Гендерні відмінності прояву агресії у підлітковому віці - Психология дипломная работа

Главная

Психология
Гендерні відмінності прояву агресії у підлітковому віці

Психологічні особливості агресивної поведінки підлітків. Статевовікові та індивідуальні особливості прояву агресивності в підлітковому віці. Експериментальне дослідження та програма психокорекції гендерних відмінностей прояву агресії у підлітків.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Міністерство освіти і науки України
Гендерні відмінності прояву агресії у підлітковому віці
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ГЕНДЕРНИХ ВІДМІННОСТЕЙ ПІДЛІТКОВОЇ АГРЕСІЇ
1.1 Аналіз сучасних теорій агресії у вітчизняній та зарубіжній психологічній науці
1.2 Психологічні особливості агресивної поведінки підлітків
1.3 Статевовікові та індивідуальні особливості прояву агресивності в підлітковому віці
РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНДЕРНИХ ВІДМІННОСТЕЙ ПРОЯВУ АГРЕСІЇ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ
2.1 Методика, організація та процедура дослідження
2.2 Аналіз та інтерпретація отриманих результатів
РОЗДІЛ ІІІ. ПРОГРАМА ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З АГРЕСИВНИМИ ПІДЛІТКАМИ
3.1 Зміст та організація психокорекційної роботи
3.2 Аналіз ефективності корекційної програми
Актуальність роботи: Сучасне суспільство переживає період, що супроводжується перетворенням суспільних відносин, які викликають не лише позитивні, але й негативні зміни в різних сферах соціального життя, сприяючи при цьому появі різних відхилень в особистісному розвитку та поведінці людей. Серед них особливу тривогу викликає агресія.
Найгостріше проблема агресії постає у підлітковому віці, що пов'язано з його складністю. Адже, в підлітковому віці не тільки відбувається докорінна перебудова раніше складених психологічних структур, але виникають новоутворення, закладаються основи свідомої поведінки, вимальовується загальна спрямованість і формування моральних уявлень та установок.
Проблема агресії підлітків, яка торкається суспільства вцілому, викликає глибоку турботу як педагогів так і батьків. У зв'язку з цим для сучасного етапу розвитку українського суспільства пріоритетним є курс на формування підростаючого покоління з активною життєвою позицією, здатного до особистісного волевиявлення у неагресивний, толерантний спосіб. Саме тому, у психолого-педагогічній науці особливу актуальність набули експериментальні дослідження, спрямовані на пошук засобів попередження та зменшення проявів агресії у дітей підліткового віку.
У вітчизняній психології проблема агресії висвітлена в працях Б.С. Братуся, С.М. Єніколопова, Л.Ю. Іванової, А.А. Налчаджяна, Н.О. Ратінової, А.О. Реана, Т.Г. Рум'янцевої, І.О. Фурманова, О.В. Хреннікова. Деструктивний характер даного явища підкреслюється низкою наукових досліджень, в яких агресія розглядається в контексті девіантної поведінки та злочинності (Н.В. Алікіна, С.М. Єніколопов, Л.П. Конишева, Н.О. Ратінова, В.Г. Степанов, В.В. Устінова). При цьому вітчизняні дослідники розглядають агресивного суб'єкта як такого, що інтегрує в собі внутрішні та зовнішні впливи, тоді як зарубіжні науковці (А. Бандура та Р. Уолтерс, Г. Паренс, Дж. Паттерсон, М. Раттер, А. Фройд) зосереджують увагу на пошуку окремих детермінант прояву агресії.
Зокрема, в дослідженні підліткового віку науковцями отримані дані стосовно особливостей вікової динаміки (А.О. Реан, Л.Н. Семенюк), гендерних відмінностей (І.О. Фурманов, Л.Н.Семенюк); визначена дія макросоціальних чинників сім'ї на агресивну поведінку (Н.В. Алікіна, О.Б. Бовть, А.О. Реан, Л.Н. Семенюк).
