Головні екологічні проблеми річки Дніпро - Экология и охрана природы курсовая работа

Главная

Экология и охрана природы
Головні екологічні проблеми річки Дніпро

Фізико-географічне та геоботанічне положення, кліматичні умови та гідрографія р. Дніпро. Характеристика тваринного та рослинного світу Дніпра. Стан підземних вод і радіаційне забруднення річки. Скидання забруднюючих речовин та проблеми збереження річки.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
РИБОГОСПОДАРСЬКО-ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
на тему : «ГОЛОВНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ РІЧКИ ДНІПРО»
Розділ 1.ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ р. ДНІПРО
Розділ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Фізико-географічне та геоботанічне положення
2.4 Коротка характеристика тваринного світу
2.5 Коротка характеристика рослинного світу
Розділ 3. ГОЛОВНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ р.ДНІПРО
3.2 Стан підземних вод і радіаційне забруднення
3.4 Стан малих річок та якість води
Розділ 4.ШЛЯХИ І МЕТОДИ ВИРІШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ р. ДНІПРО
річка дніпро екологічний забруднення
Актуальність теми. В світі більшість людей живе у басейнах річок. Однак мало є країн, де б ріка займала таке місце у духовному, економічному, соціальному і багатьох інших, включаючи генетичний, аспектах життя народу, як ріка Дніпро та його притоки. Значення Дніпра - в становленні та розвитку української нації, суспільного виробництва і природного середовища країни не можна переоцінити, однак його екологічний стан давно викликає занепокоєння урядових та громадських установ, населення.
В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникла нагальна потреба екологічно спрямованого захисту Дніпра. Лише впровадження політики, при якій використання природних ресурсів, в тому числі і водних, не веде до їх виснаження, а забезпечує передачу в користування наступним поколінням того ж, або ще вищого потенціалу природних ресурсів, є єдиним шляхом збереження Дніпра.
Економічна депресія 90-х років ще більше ускладнила питання про перспективи подальшого екологічного розвитку та шляхи розв'язання проблем в басейні Дніпра. Та незважаючи на тяжкий економічний стан країни були прийняті відповідні розпорядження Президента України і Кабінету Міністрів України щодо розроблення Національної програми оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води.
З врахуванням регіонального і глобального впливу і значимості басейну Дніпра для Європи та всього світу передбачається активізація міжнародного співробітництва, розвиток екологічної освіти, виховання та інформування громадськості.
Мета - дослідити основні екологічні проблеми та запропонувати шляхи їх вирішення.
Для вирішення мети нами були поставлені такі завдання:
1.Виявити головні екологічні проблеми р. Дніпро.
2. Запропонувати шляхи вирішення екологічних проблем р. Дніпро
Найдавніші письмові відомості про Дніпро залишив грецький історик і географ Геродот у четвертій книзі своєї історії, яка називається «Мельпомена». Геродот відвідав грецькі колонії на берегах Дніпровського лиману за 450 років до нашої ери, а також плавав по річці до самих порогів. Опис Дніпра вище порогів історик зробив за розповідями купців, які плавали по річці в торгових справах. З того часу про велику слов'янську річку писали безліч істориків і письменників -- і давніх часів, і середніх віків. Перші вітчизняні відомості про Дніпро є у літописах Київської Русі «Повість врем'яних літ» і у великому поетичному творі «Слово о полку Ігоревім».
Назва річки «Дніпро» вперше зустрічається у літературних пам'ятках першої половини IV століття нашої ери. Походить від давньосхідноіранського «велика річка». До того річка мала давньогрецьку назву Борисфен, що означає «той, що тече з півночі». Предки українців, давні східні слов'яни, називали її Славутичем («син слави») -- ця назва досі зрідка використовується як синонім, особливо як поетична назва; римляни -- Данаприс, турки -- Узу або Узи.
В історії дослідження Дніпра розрізняють кілька періодів. Початковий -- це період збору інформації про річку. Перші загальні відомості були опубліковані в «Книге Большому Чертежу» (1627 рік).
У кінці XVII -- першій половині XVIII століття виконувались досить значні роботи по створенню в дніпровських порогах проходів -- каналів, щоб забезпечити наскрізний рух річкою. Однак ці роботи не дали бажаних результатів.
