, утворюючи вузькі долини, оточені густою зеленню лісів.
В Українських Карпатах немає льодовиків і постійної снігової лінії, але взимку милує око засніжена панорама гірських краєвидів: казковий зимовий ліс, присипаний снігом. На окремих невеликих ділянках найвищих вершин сніг лежить до середини літа.
Карпати зі значною зволоженістю території мають досить густу і розгалужену річкову мережу, причому на краще зволоженому південно-західному макросхилі.
Через центральну частину гір проходить головний Карпатський вододіл, який у північно-західній і центральній частинах простягається вздовж Вододільно-Верховинського хребта. Тут беруть початок річки північно-східного макросхилу Карпат. Серед них р. Сан, що впадає у Віслу, Дністер і його праві притоки: Тисмениця, Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця Солотвинська і Бистриця Надвірнянська. Більшість цих річок витікає з Карпат. На південний схід від Івано-Франківська карпатські річки впадають уже не в Дністер, а в Прут, який впадає в Дунай. Прут поблизу Дністра перехоплює всі карпатські річки, найбільшою з них є його права притока Черемош (його формують Білий Черемош, і Чорний Черемош).
В Українських Карпатах є багато водоспадів, переважно невеликих. В народі їх називають гуками (під час падіння зі значної висоти вода створює сильний звуковий ефект) і шипотами (стрімка течія шумить). Водоспади є практично на всіх карпатських річках. Одним із найвідоміших є Яремчанський водоспад па р. Прут.
У Карпатах невелике число переважно малих озер. Найбільшим є озеро Синевир (Закарпаття), розміщене серед карпатських лісів на висоті 989 м. Площа озера -- 7 га, максимальна глибина -- 24 м. Тут організована база відпочинку. В Карпатах є також кілька інших невеликих озер. Створено водосховища на Тереблі, Озерянці (ліва притока Тереблі) та інших річках.
У Карпатських горах зосереджено понад 15 % усіх лісів України; залісненість території тут становить близько 40 %, це найбільший лісовий масив держави. Серед інших частин Карпатського пасма Українські Карпати найбільш заліснені. Переважають смереково-букові ліси. Велику площу, особливо в Закарпатті, займають дубові насадження, ялиця і граб. Карпатські ліси України мають високоякісну деревину, яка користується попитом як на внутрішньому, так і на світовому ринках.
Широколисто-лісові ПТК Передкарпаття розвиваються в умовах помірного теплого клімату з надмірним зволоженням (річна сума опадів 600--750 мм). Тут переважають ландшафти передгірних розчленованих рівнин, горбистих передгір'їв на неогенових породах з буково-дубовими, буковими, буково-грабовими лісами на ясно-сірих і сірих лісових ґрунтах. Такі ландшафти поширені на острівних горбогір'ях та терасово-рівнинних місцевостях Закарпатської низовини, для яких характерними є дубово-грабові і дубові ліси на дерново-буроземних ґрунтах.
В Українських Карпатах спостерігається вертикальна поясність природних компонентів і ландшафтів. До 400 -- 700 м розвинутий передгірний пояс з дубово-грабовими і дубовими лісами.
Низькогірний пояс піднімається від 700 до 1 200 м. Там ростуть високостовбурні букові, мішані буково-смерекові, ялиново-смерекові ліси. Середньогірний пояс досягає 1 200 -- 1 500 м, у якому переважають ялинові і ялиново-ялицеві ліси. Вище, в субальпійському поясі (1 500 -- 1 800 м), ростуть чагарники з гірської сосни, чорної вільхи, ялівцю, схили вкриті гірськими луками.
У фауні Українських Карпат переважають представники лісового комплексу, особливо багато птахів (280 видів), ссавців (74 види), риб (53 види). Тут водяться благородний олень, лось, білка, альпійська бурозубка, альпійський бабак, бурий ведмідь, дикий кабан, вовк, лисиця, кріт, з птахів -- трипалий дятел, кедрівка, припутень, білозобий дрізд, лісова тинівка, ялиновий шишкар, глухар. У субальпійському поясі зустрічаються снігова полівка, сойка, яструб. У водоймах -- угорська мінога, струмкова форель, марена, короп та ін.
Українські Карпати -- один з найбільш мальовничих регіонів України. В її межах Карпати простягаються майже на 280 км при середній ширині гір близько 100 км. По території України проходить найвужча, «стиснена» центральна частина Карпатських гір.
