Гравюра XVIІI-XX століття. Виконання серії робіт 'Забуті вулички старого міста'. Дипломная (ВКР). Культурология.
👉🏻👉🏻👉🏻 ВСЯ ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!
Похожие работы на - Гравюра XVIІI-XX століття. Виконання серії робіт 'Забуті вулички старого міста'
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Нужна качественная работа без плагиата?
Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу Без плагиата!
Гравюра XVIІI-XX століття. Виконання серії робіт "Забуті вулички старого міста"
1. Загальна мистецька освіта в контексті художньо-естетичного виховання особистості
1.1 Теоретико-методологічні засади і пріоритети напрями загальної мистецької освіти
У процесі «гуманізації глобалізації», тобто надання їй «людського обличчя» особлива роль належить художньо-естетичним факторам. Сьогодні мистецьку освіту не можна розглядати як закриту (елітарну) систему, що розвивається автономно щодо широких соціальних відносин і світового культурного контексту. Виникає необхідність налагодження міжкультурного діалогу. У науково-педагогічній літературі трапляються синоніми терміну «полікультурний», а саме: «мультикультурний» і «крос-культурний». У широкому розумінні - це комплекс знань, умінь і цінностей, що ґрунтуються на визнанні свободи, демократії, солідарності й прав людини, що веде до розвитку, взаємодії та взаємозбагачення культур. Висловлюємо власну позицію щодо можливого розмежування цих понять. Префікс «полі» (відгрец. численний) або «мульти (від лат. тиltі - багато) акцентує широту діапазону різноманітності культурних цінностей, які особистість має бути готовою толерантно сприймати, а префікс «крос» (від. англ. cross - пересікати, переходити) підкреслює дієвість контактів, обміну, активної взаємодії представників різних культур.
Мистецтво є проявом культури й водночас засобом спілкування у сфері культури. Кожна культура має унікальні мистецькі вираження та культурні практики. Розмаїття художніх цінностей, традиційних та інноваційних форм мистецької творчості мають значний потенціал для розвитку шляхетності, аристократичності. Як свідчить обширна художньо-педагогічна література, здатність насолоджуватися мистецтвом уможливлює розвиток унікальних перспектив у різних, не лише естетичних, сферах, - перспектив, які не можуть відкриватися людині у будь-який інший спосіб. Художнє пізнання - це розуміння смисло-образів, які підносяться і над звичайними образами, і над поняттями в осягненні різних аспектів буття і спів-буття з іншими, це шлях до духовних вимірів у злагоді розуму, волі і почуттів. Сучасні філософи (А. Азархін Н. Крилова, М. Каган, В. Малахов В. Мовчан та ін.) основним стрижнем культури вважають ставлення людини до світу, відповідно художньої культури - естетичне ставлення, а красу, явлену в художніх образах, - «засобом збирання людського духу в цілісність, що здатна протистояти недосконалій реальності» [13, с. 162]. Оскільки перед людством сьогодні стоїть завдання надати можливість доступу до культури, різноаспектної художньо-творчої діяльності, загальна мистецька освіта має позбутися синдрому другорядності й стати вагомим, повноцінним компонентом освітніх програм для всіх.
У сучасних демократичних країнах пропагуються такі цінності, як толерантність і плюралізм, компетентність і самостійність, свобода й відповідальність. У ракурсі узагальнення світових тенденцій та індивідуального пошуку О. Сухомлинська наводить важливі для нашого дослідження спостереження: «Якщо подивитися на практику формування духовності через різні заклади освіти, то в останні роки спостерігаємо відмову від сцієнтистської експансії в гуманітарне знання і долучення дітей до інших форм духовного досвіду людства. Цей процес починається у початковій школі, потім у середній - через літературу, як зарубіжну так і вітчизняну, історію, курси «Людина і світ», мистецтвознавчі дисципліни, де досить широко представлені інші види духовного розвитку людства, тексти та контексти, які знайомлять дитину з досвідом світової культури, в тому числі, з духовно-релігійним» [29, с. 28].