Наступний період -- це друга половина XIX -- початок XX століття, коли різко зросли технічний рівень і обсяг досліджень, почалися стаціонарні роботи і розвинулась мережа спостережних пунктів за водним режимом річки. Організовані вони були на початку XIX століття. Перший постійно діючий водомірний пост на Дніпрі був відкритий поблизу Києва в 1804 році, а регулярні водомірні спостереження розпочалися в 1839 році. Вже в кінці XIX століття з'явилися узагальнюючі наукові праці. Серед них виділяють монографію М. І. Максимовича «Днепр и его бассейн» (1901 рік). Максимовича вважають основоположником наукових гідрологічних досліджень Дніпра та його басейну
Дніпро тісно пов'язаний з історією східних слов'ян, які розселялися по річці та її притоках -- Прип'яті, Десні, Росі тощо. Тоді річки були основними шляхами -- вони зв'язували віддалені землі і сприяли об'єднанню племен в одну державу -- Київську Русь. Середнє Подніпров'я на чолі з Києвом було давнім культурним центром, навколо якого на межі VIII-IX століть об'єдналися східні слов'яни. По Дніпру та його притоках поширювалась культура Київської Русі -- писемність, архітектура, мистецтво, -- виникали великі міста, які в свою чергу ставали центрами розселення людей і розвитку господарства.[28]
СУЧАСНИЙ СТАН ТЕРИТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Фізико-географічне та геоботанічне положення річки Дніпро
Дніпро -- типова рівнинна річка з повільною і спокійною течією. Має звивисте річище, утворює рукави, багато перекатів, островів, проток, мілин. Поділяється на три частини: верхня течія -- від витоку до міста Києва (1 320 км), середня -- від Києва до Запоріжжя (555 км) і нижня -- від Запоріжжя до гирла (326 км).
Річка тече серединою України, з півночі на південь. Напрям течії кілька разів змінюється: від джерел до Орші Дніпро пливе на південний захід, далі до Києва -- прямо на південь, від Києва до Дніпропетровська -- на південний схід. До Запоріжжя йде другий, коротший (довжина 90 км), спрямований на південь відтинок річки. Далі, до свого лиману, вона тече в південно-західному напрямку. Таким чином Дніпро в ширину займає 9°18' і утворює на території України подобу великого лука, зверненого на схід, що вдвічі збільшує шлях Дніпром із Центральної України до Чорного моря: відстань від Києва до гирла Дніпра по прямій лінії -- 450 км, річкою -- 950 км.
Ширина долини річки -- до 18 км. Ширина заплави -- до 12 км. Площа дельти -- 350 кмІ.
Басейн р. Дніпро об'єднує річки багатьох геоморфологічних областей, налічує 15381 малу річку (67,2 тис. км). Середня густота річкової мережі - 0,27 км/км2. Басейн Дніпра займає найбільшу серед інших річок країни площу - 48,5% території України. Витік Дніпра знаходиться у Росії на схилах Валдайської височини, потім він тече по території Білорусі та України і впадає у північно-західну частину Чорного моря, де разом із Південним Бугом утворює Дніпровсько-Бузький лиман.
За сучасними картографічними даними на території Середнього та Нижнього Придніпров'я протікає 20,5 тисяч дуже малих, середніх та великих річок загальною довжиною понад 105 тис. км (табл. 6). З них понад 14 тис. річок належать до басейну Середнього та Нижнього Дніпра і близько 6 тис. річок - до правобережжя Прип'яті. Більш як 65% усіх річок (по довжині) коротші 25 км (у басейні Прип'яті понад 70%), а 1/5 (у басейні Прип'яті понад 1/7) складають малі річки довжиною до 100 км.
