Геолого-гідрогеологічні умови родовищ сірководневих мінеральних вод Львівської області - Геология, гидрология и геодезия дипломная работа

Главная

Геология, гидрология и геодезия
Геолого-гідрогеологічні умови родовищ сірководневих мінеральних вод Львівської області

Тектонічні особливості та літолого-стратиграфічні розрізи Південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи, Передкарпатського крайового прогину і Карпатської складчастої області. Закономірності поширення типів мінеральних вод Львівської області.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Г еолого-гідрогеологічні умови родовищ сірководневих мінеральних вод Львівської області
1. Фізико-географічна характеристика району досліджень
2.1.1 Південно-західна окраїна Східноєвропейської платформи
2.1.2 Передкарпатський крайовий прогин
2.1.3 Карпатська складчаста область
2.2 Літолого-стратиграфічні комплекси
2.2.1 Південно-західна окраїна Східноєвропейської платформи
2.2.2 Передкарпатський крайовий прогин
2.2.3 Карпатська складчаста область
2.3.1 Волино-Подільський артезіанський басейн
2.3.2 Передкарпатський артезіанський басейн
2.3.3 Гідрогеологічний масив Складчастих Карпат
3. Історія вивчення мінеральних вод західних терен України
4. Ґенеза і закономірності поширення типів мінеральних вод
4.5 Мінеральні води без специфічних компонентів і властивостей
5. Основні методи бальнеологічного лікування
6. Гідрогеологічно-бальнеологічні особливості родовищ сірководневих мінеральних вод Львівської області
Західні області України за багатством і різноманітністю мінеральних вод займають провідне місце не тільки в Україні, а й у Європі. Тут відкриті і використовуються, нажаль не в повній мірі, лікувальні води майже всіх основних груп. В поєднанні з чудовими природними рекреаційними умовами місцевості, адже Прикарпаття і Карпати найбільш екологічно чиста зона в Україні, розвинутою сіткою залізничних і шосейних доріг та надлишком трудових ресурсів, існують надзвичайно сприятливі умови для розширення існуючої мережі туристично-курортних і санаторно-курортних закладів і розгортання будівництва нових курортів.
Львівська область має давні традиції використання мінеральних вод, чільне місце серед яких посідають сірководневі. На даний час накопичений унікальний досвіт використання природних лікувальних факторів, складовою яких є мінеральні води.
Зважаючи на те, що в даний час відбувається структурна перебудова економіки, створення в Карпатах і Прикарпатті широкої рекреаційно-курортної мережі набуває особливої актуальності, а вигідне географічне розташування при створенні відповідної законодавчої бази і економічних передумов, сприятиме залученню інвестицій, в тім числі і закордонних.
В процесі багаторічних геологічних досліджень різного спрямування в регіоні виявлена величезна кількість мінеральних вод. Інформація про них міститься у відповідних геологічних звітах. Невелика кількість екземплярів цих звітів, а також розпорошеність інформації в них, створює обмежений доступ до цієї інформації, що в свою чергу сповільнює її практичне використання. стратиграфічний тектонічний мінеральний вода
Мета дипломної роботи полягала у систематизації та узагальненні інформації про сірководневі мінеральні води Львівської області використовуючи як опубліковані, так і неопубліковані фондові матеріали, зібрані під час проходження виробничої практики у відділі гідрогеології ДП „Західукргеологія". Одним з етапів практики була польова робота, яка включала виїзди на об'єкти - родовища та проявами мінеральних підземних вод Львівщини. Під час даного етапу проводилась рекогносцирувальна робота виходів мінеральних вод на поверхню, заміри їхніх дебітів та відбір проб. Також досліджувалися питання щодо потенційних джерел забруднення підземних вод у межах Львівської області.
Тексова частина дипломної роботи висвітлює географічну, геологічну та гідрогеологічну характеристики району досліджень. Також висвітлюються ґенеза і закономірності поширення типів мінеральних вод Львівської області та історія їхнього вивчення. Окремим розділом подано основні методи бальнеологічного лікування, звертаючи особливу увагу на бальнеологічні особливості сірководневих мінеральних вод. Основним розділом у дипломній роботі є висвітлення гідрогеологічно-бальнеологічних особливостей родовищ сірководневих мінеральних вод Львівської області, що включає історію розвитку родовища, фізико-географічні умови, типи мінеральних вод та їх бальнеологічні характеристики, профіль, лікувальні методики та інфраструктуру санаторіїв Любіть Великий, Немирів та Шкло.