До актуальних і найбільш загальних напрямів удосконалення мистецької освіти й естетичного виховання, плідно експлікованих на матеріалі різних видів мистецтва з домінуванням музики, належать наступні:
етнонаціональні модуси мистецької освіти, патріотичне виховання на засадах української етнокультури, формування національної свідомості та самосвідомості засобами різних видів мистецтва, у тому числі художнього краєзнавства, духовної музики (Т. Анікіна, С. Борисова, Л. Москальова, Р. Осипець, Л. Остапенко, О. Отич, Л. Філоненко та ін.);
розвиток світоглядних уявлень загалом і художнього світогляду зокрема як універсальних психічних структур особистості, що генералізують світоуявлення особистості (Е. Абдуллін, К. Васильківська, Л. Ісьянова, М. Ратко, В, Смікал, Б. Целковніков, В. Школяр, Л. Школяр, та ін.)
розвиток художнього сприймання і мислення (його різновидів - музичного, виконавського тощо), аналітичних та інтерпретаційних умінь і художньої рефлексії (О. Бурська, І. Гринчук, О. Ляшенко, В. Орлов, Н. Прушковська, О. Ростовський, О. Рудницька, М. Сова, Н. Фунтікова та ін.);
виховання естетичних ідеалів і смаків, формування естетичного ставлення і світовідношення, ціннісних орієнтацій і оцінок, інтересів, та виявлення сутнісних залежностей між ними в цілісній художній культурі, зокрема еколого-естетичній (В. Бутенко, О. Дєм'янчук, В. Дряпіка, А. Коваль, А. Кондрацька, Н. Миропольська, Г. Падалка, Г. Тарасенко, М. Семко, Т. Фурсенко та ін.);
розвиток духовно-творчого потенціалу особистості у мистецькій діяльності, використання художньої інформації з метою соціалізації особистості, активізація почуттєвої сфери і залучення до творчої самореалізації (Б. Брилін, А. Зайцева, С. Коновець, Г. Локарєва, О. Олєксюк, В. Рагозіна, В. Ражніков, М. Ткач, П. Харченко ін.);
поліхудожнє виховання особистості, систематизація мистецьких знань і створення художньої картини світу, в тому числі з урахуванням сучасного медіапростору (Н. Аніщенко, О. Бузова, О. Кабкова, 1. Кашекова, О. Курєвіна, М. Лещенко, О. Реброва, Т. Рейзенкінд, О. Соколова, Т. Стратан, Г. Шевченко, О. Щолокова, Б. Юсов та ін.).
Якщо сучасний соціум виразно артикулює плюралізм поглядів і цілей, то так зване актуальне мистецтво демонструє синдром втраченої реальності - «хворобу» віртуальної доби. Вільний вихід після десятиліть заборон неконтрольованої енергії митців призводить до ситуації розчинення еталонного академічного мистецтва у банальності масової культури. У творах доби кіберпростору, незалежно від їх мови - музичної, живописної чи екранної, діє нерідко принцип епатажу («чим гірше - тим краще»), вони не спроможні викликати катартичні емоції, які є нормою класичного естетичного сприйняття з часів Аристотеля, тому що «метафорою нового мистецтва стає не традиційне «вікно» у реальний світ, а «екран», або ж інтерфейс - як поширений механізм виникнення ілюзії» [7, с. 12].
Мистецька освіта - це ініціація у вимір універсальних духовних цінностей. Тому очевидно постає необхідність більш активного включення в загальну освіту знань з художньої культури та різноманітних мистецьких практик (танець, музика, театр, дизайн тощо). Знання мистецьких форм посилює особисту і колективну ідентичність, збагачує систему цінностей, адже людині потрібна певна «карта» задля орієнтації у природному та соціальному світі, без якої вона може втратити спроможність діяти цілеспрямовано та ефективно.ст. дедалі більше вимагає креативних людей - гнучких та інноваційних, відповідно й освітні системи мають враховувати потреби соціуму, а мистецька освіта - розвивати в учнів ці компетентності шляхом критичного оцінювання, експресивного самовираження. На думку М. Кагана, художня цінність за своєю природою інтегральна; мистецькі дисципліни сприяють інтеграції фізичних, розумових і творчих якостей, уможливлюють динамічні зв'язки між компонентами культури. Ці якості є дуже важливими в умовах майбутнього, адже креативність, ініціативність, плідна уява, емоційність та інтелігентність - «компас» для критичної рефлексії, самостійності, свободи думки та благородних вчинків, які є фокусом художньої культури.
