Геополітичний дракон

Поки Захід спочивав на лаврах перемоги у Холодній Війні та вигадував собі ворогів в Іраці й Афганістані, кріпли та зростали нові гравці планетарної геополітики.

Фактично, за усіма значними подіями, які ми бачили починаючи десь з нульових, можна побачити китайські сліди.

Жовті комуністи систематично, крок за кроком розхитували основи західної гегемонії, робили її залежною від Китайських виробничих потужностей та приховано вели війну проти США.

Наркотики, ліволіберальне божевілля, міграційна криза, нахабність регіональних диктаторів накшталт путіна — все опосередковано вказує на КНР.

Наприклад, війна в Україні мала поставити хрест на спробах ЄС та США знайти альтернативу китайським рідкісноземельним металам, які у великій кількості знаходяться на нашій землі.

Але москалі не впорались з окупацією і тепер змушені підтримувати війну перманентно, щоб Захід не зміг захопити наші ресурси.

Також, КНР, на відміну від "прогресивних вкраїнчиків", розуміє роль Ізраїлю в контролі над світовими економічними потоками і вся війна в Палестині — це доволі виважена політика, щоб створити з євреїв загалом такого собі "чорта з рогами" в уявленні всіх небілих мешканців Європи та США.

Сіоністичні фанатики-терористи тому радо допомагають, продовжуючи геноцид арабів, маючи на меті зібрати якомога більше євреїв під своїм контролем на території Ізраїлю, куди вони тікатимуть від спалаху антисемітизму в Світі.

Супутньо, війна в Палестині ставить хрест на альтернативному потоці товарів з Індії до Європи, що міг зменшити залежність Заходу від китайських заводів.

Фактично, сьогоденна нахабна поведінка Ердогана пов'язана із тим, що він володарює на єдиному економічному шляху суходолом з КНР до Європи, який не перерізаний бойовими діями.

Китай послідовно збільшує вартість перевезення морем, через проксі Ірану - хуситів, створюючи загрози в Червоному морі і майже напевно розпалить війну вздовж західного узбережжя Африки, виводячи за дужки країни та корпорації, що традиційно займаються морськими перевезеннями.

Кінцева мета, яку я прогнозую - "континентальна блокада" Америки. Повний економічний контроль Пекіну над суходолом Євразії та більшою частиною Африки.

Так само проводиться дестабілізація Заходу, в першу чергу через мексиканські картелі, що майже напряму отримують прекурсори та технологічний супровід з виготовлення фентанілу від китайських партнерів.

Цей наркотик став справжнім батогом, що шмагає Америку.

По друге через лівацьке кодло, що продовжує свої збочені експерименти з західним суспільством, намагаючись переконати його, що содоміти - такі самі люди, що жінка може замінити чоловіка на полі бою, а чоловік жінку - в пологовому будинку. 

Ці експерименти дозволяли тримати маси в покорі в часи миру, адже поки здорові боролися проти хворих, яких підтримувала держава, в них не було часу боротися проти еліт, які лише нарощували свої багатства.

В часи війни, здорові, яких ледве не перемогли хворі, не хочуть воювати за хворе суспільство.

Так само ведеться повномасштабна атака на банківський сектор та ринок акцій провідних західних країн, тимчасово, шляхом безпрецедентної пропаганди та фінансових махінацій, вдається стримувати очевидні ознаки глобальної фінансової кризи, але ми все швидше наближаємося до точки, в якій приховувати "стагфляцію" буде неможливо.

Це ставить США і західну цивілізацію загалом у положення екзистенційної кризи.

Але одним з побічних ефектів руйнування післявоєнного порядку та знищення західної гегемонії, є руйнування табу, що обмежили європейські народи у розвитку, накладені на нас "перемогою" 1945-го року і похідними від неї судовими процесами - Нюрнберзьким та Токійським.

КНР не хвилює нове відродження фашизму чи нацизму в Європі. Вони впевнені у своїй непереможності в реальному секторі економіки і не звертають уваги на побічні ефекти своєї війни за планетарне домінування.

Це відкриває вікно можливостей для народів Європи, щоб з полум'я війни між КНР та Заходом вирвати собі власне виживання в затишку під крилами Сталевого Орла.

І якщо ці висновки з світових подій правильні, а я в тому певен на 88%, то наша перемога полягає у співпраці з Пекіном: якщо ми дамо гарантії, що КНР збереже свою монополію на рідкісноземельні метали, я певен, підтримка РФ Пекіном сильно скоротиться, а можливо і перейде у "від'ємні показники" — адже і жовтим комуністам не потрібен сильний вассал у вигляді РФ.

Як би там не було — майбутнє відкриває нам, європейцям, можливості, яких ми не бачили з 1933-го року.