Текстова частина насичена фактичним матеріалом, зібраним у табличних варіантах. Графічна частина роботи включає геологічну карту Львівської області, карту поширення типів мінеральних вод та карту гідрогеологічних параметрів сірководневих вод за водопунктами.
1. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
Площа Львівської області становить 21800 км 2 (3,6 % території України). Адміністративний центр - м. Львів. Область складена з 20-ти адміністративних районів, 43-х міст, 34-х селищ міського типу і 1854-х сіл. В області проживає 2761,5 тис. чол. (5,4% населення України), середня щільність населення 126,7 чол. на 1 км 2 .
Рельєф області - неоднорідний: гірський на півдні (Українські Карпати, найвища точка - г. Пікуй, 1408 м), на північ змінюється підняттям у Передкарпатті, горбистий на Подільській височині (до 471 м), низинний у Малому Поліссі і знову підняття - в межах Волинської височини [1].
Клімат помірно континентальний: зима відносно тепла з частими відлигами (середня температура січня _3,9 - _6,6?С) і тепле літо (середня температура липня +15,0 - +18,7?С). Характерним є зростання континентальності з заходу на схід та майже широтний розподіл окремих метеорологічних елементів - опадів, вологості повітря, вітрового режиму тощо. У Карпатах спостерігається зміна метеорологічних елементів з висотою: температура повітря і тиск знижуються, кількість опадів збільшується, зростає швидкість вітру. Деякі місцеві кліматичні особливості спостерігаються поблизу міст і штучних водойм, на меліорованих землях.
Кількість опадів коливається від 640_740 мм (Мале Полісся) до 1000 мм (Карпати). Висота снігового покрову від 30_40 см (на рівнині) до 50_100 см (у горах). Несприятливі кліматичні явища: тумани, ожеледь, зливові дощі з градом, сильні вітри, весняні заморозки [1].
В області 8950 рік, з яких 216 рік має довжину більше 10 км. Вони відносяться до басейнів Дністра, Дніпра і Західного Бугу. Середня щільність річкової сітки - 0,35 км/км 2 (Мале Полісся), 0,70 км/км 2 (Передкарпаття), 1,50 км/км 2 (Карпати).
Підземне живлення відіграє суттєву роль для рік розчленованих рівнин, долини яких глибоко врізані у товщу інтенсивно тріщинуватих і закарстованих порід. Формування їх меженного стоку відбувається, в основному, за рахунок підземних вод, що виклинюються на денну поверхню, і пов'язане з особливістю режиму підземних вод і зв'язком останніх з поверхневими водами.
Для гірських річок снігове живлення є переважаючим і складає 50%, дощове - 44% і тільки 6% складає підземне.
Розподіл середньорічного річного стоку наступний. Основна його частина припадає на весняний період - 40%, на літо - 20-30%, а на осінь та зиму 30-40%.
У водному режимі рівнинних річок чітко виявлена весняна повінь, низька літня межень з окремими дощовими паводками, незначне підвищення рівнів восени і низька зимова межень, що інколи порушується тривалими відлигами. Інтенсивність наростання та загальне підвищення рівнів води залежить від розмірів річкового басейну, висоти снігового покриву та погодних процесів.
Ріки Карпат мають паводковий режим. Формуванню високих паводків сприяють зливові дощі, густа гідрографічна сітка і значне падіння. Паводки характерні протягом усього року.
В області багато дрібних озер і біля 1200 водоймищ загальною площею 600 км 2 . Річки і водойми використовуються для промислового і комунального водопостачання, риборозведення. Річне споживання води становить 386 млн. м 3 , об'єм скидів забруднених стічних вод у природні поверхневі водні об'єкти - 55,9 млн. м 3 .
Ґрунти області - сірі лісові (60,0 %), темно-сірі лісові опідзолені і опідзолені чорноземи.