Вчитель нової школи, зокрема й вчитель мистецтва, окрім суто професійних якостей і фахових повинен мати антропологічно зорієнтоване мислення. Сучасне ж антропологічне мислення проголошується інтегративним, тобто таким, що має інтердисциплінарний характер. Мета нового антропологічного напряму (В. Бодальов, Є. Ісаєв, Д. Кампер, В. Слободчиков) подолати розрив між напрямами антропології (фізичною, соціокультурною та ін.) і досліджувати людину цілісно, в єдності усіх граней виміру для з'ясування її інтегральної природи.
До суттєвих ознак антропологічного мислення належить вміння здійснювати конструктивний дискурс, уникати конфліктів, вести діалог і досягати консенсусу інтерпретацій. Зрозуміло, такі якості вельми потрібні вчителю мистецьких дисциплін антропологічної орієнтації («людиноцентризм»).
У сучасній педагогіці мистецтва сформувалися два основні напрями художньо-естетичного виховання: «освіта в мистецтві» та «освіта через мистецтво», які здійснюються паралельно і стимулюють цілісний розвиток особистості. Обидва напрями були проголошені як пріоритетні на міжнародному форумі з мистецької освіти XXI століття у Лісабоні, який відбувся 6-9 березня 2006 року [37]. Зупинимося на них детальніше.
В узагальненні вимірів мистецької освіти міжнародною спільнотою пропонувалося її структурована на три педагогічні вектори:
безпосереднє сприйняття мистецьких творів (вистанки, концерти, книги, фільми, тощо),
«завангажування» до мистецьких практик [37].
Природа навчання мистецтв передбачає творення художніх образів, а також розмірковування стосовно оцінки під час спостереження, споглядання та інтерпретації.
Мистецтва можуть бути методом навчання та учіння. Йдеться про культурно-мистецький вимір, включений до змісту інших базових шкільних дисциплін. Цей другий напрям компенсує недооцінку емоційних процесів навчання і виховання, притаманну шкільній освіті загалом, де домінують раціонально-пізнавальні вміння над розвитком культури почуттів, уяви, інтуїції; він дещо мінімізує проблему такої асиметрії. Підхід «мистецтва в освіті» (Аrts іn Еducation) передбачає використання мистецтва (і практик, і культурних традицій, пов'язаних із ними) як шлях посилення мотивації, пізнавальних інтересів учнів, поглиблення розуміння всіх шкільних дисциплін. Зазначалося, наприклад, що, використовуючи кольори, форми та предмети як елементи сфери візуального мистецтва і архітектури, можна навчати фізики, біології, геометрії; драму та музику можна використовувати як метод навчання мов. Запропонований підхід спрямовується на контекстуалізацію теоретичних знань шляхом практичного застосування мистецтва (наприклад, співу - для запам'ятовування ключових слів у мові, наукових чи суспільних правил, певних математичних понять або формул). Інтегрування мистецтв в навчання інших предметів, особливо на рівні початкової школи, розглядається як один із шляхів уникнення перевантаження, але суттєвіше - як розвиток особливого способу мислення цілісної людини у свідомості якої наукове (дискретне) сполучається з художньо-образним (синтетичним) [8]. Ефективність такого методу може залежати від того, наскільки вже розвинута сенситивність учнів до мистецьких мов, які паралельно опановуються у процесі навчання мистецтв за першим напрямом.
Заради об'єктивності треба визнати, що другий напрям досить невиразно проглядається в українській школі (окрім, можливо, літератури й історії, які експлуатують ілюстративну функцію візуального мистецтва).
