Гадання та прикмети волинян - Краеведение и этнография курсовая работа

Главная

Краеведение и этнография
Гадання та прикмети волинян

Традиційні гадання і прикмети волинян зимового-календарно-побутового циклу, спрямовані на добробут сім’ї. Характерні риси прикмет та мантичних дій, що дозволяють визначити особу нареченого. Особливості дивінацій, призначених для визначення часу одруження.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Розділ 1. Прикмети та гадання спрямовані на добробут сім'ї
Розділ 2. Гадання та прикмети про одруження
Список використаних джерел та літератури
Серед багатьох обрядодій приурочених до зимового циклу особливе місце посідають ворожіння. Здавна люди намагалася передбачити майбутнє, особливо їх цікавили прогнози на майбутню погоду, як на короткочасний термін, так і на протязі всього року, врожай, приплід худоби, добробут сім'ї, а дівчат особливо цікавило чи вийдуть вони заміж, хто буде нареченим, звідки він буде, як складеться їхнє сувмісне життя та ін. Тому ми можемо прослідкувати різноманітну систему гадань в українській духовній культурі, спрямовані дати відповіді на питання, що цікавили людей.
На сьогодні серед етнографічної літератури є багато праць присвячених зимовій календарно-побутовій обрядовості в цілому. Але малодослідженими залишаються певні аспекти зимової обрядовості українців. Зокрема немає монографій чи великих колективних праць присвячених розкриттю проблеми прикмет та ворожінь на Волині. Тому питання поставлені у даній роботі є актуальними. Стан розкриття цієї теми вимагає наукової публікації, яка б містила в собі велику кількість зібраного та опрацьованого матеріалу з експедицій, що проводилися саме у цьому районі Галайчук В. Різдвяно-водохресні свята в околицях Кременця / Володимир Галайчук // Вісник Львівського університету: Серія історична. - 2009. - Вип. 4. - С. 215. Тому ця робота спрямована на дослідження всіх теренів України, але з акцентом на Волинь, як історико-етнографічний район.
Об'єктом дослідження є традиційні гадання і прикмети волинян зимового-календарно-побутового циклу.
Предметом є ворожіння, гадання, прикмети, мантичні і магічні дії, ритуальні предмети.
Мета цієї бакалаврської роботи - висвітлити один з елементів традиційної календарної обрядовості волинян, а саме гадання та прикмети.
Означена мета потребує виконання таких завдань:
опрацювати спеціалізовані джерела та літературу, що стосуються досліджуваної теми;
визначення структури курсової роботи;
дати загальну характеристику прикметам та гаданням спрямованим на добробут сім'ї;
висвітлити характерні риси прикмет та мантичних дій, що дозволяють визначити особу нареченого;
розкрити особливості дивінацій, що призначені для визначення часу одруження.
Територіальні межі дослідження охоплюють всі терени історико-етнографічної Волині.
Хронологічні межі дослідження охоплюють період кінця ХІХ - початок ХХІ ст. Визначення хронологічних меж зумовлене характером джерельної бази. гадання прикмета одруження сім'я
Системний підхід до вивчення традиційної духовної культури з використанням хронологічного та порівняльного методу етнологічної науки, методів польової експедиційної роботи, а саме емпіричного спостереження та опитування респондентів і становить методологічну основу дослідження.
Основну джерельну базу становлять польові етнографічні матеріали зібрані автором у Черняхівському та Володимирському районах Житомирської обл. у липні 2013 р.Архів Львівського національного університету ім. І. Франка. - Ф. 119, оп. 17, спр. 482-Е - Арк. 13 (Польові етнографічні матеріали до теми Традиційна зимова календарно-побутова обрядовість українців, зібрані Марією Мельник, Черніхівському та Володимирському районах Житомирської обл., 4 - 14 липня 2013). - 128 с. і у Хмільницькому районі Вінницької обл. та у Чуднівському районі Житомирської обл. у липні 2014 р. Архів Львівського національного університету ім. І. Франка. - Ф. 119, оп. 17, спр. 482-Е - Арк. 13 (Польові етнографічні матеріали до теми Традиційна зимова календарно-побутова обрядовість українців, зібрані Марією Мельник, Хмільницькому та Чуднівському районах Вінницької та Житомирської обл., 3 - 14 липня 2014). - 80с.
