Геній Лонґа

Френк Белнап Лонґ народився в Нью-Йорку 27 квітня 1901 року. Ріс він у Гарлемі в родині дантиста, який полюбляв у вільний від роботи час полювати та рибалити, тож дитинство Френка було тісно пов’язане із тими родинними виїздами на природу. У трирічному віці на таких канікулах хлопець впав у річку, ледве не втопився і захворів на сильне запалення легень, однак це не завадило йому до кінця свого життя полюбити природу настільки, що своєї мрією він вважав «втекти подалі від дому та досліджувати тропічні ліси Амазонки».

Френк закінчив звичайнісіньку нью-йоркську школу, але паралельно займався самоосвітою: захоплювався історією, природними науками, потрошку писав та багато читав. Серед його улюблених письменників були Френк Баум, Жуль Верн, Герберт Веллс, Амброуз Бірс та Едґар Аллан По. Однак, тоді Френк ще не розглядав письменництво як свою постійну роботу – він все ж мріяв досліджувати природну історію, яка «завжди викликала у нього величезні емоції та приваблювала його увагу».

У підлітковому віці він стає активним членом UAPA («United Amateur Press Association») і відкриває для себе світ аматорської журналістики: його перший короткий прозовий твір «Dr Whitlock's Price» побачив світ у березні 1920 року. Його наступне оповідання «The Eye Above the Mantel» вийшло через рік і привернуло увагу нікого іншого, як самого Говарда Філіпса Лавкрафта, який був активним учасником UAPA, а в 1915 році навіть її віце-президентом.  Лавкрафт написав Френку лист, який заклав початок дружбі, що тривала аж до самої смерті Лавкрафта, попри одинадцятирічну різницю у віці.

Для Лавкрафта було важливо, аби його друзі розділяли його естетичні та літературні смаки – Френк був саме таким. Говард опублікував декілька його робіт у своєму «Conservative», серед яких поема в прозі «Felis: A Proza Poem», про домашню кицьку Френка (Лавкрафт, затятий любитель котів, кішок і котенят усіх кольорів і розмірів просто не міг пройти повз цього твору і зрозумів, як багато спільного розділяє із Лонґом), а також написав другу улесливий анонімний відгук в один із випусків UAPA. Вони вперше зустрілися у 1922 році, а в період, коли Лавкрафт одружився на Соні Ґафт Грін (Лавкрафт кликав Френка «сином» чи «онуком», а Френк кликав подружжя «дідусем» та «бабусею) і жив у рідному для Лонґа Нью-Йорку, чоловіки постійно проводили час разом. Лавкрафт був частим гостем у Лонґів, із якими він іноді вирушав у невеличкі подорожі та неодноразово щось святкував, наприклад, Різдво 1926 року, де Лонґи подарували йому піну для гоління, зубну щітку, талькову пудру та коробку шоколадного асорті, яку Говард виграв за те, що зміг серед решти гостів впізнати найбільше рекламних зображень. Потім Лонґи із гостями сходили на подвійний сеанс у кіно, а завершилося це все смачною вечерею. Коли Лавкрафт був у рідному Провіденсі, він регулярно писав Лонґу: за словами Френка, вони обмінялися більш ніж тисячею листів, обсяг яких іноді досягав понад вісімдесяти сторінок! Френк також був членом клубу Калем, тож ніяк не міг оминути участі в майбутньому стати одним із тих, кого ми зараз кличемо «лавкрафтівським колом». Коли Лавкрафт дізнався про своє захворювання, він нічого не сказав про нього Френку – парубок дізнався про смерть найліпшого друга із газетного некролога. Важко уявити, який шок тоді пережив Лонґ…

Та повернімося у минуле. З 1920 по 1921 рік Френк вивчав журналістику  у Нью-Йоркському університеті, але перевівся до Колумбійського, який йому теж не судилося закінчити: він перенсів важкий напад апендициту, який призвів до перитоніту. Ледве очунявши, Френк зрозумів, що до університету вже навряд зможе повернутися. Тоді він раз і назавжди вирішує обрати для себе кар’єру незалежного письменника. Так, у 1924 році, він продає своє оповідання «The Desert Lich» у журнал «Weird Tales» і протягом наступних чотирьох десятиліть активно дописує у різні бульварні журнали. У твердій обкладинці вперше його твір з’являється у 1926, коли В. Пол Кук видав збірку поезії, в яку вмістив вірш Лонґа. У 1930-х Лонґ звернувся до наукової фантастики і почав дописувати у «Astounding Science Fiction» та «Unknown». Друга його книга, достоту як і перша, була збіркою віршів, яка вийшла під назвою «The Goblin Tower» – її накладом у 100 примірників видав Лавкрафт разом із своїм другом Робертом Ґейвордом Барлоу, який займався невеличким «самвидавним видавництвом» під назвою «The Dragonfly Press».

Після смерті Лавкрафта він всіляко продовжував підтримувати творчий спадок свого друга: був активним дописувачем у жанрі ктулхіанської міфології, а також написав свої мемуари-спогади про Лавкрафта, які носять назву «Howard Phillips Lovecraft: Dreamer on the Nightside». Книгу він написав на противагу біографії Лавкрафта від Де Кампа, в якій дуже багато упередженості та неправдивих фактів про Говарда. Подейкують, що Лонґ написав для Еллері Квін Джуніор три романи, але їх назв він ніде не розкриває. Був сценаристом коміксів для «Planet Comics», «Superman», «Congo Bill», «DC 's Golden Age Green Lantern» та «Fawcett Comics Captain Marvel» . У 1946 році його збірку короткої прози видає «Arkham House»: книжка під назвою « The Hounds of Tindalos» містить 21 оповідку Лонґа, які до цього були опубліковані у різних бульварних журналах. Згодом він опублікує збірку оповідань про «ботанічного детектива» Джона Карстерса та науково-фантастичні романи «Space Station 1», «Mars is My Destination» та «It Was the Day of the Robot». Лонґ брав участь у редагуванні п’яти бульварних журналів, але коли їхня популярність пішла на спад, то зосередився на написанні готичних на науково-фантастичних романів та оповідок.

У 1960 році Френк одружується на росіянці Ліді Арко. Впродовж наступних років він підтримує співпрацю із «Arkham House» і видає у них роман, другу збірку оповідань і поетичну збірку. За життя він отримав низку нагород за свій вклад у жанр, наприклад, Всесвітню премію фентезі, нагороду від First Fandom Hall of Fame та Премію Брема Стокера. Френк, хоч і був вже прикутий до інвалідного візка, був гостем на конференції з нагоди сторіччя Лавкрафта у 1990 році, а через чотири роки помирає від пневмонії. Чоловік не дожив вісім років до свого сторіччя.

На жаль, бідність досягнула Френка і після смерті – на його погребіння і супутні цьому ритуали не вистачало коштів, тож він був похований просто посеред поля. Повторно його рештки поховали на кладовищі Вудлон його друзі та колеги в 1995 році.

Після себе Френк Белнап Лонґ залишив строкатий та багатий спадок: двадцять дев’ять романів, сто п’ятдесят оповідань згрупованих у вісім збірок і три поетичні книги, статті, сценарії коміксів і це все у різноманітних жанрах, які варіюються від наукової фантастики до любовної готики. Завдяки своєму довголіттю, як підкреслює Рей Бредбері, «Лонґ прожив більшу частину історії наукової фантастики у США». Ну і, звичайно, сам зміг стати нею.