На міжнародному форумі особливо наголошувалося: щоб бути ефективним у реалізації головних стратегій мистецької освіти, такий міждисциплінарний підхід потребує змін у методах навчання та підготовці вчителів. Висока якість загальної мистецької освіти потребує як компетентних учителів мистецтва, так і підготовки вчителів загальних дисциплін, які покликані сприяти успішному творчому партнерству, зокрема і з висококваліфікованими митцями. Попри те, що креативність високо оцінюється у більшості міжнародних і вітчизняних освітніх документів, бракує фундаментального визнання важливості якісної мистецької освіти як головного «засобу сприяння креативності». Впровадження програм мистецької освіти не є важким і витратним, якщо базується на філософії партнерства. А для цього потрібна спільна відповідальність двох міністерств - культури й освіти з чітким усвідомленням ролі кожного з них.
З метою сприяння розвитку знань і компетентностей учнів міжнародними фахівцями визнано доцільним готувати вчителів не з однієї, а більше мистецьких дисциплін, опановувати методологію і методику міждисциплінарного навчання, міждисциплінарних мистецьких самовиражень [37].
Звернемо увагу і на використання нових технологій у перебігу викладання мистецьких дисциплін (електронної музики, медіа, онлайн-технологій навчання) під час процесів підготовки вчителів для галузі мистецької освіти; наголошувалося, що комп'ютерне і мистецтво вже визнане не тільки як метод навчання, а і як один з І видів мистецтва, тобто легітимна форма художньої творчості.
Серед тем наукових досліджень у сфері мистецької освіти форумом рекомендовано сприяння міждисциплінарному співробітництву в напрацюванні методології мистецької освіти. Рекомендація для ЮНЕСКО та інших міжурядових та неурядових організацій включають вимогу підтримки мистецької освіти в школі, зокрема адекватного відображення важливості потенційного складову мистецької освіти в усі сфери суспільства: ідентифікувати мистецьку освіту як головну крос-галузеву стратегію; пов'язати її з належними ресурсами й такими міжнародними і програмами, як «Освіта для всіх» та «Освіта для сталого розвитку», для нашого дослідження суттєвою є також наступна рекомендація: «сприйняти розвитку та інтеграції мистецької освіти на різних рівня» та у різний спосіб, від міждисциплінарних освітніх програм до трансдисциплінарних перспектив, можливостей відкриття нових естетичних каналів інформації [37].
Сфокусуємо далі наш дискурс на деяких важливих методологічних підходах, специфічних саме для мистецької освіти. При цьому виходимо з розуміння: а) педагогічної методології як теоретико-філософського вчення про закономірності, принципи, способів та форми наукового пізнання сутнісних явищ у галузі педагогіки (В. Загвязінський, В. Краевський, А. Фурман, Г. Щедровицький) процес визначення методологічних позицій для теоретичної рефлексії як найскладніше завдання педагогіки мистецтва, яке не можна вважати вирішеним «тут і зараз», а варто трактувати як і перманентне завдання-супутник її подальшого розвитку.
Враховуючи стратегічні гуманістичні напрями освітніх реформ і гуманітарну специфіку шкільних мистецьких дисциплін, вважаємо доцільним розглянути методологічні засади мистецької освіти різних площинах із домінантою аксіологічного і підходів.
.2 Інтегрований урок «Мистецтво» як засіб розвитку мистецької освіти в сучасній початковій школі
Основна засада, на якій грунтується загальна орієнтація навчальної роботи - скерованість на розвиток особистості. Це означає, що центром педагогічних проблематик є не школа як навчальний заклад, не навчальні програми і навіть не вчитель, а учень. Система навчальної та виховної роботи спрямовується на те, щоб виявити буттєвий потенціал особистості учня, створити сприятливі умови для його розгортання в школі та подальшому самостійному житті.
Урок в сучасних умовах повинен носити творчий характер. Потрібно запозичувати все найкраще в досвіді вчителів, самому шукати можливі, більш ефективні підходи пояснення нового матеріалу і повторення вивченого матеріалу.