Дніпро - типова рівнинна річка. Від витоку до м. Дорогобуж ширина долини - до 2 км, річище звивисте, завширшки до З0 м. Нижче ширина долини збільшується до 3-10 км, а річища - до 40-125 м. На території України річище Дніпра утворює рукави, багато перекатів, островів і обмілин. Ширина долини збільшується до 18 км, заплави - до 12 км. Нижче від Києва долина асиметрична: праві схили круті й високі, ліві - низькі та пологі. Вздовж Придніпровської височини долина відхиляється на південний схід. Між Дніпропетровськом і Запоріжжям річка перетинає Український кристалічний щит. До спорудження Дніпровської гідроелектростанції тут були Дніпровські пороги. Нижче від Запоріжжя Дніпро тече по Причорноморській низовині. У гирлі річка утворює численні рукави й протоки. Сучасний Дніпро від кордону з Білоруссю до греблі Каховської ГЕС - це каскад водосховищ (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське), із створенням яких природне річище і частина заплави були затоплені. Різниця висот витоку і гирла Дніпра становить 220 м, середній похил водної поверхні річки - 0,10 м/км.
Дніпро звичайно поділяють на три частини: Верхній Дніпро - від витоку до Києва; Середній Дніпро - від Києва до Запоріжжя і Нижній Дніпро - від Запоріжжя до гирла.
Однією з найважливіших проблем науки другої половини ХХ - початку ХХІ століття є дослідження змін кліматичних умов в глобальному та регіональному масштабах та розробка прогнозу майбутнього сценарію поведінки клімату у зв'язку з його важливістю як для функціонування природного середовища, так і для життя людства, а також внаслідок виняткової складності цієї проблеми. Херсонська область знаходиться на півдні України, проте рівень забезпеченості водними ресурсами недостатній. На формування поверхневих вод в межах Херсонської області вплинули: геоморфологічні, геологічні та кліматичні умови. Область розташована в нижній течії річки Дніпро, яка ділить її на правобережну і лівобережну частини. Переважає рівнинний рельєф. Область розташована в континентальній області кліматичної зони (поясу) помірних широт. Середньорічна кількість опадів приблизно 390мм. Основна кількість опадів випадає у вигляді дощу, тому для річок області характерний дощовий тип живлення.
на основі проведеного ландшафтно-гідрологічного районування басейну Дніпра оцінено закономірності просторово-часового розподілу характеристик льодового режиму річок басейну та їх взаємозв'язок із температурою повітря.
У гідрографічному відношенні українська ділянка басейну Дніпра може бути поділена на 3 частини: 1) правобережжя р. Прип'ять, де найбільші її притоки беруть початок на Волино-Подільській і Придніпровській височинах; 2) лівобережжя Дніпра, де річки стікають із Середньоруської височини та її відрогів і течуть Придніпровською низовиною; 3) правобережжя Дніпра, де притоки беруть початок на Придніпровській височині.
Найбільшими річками басейну Середнього та Нижнього Дніпра є Десна, Сейм, Снов, Рось, Сула, Удай, Псел, Хорол, Ворскла, Орель, Самара, Вовча та Інгулець.
Гідрографічна мережа басейну розвинута досить нерівномірно. В деяких районах, і насамперед, на Середньому Дніпрі, сході і півдні Нижнього Дніпра є території, де річкова мережа розвинута дуже слабко. Поряд з цим у верхів'ях річок Случ, Тетерів, Рось дуже маленькі річки та ручаї досить звичайні. Пересічна густота річкової мережі регіону - 0,30 км/км2. Для басейну Середнього та Нижнього Дніпра вона складає 0,26 км/км2, а для правобережжя Прип'яті - 0,39 км/км2.
2.4 Коротка характеристика тваринного світу
Риби і ракоподібні. В Дніпрі водяться майже всі з відомих в Україні понад 70 видів риб. Нижня частина річки багатша на рибу -- там водиться 60--65 видів, тоді як біля Києва -- лише 40. Найпоширеніші - коропові, прохідні й напівпрохідні риби (оселедці, осетрові, тараня та інші), які раніше заходили високо по течії, але після спорудження водосховищ затримуються на греблі, а то й взагалі не виходять із нижньої течії.
В верхньому Дніпрі зовсім зникло чимало типових річкових риб, в тому числі прохідні риби -- білуга, чорноморсько-азовський осетр та оселедець, лосось, річковий вугор, а також зменшилась чисельність стерляді, подуста, головня, в'язя, жереха, линка. Їх місце займають озерні форми: лящ (близько 40% вилову), щука, сом, короп (одомашнена форма сазана, потрапила в річку зі ставкових господарств), плітка, окунь.