Агресивна поведінка є відносно стабільною у часі, тому очікувати, що вона поступово перейде у соціально схвалювальні поведінкові патерни, було б помилковим. Проте, агресія не є абсолютно ірраціональною та некерованою стихійною силою. Небажаною не є агресія сама по собі. Небажаними є неприйнятні форми її прояву. Тому при роботі з агресивними підлітками зусилля слід спрямовувати не на усунення агресії як такої, працювати потрібно із виявленням негативних переживань: гнівом, обуренням, неприйняттям і в той же час розвивати позитивні сторони агресії. Для цього необхідно робити спілкування дітей гуманнішим, вчити їх жити в мирі і злагоді з собою та іншими і не тільки закликати до добра, милосердя, але й вчити аналізувати свою поведінку.
Вибір підліткового віку в дослідженні обумовлений тим, що саме в цей період посилюється ймовірність появи агресивних форм поведінки, які набувають характеру усталених патернів. Тим більше, що шкільна практика засвідчує: агресія є розповсюдженим явищем серед підлітків і не обмежується її проявами лише делінквентними особами.
Отже, соціальна значущість проблеми та недостатнє її вивчення в плані гендерних відмінностей прояву та можливостей корекції у підлітковому віці зумовили вибір теми нашого дослідження: «Гендерні відмінності прояву агресії у підлітковому віці».
Об'єкт дослідження: прояви агресії у підлітковому віці.
Предмет дослідження : гендерні відмінності прояву агресії у підлітків та можливості її корекції.
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально дослідити гендерні відмінності прояву агресії у підлітковому віці, перевірити ефективність програми психокорекційного тренінгу, як засобу подолання агресивності підлітків.
Гіпотеза дослідження: прояви агресії у дітей підліткового віку обумовлені їх гендерними, індивідуально-психологічними та соціальними особливостями, а зниження рівня прояву агресії підлітками можливе завдяки впровадженню комплексу корекційних заходів, що проводяться з урахуванням виявлених особливостей агресивної поведінки та використанням активних соціально-психологічних методів впливу.
1) Визначити теоретико-методологічні підходи до проблеми вивчення людської агресії.
2) З'ясувати психологічні особливості прояву агресії у дітей підліткового віку.
3) Розглянути статевовікові та індивідуальні особливості прояву агресивності в підлітковому віці.
4)   Підібрати методики для діагностування рівня агресивності підлітків.
5) Провести діагностичне обстеження підлітків для з'ясування проявів агресивності та співвідношення різних її форм.
6) Розробити та апробувати психокорекційну програму для підлітків з метою подолання їх агресивності.
7) Визначити рівень ефективності проведених психокорекційних заходів.
Відповідно до визначених завдань було застосовано такі методи дослідження :
- теоретичні - аналіз та систематизація вітчизняної та зарубіжної літератури з проблеми агресії;
- емпіричні - діагностичні методи (спостереження, опитування, тестування, психологічний тренінг) з метою виявлення гендерних відмінностей прояву агресії у підлітків;
- метод математичної статистики для опрацювання отриманих результатів.
Методологічною основою дослідження слугували принципи системного підходу в дослідженні особистості (Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Ломов, С.Д. Максименко, О.В. Скрипченко та ін.); наукові положення вітчизняної психології про закономірності процесу формування особистості (Л.І. Божович, Л.С. Виготський, Т.В. Говорун, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та ін.), психологічні уявлення про природу і сутність феномену агресії (А. Бандура, А. Басс, С. Берковітц, М.Д. Левітов, К. Лоренц, Н.Ю. Максимова, А.А. Реан, Л.М. Семенюк, З. Фройд, В. Хомик та ін.), особливості агресивної поведінки людини (О.Б. Бовть, С.М. Єніколопов, Б. Крейхі, А.О. Реан, Е. Фромм, І.О. Фурманов та ін.).
Теоретичне значення дослідження полягає в науковому осмисленні та обґрунтуванні гендерних відмінностей прояву агресії у підлітковому віці.
Практичне значенн я роботи полягає у тому, що комплекс методик з визначення прояву агресії у підлітків може бути використаним практичними психологами, дослідниками при вивченні цього феномену у підлітковому віці. Можливе застосування вчителями та психологами системи освіти апробованої програми психокорекційних заходів щодо зниження інтенсивності проявів агресії у підлітковому віці. Виявлені дані про психологічні особливості даного явища можуть бути використані у лекційних курсах з вікової та педагогічної психології, психодіагностики, психокорекції викладачами педвузів.