Кожен тип уроку має внутрішній зміст - методику вирішення окремих дидактичних задач на кожному етапі уроку. Методика - це найбільш мобільна частина кожного уроку, тому що методи, прийоми і засоби навчання використовуються на уроці в різних співвідношеннях, послідовності і взаємозв язку.
Традиційної методики проведення інтегрованих уроків ще немає. Але вчитель завжди усвідомлює головне дидактичне завдання уроку: чи то повторення навчального матеріалу, його закріплення, чи то набуття умінь і навичок, засвоєння нових понять, закономірностей, або ж прагне до реалізації декількох дидактичних завдань, що має місце в комбінованому уроці. Інтегровані уроки більш різноманітні, пов язані з чисельними асоціаціями, наповнені різними емоціями, що надзвичайно важливо в роботі зі школярами.
Проблема інтеграції навчання і виховання важлива і сучасна як для теорії, так і для практики. Її актуальність зумовлена змінами у сфері науки і виробництва, новими соціальними запитами.
Доцільність інтегрованих уроків випливає із завдань інтеграції знань, умінь та навичок учнів з основ наук.
Інтегрований урок об єднує блоки знань із різних навчальних предметів, тем навколо однієї проблеми з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, почуттів учня, що дає змогу пізнавати певне явище різнобічно, досягати цілісності знань. Він спрямований на розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і відповідних їм навчальних предметах. Цей урок забезпечує формування в учнів цілісної системи уявлень про діалектико-матеріалістичні закони пізнання навколишнього світу у їх взаємозв язку та взаємозумовленості і сприяє поглибленню та розширенню знань учнів, діапазону їх практичного застосування.
Мета інтегрованих уроків - формування в учнів цілісного світогляду про навколишній світ, активізація їх пізнавальної діяльності; підвищення якості засвоєння сприйнятого матеріалу; створення творчої атмосфери в колективі учнів; виявлення здібностей учнів та їх особливостей; формування навичок самостійної роботи школярів з додатковою довідковою літературою, таблицями міжпредметних зв язків, опорними схемами; підвищення інтересу учнів до матеріалу, що вивчається; ефективна реалізація розвивально-виховної функції навчання.
Відмінність інтегрованого уроку від традиційного в тому, що предметом вивчення (аналізу) на такому уроці виступають багатопланові об єкти, інформація про сутність яких міститься в різних навчальних дисциплінах; широка палітра використання міжпредметних зв язків при різнобічному розгляді однопланових об єктів; своєрідна структура, методи, прийоми і засоби, які сприяють його організації і реалізації поставлених цілей.
Елементи змісту інтегрованих уроків :
знання, уміння і навички (лінійні та пересічні);
досвід емоційно-ціннісного ставлення до дійсності (світу, суспільства, людини).
Інтегративна цілісність уроку потребує наявності однакового рівня спільності взаємодіючих елементів, спільної мети для всіх процесів взаємодії, спрямованої на досягнення кінцевого результату.
Інтегрований урок може будуватися в межах одного навчального предмета (внутрішньо-предметна інтеграція) внаслідок інтегрованого змісту кількох навчальних дисциплін (міжпредметна інтеграція) або на змістовій основі інтегрованого курсу.
Особливість інтегрованих уроків також і в тому, що учні на таких уроках не гублять з поля зору вихідну проблему, а розширюють і поглиблюють коло пов язаних з нею знань.
Особливий напрямок становлять інтегровані уроки, побудовані на основі змісту інтегрованих курсів, відповідно до інтегрованих програм.
Педагоги проводили дослідження, яке показало, що інтегровані уроки, подібно до традиційних, можна класифікувати за такими ознаками:
. інтегровані уроки засвоєння нових знань;
. інтегровані уроки формування практичних умінь і навичок;
. інтегровані уроки узагальнення і систематизації знань;
ІІ. За етапами навчальної діяльності:
. інтегровані уроки первинного ознайомлення з матеріалом;
. інтегровані уроки формування понять, вивчення законів і правил;
. інтегровані уроки застосування знань на практиці;
. інтегровані уроки формування практичних умінь і навичок;
. інтегровані уроки повторення і узагальнення матеріалу.