Природна рослинність представлена лісовими, луговими і болотними різновидами. Ліси займають 25 % території області (сосна - 23 %, смерека - 20 %, бук - 17 %, дуб - 16 %).
Серед родовищ корисних копалин найбільше промислове значення мають паливно-енергетичні (нафта, газ, кам'яне вугілля, торф) і сировини для хімічної промисловості (калійна і кам'яна сіль, сірка, озокерит). Важливе економічне значення для області мають запаси будівельних матеріалів: гіпсів, вапняків, мергелів, пісковиків, глин. Є велика кількість джерел мінеральних вод і лікувальних грязей.
Галузями спеціалізації області є машинобудівна, хімічна, паливно-енергетична, деревообробна, целюлозно-паперова, легка і харчова промисловість. Сільське господарство спеціалізується у тваринництві на виробництві яловичини і м'яса птиці, у рослинництві на вирощуванні цукрового буряка, льону, зернових культур. Площа земель, що знаходяться у користуванні сільськогосподарських підприємств і господарств - 13840 км 2 .
Загальна довжина залізниць у межах області - 1308 км, щільність - 60,0 км на 1000 км 2 . Основні магістралі: Київ-Львів-Стрий-Чоп, Львів-Самбір-Ужгород, Львів-Івано-Франківськ, Львів-Тернопіль, Львів-Червоноград-Володимир-Волинський, Львів-Пшемисль (Польща). Залізничні вузли: Львів, Стрий, Самбір, Червоноград, Красне. Загальна довжина автомобільних доріг - 8000 км (в т. ч. із твердим покриттям - 7700 км), щільність - 354,6 км на 1000 км 2 . Основні автодороги: Львів-Броди-Київ, Львів-Стрий-Мукачеве, Львів-Мостиська, Львів-Червоноград-Володимир-Волинський, Львів-Луцьк, Львів-Рівне, Львів-Тернопіль, Львів-Івано-Франківськ. У м. Львові знаходиться міжнародний аеропорт. Територію області перетинають нафтопровід "Дружба", газопроводи Уренгой-Помари-Ужгород і Івацевічі-Долина [2].
Львівська область розташована в межах трьох великих геоструктурних одиниць: південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи, Передкарпатського крайового прогину і Карпатської складчастої області.
Вони різняться тектонічними особливостями, літолого-стратиграфічними розрізами, історією геологічного розвитку та закономірностями поширення мінеральних вод.
В основу тектонічного районування покладена "Схема тектонічного районування Заходу України" І.В. Вишнякова та С.С.Круглова, 1990р.
2.1.1 Південно-західна окраїна Східноєвропейської платформи
Давня геоструктурна область допалеозойської Східноєвропейської платформи примикає до більш молодої епіпалеозойської Західноєвропейської платформи.
У межах Східноєвропейської платформи виділяються два структурних комплекси: комплекс кристалічного фундаменту і комплекс осадового (платформового) чохла. Осадовий комплекс у свою чергу складається з палеозойського, мезозойського і кайнозойського структурних поверхів.
Кристалічний фундамент характеризується інтенсивними дислокаціями і метаморфізмом рифейських порід. За геофізичними даними фундамент платформи занурюється в південно-західному напрямку від 700-800 м до 4800 м.
Комплекс осадового чохла представлений трьома структурними поверхами, в яких виділяються структурні яруси, що утворюють самостійні структури, розділені значними стратиграфічними та кутовими неузгодженнями.
У палеозойському структурному поверсі виділяються формації кембрій-нижнього девону (каледоніди) і девону-карбону (герциніди). До каледонського тектонічного циклу відноситься початок утворення Волино-Подільської монокліналі. Складчасті рухи, що закінчили цей цикл, призвели до утворення каледонської гряди і закладення Львівського палеозойського прогину.
У герцинський тектонічний цикл продовжувався розвиток Львівського прогину. Прогин має асиметричну будову і витягнутий по своїй довгій осі в північно-західному напрямі. Породи зім'яті в складки довжиною 10-20 км, шириною 2-3 км. Крила їх широкі і падають під кутами 15-45 0 . Вузькі складки з крутими крилами приурочені до осьової зони депресії. Ядра цих складок складені верхньосилурійськими, а крила - девонськими та кам'яновугільними породами.