В цілому за час існування водосховищ видовий склад риби в Каховському водосховищі зменшився від 67 до 56, в решті -- від 58 до 45-50. З існуючих нині 56 видів риб дніпровських водоймищ 13 відносяться до сміттєвої (непромислової) риби, яка через малі розміри не має промислового значення. Корисними є лише 23 види.
В плавнях Дніпра масово нереститься лящ, судак та інші промислові риби. До 70-х років річка давала близько 80% усієї виловленої в річках УССР риби: 78 000 -- 110 000 центнерів на рік.
Також у Дніпрі водиться 2 види раків: довгопалий та товстопалий.
З майже 250 видів птахів, які гніздяться в Україні, 100 -- постійні або тимчасові мешканці річок, озер і боліт басейну Дніпра. Типово водними мешканцями є пірникози, які облаштовують житло на воді і на сушу майже не виходять. На узліссях заплавних лісів, що прилягають до боліт і заплави річки, розміщуються колонії сірих чапель. Останнім часом серед них можна бачити велику білу чаплю і поки що дуже рідкісну -- руду чаплю.На Дніпрі і його притоках також живе квак, що гніздиться на деревах. Тимчасово живуть на Дніпрі і качки, гуси та лебеді, які пізно восени відлітають в райони Чорного і Середземного морів. Хижі птиці скопи (занесені до Червоної книги України) гніздяться поблизу води на високих деревах, а кулик-сорока і малий пісочник живуть на піщаних мілинах. На луках біля Дніпра можна побачити чибіса (чайка звичайна) та грицика, на берегах -- білу плиску, яка гніздиться в берегових схилах або просто в ямці на березі. Також на обривистих берегах річок часто зустрічаються нірки берегових ластівок, інколи вони можуть утворювати великі колонії на декілька сотень нірок. Біля заліснених ділянок річки з обривистими берегами зустрічається рибалочка. Також характерні мешканці очеретяних, комишових і осокових чагарників вздовж берегів -- очеретянки. Найбільша і найпомітніша -- велика очеретянка. Часто зустрічається і чагарникова, ставкова та лучна очеретянки.
Прижилися біля Дніпра навіть сірі ворони -- вони збирають на березі молюсків і мертвих рибок, а також нападають на багатьох птахів і їх гнізда.
В басейні Дніпра живе біля 30 видів ссавців, що відносяться до 4 рядів: комахоїдні, рукокрилі, хижі та гризуни.
На Дніпрі живуть хохулі (Desmana moschata) -- представники ряду комахоїдних, найстаріші ссавці в Україні. Хохуля -- цінний хутровий звір, занесений до Червоної книги України.
Рукокрилі, які ведуть вечірній і нічний спосіб життя, менш вивчені тварини. В басейні Дніпра мешкає ставкова (Myotis dasycneme -- занесена до Червоної книги України) і водяна нічниця (Myotis daubentonii).
В затонах живе річкова видра (Lutra lutra), а біля річки і частково у воді -- норка (Mustela lutreola). Вони відносяться до хижих звірів, занесені до Червоної книги України. Водиться в Дніпрі та його притоках і річковий бобер (Castor fiber) -- найбільший гризун Євразії. Полювання на нього в Україні заборонене. Також в Дніпрі живе нутрія (Myocastor coypus). А в 1944-1946 роках в Україну завезли північноамериканського гризуна ондатру (Ondatra zibethicus), який також прижився на річці та її притоках.
2.5 Коротка характеристика рослинного світу
У Дніпрі і його водосховищах станом на 1 січня 1999 року мешкали представники 8 систематичних відділів водоростей: синьо-зелені (тепер називаються ціанобактеріями і до водоростей не відносяться), діатомові, зелені, дінофітові, евгленові, жовто-зелені, золотисті, кріптофітові.
Особливо різноманітні -- зелені. Серед них інтенсивно розвиваються вольвоксові, протококові, ультріксові, зігнемові, десмідієві водорості.
Кількість видів водоростей, інтенсивність їх розвитку на різних ділянках Дніпра значною мірою змінюються залежно від екологічних особливостей частини водойми, сезону року, глибини і часу доби. Станом на 1 січня 1999 року, загальна кількість видів водоростей, знайдених в планктоні водосховищ Дніпра, склала 1 192 види, а разом з внутрішньовидовими формами -- 1 574.