Вважаємо що друга класифікація більш підходить до інтегрованих уроків.
Вивчаючи технологію (структуру) кожного типу уроку вчитель повинен враховувати тему і зміст, предметів, які інтегруються на одному уроці, найдоцільніші методичні засоби і прийоми, конкретні умови, в яких проводитиметься урок, рівень підготовки учнів.
Майже в усіх типах інтегрованих уроків наявні такі структурні елементи: вступна частина, перевірка домашнього завдання, вивчення нового матеріалу закріплення нового матеріалу, повідомлення домашнього завдання, закріплення уроку.
Вимоги, яким повинен відповідати якісний інтегрований урок
Серед загальних вимог, яким повинен відповідати якісний інтегрований урок, виділяють наступні:
. Використання нових досягнень науки, передової педагогічної практики, побудови уроку на основі закономірностей навчально-виховного процесу.
. Інформація на уроці оптимальному співвідношенні всіх дидактичних принципів і правил.
. Зв язок з раніше засвоєними знаннями і вміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів.
. Мотивація і активізація розвитку всіх сфер особистості.
. Логічність і емоційність всіх етапів навчально-виховної діяльності.
. Ефективність використання педагогічних засобів.
. Зв язок з життям, особистим досвідом учнів.
. Формування практично необхідних знань, умінь, навичок, раціональних прийомів мислення і діяльності.
. Формування вміння вчитися, потреби постійно поповнювати об єм знань.
. Ретельна діяльність, прогнозування, проектування і планування кожного уроку.
Інтегрований урок, як і звичайний традиційний урок, направлений на досягнення триєдиної мети. З урахуванням цього загальні вимоги до уроку конкретизуються в дидактичних, виховних і розвиваючих вимогах.
Виховні вимоги до інтегрованого уроку включають:
визначення виховних можливостей навчального матеріалу, діяльності на урок;
постановку тільки тих виховних завдань, які органічно витікають із цілей і змісту навчальної роботи;
формування життєво необхідних якостей: охайності, відповідальності, самостійності, уважності, чесності, колективізму та ін;
увага і гуманне відношення до учнів, до тримання вимог педагогічного такту, співробітництво зі школярами і зацікавленість у інших успіхах.
формування і розвиток в учнів позитивних мотивів навчально-пізнавальної діяльності, інтересів, творчої ініціативи і активності;
вивчення та врахування рівня розвитку і психологічних особливостей учнів, проектування «зони найближчого розвитку»;
проведення інтегрованого уроку на випереджаючому рівні, стимулювання нових якісних змін у розвитку.
Таким чином, ми переконалися, що внаслідок врахування класифікації, дотримання технології проведення інтегрованих уроків забезпечується висока ефективність навчально-виховного процесу.
У дидактиці існують різноманітні класифікації уроків (Ю. Бабанський, Г. Кирилова, І. Лернер, М. Махмутов, В. Онищук, О. Савченко та ін.), проте єдиної та універсальної класифікаційної схеми створити неможливо з огляду на багатоманітність цілей, завдань, методів тощо. Утвердилися такі основні типи уроків, які належать і до уроків мистецтва: урок уведення в тему, урок розширення і поглиблення теми, урок узагальнення теми. Більш деталізований варіант типології передбачає урок вивчення нового матеріалу, урок повторення і закріплення матеріалу, урок комплексного застосування отриманих знань і вмінь учнів, урок систематизації та узагальнення знань і вмінь учнів, урок перевірки і контролю освітніх результатів, а також комбінований урок, який одночасно вирішує декілька перелічених вище завдань.
Радимо в процесі викладання мистецтва застосовувати поширені в останні роки жанри уроків: урок-гра, урок-екскурсія, урок-подорож, урок-казка, урок-дослід, урок-турнір, урок-вистава, урок-естафета, урок-панорама, урок-діалог, урок-концерт, урок-вернісаж тощо. Варто також синтезувати елементи різних жанрів на одному уроці, коли це дидактично доцільно.