Карпатські гори багаті на різноманітні природні ресурси, виділяються неповторними гірськими краєвидами, низьким рівнем забрудненості довкілля. Винятково важлива роль належить рекреаційним ресурсам, які освоєні ще недостатньо. Тут надзвичайно сприятливі умови для організації санаторно-курортного господарства міжнародного значення. Перспективними щодо розвитку санаторно-курортного і туристського господарства є всі райони Карпат, особливо райони Трускавця, Моршина, Сваляви, Східниці та інші з їх унікальними водами, що мають високі лікувальні властивості і дуже популярні у світі.
2. Історія формування території та геологічна будова Українських Карпат
ґрунт український карпати геологічний географічний
Карпатська гірська система утворилася в період альпійської тектонічної епохи . Вона остаточно сформувалася на основі давнішого фундаменту впродовж середнього і пізнього кайнозою . Породи цього фундаменту (брилово-складчастого) належать до допалеозойської і палеозойської ер , залягають на глибині 10--15 км.
У мезозойську еру виникли Внутрішні Карпати (сформовані з кристалічних порід, вапняків, доломітів); у верхньому мезозої та в палеогеновий період кайнозою -- Зовнішні Карпати (утворені в основному з крейдового флішу); в середньому кайнозої (в неогеновий період) тривав процес горотворення.
В Українських Карпатах відбувалася вулканічна діяльність: у південно-західній їх частині виникло пов'язане з нею Вулканічне (Вигорлат - Гутинське) пасмо. Карпати -- сейсмічно активні гори. Епіцентри землетрусів бувають у багатьох регіонах, особливо в Закарпатті. Найбільш сейсмічно активними, як уже зазначалося, є гори Вранча, розміщені на південь від Українських Карпат, у Румунії.
Згідно з новими поглядами, Карпати переважно мають складчасто-покривну будову, характерною рисою якої є інтенсивна зім'ятість порід, що насунені скибами одна на одну і на Передкарпатський прогин. Величина пасу ні в скиб сягає 18-- 20 км, а подекуди й більше.
Карпати належать до порівняно молодих гірських систем. Вони виникли в альпійській геосинклінальній зоні в період рухів мезозойської ери. Головна роль у геологічній будові Карпат належить кайнозойським відкладам. Палеогенові верстви цієї ери складають власне Карпати, а неоген ові - Прикарпаття і Закарпаття.
Карпати -- низько- і середньовисотні гори, їх найвищі вершини не перевищують 2100 м; пересічна висота гір -- 750 м. Висоту понад 2000 м мають лише окремі вершини; всі вони знаходяться на найвищому карпатському масиві -- Чорногорі. Вершина Українських Карпат - гора Говерла (2061 м). В південно-східній румунській і північно-західній польській, словацькій і чеській частинах Карпат максимальна висота окремих гірських масивів і вершин значно більша.
Українські Карпати простягаються з північного заходу на південний схід витягнутими паралельними пасмами, в основному розділені між собою видовженими міжгірськими долинами з пологими схилами.
В Українських Карпатах виділяють морфоструктури : Передкарпаття , Зовнішні Карпати , Вододільно - Верховинські Карпати , Полонинсько - Чорногорські Карпати , Рахівсько - Чивчинський масив , Вигорлат - Гутинське пасмо , закарпатські улоговини і низовини ( Березне - Липшанська , Солотвинська , Закарпатська).
До складу Українських Карпат на північному сході входить Передкарпатська рівнина, її абсолютна висота -- близько 350 м; розчленована правими притоками Дністра, Пруту і Серету. Значно менші висоти має Закарпатська низовина (100 -- 250 м).
З Передкарпатською рівниною межують Зовнішні Карпати. Стрімким уступом заввишки до 400 м вони чітко виділяються в рельєфі. Зовнішні Карпати -- крайнє північно-східне пасмо гір. Воно складається з відмінних за своїм рельєфом частин, які змінюють одна одну в південно-східному напрямку.
На північному заході Зовнішні Карпати складаються з невисоких Бескидів, у центральній частині -- з середньогірних Тарганів, а на південному сході -- з Покутсько-Буковинських Карпат.
На південний захід від цих гір і паралельно простягнулися знижені Вододільно-Верховинські Карпати, через які пролягають н є високі гірські перевали. Це низькогірні гори, вони найбільш населені і добре освоєні.
