Гра

Суб’єкт та Гравець

— Суб’єкт — це той, хто вибудовує себе навколо своєї мети.

— Гравець — це вже учасник протистояння, де спільна мета участі — переграти в грі. При цьому те, що відбувається у грі, може передаватися в основу суб’єкта, стаючи початком для інших процесів.

Встановимо абсолютну мету будь-якої гри: виграти, перемогти, переграти всіх, перехитрити інших. Для цього у грі потрібно залишитися єдиним гравцем.

Справжня гра передбачає різноманітні прості й складні маніпуляції як із правилами гри, так і з гравцями. Це також залучення до гри різноманітних технологій, методів, ресурсів, предметів, «суб’єктів», «субстратів», «сутностей». Чим «вищий рівень» гри, тим складніший її зміст.

Гіпотетичні стадії життєвого циклу гри

1.1. Формування — у «інертному» середовищі виникає формування нових глобальних для цієї системи гравців. Від ...0... і до… Х.

1.2. Стадія відриву — гравці шукають способи посилення. Для цього використовуються як внутрішні, так і зовнішні ресурси. Посилення відбувається через поглинання суперників та утворення союзів. Таких стадій може бути багато, поки гра не перейде до стадії «гра на трьох».

1.3. Гра на трьох — це стабільніший етап гри порівняно з попередніми стадіями протистояння. Можливі виграшні комбінації: 1+1 > 1; 1+1 < 1; 1 > 1 > 1.

1.4. Гра на двох. Виграшні комбінації: 1 = 1; 1 > 1; 1 < 1. У будь-якому випадку, гра на двох — це обмежений, а точніше, нестабільний варіант гри на трьох.

— Протистояння двох передбачає постійне формування третього гравця, якщо середовище, в якому перебувають гравці, не поглинула всю сферу. У разі успішного формування нового-третього гра продовжується з фази 1.3.

Розв’язання гри на двох:

— поразка одного з гравців після «прямої» зустрічі;

— розкладання одного з гравців унаслідок тривалого очікування.

У будь-якому випадку гра завжди передбачає посилення за рахунок дрібних союзників, які не перейшли на наступний етап третього гравця, або залучення зовнішніх ресурсів із верхнього рівня гри.

1.5. Стадія домінування — перемога одного гравця.

1.6. Затухання гри. Часткове чи повне. Якщо немає куди розширюватися, може початися розпад гри в зворотному напрямку, тобто розпад гравця на частини.

Загибель гравця може статися внаслідок:

— старіння — поступового згасання до точки «нуль», а потім (1.7.) — «нова стадія формування»;

— саморуйнування або «процесу розпаду»;

— руйнування середовища й зникнення гравця, після чого можливі 1.6.1 або 1.7, а також повне затухання життя в певному відрізку реальності.

Елементи гри

— Співрозмірні гравці одного рангу, від 0 до… Х, позначатимемо цілим числом або символом «a».

— Гравці інших рангів.

— Внутрішні цілі гравців, які їх конституюють.

— Мета гри.

— Особливості історичного середовища, яке є продуктом попередніх ігор та історії загалом.

Моделі динаміки гри

3. Модель зростаючої гри «однакових» гравців

a<a>a<(a+a+a)>a<a+a>a<a+(a+a+a+a)>a>a<a<a+(a+a+a+a) + ∞

a>a<a>a<(a+a+a)>a<a+a>a<a+(a+a+a+a)

a<a>a

a<a

a

0

4. Модель сповзаючої гри схожих гравців

a

a<a

a<a>a

a>a<a>a<(a+a+a)>a<a+a>a<a+(a+a+a+a)

a<a>a<(a+a+a)>a<a+a>a<a+(a+a+a+a)>a>a<a<a+(a+a+a+a) + ∞

5. Руйнування гри однакових гравців

a

a < a > a < (a + a + a) > a < a + a > a < a + (a + a + a + a) > a > a < a < a + (a + a + a + a) + ∞

6. Модель зростаючо-згасаючої гри

<a>a<(a+a+a)>a<a+a>a<a+(a+a+a+a)>a>a<a<a+(a+a+a+a)

a>a<a>a<(a+a+a)>a<a+a>a<a+(a+a+a+a)

a<a>a

a<a

a

a>a<a>a<(a+a+a)>a<a+a>a<a+(a+a+a+a)

a<a>a<(a+a+a)>a<a+a>a<a+(a+a+a+a)>a>a<a<a+(a+a+a+a) + ∞

Ієрархія ігор

Ієрархія ігор не має сенсу або не існує. Вона складається з однакових гравців різних поколінь.

Способи посилення гравця

— Союзи серед гравців одного рангу або з гравцями попередніх стадій.

— Посилення за рахунок внутрішніх або інших ресурсів.

Умови, які впливають на кардинальні зміни перебігу гри

— Втручання «зовнішнього» гравця.

— «Катаклізми та кризи».

— «Геній».

— «Випадок».

— «Характер» гравця або його складових.

— «Доля».

— «Умови» середовища.

— «Невідоме, загадка».

Руснак О. Розповідь про розповідь, інтелект та суб’єкт