Як і всі інші шкільні предмети, уроки мистецтва плануються з дотриманням дидактичних закономірностей, їх структура (послідовність і взаємодія основних елементів) умовно поділяється на такі етапи, що забезпечують цілісність уроку:
підготовчий, що включає організаційний момент, актуалізацію знань і способів діяльності учнів, лаконічне повторення попередньо вивченого матеріалу (пригадати проаналізовані на попередніх уроках художні образи, зміст елементарних термінів або відомості про митців, творчість яких уже вивчалася, заспівати вивчену пісню тощо);
основна частина, що передбачає виклад і організацію засвоєння нового матеріалу (бесіда, організація сприйняття творів мистецтва та художньо-практичної діяльності учнів);
підсумок - лаконічне оцінювання, зокрема «акордна» форма оцінки за різні види діяльності, за загальний унесок у спільну роботу.
Зрозуміло, що наведені класифікації і регламентації досить умовні, їх не можна стандартизувати. Варіювання, змінювання, комбінування, синтезування різних елементів залежать від змісту навчального предмета, теми уроку, конкретної педагогічної ситуації, навіть від настрою педагога та учнів. Дотримуючись загального алгоритму структури уроку, бажано заздалегідь орієнтовно розподілити навчальний час на окремі етапи, ураховуючи при цьому, що організація різної діяльності учнів вимагає не однакового обсягу часу. Вона щонайперше залежить від форм і методів навчання: фронтальна робота економніша в цьому плані, ніж робота в парах і групах; деякі методи взагалі потребують значних витрат часу (проведення дискусії, гри), інколи виходу за межі одного уроку (організація проектної діяльності, театралізація).
1.3 Художньо-педагогічна драматургія
Як конкретно інтегрувати змістовні компоненти курсу «Мистецтво», планувати етапи навчально-виховного процесу, поєднувати різні види художньої діяльності учнів, вибудовувати загальну логіку уроків у межах тематичного циклу? Перелічені питання належать до сфери художньо-педагогічної драматургії, яка враховує як загальні закономірності навчання, так і специфіку педагогіки мистецтва (або художньої дидактики), що культивує високий рівень емоційності, яскравість і піднесеність почуттів, циклічність і комплексність уроків, що розкривають певну тему, діалогічність пізнання смислообразів мистецтва.
Давно помічено, що педагогіка споріднена мистецтву, адже вона поєднує талант і майстерність. Чи не найбільше схожих моментів виявлено між педагогічною й акторською діяльністю, адже в обох випадках дії людини виступають своєрідним інструментом публічного впливу, спрямованого на аудиторію. Урок - театр одного актора, звісно, якщо учні виступають тільки як глядачі, а не його учасники. Спільність проглядається у взаємодії компонентів педагогічного «дійства» (наскрізний розвиток), для досягнення цілі уроку (надзадачі), у характеристиці почуттів учасників (без фальші, кокетства, снобізму), у поєднанні акторської та режисерської майстерності, в управлінні емоційними станами (психічна регуляція і саморегуляція), у володінні професійною технікою (мова, міміка, поведінка тощо), у мистецтві перевтілення. Проте пам'ятаймо, що така паралель досить умовна, тому що цілі й завдання впливу педагогів і акторів різні. На театрально-педагогічних ідеях побудовані розробки вітчизняних учених з основ педагогічної майстерності (І. Зязюн, Н. Тарасевич та ін.), які стосуються всіх без винятку методик навчання.