Найвищою, найпротяжнішою, найбільш зволоженою, найхолоднішою і найменш освоєною частиною Карпатських гір є ІІолонинсько-Чорногірські Карпати. На північному заході починається порізаний річками Латориця, Боржава, Ріка, Теребля і Тереса на окремі блоки Полонинський хребет. Ці масиви-блоки мають назву великих субальпійських і альпійських полонин, які на них розміщені. Це полонини Руна, Боржава і Красна. Далі на південному сході зосереджені високогірні масиви Свидовець, Чорнокора, Гринявські гори.
На південному сході розміщені найстаріші в Карпатах Рахівсько-Чивчинські гори, що виділяються великими відносними висотами, скелястими урвищами.
На межі із Закарпатською низовиною простягається Вулканічне (Вигорлат-Гутинське) пасмо, яке на півночі межує з протяжними міжгірними долинами, що відділяють його від Полонинського хребта. В районі Хуста гірський масив переходить на Лівобережжя Тиси і продовжується в Румунії. Це гірське пасмо також розчленоване притоками Тиси на окремі масиви-блоки.
Головну роль у геологічній будові відіграють осадові флішеві товщі крейди і палеогену , утворені глинистими сланцями , мергелями , пісковиками. Передкарпаття і закарпатські западини виконані піщано - глинистими і соленосними неогеновими відкладами. З антропогенних відкладів розвинуті алювіальні , алювіально - озерні , льодовикові , водно - льодовикові , елювіальні , делювіальні , пролювіальні , органогенні.
3. Регіональні відмінності природних умов та процесів ґрунтоутворення в Українських Карпатах
Українські Карпати (Карпатська лісо лучна зона) займають понад 3,7 млн. га, що становить 6,1 % площі нашої держави. Залежно від геологічної будови, геоморфології, висоти над рівнем моря, а також характеру ґрунтотворних порід, кліматичних умов і рослинного покриву Українські Карпати поділяються на три основні під зони: Передкарпаття, Карпати і Закарпаття.
3.1 Природні умови і ґрунти Передкарпаття
Передкарпаття охоплює частину території Львівської (16,3 %), Івано-Франківської (36,4 %) та Чернівецької (16,9 %) областей і разом займає 900 тис. га.
За ґрунтово-кліматичними умовами Передкарпаття поділяється на три природно-історичні (агроґрунтові) райони - Передгірний, Наддністрянський і Надпрутський (Г.О. Андрущенко, 1970).
* Передгірний район охоплює передгір'я у межах 300-400 м над рівнем моря. Його північна межа проходить приблизно на північ від таких населених пунктів, як Самбір - Стрий - Калуш - Івано-Франківськ - Коломия, а східна - по або біля р. Прут.
Кліматичні умови цього району характеризуються такими показниками: середня річна температура повітря змінюється віл + 7,5°С до +7,6°С на північному заході (Самбір, Дрогобич. Стрий) до +7,3 - 7,1 0 С на південному сході (Івано-Франківськ, Богородчани); відповідно сума активних температур (понад +10°С) змінюється від 2470-2500 до 2450°С; річна сума атмосферних опадів у тому ж напрямі змінюється від 650-790 до 650-750 мм.
Отже, температура та зволоження спадають у передгір'ї з північного заходу на південний схід, що підтверджується і гідротермічними коефіцієнтами: вони змінюються у тому ж напрямі від 1,66-2,32 (Самбір, Дрогобич, Стрий) до 1,83-1,61 (Богородчани, Івано-Франківськ).
У Передгірному районі переважають безкарбонатні делювіальні відклади, які підстилаються щільним флішом, а також алювіальні наноси. З цими породами пов'язане поширення окремих типів і підтипів ґрунтів. Зокрема, на слабодренованих суглинках в умовах глибокого залягання або відсутності галечника під широколистяними і мішаними лісами утворилися дерново-підзолисті або буро- й бурувато-підзолисті ґрунти. На щебенюватому алювії флішу місцями (Модринська антикліналь) поширені дерново-буроземні глейові щебенюваті та кам'янисті ґрунти.
Буро-підзолисті ґрунти поділяються на слабо-, середньо- і сильнопідзолисті, а за ступенем оглеєння - на поверхнево-оглеєні, глеюваті та глейові. Найпоширенішими тут є буро - середньопідзолисті поверхнево-оглеєні ґрунти.
