Голод

Радянська влада проводила не одну кампанію зі знищення різних народів шляхом голодоморів. Нам добре відомо про масові голоди в 1921-23-х та 1946-47-х рр. і Голодомор 1932-33 рр., адже це одні з найтрагічніших сторінок історії українського народу. Утім, «совєти» прагнули знищити не тільки жителів материкової України, але й Кримського півострова.

Чимало чинників передувало масовому голоду на території Криму на початку 20-х рр. ХХ ст. Однією з причин стала зокрема й завищена звітність Кримревкому. До Москви була відправлена доповідна про те, що в Криму зібрали 9 млн пудів хліба, у той час як реальні цифри були в межах 2 млн.

У 1922 р. Народний комітет продовольства РРФСР визначив продподаток в 1,2 млн пудів, заборонивши засівати поля доти, доки його не буде внесено. Тоді почалося насильницьке вилучення хліба в селян із застосуванням політики заручництва. У разі невиконання встановленого плану заручників розстрілювали.

Раніше за всіх голод відчули мешканці гірського Криму. У листопаді 1921 р. було зафіксовано перші смерті, а вже в грудні, за архівними даними, загинуло приблизно 1,5 тис. осіб (переважно кримські татари).

Із боку місцевої влади не було жодної реакції, вони навпаки активно захопилися розпочатою кампанією допомоги голодуючим Поволжя. Усюди на півострові створювалися відповідні комітети, які збирали податки й вивозили з Криму продовольство.

Голова кримського представництва в Москві Велі Ібрагімов звернувся до президії Московського губернського комітету допомоги голодуючим, але його спроби закликати ВЦВК до дій залишилися безрезультатними: там відмовлялися визнати республіку районом, який голодує.

Жителі півострова гинули тисячами, скрізь панував хаос: крадіжки, вбивства, спалах епідемії тифу, людожерство тощо. У відчаї люди харчувалися падаллю, шкурою овець та волів, котами й собаками. Унаслідок цього лікарні були переповнені, а летальних випадків було по кілька десятків на день.

У телеграмі, надісланій за підписом Ю. Гавена та О. Дерен-Айерли в травні 1922 р. Азербайджанській РНК, були засвідчені наступні дані: «У Криму голодують понад 400 тис. осіб, тобто понад 60% усього кримського населення. Від голоду загинуло вже понад 75 тис. осіб, зокрема понад 50 тис. татар. Більше однієї п’ятої всього татарського населення загинуло від голоду».

У цей час влада нарешті почала сприяти покращенню ситуації, хоча велику частину допомоги надали міжнародні організації American Relief Administration (ARA), Червоний Хрест, єврейська організація «Джойнт» (American Jewish Joint Distribution Committee), місії Ф. Нансена та Папи Римського тощо) та Українська, Грузинська й Азербайджанська РСР. Завдяки цьому масштабні проблеми голоду було вирішено до середини 1920-х рр.

Джерела:

1. «“Голод-павук”: трагедія Криму 1921-1923 років»

2. «Великий голод у Криму»

3. “The Famine of 1921–22 in the Crimea and the Volga Basin and the Relief from Turkey”  

Працювали над статтею: Зейнідінова Султаніє, Піскун Дар’я, Судак Олена