Всебічне вивчення цієї теми можливе за умови залучення цілого комплексу джерел та літератури. Реальне та об'єктивне вивчення опублікованої літератури дає можливість не лише встановити характерні риси ворожінь та прикмет на Волині, а й прослідкувати їх розвиток.
Для написання цієї роботи були використані і узагальнюючі роботи українських етнографів другої половини ХХ ст. Так, у працях Олекси Воропая Воропай О. Зима / Олекса Воропай // Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. - К. : Оберіг, 1993. - Т. 1. - С. 384. та Олександра Курочкіна Курочкін О Курочкін О. Новорічні свята українців: Традиції і сучасність. - К.: Наукова думка, 1978. - 192с.. зароблено аналіз всього циклу зимової календарно-побутової обрядовості українців, із згадками, що побутували власне на Волині.
Стосовно праці Степана Килимника Килимник С. Український рік у народніх звичаях в історичному освітленні. - Львів, 1993. - Т.1: Зимовий цикл. - 134 с. , яку було використано цієї роботи, можна сказати, що в ній описано власне різдвяно-водохресну обрядовість на загальноукраїнському фоні, де майже не проводяться паралелі з різними історико-етнографічними районами України. Проте, вважаємо за доцільне використати цю працю при вирішенні ряду теоретичних питань.
Варто також провести паралелі обрядовій, що побутували на Волині із сусідніми їй Поліссям та Поділлям. Для цього було опрацьовано джерельні матеріали Михайла Пйотровського Возняк М. Народний календар із Овручини 50-х років ХІХ століття у записі Михайла Пйотровського // Древляни: Збірник сатей та матеріалів з історії та культури Поліського краю. - Львів, 1996. - Вип. 1. - С. 291-335. (опрацьовані М. Возняком) та Корнелія Кутельмаха Кутельмах К. Календарна обрядовість / К. М. Кутельмах // Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження / [ відп. ред. Ю. Гошко ]. - К.: Наукова думка, 1987. - С. 286 - 293
Оскільки зимова календарно-побутова обрядовість Волині, свого часу ставала об'єктом дослідження українських та зарубіжних етнологів кінця ХІХ - початку ХХІ ст., відповідно їх роботи допоможуть повніше розкрити досліджувану тему. Особливе місце серед таких робіт посідає робота Василя Доманицького Доманицький В. Народній календар у Ровенськім повіті, Волинської губернії / Василь Доманицький // Матеріяли до української етнології. - Львів, 1912. - Т. ХV. - С. 63 - 88. «Народний календар у Ровенськім повіті, Волинської губернії», в якій автор на основі зібраних джерельних матеріалів характеризує календарну обрядовість досліджуваного краю. Дає коротку характеристику кожному «присвятку», але акцентує особливу увагу на великих святах, зимою це Різдво, Новий рік та Водохреща. У своїй роботі, В. Доманицький подає для читача приклади колядок та щедрівок, записаних на Волині. Також автор пише про звичаї, обряди, традиції, заборони та гадання у зимовий період.
Окремі фрагменти обрядовості різдвяно-водохресного циклу свят на Волині знаходимо також у третьому томі фундаментального дослідження «Труди этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій край…» Павла Чубинського Чубинский П. Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій край, снаряженной Императорскимь Русскимь географическимь обществомь. Юго-западный отдел. Материалы и исследования, собрание Чубинським П. П. / П. П. Чубинський // - Санкт-Петербург, 1872. - Т. ІІІ.: Народный дневникъ. - 490 с.