Буро-підзолисті ґрунти Передгірного району переважно суглинкового гранулометричного складу - легко-, середньо- і важко-суглинкові. У важкосуглинкових різновидностях цих ґрунтів розподіл окремих фракцій у горизонтах профілю неоднорідний. У верхньому гумусово-елювіальному горизонті НЕ найбільше міститься дрібного піску (27,8-32,2 %) і грубого пилу (18,4-25,4 %), в елювіальному горизонті E(h)gl дещо переважає грубий пил (24,1 %) і дрібний пісок (23,0 %), а в ілювіальному горизонті Igl та материнській породі Pgl явно переважає дрібний пісок (відповідно 25,9 і 25,3 %) й мул (відповідно 32,3 і 28,3 %).
У валовому хімічному складі буро-підзолистих поверхнево-оглеєних ґрунтів переважають оксиди кремнію і півтораоксиди алюмінію і заліза. Так, у верхньому гумусово-елювіальному горизонті НЕ в міст SiO2 становить 73,5%, а Аїр., і Fe2O, відповідно 6,90 і 4,1 %. З глибиною вміст SiO2 поступово збільшується до 82,2 %, а А1,О. і Fe2O зменшується відповідно до 6,4 і 4,0 %.
У буро-підзолистих ґрунтах Передкарпаття відносно мало оксидів кальцію (СаО = 0,5-0,8 %) і відносно багато магнію (MgO = 1,2-1,8%). Оксид калію (К2О) і фосфору (Р2О5) містяться відповідно на рівні 0,9-1,2 і 0,6-0,2 %. Співвідношення SiO, : R,O. у верхніх горизонтах НЕ і E(h)gl дорівнює 13.1-Ю.4, а в нижніх горизонтах та материнській породі зростає до 13.1-15.4 %.
Буро-підзолисті ґрунти Передгірного району Передкарпаття мають незадовільні фізико-хімічні властивості.
Вони, як правило, малогумусні: у верхньому гумусо-елювіальному горизонті НЕ вміст гумусу дорівнює 2,1 -2,8 %, в елювіальному горизонті E(h)gl зменшується до 1.1-1,9 %, а в ілювіальному горизонті Igl до 0,5-1,3 %.
Ці ґрунти сильнокислі - рН сольове у профілі коливається від 3,8 до 3,5, а гідролітична кислотність - від 2,2 до 8,0 мекв/100 г ґрунту. Відносно мало в них увібраних катіонів Са** ( 2,9-12.2 мекв/100 г ґрунту ) і Mg** (0,4-1,9 мекв/100 г ґрунту). Натомість у глейових видах є підвищений вміст рухомого алюмінію - до 16 мг/100 г ґрунту, який сприяє підвищенню кислотності цих ґрунтів.
Буро- і бурувато-підзолисті ґрунти мають дуже несприятливі для рослин водно-фізичні властивості. Лише гумусово-елювіальний горизонт НЕ має задовільну пористість (50-55 %) і водопроникність (0,1-0,5 м/добу). Елювіальний горизонт Eh gl глеюватих відмін ущільнений (щільність складення дорівнює 1,4-1,5 г/см3), а глейових - щільний (щільність складення коливається від 1,55 до 1,65 г/см3). Він не пропускає повітря і перешкоджає проникненню коренів рослин. Особливо несприятливий ілювіально-метаморфічний горизонт I(gl) hm, який має щільність складення 1,6-1,7г/ см3 і надзвичайно малу водопроникність. Поєднання таких водно-фізичних властивостей з відносно вирівненим рельєфом і надмірною кількістю атмосферних опадів призводить до періодичного перезволоження й оглеєння цих ґрунтів.
У зв'язку з цим без відповідної меліорації та спеціальних прийомів обробітку Ґрунту, внесення підвищених норм органічних добрив, а також вапнування ці ґрунти є малопродуктивними.
У бугристих передгір'ях і на передгірних схилах Передкарпаття широко поширені дерново-буроземні опідзолені та місцями бурі лісові ґрунти.
Профіль дерново-буроземних опідзолених ґрунтів, які поширені на вершині горбистого вододілу межиріччя Надвірнянська Бистриця.
Лучно-буроземні ґрунти досить родючі. В їх верхніх горизонтах до глибини 62 см міститься 5.5-4,9 % гумусу. Реакція слабокисла, рН водне становить 6,0-7,0, гідролітична кислотність - 2,5 мекв/100 г ґрунту, вміст увібраних катіонів Са+* і Mg" сягає 17,6 мекв/100 г ґрунту.