Структура роботи . Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (67 найменування) та 26 додатків. Основний зміст кваліфікаційної (магістерської) роботи викладено на 95 сторінках, загальний обсяг складає 136 сторінок. Робота містить 33 таблиці, 7 рисунків.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ГЕНДЕРНИХ ВІДМІННОСТЕЙ ПІДЛІТКОВОЇ АГРЕСІЇ
1.1 Аналіз сучасних теорій агресії у вітчизняній та зарубіжній психологічній науці
Роль агресивних тенденцій в підлітковому середовищі відображає одну з гострих соціальних проблем нашого суспільства, де за останні роки різко виросла молодіжна злочинність, особливо злочинність підлітків. Стають все частіше випадки групових бійок підлітків, які носять жорстокий характер.
Різноманітність і складність форм виявлення агресії приводить до того, що сьогодні у науці немає її однозначного трактування і визначення. Це дає змогу різним авторам в залежності від мети і завдань дослідження вкладати у поняття агресії різний зміст. Її визначають і як своєрідну захисну реакцію людини на ті чи інші подразники (зовнішні), і як напад чи боротьбу в межах одного виду. Однак більшість авторів вважають, що агресія -- це форма поведінки, яка спрямована на заподіювання фізичної або психологічної шкоди живій істоті, а агресивність -- тенденція особистості до деструктивних дій, яка набувається у процесі розвитку її в суспільстві [1; 5; 44; 47].
В понятті «агресія» об'єднуються різні по формам та результатам акти поведінки -- від таких як злі жарти, плітки, ворожі фантазії, деструктивні форми поведінки, до бандитизму та вбивств [5, 8].
Під агресією розуміється сильна активність, прагнення до самоствердження. Так, Л. Бендер, наприклад, говорить про агресію як тенденцію наближення до обєкту чи віддалення від нього, а Ф. Аллан описує її як внутрішню силу, яка дає людині можливість протистояти зовнішнім силам.
Крім того, досить часто під агресією розуміють акти ворожості, атаки, розрухи, тобто дії, які завдають шкоди іншому. Наприклад, Х. Дельгадо стверджує, що людська агресія є поведінкова реакція, яка характеризується проявом сили в спробі завдати шкоди особистості чи суспільству.
Західні соціальні психологи до цього часу сперечаються з приводу термінологічного визначення агресії, так як потрібно розрізняти поведінку самовпевнену, енергійну, направлену на досягнення цілі, і поведінку, єдина мета якої -- заподіяти біль, нашкодити чи зруйнувати. Перше -- це наполегливість, а друге -- агресія [25; 34].
Науковці Басс, (1961), Вільман, (1979) визначають агресію як індивідуальну чи колективну поведінку, чи дію, що спрямована на нанесення фізичної чи психічної шкоди, або, навіть, на знищення іншої людини чи групи. [1; 9;]
Агресія -- різна форма поведінки, яка спрямована на приниження гідності чи завдання шкоди живій істоті, яка не бажала б такого поводження із собою. Комплексне визначення агресії включає в себе такі часткові положення:
1) агресія обов'язково має на увазі навмисне, цілеспрямоване заподіяння шкоди жертві;
2) у якості агресії може розглядатись лише така поведінка, яка має на меті заподіяння шкоди живим істотам;
3) жертви повинні мати мотивацію уникання такого ставлення до себе.
Агресія має місце, якщо результатом дії є будь-які негативні наслідки.
Таким чином, крім приниження гідності діями, такі прояви, як виставлення будь-кого у незручному становищі, публічне висміювання, позбавлення чогось необхідного, і, навіть, відмова у любові й ніжності можуть за певних обставини бути названі агресивними [5, 24].
А. Басс (1976) запропонував описати агресивні дії на основі трьох шкал:
Їх комбінації дають вісім можливих категорій, під які в більшості підпадають агресивні дії наведені в табл. 1.1.
Нанесення іншій людині ударів холодною зброєю, побиття чи поранення вогнепальною зброєю.
Закладення мін, змова з кілером з метою знешкодження ворога.