Цінною з етнографічного погляду є також праця Тетяни Пархоменко Пархоменко. Т. Календарні звичаї та обряди Рівненщини: Матеріали польових досліджень / Тетяна Пархоменко. - Рівне, 2000. - 200 с.; кольор. іл., ноти. «Календарні звичаї та обряди Рівненщини», що здебільшого охоплює терени Полісся. Проте, спорадично в праці знаходимо матеріали з південно-східної Волині.
У 60-х рр. ХІХ ст. у етнографічній літературі виходить друком стаття А. Потебні Потебня А.Переправа через воду как представление брака / Потебня А.А. // Слово и миф. -- М.: Правда, 1989. -- С. 553--565., у якій розглядається питання символіки мантичного звичаю «ставити місток», але у етнологічний науці це питання досі залишається недостатньо з'ясованим. Низкою науковців призбирано лише фактографічні відомості про локальні різновиди цього способу ворожіння, а спеціальні дослідження окресленого явища відсутні. На сьогодні є лише аналітична розвідка Л. Виноградової Виноградова Л.Н. Девичьи гадания о замужестве в цикле славянской календарной обрядности (западно-восточнославянские параллели) / Л.Н. Виноградова // Славянский и балканский фольклор. Обряд.Текст. -- М. : Наука, 1981. -- С. 13--43., у якій вона, вивчаючи дівочі ворожіння стосовно шлюбу в календарній обрядовості слов'янських народів, приділила увагу мантичним обрядодіям із водою.
Серед праць сучасних українських дослідників, що займаються дослідженням проблематики ворожінь, варто згадати спеціалізовані публікації Олени Серебрякової. Зокрема, у статті «Традиційна ворожба з кільками…» Серебрякова О. Традиційна ворожба з кілками: Ритуально-магічний аспект /Олена Серебрякова // Народознавчі зошити. - 2012. - №4. - С. 664 - 670. автор знайомить читачів з деякими варіантами гадань з кілками, які побутували на різних теренах України, пояснюючи суть та походження цього ворожіння.
У іншій своїй статті «Водна» символіка…» Серебрякова О. «Водна» символіка мантичного звичаю «ставити місток» / Олена Серебрякова // Народознавчі зошити. - 2013. - №6. - 994 - 998 с. Серебрякова розповідає про дивініції, за допомогою яких намагалися передбачити свою подальшу долю та про здійснення обрядодій, які викликали «віщий» сон. Зокрема особлива увага приділяється мантичному звичаю «ставити місток».
Звукову мантику О. Серебрякова розглядає у роботі «Дядьку,як Вас звати….» Серебрякова О. «Дядьку, як Вас звати?» (Перший зустрічний передвісник імені судженого) / Олена Серебрякова // // Народознавчі зошити. - 2013. - № 3. - 495 - 499 с.. У статті аналізується матримоніальні ворожіння, що будуються на інтерпретації імені першого зустрічного.
Структурно робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури. У першому розділі «Прикмети та гадання спрямовані на добробут сім'ї» дано загальну характеристику прикметам та гаданням, що дозволяють визначити чи благополучний буде для сім'ї прийдешній рік. У другому розділі «Гадання та прикмети про одруження», що складається з двох підпунктів: «Визначення особи нареченого» та «Час одруження», автор проаналізує прикмети, ворожіння, магічні та мантичні дії, що дозволяють дівчатам довідатися про своє майбутнє: чи в парі вони будуть, хто буде їхнім судженим чи щасливі вони будуть та ін.
РОЗДІЛ 1. ПРИКМЕТИ ТА ГАДАННЯ СПРЯМОВАНІ НА ДОБРОБУТ СІМ'Ї
З Новим роком, як і з Різдвом, пов'язано чимало прикмет про погоду та успіхи у господарстві. Наприклад, що саме ти робитимеш у хвилю заступлення Нового року, добре чи зле для тебе, те робитимеш і цілий рік Митрополит Ілларіон Стародавні народні свята / Митрополит Ілларіон // Дохристиянські вірування українського народу. - К. Оберіг, 1994. - С. 265 ? 290. .