У передгір'ях трапляються золисто-буроземні поверхнево оглеєні та глейові ґрунти. Вони приурочені до відносно добре дренованих випуклих і верхніх ділянок схилів. У структурі ґрунтового покриву гребенистих районів залягають разом з буро-підзолистими поверхнево-оглеєними ґрунтами, які займають слабодреновані плато і пологі схили.
Підзолисто-буроземні поверхнево-оглеєні кислі ґрунти, які утворилися на делювіальних суглинках і поширені у Косівському районі Івано-Франківської області.
Серед підзолисто-буроземних поверхнево-оглеєних ґрунтів найпоширенішими є слабо- і середньопідзолисті. Верхній гумусово-елювіальний горизонт Не має дещо підвищену гумусованість (3,03%). Елювіальний горизонт Е хоч і має чітке бурувате забарвлення та слабогрудкувату структуру без витриманої пластинчастості, за вмістом гумусу не відрізняється від такого ж горизонту буро-підзолистих ґрунтів. Реакція їх сильнокисла, дуже великий вміст рухомого алюмінію- 178-257 мг/кг ґрунту на глибині 25-45 см.
Надзвичайно подібні ці ґрунти до буро-підзолистих за водно-фізичними властивостями і водно-повітряним режимом, щільність складення у шарі 25-50 см становить 1,48 г/см5, 50-100 см - 1,65 г/см3.
* Наддністрянський терасовий ґрунтовий район межує на півночі із зоною західного Лісостепу по річках Блажівка та Ствряж, а нижче гирла останньої - по р. Дністер в межах зовнішньої смуги Передкарпатського прогину приблизно до гирла р. Лімниця. Цей район охоплює правобережні тераси р. Дністер, а по лівому його боці - межиріччя Дністер-Ствряж і Ствряж-Блажівка - з абсолютними висотами менше 320-300 м.
Кліматичні умови цього району характеризуються такими показниками: сума активних температур (понад +10 °С) змінюється від 2400-2500 °С у Жидачівському і 2500-2600 °С у Дрогобицькому районах Львівської області до 2450-2420 °С в Галицькому районі Івано-Франківської області. Річна сума атмосферних опадів у цьому ж напрямі змінюється від 650-680 мм до 730-610 мм. Гідротермічні коефіцієнти змінюються відповідно від 1,8-2,6 до 3,0-2,5.
Особливостями цього району є широкі заплави р. Дністер і його приток та велика її заболоченість. Наддністрянський район має набагато складніший ґрунтовий покрив, ніж передгірний. На заплавах р. Дністер і його приток поширені переважно дернові опідзолені, лучні, лучно-болотні, а також торфувато- і торфово-болотні ґрунти.
* Дернові опідзолені ґрунти тут поширені на площі 244,6 тис. га. Залежно від умов утворення, ці ґрунти мають різний гранулометричний склад - від супіщаного до легко- і середньосуглинкового, характеризуються відносно добрими фізико-хімічними властивостями. Вміст гумусу у верхньому горизонті коливається від 2,8 % у супіщаних до 5,7 % у суглинкових різновидностях, у лучних глейових - навіть до 8-10 %. Вони слабокислі або близькі до нейтральних (рН сольове дорівнює 5,6-6,7, а гідролітична кислотність 0,9-2,2 мекв/100 г ґрунту), добре забезпечені рухомими формами калію (125-151 мг/кг ґрунту) і слабо-азотом та фосфором (відповідно 45 і 42 мг/кг ґрунту).
Для покращення водно-фізичних властивостей лучні ґрунти вимагають осушення гончарним дренажем і внесення органічних азотно-фосфорних мінеральних добрив.
* Лучно-болотні ґрунти в Наддністров'ї приурочені до заплави р. Дністер, а також днищ балок і характеризуються такою генетико-морфологічною будовою.
Як видно з генетико-морфологічної будови, лучно-болотні ґрунти Наддністров'я відрізняються від лучних глейових оторфуванням верхнього шару та оглеєнням майже зверху. Ці ґрунти сформувались на алювіально-делювіальних відкладах, від яких успадкували різний гранулометричний склад - від супіщаного до важко суглинкового і на глибині 49-70 см підстилаються торфом.