Прагнення фізично не дозволити іншій людині досягти бажаної цілі, діяльності (приклад: сидячий страйк).
Вимога виконувати будь-які необхідні завдання (приклад: відмова звільнити територію під час сидячої демонстрації).
Словесне приниження гідності іншої людини.
Поширення злісного наклепу чи пліток про іншу людину.
Відмова розмовляти з іншою людиною, відповідати на її запитання.
Відмова дати певні словесні пояснення (приклад: відмова висловитись на захист людини, яку несправедливо критикують).
Існують ще такі форми агресії -- агресія ворожа та інструментальна (Басс, 1971 р.), агресія реактивна, аутоагресія [34; 44].
Готовність до агресивної поведінки розглядається як стійка риса характеру особистості -- агресивність.
Агресивність розглядається як системна якість щодо індивідуальних і особистісних рис суб'єкта. Більшість авторів розглядають агресивність як інтегральну властивість особистості, що виступає як стійка основа її поведінки і мотивації. Цікавим є підхід, згідно з яким агресивність розглядається як готовність до вияву досить певних типових форм поведінки і переживання, як модифікація особистості, що забезпечує певну поведінку людини у подібних ситуаціях щодо самих різноманітних об'єктів [47; 60].
Реактивна агресія виникає як реакція суб'єкта на фрустрацію і супроводжується емоційним станом гніву, ворожості, ненависті тощо.
Визначення агресії включає в себе два різні типи агресії. Обидва вони належать тваринам: це соціальна агресія, для якої характерні демонстративні спалахи люті, і мовчазна агресія, схожа на ту, коли хижак підкрадається до своєї жертви. Пітер Марлер (1974) зазначає, що соціальна і мовчазна агресія пов'язані з функціонуванням різних відділів головного мозку.
У людей психологи розрізняють два типи агресії: ворожу і інструментальну.
Джерело ворожої агресії -- це злість, її єдина мета -- причинити шкоду. У випадку інструментальної агресії причинення шкоди -- не самоціль, але засіб досягнення будь-якої іншої позитивної мети, особистих бажань.
Цілі, що не передбачають нанесення шкоди, та стоять за багатьма агресивними діями, включають примус і самоствердження. У випадку примусу зло може бути нанесене з метою впливу на іншу людину чи «настояти на своєму». Наприклад, за спостереженнями Петтерсона (1976), діти використовують різні форми негативної поведінки: стукають кулаками, вередують і відмовляються слухатися -- і все це робиться з метою втримати владу над членами сім'ї. Така поведінка закріплюється, коли маленькому агресору вдається змусити своїх «жертв» іти на поступки. Аналогічна агресія може служити метою самоствердження чи підвищення самооцінки, якщо така поведінка схвалюється з боку інших [1, 14].
Яскравий приклад інструментальної агресії являє собою поведінка підліткових банд, які розгулюють вулицями міст у пошуках можливості витягти гаманець у нічого не підозрюючого перехожого, заволодіти грошима чи зірвати прикраси. Насилля може знадобитись при крадіжках у випадках, коли жертва чинить опір. Але основна мотивація таких дій -- нажива, а не заподіяння болю і страждань наміченим жертвам (Стівенс, 1971). Додатковим підкріпленням агресивних дій у цих випадках може бути захоплення з боку приятелів.
Додж і Койї (1987) запропонували використовувати терміни «реактивна» і «проактивна» агресія. Реактивна агресія передбачає відповідь на усвідомлену погрозу. Проактивна агресія, як і інструментальна, породжує поведінку (наприклад, вплив залякування, примус), що спрямоване на те, щоб отримати певний позитивний результат [4; 5].
Дослідження по виявленню різниці між цілями агресій показало, що учні, які проявляють реактивну агресію, а це хлопчики, які схильні перебільшувати агресивність своїх ровесників, і тому відповідають на ворожість, що їм здається агресивними діями. Учні, що демонстрували проактивну агресію, не припускали подібних помилок в інтерпретації поведінки своїх однолітків.
Аналізуючи причини ворожої інструментальної агресії, психологи висунули чотири важливі теоретичні концепції:
2) агресія як природна реакція на фрустрацію;
3) пізнавальні і емоційні посили до агресії;
4) агресивна поведінка як результат научіння.