Мезозойський структурний поверх утворюють відклади юри і крейди, які залягають з кутовим неузгодженням на різновікових породах палеозою. Тут також виділяються два структурних яруси, які розділені перервами в осадконакопиченні.
Юрський структурний ярус формує стрийський юрський прогин. Він утворився в кембрійську складчастість. Прогин має асиметричну будову. Північно-східне крило пологе з кутами залягання порід 1-2 0 , південно-західне коротке, круте. В межах останнього спостерігається плікативна дислокованість відкладів і блокова будова. Кути падіння порід в окремих блоках складають від 10-15 0 до 30 0 [3].
Крейдовий структурний ярус утворює Львівську крейдову западину (мульду). Вона заповнена теригенно-карбонатними і глинисто-карбонатними відкладами нижньої і верхньої крейди. Мульда успадкувала юрський прогин і має аналогічну асиметричну будову. Максимальні потужності відкладів досягають 1000-1200 м і тяжіють до осьової зони западини.
Верхній кайнозойський структурний поверх пов'язаний з альпійським циклом тектогенезу. В цей час відбулося остаточне відділення Більче-Волицької зони Передкарпатського крайового прогину від Волино-Подільської окраїни платформи. Більче-Волицька зона уже розвивалась, як самостійна одиниця.
Кайнозойський структурний поверх складений породами міоцену, які слабо нахилені в бік Передкарпатського прогину і розбиті скидами на ряд блоків. На загальному фоні цього схилу виділяються невеликі підняття, западини і дрібні флексури.
2.1.2 Передкарпатський крайовий прогин
Передкарпатський крайовий прогин знаходиться між Волино-Подільською окраїною Східноєвропейської платформи і Карпатською складчастою областю, від якої він відділений Прикарпатським глибинним розломом.
Це типовий передгірський прогин. Він ділиться на три структурно-формаційні зони: Більче-Волицьку, Самбірську (покров) і Бориславсько-Покутську (покров). В основу виділення зон покладені відмінності в будові і складі донеогеновогого фундаменту, історії геологічного розвитку, характері плікативних локальних структур і поширенні корисних копалин.
В південно-західній Бориславсько-Покутській зоні донеогенова основа складена крейдово-палеогеновими флішовими утвореннями Карпат, які перекриваються моласами нижнього міоцену. Внутрішня структура Бориславсько-Покутської зони характеризується розвитком лінійних лежачих загорнутих до північного сходу антиклінальних складок, розділених насувами. Синклінальні структури, як правило, не виражені. Насуви другого порядку простежуються на великі віддалі, зумовлюючи перекриття однієї групи складок іншою і утворюючи таким чином багатоярусне розміщення антиклінальних структур по вертикалі. Тут виділяються Бориславський покрив (І ярус складок), Майданський покрив (ІІ ярус складок), Битківський покрив (ІІІ ярус складок) і Покутський покрив [4].
Структури Бориславсько-Покутської зони перекриті з південного заходу Скибовим покривом Карпат і насунуті на Самбірську зону.
Самбірська зона - це система лінійних складок, інколи насунутих одна на другу, утворюючи покрив, яка з південного заходу перекриває автохтонні утворення Більче-Волицької зони. Вона складена моласами раннього міоцену. В будові Самбірського покриву приймають участь два комплекси порід міоцену, що розділені кутовим неузгодженням. Нижній комплекс складений добротівською, стебницькою і балицькою світами (нижніми моласами) - основною масою покрову, на якому залягають менш дислоковані відклади баденію і сармату (верхні моласи). Останні мають локальне поширення. Нижні моласи зім'яті в лінійні складки. Характерною особливістю Самбірської зони є розвиток широких синклінальних складок, розділених вузькими антикліналями [4].
Більче-Волицька зона сформована розбитим системою розломів доміоценовим фундаментом, який перекритий слабодислокованими товщами верхніх молас карпатію, бадену і сармату. Потужність останніх різко зростає у напрямку Карпат.