За фізико-хімічними властивостями лучно-болотні ґрунти Наддністров'я наближаються до місцевих лучних ґрунтів. Як і лучні ґрунти, вони у верхньому горизонті містять значну кількість гумусу (3,2-5,7 %), мають слабо кислу або близьку до нейтральної реакцію ґрунтового розчину (рН сольовий дорівнює 6,0-6,2). Сума увібраних основ у них коливається від 14.7 до 31.9 мекв/100 г ґрунту, а ступінь насичення основами від 87 до 93 %.
Лучно-болотні ґрунти багаті на азот, але дуже слабо забезпечені рухомими нормами фосфору й особливо калію. В не окультуреному стані вони малопродуктивні через несприятливі водний і повітряний режими, неглибоке залягання ґрунтових вод та періодичне і тривале затоплення. Тому основним заходом для їх раціонального використання є меліорація - як гідротехнічна, так і хімічна.
* Болотні та торфоболотні ґрунти Наддністров'я об'єднують у собі ґрунти притерасних частин заплав місцевих річок та замкнутих міжвододільних глибоких знижень. Характеризуються вони сильною оглеєністю всього профілю та оторфуванням на поверхні. За глибиною торфового горизонту болотні та торфоболотні ґрунти поділяються на болотні (без оторфованого горизонту), торфувато-болотні (з шаром торфу до 20 см на поверхні) і торфоболотні (з товщиною торфу 20-50 см). Торф може бути або слабо розкладеним з добре збереженими рослинними рештками, або сильно розкладеним і перетвореним в однорідну землисту масу (органічний мул). Самі болотні ґрунти мають переважно суглинковий гранулометричний склад, а місцями підстилаються торфом на глибині 30-60 см.
Профіль болотних ґрунтів дуже простий. Він, по суті, складається з трьох генетичних горизонтів: Нд - дернина, Hgl - гумусовий сильно оглеєний і Pgl - оглеєна материнська порода.
За фізичними і хімічними властивостями болотні ґрунти істотно відрізняються від мінеральних, особливо незадовільним водно-повітряним режимом.
Болотні ґрунти багаті на поживні речовини, але вони перебувають у токсичній для рослин закисній формі.
Реакція ґрунтового розчину слабо кисла або кисла - гідролітична кислотність коливається у межах від 1,86 до 7,7 мекв/100 г ґрунту. Сума увібраних основ - 19,5-39,0 мекв/100 г ґрунту, за дуже малого ступеня насиченими основами - 2-20 %.
Болотні ґрунти погано аеруються, тому у всьому профілі мають багато напіврозкладених органічних решток. Використовуються переважно як природні сінокоси, рідше як малопродуктивні пасовища. Потребують осушення та докорінного поліпшення.
* Надпрутський ґрунтовий район Передкарпаття охоплює його п
Ґрунти Українських Карпат курсовая работа. География и экономическая география.
Контрольная Работа Всоко 1 Класс Математика
Курсовая работа по теме Проектирование фундаментов под 11-этажное здание в открытом котловане
Дипломная работа по теме Организационное обеспечение деятельности отдела документационного обеспечения управления Костромской таможни
Учебное Пособие На Тему Стилистика И Культура Речи
Реферат: Интернет для психопата. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Теоретические аспекты заработной платы
Дипломная работа по теме Оценка технических характеристик автобуса РАФ-2203
Учебное пособие: Методические указания по выполнению выпускной квалификационной работы бакалавриата по направлению подготовки 080500. 62 «Менеджмент»
Дипломная работа по теме Специфика компонентов самосознания современных старших дошкольников
Отчет по практике: Організація бухгалтерського обліку на підприємстві ТОВ УВЦ ГалактикаС
Реферат На Тему Учреждение
Практическая Работа Электрическая Цепь
Курсовая работа по теме Блюда из морепродуктов
Контрольная работа по теме Менеджмент и маркетинг в ортопедической стоматологии
Магистерская диссертация по теме Эволюционное развитие авторского права и смежных прав в системе российского гражданского права применительно к цифровым технологиям
Доклад по теме Государственное устройство Азербайджана
Реферат: The Australian Cane Toad Essay Research Paper
Реферат: Саадья Гаон - первый еврейский философ. Скачать бесплатно и без регистрации
Дипломная работа по теме Проектирование котельной
Сочинение по теме Песнь о Роланде (Chanson de Roland)
Бухгалтерский учет на предприятии на примере ООО "Эрми" - Бухгалтерский учет и аудит отчет по практике
Нормативное регулирование формирования бухгалтерской (финансовой) отчетности - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Полугодовая отчетность в бухгалтерском учете - Бухгалтерский учет и аудит статья