Водна флора верхнього Дніпра представлена 64 видами вищих рослин з 27 сімейств. Домінує група повітряно-водних рослин (54,7% загального числа видів), занурені складають 25%, рослини з плаваючим листям -- 20,3%.
На різних ділянках Дніпра до зарегулювання і в різні роки існування водосховищ виявляли 69 видів вищих водних рослин -- макрофітів [8]. Будівництво водосховищ істотно вплинуло на водну і прибережну рослинність Дніпра і його заплави. Одні рослини не витримали нових умов існування, інші, навпаки, розвивалися краще, внаслідок чого видовий склад рослин до і після затоплення на всіх ділянках Дніпра змінився. На даний час в кожному з водосховищ виростає декілька десятків видів вищих водних рослин, але особливих відмінностей в кількості представлених видів не відмічено.
Найбільш інтенсивне заростання йде на Київському і Кременчуцькому водосховищах. Значні зарослі масиви сформувалися на Кременчуцькому водосховищі вже до 7-го року його існування. На Каховському водосховищі це було відмічено лише на 12-му році існування, але в значно менших масштабах.
Загальна кількість видів вищих водних рослин гирлової області Дніпра (без Дніпро-Бузького лиману) включає 72 види, що належать 28 сімействам і 42 родам. Домінують рослини, занурені у воду (гідрофіти) -- 33 види; рослин з плаваючим листям (гідатофіти) -- 19 видів; повітряно-водних (гелофіти) -- 20 видів.
Вища водна рослинність Дніпровсько-Бузького лиману представлена 26 видами. З підвищенням мінералізації води від дельти Дніпра до Кінбурнської протоки кількість видів скорочується (від 25 видів в східній частині лиману до 7 видів -- в західній). А основні масиви зарослих -- в східній частині вздовж переднього краю дніпровської дельти і біля лівого берега.
Майже половина видів, які ростуть в лимані -- це болотяна рослинність, переважно очерет і рогіз вузьколистий (Т. angustifolia). Повітряно-водні рослини -- очерет, очерет озерний і частково рогіз вузьколистий -- займають п'яту частину чагарників; занурена рослинність -- близько 30%. Домінує рдест гребінчастий (P. pectinatus), рдест кучерявий (P. crispus), уруть колосиста (Myriophyllum spicatum), роголисник занурений (Ceratophyllum demersum), валіснерія спіральна (Vallisneria spiralis), наяда морська (Najas marina). Серед рослинності з плаваючим листям найбільші площі займає латаття біле (Nymphaea alba), кубишка жовта (Nuphar lutea) і німфейник щитолисний (Nymphoides pellatum). Формації водяного горіха відмічені в даний час на дуже невеликих ділянках, хоча в недавньому минулому вони були поширені на великих площах в затоках і протоках дельти Дніпра.
ГОЛОВНІ ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ р. ДНІПРО
За даними державної статистичної звітності про використання вод у 2003 році, у водні об'єкти басейну потрапило 7,4 куб. км стічних вод. Із цієї кількості частка нормативно чистих вод становить 4,7 куб.км, нормативно очищених - 0,6 куб. км, забруднених - 2,0 куб. км. В цілому по басейну Дніпра потужність очисних споруд перед скидом у водні об'єкти становить 3,5 куб. км за рік. Проте нормативне очищення стічних вод забезпечується лише частково (у 2003 році - 24 відсотки). Така ситуація склалася через те, що очисні споруди основних забруднювачів - чорної металургії та комунального господарства - не забезпечують нормативне очищення стічних вод. Зі стічними водами тільки з точкових джерел у 2003 році скинуто 36 тис. т легкоокислюваних органічних речовин, 613 т нафтопродуктів, 439 тис. т сульфатів, 527 тис. т хлоридів, 29 тис. т нітратів, 27 т міді, 38 т цинку, 10 т нікелю, 11 т хрому, 2 т фенолів та багато інших речовин.