Філософи давно сперечалися, чи є людина за своєю природою добродушним і поступливим «благородними дикуном» чи в основі своїй вона представляє собою некеровану, імпульсивну тварину. Перша позиція, зазвичай пов'язана з філософом Жан-Жаком Руссо, накладає провину за соціальне зло на суспільство, але не на людську природу. Друга позиція, яку пов'язують з філософом Томасом Гоббсом (1588-1679), розглядає соціальні обмеження як необхідні для приборкання тваринних проявів людської натури, яка потребує суворого контролю. У нашому столітті погляди Гоббса про те, що агресивні спонукання є вродженими, і тому неминучими, поділяли Зигмунд Фройд і Конрад Лоренц.
Існує велика різноманітність теоретичних напрямів, які по-різному пояснюють сутність і витоки людської агресії. Розглянемо основні з них [2; 3; 4; 14; 18; 26; 32; 47; 55; 65].
Теорія інстинкту 3.  Фройда . Учений вважає агресивну поведінку вродженою. У ранніх роботах він тяжів до того, що людська поведінка зумовлена інстинктом життя -- еросом, енергія інстинкту життя (лібідо) -- спрямована на його збереження і відтворення. А коли цьому щось перешкоджає, енергія інстинкту життя намагається зруйнувати перешкоду. Це і є агресія.
Згодом З. Фройд змінив свою думку щодо джерела агресії. Побачивши жахи Першої світової війни, учений дійшов висновку про наявність ще одного основного інстинкту -- інстинкту смерті (танатос). Людська поведінка є складною взаємодією цих двох інстинктів. Постійний конфлікт між еросом і танатосом спричинює напруженість. Є механізми (наприклад, механізм зміщення), що забезпечують спрямування руйнівної енергії танатосу назовні, оберігаючи, таким чином, «Я».
Згідно з З. Фройдом, агресія людини є вродженою і неминучою, якщо енергія танатосу не буде спрямована проти інших. У такому випадку вона руйнуватиме саму особистість. Якщо ми приймаємо таке пояснення, то мусимо визнати, що прогноз подолання агресії песимістичний. А спосіб зниження агресії, що випливає з такого розуміння її сутності, слід шукати серед способів розрядити внутрішню напруженість і, тим самим, зменшити ймовірність спрямування її проти інших людей. Сам З. Фройд способом розрядки вважав катарсис.
Еволюційний підхід . Теоретики цього підходу джерелом агресії вважають інший вроджений механізм -- інстинкт боротьби. Найвідомішими його представниками є Лоренц (засновник етіологічного підходу) та Андрі (автор мисливського підходу).
Згідно з Лоренцом, за джерелом агресії приховується вроджений інстинкт боротьби за виживання, притаманний як тварині, так і людині. У процесі тривалої еволюції сформувався механізм боротьби за виживання, який забезпечував поліпшення генетичного фонду (давати потомство, захищати його, здобувати їжу могли найсильніші). Механізм боротьби за виживання і є джерелом агресії.
Чи можна агресію пригнітити або спрямувати в інше русло? Лоренц вважав, що агресивна енергія утворюється в організмі постійно, у певному ритмі і спонтанно. І чим більше цієї енергії нагромадилося, тим меншої сили зовнішній чинник може спричинити агресивну поведінку. З гіпотези Лоренца про взаємозв'язок між кількістю нагромадженої енергії та стимулами, що її вивільняють, випливає важливий для педагогічної діяльності наслідок. Суть його така.
Відомо, що лише людина, з-поміж інших істот, схильна до насильства над представниками свого виду. Вовк загризає зайця, тигр розриває косулю, і лише людина вчиняє насильство проти собі подібного -- людини. Лоренц пояснює цей факт тим, що поряд із наявністю у всіх істот вродженого інстинкту боротьби, є інстинкт пригнічення прагнення до насильства. Сила пригнічення і сила агресії -- взаємопов'язані: чим вища здатність живого організму завдавати жертві серйозних пошкоджень, тим більша сила пригнічення агресії. Отже, у левів та тигрів, які можуть легко знищити велику кількість слабших тварин, сила, що стримує агресію, також велика і стримує напад на представників свого виду. Серед людей імовірність завдавати фізичної шкоди одне одному невелика і, отже, невелика й сила пригнічення агресії. Утім, за відносно невеликий проміжок часу людина винайшла технології, які дають їй можливість завдати іншим людям значну шкоду (ідеться про винайдення зброї масового знищення). Проте стримуюча сила людини залишилася невеликою. Прагнення лідерів тоталітарно-фашистських режимів знищувати цілі нації Лоренц пояснював саме домінуванням у людини здатності до насильства над стримуючими імпульсами, які пригнічують агресивні дії.