Варто зауважити, що саме такий тип погодних передбачень, тобто за допомогою певних календарних дат, вчені відносять до сумнівних в достовірності, оскільки вони, на їхню думку, не мають під собою раціональної основи і не надають змоги точно спрогнозувати зміни у погоді, а радше можуть показувати початок певних тривалих проявів погоди, не прогнозуючи самих змін Токарев С.Приметы и гадания // Календарные обычаи и обряды в старнах зарубежной Европы (Исторические корни и розвитие обычаэв) / С. А. Токарев. - М.: Наука, 1983. - С. 57..
Сьогодні весь комплекс погодних передбачень за певними днями календаря можна вважати своєрідним вираженням народного досвіду, набутого під час багатовікового циклічного спостереження за явищами природи, внаслідок чого могли виробитись певні аналогії, що згодом трансформувалися у стереотипи прогнозування, прикмети, передбачення, які і були прив'язані до народного сільськогосподарського календаря.
І саме зимові свята, які можна вважати своєрідними віхами передбачення, одночасно виступали певними символічними межами (початку зими, весни, нового року, господарчого сезону), що і могло спричинити віру в те, що за спостереження над певним об'єктом у ці вузлові дати можна визначити, що відбудеться у наступному періоді, зокрема передбачити погоду та урожай певних культур.
Загалом ці передбачення були приурочені та, як правило, проводились у переддень Різдва та Нового року.
Важливим для прогнозування майбутньої погоди були передбачення, основані на певних діях та спостереженнях, які проводились у переддень Нового року та в новорічну ніч.
Волиняни гадали за допомогою цибулі, цей спосіб був оснований на властивості цибулі втягувати сіль і виділяти при цьому рідину. Береться цибулина, розрізається навпіл, і береться з неї 12 чашечок, які ставляться в один ряд. Кожній чашечці дається назва одного з 12 місяців року по-порядку: січень, лютий, березень і т. д. Потім у кожну чашечку кладеться грудочка солі, і так залишається на всю ніч перед новим роком. На наступний день, дивляться, у якій чашечці під якою назвою місяця сіль не розтанула - той місяць буде мокрий, а де сіль розтанула - сухий Біляковський П. Різдвяно-Стрітенський цикл погодних передбачень в народному календарі українців Карпат / Петро Біляковський // Народознавчі зошити, 2012. - Вип. 4 (106). - С. 636..
Тут ми можемо прослідкувати розбіжності у тлумаченні цього прогнозування волинян з гуцулами. У гуцулів було навпаки, у яких чашечках сіль розтанула, ті місяці будуть мокрими, а у яких не розтанула - сухими. Ця прикмета була поширена на всіх теренах України, а також є відомості, що такий спосіб передбачення використовувався і у інших народів Європи, зокрема у румунів, поляків, а також і в словенців, але замість цибулі вони використовували букові трісочки.
За допомогою спостереження за станом погоди, видимістю зірок, атмосферними опадами, можна було передбачити врожай певних культур, благополуччя у родині , стан здоров'я та інше.
На Волині говорили, «В нас перед Новим роком треба вийти на долину да зорі рахувати, то стільки кури яєць знесуть» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 45 арк. , (с. Крученець, Черняхівського р-н., Житомирської обл.). на Закарпатській Бойківщині говорили, що як ясно в цю ніч і дуже зірок багато, то буде багато ягід і гороху.
Українців як хліборобський народ, найбільше цікавила врожайність хліба, а особливо якого хліба цього року буде найбільший урожай. Для цього на Східному Поліссі брали солому, ставили на ній пучками різні види збіжжя і залишали. На який пучечок на Новий рік випав іній, те збіжжя мало вродити найкраще, і навпаки, ті на які іній не випадав, могли не принести доброго врожаю у цьому році. На Середньому Подніпров'ї спостерігали за інеєм на деревах, паморозь на Новий рік вважалась прикметою врожаю, а дерево без інею віщувало неврожай Скуратівський В. Зима прийшла і празників привела / Василь Скуратівський // Місяцелік: Український народний календар. - К.: Мистецтво, 1993. - С. 147 ..
