Geek recommends: "Олдбой"

Найімовірніше, останнім часом ви бачили безліч мемів про відомий серіал "Гра в кальмара". Хоч він і наштовхнув на ще більшу популяризацію південнокорейського кінематографа у світі, але він не є класикою. Сьогодні ж я розкажу вам про безперечну класику не тільки країни походження цього фільму, але за її межами — "Олдбой" 2003 року.

«Олдбой» — психологічний трилер від режисера Пака Чхан Ука. За основу для сценарію взято мангу японських авторів Нобуакі Мінегіші та Гарона Цутія «Спогади про вбивство», та треба зауважити, що цей фільм є частиною «Трилогії про помсту» режисера, але є повністю самостійним фільмом, і таким я його сьогодні розгляну.

Цей фільм спочатку переносить нас в Південну Корею 1988 року, де глядач знайомиться з головним «героєм» О Дей-Су — бізнесменом. Персонаж уже на початку дає нам зрозуміти, що він герой саме в лапках. На перших же хвилинах фільму чоловік показаний як дуже проблематична людина за допомогою геніальної сцени — він дуже п'яний наводить бучу у відділенні поліції в день народження своєї доньки.

Героя забирає звідти його приятель. Поки знайомий відривається, О Дей-Су викрадають і поміщають в імпровізовану тюремну камеру. Там він проводить 15 років із телевізором, який є єдиною формою розваги та постачальника новин зі світу. Через цей телевізор герой дізнається про вбивство своєї дружини, головним підозрюваним якого є він, у той самий час, коли його донька пропадає. 

Через п'ятнадцять років страждань О Дей-Су опиняється у валізі на даху багатоповерхівки, після чого фільм розповідає про те, як він намагається знайти свого кривдника й помститися йому.

Одразу скажу, що фільм не для людей, яким складно витримувати жорстокість. У ньому показано багато моментів із насильством, які можуть спонукати навіть «чоловічних чоловіків» сказати «Ой». Але водночас це насилля не просто заради насилля, а для того, щоб показати, наскільки жага помсти й таке довге перебування в неволі може змінити людину. Також це безчинство додає якогось реалізму витвору, яке робить його незабутнім.

Це фільм, який весь час змушує замислюватися. Думати про різні загадки, які розкриваються протягом фільму, просуваючи його вперед. А також про проблеми більш масштабного типу. Ідеться про філософські питання (які саме — не можу сказати, бо це вже спойлери), які навіть можуть змінити погляд на світ і суспільство.

Проте шарм цього фільму не тільки в сюжеті, а й у постановці. Бойовик неймовірно реалістичний і змушує глядача не відривати очі від екрана. Один епізод особливо є одним із найкращих екшн сцен, якщо не всіх сцен узагалі, які я бачив у своєму житті.

Я можу ще довго описувати цей фільм, захоплюючись ним, але рекомендую вам оцінити його самостійно. Тому вмикайте «Олдбой» 2003 року та насолоджуйтесь. І я маю максимально чітко це написати. — дивіться версію 2003 року. Я У ЖОДНОМУ РАЗІ НЕ РЕКОМЕНДУЮ АМЕРИКАНСЬКИЙ РИМЕЙК 2013 РОКУ. Для мене він на рівні якості поряд із «Повелителем Стихій» (хто знає, той знає).