Лоренц вважав агресію неминучою, утім, бачив і способи її послаблення: загрозі вибуху агресії можна запобігти, якщо нагромаджену енергію спрямовувати у різноманітні дії. Блокуючим чинником агресії, за Лоренцом, є любов та дружба.
У руслі еволюційного підходу є ще одна цікава гіпотеза агресії, її висунув Андрі. Це так звана «мисливська гіпотеза». Андрі вважає, що саме мисливський інстинкт складає основу людської агресивності. У результаті природного відбору з'явився новий вид істот -- мисливці: вони нападали, аби здобути їжу, виробили мову, щоб об'єднуватися для нападу, а розвиток мозку та поява зброї, що вбиває на відстані, остаточно ствердили силу людини як істоти, здатної до насильства у межах свого виду.
Теорії біологічної обумовленості агресії. Мають місце пояснення агресії з біологічної точки зору. А.Стор розглядає її як біологічно обумовлену, вроджену форму поведінки, яка в людському світі набула найбільш деструктивного характеру. Основою для широкого розповсюдження ідеї про вирішальну роль біологічних факторів стали відкриття з приводу природи Y-хромосоми. Генетичний підхід до проблем насильства отримав особливе розповсюдження приблизно 15 років тому назад.
Багаточисельними дослідженнями синдрому ХYY (В.Прайс, 1964; Т.Курейлді, 1970) встановлено, що ця патологія у чоловіків з'являється з частотою 1:700 (у народжених хлопчиків) і при ній відмічається більш висока злочинність, поширеність сексуальних девіацій, ніж у контрольній групі. Тобто, дана гіпотеза говорить про те, що «зайва» Y - хромосома у чоловіків може призвести до більш вираженого прояву агресивності [39, 19].
Дослідники відмітили те, що незвичний набір хромосом найбільш характерний не для основної маси населення, а для осіб, що знаходяться в ув'язненні. Більше того, вони дали опис синдрому XYY, який характеризується проявами надмірної агресії, раптовими спалахами насилля, а також затримкою у розумовому розвитку. Був зроблений висновок, що хромосомний тип XYY серед злочинців зустрічається значно частіше, ніж серед індивідуумів, що представляють інші групи населення.
Хоч деякі фактори досить переконливо підтверджують існування зв'язку між схильністю до агресії і набором хромосом (наприклад, відмінності у проявах агресивності у чоловіків і жінок, високий відсоток утримання у виправних закладах осіб з аномаліями статевих хромосом), існує порівняно мало даних, що свідчать про те, що статеві хромосоми мають вирішальний вплив у формуванні агресивної поведінки. Виявлений дослідниками зв'язок деяких хромосомних аномалій з агресивною поведінкою є відображенням швидше недостатнього розумового розвитку.
Теорії спонук . Спонукою агресії є неінстинктивна мотиваційна сила, яка виникає в результаті депривації. У цьому випадку прагнення завдати шкоди іншим зумовлене зовнішніми щодо особистості причинами. Однією з теорій, що належать до цього напряму, є теорія фрустрації агресії (Доллард). Фрустрацією називають психічний стан, що виникає внаслідок реальної чи уявної перешкоди у досягненні значущої мети.
Хоча ця теорія має багато прихильників, очевидно, що фрустрація не завжди призводить до агресії. Фрустрація викликає агресивну поведінку тих людей, які мають звичку реагувати на фрустрацію чи інші аверсивні стимули агресії. Крім того, агресія є наслідком багатьох чинників.