Характер тектоніки в цій зоні визначається повздовжніми розломами, закладеними ще в її фундаменті. У баден-сарматський час рух її окремих блоків активізувався і вони розвивалися самостійно один від одного. Поряд з повздовжніми розломами в будові зони помітна роль належить поперечним скидам і скидо-зсувам. Вони мають невеликі амплітуди вертикального зміщення, горизонтальні - від декількох сотень до 1500 м.
2.1.3 Карпатська складчаста область
Складчасті Карпати сформовані відкладами крейдово-палеогенового віку. За відмінностями в характері тектоніки, геологічних розрізах та історії геологічного розвитку тут виділяють декілька структурно-формаційних зон.
Найбільша крайня північно-східна зона (покров) - Скибова. Вона характеризується поширенням різноритмічного флішу, який зібраний у вузькі складки північно-західного простягання. Ядра антикліналей, як правило, складені верхньокрейдовими відкладами, синкліналі заповнені породами палеогену. Всі складки запрокинуті на північний схід. Їхні північні крила ускладнені насувами, утворюючи насунуті одна на одну луски. Найбільші насувні структури (скиби) простягаються на великі відстані. В складі покриву виділяються шість скиб: Берегова, Орівська, Сколівська, Парашки, Зелем'янки і Рожанки. Скибовий покров по Прикарпатському глибинному розломі насунутий на неогенові відклади прогину. Амплітуда насуву місцями перевищує 15 км [3].
Кросненська зона - великий олігоцен-ранньоміоценовий прогин. Його зовнішня границя умовно проводиться по місцю занурення крейдово-еоценових відкладів південних скиб під потужну товщу кросненської світи. Внутрішня структура зони також має чітко виражену насувну будову. Кросненські відклади утворюють вузькі гребенеподібні антикліналі, що простежуються інколи на десятки кілометрів. Синкліналі широкі, сплющені, кулісоподібні. Виходячи з неоднорідності будови та відкладів, які складають зону, виділяють Славсько-Верховинську, Турківську і Битлянську підзони.
Кросненську зону з південного заходу перекривають Чорногорський і Дуклянський покриви.
Чорногорський покрив складений породами чорного "флішу" нижньої крейди. Ці відклади зім'яті в складки, розбиті скидами і ускладнені повздовжніми насувами. У складі покриву виділяють Скуловську, більш просту за будовою, і Яловичорську підзони, для якої характерна дрібно лускувата будова і розвиток більш пісковикового розрізу верхньокрейдових відкладів[4].
Дуклянський покрив представлений серією складок, інтенсивно посічених поперечними і повздовжніми розломами, по яких вони зірвані і насунуті в північно-східному напрямку.
Південніше знаходиться Поркулецький покрив. Він складений нижньо- і верхньокрейдовими породами, які зім'яті в дрібні складки, розбиті поперечними і повздовжніми диз'юнктивними порушеннями.
На крайньому південному заході у вигляді вузької переривчастої смуги рахівської світи, яка обрамляє Мармороський кристалічний масив, простягається Рахівський покрив. Останній складений метаморфічними породами протерозою та палеозою і перекритий малопотужним чохлом тріасово-юрських і крейдових відкладів.
2.2 Літолого-стратиграфічні комплекси
2.2.1 Південно-західна окраїна Східноєвропейської платформи
Південно-західна окраїна Східноєвропейської платформи виділяється в окремий регіон, який в літературі отримав назву Волино-Подільська плита. У геологічній будові Волино-Подільської плити приймають участь протерозойські кристалічні породи Східноєвропейської платформи та суміжні з ними більш молоді складчасті споруди Західноєвропейської платформи, які перекриті осадовими відкладами верхнього протерозою та фанерозою.
Фундамент Східноєвропейської платформи складений нижньопротерозойськими утвореннями тетерів-бузької серії.
Тетерів-бузька серія складена біотит-плагіоклазовими гнейсами, що вміщують гранат, графіт, кварц, амфібол, мусковіт, калієвий польовий шпат. Залягають гнейси у вигляді окремих полів та пачок серед мігматитів та гранітоїдів подільського чарнокітового комплексу.