Утілення положень театральної педагогіки, зокрема принципів художньо-педагогічної драматургії, сприятиме перетворенню звичайного уроку на справжній урок мистецтва, коли він народжуватиметься у творчій діяльності співучасників - учителів та учнів, подібно, до театральної вистави на професійній сцені. Це передбачає створення проблемно-пошукових та евристичних ситуацій, які підвищують емоційний і розвиваючий (креативний) потенціал уроку, а також організацію художньо-пізнавальної діяльності за такими умовно визначеними «драматургічними кроками»: вступ або інтродукція (повідомлення теми) - зав'язка (постановка проблеми) - розвиток (виклад теми) - кульмінація (вирішення проблеми) - завершення (висновок). Безперечно, ці кроки загалом збігаються з наведеною дидактично»? структурою уроку, але під Час викладання мистецтва звичайна логіка не формалізується, а навпаки - насичується емоційно-естетичним ставленням до традиційних фрагментів уроку, наповнюється особистісними смислами, що енергетично передаються від мистецьких шедеврів. Так, кульмінація (у перекладі з латини - це вершина!) - момент напруження в розвитку уроку вимагає відповідного піднесення емоційного фону навіть на тлі загальної насиченої духовно-творчої атмосфери.
Нами розроблено варіанти художньо-педагогічної драматургії інтегрованих уроків мистецтва, побудовані за логікою драматургії музичних форм (ідея Н. Гродзенської стосовно уроків музики):
у формі варіацій, коли одна й та сама тема поступово висвітлюється в образах різних видів мистецтва - музичного, образотворчого, театрального, екранного;
· у поліфонічній формі (тема уроку розробляється на матеріалі двох або більше видів мистецтва, які відносно самостійні, але між ними встановлюються певні зв'язки - «діалог»);
у сонатній формі, коли навчальний матеріал спочатку «експонується» (основні теми - головна і побічна, демонструються автономно в домінантних видах мистецтва - музичному та образотворчому, можна додати ще зв'язуючу та заключну на матеріалі театру і кіно), потім цей матеріал «розробляється» (міжвидові порівняння, зіставлення, протиставлення, аналогії, взаємопроникнення тощо), нарешті, в кінці уроку, коли весь матеріал повторюється та узагальнюється (інтегрується), настає реприза і кода (висновок).
Як бачимо, головна ідея такої музично-педагогічної драматургії - утворення системних інтеграційних зв'язків між етапами і компонентами уроку, що забезпечують його цілісність, зрозуміло, з умовним, образно-символічним дотриманням композиційних особливостей обраних музичних форм. Вони можуть бути графічно відображені у згаданих вище проектно-технологічних моделях (відповідно до складності композиції уроку) - графічний план-ланцюжок, схема-конспект, карта.
Багатий, але нереалізований потенціал нових форм художньо-педагогічно
Похожие работы на - Гравюра XVIІI-XX століття. Виконання серії робіт 'Забуті вулички старого міста' Дипломная (ВКР). Культурология.
Курс Лекций На Тему Прибыль Организации (Предприятия)
Дипломная работа по теме Исследование и оценка уровня деловой активности предприятия ООО 'Амурметалл-Литье' на основании его финансовой отчетности
Дипломная работа по теме Организация производственного учета на примере АО 'Булочно-кондитерский комбинат'
Реферат: Диагностика стафилококковых инфекций
Контрольная работа по теме Права и обязанности потребителя и изготовителя
Сочинение Рассуждение На Тему Патриотизм 9 Класс
Реферат: Гражданский процесс 10
Реферат: Рубки и экспорт древесины в Китай - региональный фокус. Амурская область
Дипломная работа: Розповсюдження та діагностика фантомної вагітності у сук в умовах приватної клініки
Сочинение Россия Родина Моя
Нефть И Нефтепродукты Реферат
Реферат: Принцип наочності 2
Доклад по теме Барнаул
Реферат по теме Interrelation of culture and language (on the basis of English proverbs and sayings)
Контрольная работа: Организация производства на предприятиях АПК
Рефераты На Тему Человек В Группе Обществознание
Реферат: Франций
Реферат: The Republic 2
Реферат: Типичные нарушения законодательства, совершаемые в сфере подакцизных товаров
Реферат: Are Asher Lev
Реферат: Основні уявлення про пластичний обмін біосинтез білків фотосинтез 2
Реферат: The Scream Society And The Common Man
Реферат: Александр Николаевич Серов