Фрустрований індивід падає на підлогу і б'є ногами, кричить чи кидається з кулаками на однокласника. Але може статися, що страх покарання за подібну поведінку стримує його. Тоді для розрядки агресії фрустрований індивід може повернути свої агресивні дії проти того, кого він не боїться, наприклад, молодшого братика, собаки. Вибір жертви для агресії зумовлюється кількома чинниками -- силою прагнення до агресії та тими чинниками, що перешкоджають агресії і стимулюють схожістю потенційної жертви із фруструючим чинником. Таким чином, зміщена агресія найімовірніше розряджається на тих моделях, щодо яких сила гальмівних чинників невелика (не дадуть здачі, ніхто не покарає за напад), але у яких висока стимульна схожість із фрустратором.
Отже, «фрустрація-агресія» базується на чотирьох основних поняттях: агресія, фрустрація, гальмування й заміщення (Рис.1.1).
Лабораторні дослідження теорії фрустрації-агресії дали змішані результати: інколи фрустрація посилює агресивність, а інколи -- ні. Модель, що пояснює появу зміщеної агресії, розроблена Міллером.
У теорію фрустрації вносили поправки і такі відомі вчені як Берковіц та Зільман.
Л. Берковіц (1965) вніс найбільш значні поправки й уточнення в теорію фрустрації-агресії. Він стверджував, що фрустрація -- один із багатьох різних аверсивних стимулів, які здатні лише спровокувати агресивні реакції, але не приводять до агресивної поведінки напряму, а, швидше, створюють готовність до агресивних дій. Така поведінка виникає лише тоді, коли присутні відповідні посили до агресії -- стимули середовища, пов'язані з актуальними й попередніми факторами, що провокують злість чи агресію в цілому (Рис. 1.2).
Згідно Берковіцу, стимули набувають здатність провокувати агресію (тобто потенційно можуть усувати агресію) за допомогою процесу, що схожий на класично випрацьований умовний рефлекс. Стимул може набути агресивне значення, якщо пов'язаний з позитивно підкріпленою агресією чи асоціюється з пережитими раніше дискомфортом і біллю. Тільки успішні атаки, що супроводжуються нанесенням шкоди об'єкту агресії, здатні послабити чи повністю усунути агресивне спонукання [5, 24].
Зільман, зокрема, стверджував, що агресія зумовлена збудженням. Збудження від кількох джерел може накладатися, підсилюватися, зменшуючи чи підкріплюючи емоційну реакцію. Унаслідок збудження прискорюється пульс, підвищується потовиділення та артеріальний тиск. Це підготовка організму до реакції «бийся чи втікай», яка у процесі еволюції виробилася для виживання. У руслі цієї теорії було проведено низку досліджень, які засвідчили, що збудження від таких джерел, як фільми зі сценами насильства, збуджуюча еротика, фізична активність, шум сприяють виникненню та вияву агресивних реакцій.
Теоретики, що вбачають причини агресії швидше у зовнішніх стимулах, ніж у вродженій схильності до насильства, дають оптимістичніший прогноз щодо можливостей знизити людську агресивність. Утім, тотальне усунення всіх джерел збудження, що йдуть із навколишнього середовища, -- неможливе.
Когнітивні моделі агресії . В основі агресивної поведінки, як вважають представники цього теоретичного напряму, є емоційні та когнітивні процеси. У своїх пізніх роботах Берковіц джерелом агресії вважав не стимули зовнішнього середовища, а емоційні та пізнавальні процеси особистості. Наприклад, можливості для досягнення особистістю мети блоковані. Це блокування спонукатиме до агресії лише у тому випадку, коли буде переживатись як негативне. Крім того, вияв агресії залежатиме від особистісної інтерпретації неприємних емоційних переживань: якщо інтерпретує як злість -- виявлятиме злість, як страх -- відповідно і реагуватиме втечею, заціпенінням тощо. Таким чином, акцентується увага на важливості для особистості осмислення своєї поведінки. Утім, визнається той факт, що іноді агресія буває непідвладна контролю [5, 29].
Згідно з цією теорією, аби зменшити ймовірність агресивної поведінки людини, потрібно її навчати контролювати імпульсивну агресію, виробляти навички не реагувати на провокацію відповідною агресією, а виробляти конструктивні підходи до виходу з таких ситуацій.