До низів верхнього протерозою відноситься осницька серія осадово-вулканогенних порід, яка представлена зміненими кислими ефузивами. Породи зібрані в складки широтного простягання.
Відклади верхнього протерозою широко розвинуті на платформі. Вони є найбільш древніми в складі чохла Волино-Подільської плити (поліська серія) та складчастого ранньобайкальського комплексу фундаменту Західноєвропейської платформи (хідновицька серія).
Хідновицька серія зустрінута на північному заході Передкарпатського прогину під потужною (2700 м) товщею неогену. Вона складена хлорит-серицитовими сланцями та строкатими філітами, рідше кварцитоподібними пісковиками. Породи падають під крутими кутами близько 90 0 [5].
Поліська серія представлена монотонною товщею теригенних відкладів - пісковиками, алевролітами з прошарками аргілітів та доломітів. Породи забарвлені в темно-коричневі кольори. Вони залягають на розмитій поверхні кристалічного фундаменту і перекриті відкладами венду, палеозою та мезозою. Потужність товщі більше 800 м.
Утворення венду залягають з кутовими і стратиграфічними неузгодженнями і утворюють монокліналь меридіонального простягання, яка полого падає на захід. Потужність товщі збільшується в західному напрямку і змінюється від 50 до 400 м. У складі комплексу виділяється волинська та валдайська серії.
Волинська серія складена теригенними породами - пісковиками кварцовими, кварцпольовошпатовими з прошарками гравелітів, брекчій та ефузивно-пірокластичними породами -- базальтами, туфами, туфітами [5].
Валдайська серія представлена кварцовими і кварцовопольовошпатовими пісковиками, алевролітами, аргілітами, гравелітами з конкреціями фосфоритів.
Відклади палеозою на Волино-Поділлі складені кембрійськими, ордовіцькими, силурійськими, девонськими та кам'яновугільними утвореннями. Їхня загальна потужність сягає 800 м. Породи пов'язані поступовим переходом з підстеляючими їх валдайськими відкладами, а сильно розмита покрівля перекрита юрськими та крейдовими утвореннями.
Відклади кембрійської системи розкриті окремими свердловинами. У південно-західному напрямку спостерігається поступове зрізання їх давньою ерозійною поверхнею. Складені вони крупнозернистими пісковиками, сірими аргілітами та алевролітами нижнього та середнього кембрію. Нижньокембрійські відклади представлені балтійською серією, середньокембрійські виділені в бережківську світу. Загальна потужність порід складає 500 м [6].
Відклади ордовіку залягають на розмитій поверхні бережківської світи. Вони представлені молдовською світою верхнього відділу - пісковиками кварцовими, жовто-сірими, піщанистими вапняками, мергелями і конгломератами загальною потужністю до 6,3 м.
Силурійські відклади широко поширені на Волино-Поділлі. Розрізи силуру є стратотипними і представлені найповніше. Тут виділяється нижній відділ у складі ландоверійського і венлокського ярусів та верхній в об'ємі лудловського і даунтовського ярусів.
Нижній силур залягає на розмитій поверхні ордовіку, місцями середнього кембрію.
Ландоверійський ярус представлений теремцівським горизонтом і характеризується непостійністю літологічного складу, який помітно змінюється в західному напрямку. Серед порід переважають аргіліти, мергелі, вапняки, глини зеленувато-сірих відтінків, доломітизовані вапняки. Потужність ярусу змінюється в межах 5-140м.
Венлокський ярус складений вапняками грубо- і тонкоплитчастими, які вверх змінюються плитчастими доломітами, а далі грудкуватими вапняками з прошарками глинистих сланців. Потужність 50-160 м. За фауною і літологічними особливостями венлокський ярус розділяється на китайгородський, мукшинський і устечківський горизонти.
Верхньосилурійські відклади складені товщею бітумінозних вапняків, доломітів, мергелів та туфопісків загальною потужністю до 280м. В межах верхнього силуру виділяють малиновецький горизонт (лудловський ярус) та скальський горизонт (даунтовський ярус).