Найбільшими забруднювачами водних об'єктів басейну Дніпра є комунальне господарство, чорна та кольорова металургія, коксохімія, важке, енергетичне, транспортне машинобудування та сільське господарство. Так, тільки каналізаційні системи міст Дніпропетровська і Запоріжжя щорічно скидають у Дніпро відповідно 196 та 172 млн. куб. м забруднених стічних вод. Найбільшими промисловими об'єктами-забруднювачами є металургійний завод імені Дзержинського (м.Дніпродзержинськ), комбінат "Запоріжсталь" (м.Запоріжжя), металургійний завод імені Петровського (м.Дніпропетровськ). Щорічно вони скидають у Дніпро відповідно 156, 104 та 98 млн.куб.м забруднених стічних вод. Однак фактично у Дніпро та його водосховища скидається значно більше забруднених стічних вод і забруднюючих речовин. Внаслідок об'єктивних труднощів, що мають місце у народному господарстві, значно зросло неконтрольоване скидання неочищених стічних вод з очисних споруд підприємств і організацій, накопичувачів промислових та сільськогосподарських стоків. Особливу занепокоєність викликає зростання концентрації синтетичних поверхнево-активних речовин (СПАР), які негативно впливають на якість води та життєдіяльність гідробіонтів, але при цьому практично не знешкоджуються наявними очисними спорудами. Зі стічними водами у водні об'єкти басейну Дніпра потрапляють надмірна кількість біогенних речовин, важкі метали, а також невластиві будь-яким природним водам штучні неорганічні та органічні речовини токсичної групи (пестициди, бенз-а-пірен).
Крім того, значно впливають на якість води забруднені донні відклади, які за певних умов можуть стати джерелом вторинного забруднення водних мас важкими металами, органічними сполуками, нафтопродуктами та іншими речовинами.
Значну частку (до 10%) забруднення водних об'єктів басейну Дніпра дають атмосферні опади. Однак цю проблему неможливо розв'язати в межах одного басейну. Вона потребує розроблення спеціальної програми зменшення забруднення повітряного басейну.
Негативним фактором, що позначається на якості природних вод, є низька ефективність наявних очисних споруд. Зокрема, незадовільно працюють ті централізовані біологічні очисні споруди, де велика частка води припадає на промислові стічні води, які надходять на каналізаційні очисні споруди без попереднього очищення на локальних очисних спорудах підприємств. У басейні Дніпра практично немає локальних очисних споруд для вилучення надлишку мінеральних речовин або знесолення води.
За станом на 1 січня 2002 року системами централізованого водопостачання охоплено 100 відсотків міст, 89 відсотків селищ міського типу та близько 20 відсотків сільських населених пунктів.
Централізованими системами каналізації забезпечено 94% міст, 50% селищ міського типу та близько 3% сільських населених пунктів. Дефіцит пропускної спроможності комунальних очисних споруд біологічного очищення в містах і селищах міського типу для припинення скидання забруднених стічних вод у басейні Дніпра становить понад 442 тис. куб. м на добу. Крім того, потребує заміни близько 2160 км аварійних систем каналізації. В цілому по басейну споруд механічного очищення стічних вод достатньо, але ними не забезпечені Житомирська, Запорізька, Рівненська та Черкаська області.
Очисні споруди часто працюють із значним перевантаженням, а подекуди в селищах з централізованим водопостачанням та селищах міського типу їх зовсім немає або вони являють собою примітивні поля фільтрації, які також часто перевантажені.
Крім перерахованих точкових джерел забруднень, значна кількість забруднених речовин надходить до водних об'єктів від дифузних джерел: з поверхневим змиванням із сільськогосподарських угідь, з ферм та тваринницьких комплексів, із забрудненими підземними водами, з територій населених пунктів тощо.
На 10% площі басейну діють системи осушення та зрошення ( 53 великі зрошувальні системи на площі 1,5 млн. га і значна кількість ділянок "малого зрошення"). Дренажні води зрошувальних систем є потужним джерелом забруднення водних об'єктів отрутохімікатами та мінеральними солями.
