Героїзм сучасності

Сучасний світ такий прісний, він забороняє нам бути героями у повному сенсі. Життя майже завжди є обов’язком, а не правом, у той час як комфорт дає нам відчуття того, що ми вже чогось нажили, що нам є що втрачати. Все це прив’язує нас до цеї реальності. Колись людині було не соромно сказати, що вона готова померти, але не зробити чогось, що суперечило її світогляду, зараз же це викликає думки про те, що в цеї людини «не всі вдома». Де ж чувано, щоб ще кілька століть тому лицар узяв допомогу з рук ворога просто тому, що це потрібно аби не померти? Честь не дозволяла йому такого зробити і він обирав смерть замість життя на послугах у ворога. Тепер ми бачимо, що люди можуть нескінченно гризтися, ставити палки в колеса і відверто ненавидіти одне одного, проте щойно їм необхідна буде допомога – вони забудуть про усі, навіть найглибші образи, лиш би вижити і готові будуть прийняти допомогу навіть якщо вона загрожуватиме фактичним рабством.

Колись лицар казав: «убий, не здамся!». Колись честь була вище життя і людина могла добровільно піти з нього, якщо її честь не може бути відновлена, або ж могла дозволити себе вбити. Зараз хіба що можна добровільно піти, але це вважається радше слабкістю, демонстрацією ненормального стану речей, якоїсь проблеми, котру суспільство має вирішити. Більшість же людей обере в критичний момент прийняти допомогу кого завгодно: навіть щирий анархіст звернеться до держави по захист, якщо його життя буде в небезпеці.

Принципи відступають на задній план у складних питаннях, а все через страх втратити те, що є в цьоу світі. Страх навіть героя може зробити відданим рабом.