Відклади девонської системи поширені на Волино-Поділлі і представлені трьома відділами. Східна межа їхнього розповсюдження проходить у меридіональному напрямку східніше міст Кременець, Збараж, Великі Борки через Теребовлю, Буданів, Товсте. Нижньодевонські відклади представлені тиверською та дністровською серією жедінського ярусу.
Тиверська серія представлена морськими відкладами - темно-сірими аргілітами, які перемежовуються з плитчастими вапняками.
Дністровська серія складена теригенними континентальними утвореннями - пісковиками, аргілітами, алевролітами, переважно червоного кольору. Потужність нижнього девону (жедінського ярусу) на Волино-Поділлі досягає 300-1000 м.
Середньодевонські відклади представлені перемежуванням аргілітів, алевролітів та пісковиків, які забарвлені в червоно-бурі і зелено-сірі тони (ейфельський ярус) потужністю 50-85 м [5].
Жіветський ярус складений чергуванням строкатих аргілітів, доломітів і вапняків. Потужність його 100-150 м.
Верхній відділ девону представлений теригенно-карбонатними відкладами з багатою фауною. Складений він вапняками, часто доломітизованими бітумінізованими, доломітами, у верхній частині пісковиками, аргілітами та алевролітам. За фауною та літологічними ознаками в розрізі верхнього девону виділені (знизу-вверх): струтинська світа, волчковецький та ремезівський горизонти, золочівська світа, воронежський та евланівсько-лівненський горизонти (франський ярус), задоно-елецький горизонт та літовежська світа (фаменський ярус). Потужність відкладів сягає 990 м.
Нерозчленовані верхи девону - низи карбону об'єднані в торчинську та володимир-волинську світи.
Торчинська світа (100-125 м) складена вапняками. Вапнистими доломітами і доломітизованими пісковиками з прошарками органогенно-уламкових вапняків та аргілітів.
Володимир-волинська світа (до 250 м) складена строкатими алевролітами, аргілітами і пісковиками з прошарками конгломератів та гравелітів.
Відклади кам'яновугільної системи розвинуті тільки в межах Львівської палеозойської впадини. Вони представлені турнейським, візейським, намюрським ярусами нижнього відділу та башкирським ярусом середнього відділу. Породи залягають на глибині більше 300 м [6].
Турнейський ярус представлений хорівською світою, яка складена вапняками, що чергуються з аргілітами, алевролітами та рідкісними прошарками пісковиків і доломітів. Потужність світи 12-26м.
Візейський ярус (270-700м) залягає трансгресивно на турнейських та девонських утвореннях. Він складений вапняками, які чергуються з алевролітами, аргілітами, пісковиками та вуглистими сланцями, пластами кам'яного вугілля.
Намюрський ярус розвинутий в найбільш прогнутій частині Львівської палеозойської впадини. Він представлений, в основному, теригенними осадками озерно-лагунного типу (пісковики, аргіліти, алевроліти, рідше вапняки), які вміщують пласти кам'яного вугілля до 2 м. Сім пластів кам'яного вугілля мають промислову потужність і в даний час розробляються. Потужність ярусу 110 - 360 м.
Башкирський ярус залягає в ядрах синклінальних складок, які мають північно-західне простягання і складений чергуванням алевролітів, аргілітів, пісковиків, пластів кам'яного вугілля. Потужність ярусу 100-150 м.
Відклади верхнього карбону і пермської системи на території досліджень відсутні.
Відклади мезозою широко поширені в межах платформи, залягаючи трансгресивно зі стратиграфічною та кутовою незгідністю на породах палеозою. Вони представлені юрською та крейдовими системами.
Відклади юрської системи широко розповсюджені в межах Львівської впадини. На решті території вони мають спорадичне поширення. Юрські утворення представлені прибережно-морськими та континентальними осадками. А в їхньому розрізі виділяються: нижній відділ (сокальська світа) - алевроліти, гіпси, пісковики з прошарками бурого вугілля та вуглистих сланців, та середній відділ (коржівська світа) - строкаті глини, аргіліти, пісковики і конгломерати з рідкісними прошарками вапняків, доломітів, ангідритів, гіпсів; верхній відділ (нижнівська на платформі, підлубинська та буковинська світи в прогині) - вапняки, доломіти, доломітизовані вапняки. Потужність юрських відкладів змінюється від 15-200 м на платформі, до 850 м на границі з Передкарпатським прогином [6].