Теорії багатофакторної обумовленості агресії. До теорії багатофакторної обумовленості агресії можна віднести теорію, яка пов'язує агресивну поведінку зі схильністю до неї осіб певного темпераменту (Д. Кубаска), а, також з процесом научіння агресії. При цьому вважають: якщо суб'єкт отримує сигнали, запорогові до певної ситуації, що є типовою та специфічно їх інтерпретує, то при слабких механізмах контролю за поведінкою та закріплених навиках реагування агресією на стрес, нова ситуація, що склалась, призводить до агресивної поведінки. Дослідження агресивних осіб дозволило встановити, що їм властиві слабкий антистресовий захист, неадекватна агресивність, імпульсивність, низький самоконтроль, підвищена готовність до страху, концентрованість на теперішньому, м'язевий тип розвитку. При вивченні автобіографій таких осіб було виявлено такі типові моменти: великий емоційний зв'язок з матір'ю при одночасному її зневажанні, відчуття страху перед батьком, нездатність встановлювати довготривалі емоційні зв'язки [7, 22].
Про те, що умовою агресивності є надмірна самовпевненість та егоїзм, свідчить група американських психологів, виходячи із результатів своїх досліджень, вивчаючи поведінку осіб, які схильні до використання грубої сили в побутових конфліктах, вони відхилили існуючу думку про те, що агресивна поведінка є намаганням невпевнених у собі індивідуумів компенсувати свої слабкі сторони. Дослідники вважають по-іншому: особи, які схильні до агресивної поведінки, мають, як правило, високу думку про себе і використовують силу стосовно тих, хто з цим не погоджується.
Теорії соціального научіння . Представники цього напрямку розглядають агресію як соціальне явище, тобто як форму поведінки, засвоєну у процесі соціального научіння. Теорія соціального научіння запропонована А. Бандурою. Вплив біологічних чинників на агресивну поведінку не заперечується (як у випадку будь-якої активності, здійснення агресивної дії залежить від основних нейрофізіологічних механізмів). Утім, вплив біологічних чинників досить обмежений.
Згідно з Бандурою, аналіз агресивної поведінки потребує уваги до трьох моментів: способів засвоєння агресивних дій; чинників, що провокують їх появу; умов, за яких вони закріплюються. Засвоєння, провокування та регуляція агресивної поведінки здійснюється через основні механізми, представлення у табл. 1.2.
Механізми здійснення агресивної поведінки
- через біологічні чинники (наприклад, гормони, нервову ссистему тощо);
- через научіння (наприклад, безпосередній досвід, спо
Гендерні відмінності прояву агресії у підлітковому віці дипломная работа. Психология.
Контрольная работа по теме Мониторинг и аудит промышленной и экологической безопасности
Курсовая работа по теме Порядок заключения и изменения трудового договора
Биологическое И Психологическое Объяснение Эмоций Реферат
Дипломная работа: Возмещение морального вреда по Российскому гражданскому праву. Скачать бесплатно и без регистрации
Әлеуметтік Желінің Пайдасы Мен Зияны Эссе
Реферат: Массаж коленного сустава при спортивных травмах
Реферат по теме Определение оптимальной цены
Контрольная работа: Марксистская политическая теория
Деньги Дипломная Работа
Проверочная Контрольная Работа 1 Класс
Контрольная работа по теме Понятие и содержание внешнеторгового договора
Дипломная работа по теме Учет затрат и калькулирование себестоимости работ и услуг на примере ООО 'Автоимиджцентр'
Реферат по теме Криминальная субкультура
Мои Любимые Стихи Сочинение
Реферат Виды Реферата Структура Реферата
Реферат по теме Биологическое бессмертие
Контрольная Работа На Тему Рішення Задач Методом Математичного Моделювання
Реферат На Тему Вивчення Структурно-Семантичних Аспектів Тексту
Реферат: Управление по целям
Мотивация Персонала В Условиях Неопределенности Курсовая
Болезни сердечно-сосудистой системы - Биология и естествознание реферат
Регулирование давления жидкости в напорном трубопроводе - Производство и технологии курсовая работа
Развитие городских округов в условиях реформы местного самоуправления - Государство и право дипломная работа