За даними Українського наукового центру охорони вод (УкрНЦОВ), стік із сільгоспугідь у балансі надходження, зокрема азоту та фосфору, до водних об'єктів басейну Дніпра становить відповідно 28 та 7,4%. В цілому з території басейну Дніпра за рік виноситься 19,1 тис. т азоту, 0,63 тис. т фосфору та 0,118 т пестицидів. Таким чином, сільське господарство є одним з основних джерел надходження біогенних елементів. Значна розораність земель, їх меліоративне освоєння, ерозія тощо призводять до зростання надходження стоку із сільгоспугідь до водних об'єктів.
Істотним фактором забруднення природного середовища в басейні Дніпра є тваринницькі комплекси і ферми. Забруднюючими елементами тваринницьких стоків є азот, фосфор, калій, органічні речовини, метали, мікроорганізми. З відходами тваринництва передається понад 100 збудників хвороб тварин, небезпечних і для людини. Загальна кількість азоту, фосфору та калію, які надходять зі стоками тваринництва до Дніпра, становить відповідно: азоту - 9,7, фосфору - 4,9, калію - 10,9 тис. тонн за рік. Крім того, до водних об'єктів надходить значна кількість легкоокислюваних органічних речовин. Небезпечним для водних об'єктів є те, що тваринництво розвинуте переважно в басейнах малих та середніх річок. Отже, навантаження вони витримують катастрофічно велике.
Значну частку в забруднення водних об'єктів басейну Дніпра вносить змив з територій із високою щільністю міської забудови, які займають 5 відсотків площі басейну. В цілому з них щорічно потрапляє до водних об'єктів басейну в середньому 725 млн. куб. м стічних вод. З ними надходить близько 1,13 млн. т завислих речовин, 45 тис. т органічних забруднень, 11 тис. т нафтопродуктів, 5 тис. т азоту, 1 тис. т фосфору та інші речовини.
Дифузні джерела завдають не меншої, а подекуди навіть більшої шкоди, ніж точкові.
3.2 Стан підземних вод та радіаційне забруднення
Внаслідок господарської діяльності триває інтенсивне забруднення підземних вод. За даними Держкомгеології найбільш забруднені ділянки знаходяться переважно біля великих промислових та сільськогосподарських об'єктів, а також населених пунктів. Найбільші порушення в природній гідрогеохімічній обстановці спостерігаються в економічно розвинутих районах Дніпропетровської та Запорізької областей з високим рівнем розвитку промисловості, сільського господарства та великою густотою населення. Головними джерелами забруднення є накопичувачі промислових та побутових рідких і твердих відходів, мінералізовані шахтні та рудникові води, мінеральні добрива та отрутохімікати, накопичувачі відходів на тваринницьких комплексах і фермах.
У межах басейну розташовано близько 1000 фільтруючих накопичувачів, 80% яких сконцентровано в південній частині басейну. Сумарний обсяг зібраних у них високомінералізованих вод досягає 1 куб. км, з них 77% припадає на Дніпропетровську область. З накопичувачів до підземних водоносних горизонтів переходять розчини солей, нафтопродукти, ароматичні речовини тощо. Насиченість басейну Дніпра накопичувачами промислових відходів та стоків, ступінь негативного впливу їх та загроза небезпеки (до небезпечних належить 40, а до особливо небезпечних - 15% промислових накопичувачів), недосконалість існуючої нормативної бази (до накопичувачів пред'являються ті ж технічні вимоги, що і до значно безпечніших екологічно водогосподарських гідроспоруд, тому розробка та реалізація проектів накопичувачів згідно з існуючими нормативами не забезпечує відповідного рівня захисту грунтів, водного та повітряного басейнів) зумовлюють необхідність розроблення відповідних заходів щодо запобігання їх негативному впливу.
Термінового розв'язання потребує проблема техногенно-екологічного забруднення деяких територій басейну, спричиненого антропогенною (промисловою, військовою тощо) діяльністю. Так, надзвичайно складна екологічна обстановка склалася у районах міст Узина із загальною площею забруднення нафтопродуктами близько 100 кв. км, Білої Церкви, де під загрозою існування опинився дендрологічний парк “Олександрія”.