Відклади крейдової системи розвинуті в межах всієї території досліджень. Вони трансгресивно залягають на породах палеозою та юри. В складі відкладів встановлено наявність нижньої крейди - альбського ярусу та верхньої крейди - сеноманського, туронського, коньякского, сантонського, кампанського і маастрихтського ярусів.
Породи альбського ярусу (5-10 м) - теригенні відклади непостійного складу - пісковики, глини з уламками вапняків.
Відклади верхньої крейди складені потужною однорідною товщею - мергелями, глинистими та крейдоподібними вапняками з кремнієвими конкреціями, крейдою. В основі розрізу залягають пісковики, опоки, спонголіти. Загальна потужність крейдових відкладів збільшується від 120-150 до 1000 і більше метрів у напрямку Передкарпатського прогину.
Кайнозойські породи в межах платформи представлені неогеновими (міоцен) і четвертинними відкладами, які трансгресивно залягають на утвореннях крейди, юри, палеозою.
Карпатський ярус складений кварцовими пісками, вапняками, мергелями, пісковиками та зеленими глинами. Потужність порід - 10-45м.
Відклади баденського ярусу стратиграфічно розділяються на нижній, середній та верхній під'яруси. В складі нижньобаденських відкладів виділяється опільська світа, складена глауконітовими пісковиками з рідкісними прошарками глин та мергелів, літотамнієвими вапняками [6].
Середньобаденські відклади представлені тираською світою, верхньобаденські відклади - кайзервальдськими та тернопільськими шарами.
Тираська світа (потужністю 38-40 м) складається з товщі гіпсів та ангідритів з прошарками глин, алевролітів та мергелів. В складі світи виділяються дністровський горизонт, складений вторинними та метасоматичними вапняками і підпорядкованими їм прошарками пісків, мергелів, глин, рифових вапняків та туфів. Рифові вапняки відомі на Поділлі як товтрова гряда Медобори. Потужність тернопільських шарів 40-60 м.
Сарматський ярус міоцену розділений на нижній і верхній під'яруси. Нижньосарматські відклади представлені бугловськими та волинськими горизонтами.
Бугловський горизонт (10-12 м) складений глинами з рідкими прошарками алевролітів, пісковиків та бурого вугілля.
У волинському горизонті переважають пісковики, оолітові вапняки. Його потужність становить біля 16 м.
Четвертинні відклади поширені суцільно, відсутні лише на крутих схилах долин. Представлені вони льодовиковими, воднольодовиковими, делювіально-алювіальними, еолово-делю
Геолого-гідрогеологічні умови родовищ сірководневих мінеральних вод Львівської області дипломная работа. Геология, гидрология и геодезия.
Знание И Техника В Древнем Риме Реферат
Реферат: Заработная плата на предприятии
Курсовая Работа На Тему Цены, Их Влияние На Экономику Предприятия
Бесплатные Работы Курсовые Дипломные
Возможности Современных Технологий Реферат
Мини Сочинение Моя Сестра
Курсовая работа по теме Оценка и идентификация машин, оборудования и транспортных средств
Реферат: Особливості організації роботи з 6-річними першокласниками
Реферат: «Первоуральский Новотрубный завод»
Публицистика Для Итогового Сочинения 2022
Реферат: Философия: предмет, предназначение и функции
Дипломная работа по теме Оценка естественного возобновления сосны обыкновенной и проект мероприятия по его улучшению
Реферат: История Андорры 2
Реферат: Социально-психологические особенности преступности несовершеннолетних
Отан Неден Басталады Эссе Жазу
Реферат На Тему Источники Права Социального Обеспечения
Контрольная Работа 8 Математика 6
Реферат: Gothic Style Essay Research Paper The Gothic
Реферат На Тему Охрана Труда Медицинского Работника
Реферат На Тему Планирование И Подготовка Резерва Руководителей
Проблемы наркомании в России - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда реферат
Самосознание и эмоции у животных - Биология и естествознание презентация
Управленческая учетная политика и затраты предприятия - Бухгалтерский учет и аудит реферат