У гірничодобувних районах Дніпропетровської, Запорізької, Донецької та Полтавської областей порушення природних гідрохімічних умов пов'язано переважно з надходженням до підземних високомінералізованих дренажних, рудникових та шахтних вод. Так, загальна площа забруднення підземних вод у районі Кривбасу становить близько 300 кв. км, максимальна мінералізація їх досягає 12,3 г/л. Фільтрація шахтних вод з накопичувачів у Західному Донбасі спричиняє підвищення мінералізації підземних вод до 1,5 г/л, а на Самарському, Первомайському та Вербському водозаборах - до 12 грамів на літр.
Таким чином, у басейні Дніпра сформувалися великі осередки забруднених підземних вод, зокрема в районах:
· Дніпропетровська-Дніпродзержинська - стічними водами об'єктів хімічної і металургійної промисловості;
· Новомосковська-Павлограда - шахтними водами і відходами тваринницьких комплексів;
· Кривого Рога - шахтними водами та стічними водами металургійних заводів;
· Житомира-Рівного - стічними водами підприємств хімічної і легкої промисловості, а також господарсько-побутовими стічними водами.
Винятковою особливістю сучасного екологічного стану басейну Дніпра є те, що локальні ситуації, зумовлені неупорядкованим і екологічно небезпечним водокористуванням на більшості території басейну, загострюються Чорнобильською катастрофою. В умовах хімічного забруднення водотоків і водосховищ у басейні Дніпра негативний вплив радіації на стан здоров'я населення різко зростає. За даними Держкомгідромету, за рахунок водного фактора колективна доза опромінення населення в басейні Дніпра за роки після аварії зросла на 3-13 відсотків. На території басейнів Прип'яті та Дніпра зосереджено близько 450 тис. кюрі цезію-137 та майже 70 тис. кюрі стронцію-90. Потенційне надходження радіонуклідів із забруднених територій за рахунок поверхневого змивання за рік може становити 1-2 відсотки для стронцію-90 і 0,1-0,3 - для цезію-137. Хоча у 2002 році спостерігалося зменшення концентрації ізотопів у водосховищах у 100 разів порівняно з 1986 роком, однак вона все ж у 35 разів перевищує рівень, що передував катастрофі.
Водосховища каскаду є своєрідними накопичувачами радіоактивного забруднення. Концентрація цезію-137 від Київського до Каховського водосховища знижується на два порядки, стронцію-90 - майже удвічі. Від загальної кількості стронцію, що надходить до Київського водосховища, 27% переймається в Кременчуцькому, 11 - у Канівському водосховищах, а 23% залишається в Київському.
Нагромадження радіонуклідів та інших забруднюючих речовин переважно в донних відкладах створює передумови для тривалого їх перерозподілу через стік усіх водосховищ Дніпровського каскаду.
За висновками Національної академії наук, Держкомгеології та Держкомгідромету прискорене п
Головні екологічні проблеми річки Дніпро курсовая работа. Экология и охрана природы.
План Написания Сочинения Огэ Литература
Сочинение Про Город Нефтеюганск
Взрыв Метана На Шахте Ульяновская Реферат
Сочинение Спасение Зайчика 2 Класс Школа России
Правильное Оформление Титульного Листа Реферата
Понятие Гипотезы Научного Исследования Реферат
Дипломные Работы Доу
Реферат На Тему Курортна Інфраструктура Господарства Автономної Республіки Крим
Курсовая работа по теме Интернет–магазин http://fungas54.ru
Курсовая работа: Аудит учёта готовой продукции
Топик: Education
Статья: По закону или по прецеденту? Российская юстиция придерживается третьего варианта - судить «по справедливости»
Курсовая работа по теме Исследования индивидуальных различий людей
Контрольная работа по теме Учет финансовых вложений
Реферат На Тему Мой Идеал Учителя
Лабораторные работы на Pascal
Отчет по практике по теме Анализ деятельности дополнительного офиса №8626/01300 Сбербанка России
Урок Эссе Английский Язык
Курсовая работа по теме Золотовалютные резервы России и их роль в стабилизации денежного обращения
Дипломная работа: Компьютерный интерфейс передачи в системе персонального радиовызова общего пользования. Скачать бесплатно и без регистрации
Психология эмоциональных состояний - Психология курсовая работа
Порядок начисления оплаты отпусков, больничных листов - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Покрытия, перекрытия, полы, перегородки, лестницы - Строительство и архитектура контрольная работа