Врожай усього, що росте грубішим зверху і тоншим знизу можна було передбачити, які бурульки висіли на стрісі. Якщо є великі бурульки, то буде велика морква чи буряк, а як маленькі, то навпаки. Добрий урожай зернових можна передбачити за наявністю інею на деревах, якщо є іній, то добрий врожай буде, нема - поганий Зборовський П. Різдвяний цикл свят за традицією села Верхнє Висоцьке на Турківщині / Петро Зборовський // Народознавчі Зошити. - 2008. - №1. - С.53..
На Слобожанщинi зафiксовано рiдкiсне ворожiння, яке виконували у день св. Спиридона (12 грудня ст. ст.) на поч. XX ст. Так, зрiзанi вишневi гiлочки можна було поставити у горщик з землею на покутi та поливати їх щодня, чи просто у воду (без землi). Якщо вони розквiтали на Рiздво, сподiвалися, що
наступний рiк буде врожайним на садовi плоди Иванов П. Жизнь и поверья крестьян Купянскаго уезда, Харьковской губернiи // П. П. Иванов - Т. Х. Печатное Дело, 1907 - С. 21..
Чи не найбільше прикмет у році попадає на Святі вечори. Готуються до святої вечері дуже ретельно та відповідально. Головна страва на столі це - кутя. Її готують у новому посуді, що до того жодного разу ніде не використовувався. Після її приготування, вийнявши горщик, дивилися: якщо зерна піднялися через вінчик - на добробут, а запали - це було поганою прикметою.
Кутя мала своє місце на столі - біля Дідуха на покуті. Цю обрядову ставу ставили на кубельце з сіна, також його клали під стіл, доброю прикметою було якщо у ньому переночує пес або кіт Скуратівський В. Місяцелік …. - С. 172.. На Житомирській Волині автором записане відповідне гадання. «Сіно клали, що б худоба водилася. А вже після празника, як прибираєш те сіно, то там дивишся, яку косину найдеш чи жовту чи чорну чи червону, то такої масті і худоба вестиметься» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 9 арк (с. Новопіль, Черняхівського р-н, Житомирської обл.).
Перед тим як почати їсти, господар, взявши першу ложку куті в рот і, не ковтаючи неї, виходив на двір подивитися нічне небо: якщо воно зоряне -- наступного року добре вестиметься всяка птиця, а коли зірок мало -- доведеться її продавати. Також старійшина, зачерпнувши ложкою куті, підкидай її до стелі - «на приплід». Усі стежили, скільки прилипне зернин, це стільки з'явиться в Новому році ягняток та іншої живності. Друга порція призначалася врожаю зернових, третя - кількості роїв.
Кожна дрібниця під час вечері має віще значення: якщо тінь на стіні від свічки подібна до скирти - буде врожай на хліб, до копиці - сіна буде багато, до дерева - садовина вродить. Гадали за столом за напрямком диму від свічки, в цей вечір її не задмухували, що б літом великих вітрів не було, а гасили пальцями і дивилися, куди дим піде. «Як у вікно, то ше нічого, а як у поріг - буде мрець» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 50 арк.(с. Вільськ, Черняхівського р-ну, Житомирської обл.).
Важливим для українців було і те, хто першим зайде в хату на Новий рік. Як відомо зранку на Василя ходять посівальники і тут ми можемо прослідкувати розбіжності у традиціях різних етнографічних районах України. Рано-вранці молоді хлопці ходять по хатах і посівають. На теренах Волині дівчата також мали право посівати, що неприпустимо, наприклад, на сусідньому Поліссі, «Дівчата тоже з хлопцями посівають, малі ходять, але вже більші не йдуть» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 27 арк., (с. Ксеверівка, Черняхівського р-н, Житомирської обл.).
Перший хто зайде в хату, той виконує функцію полазника. Саме цим ми можемо пояснити чому на Волині дівчатам можна колядувати. Адже в народних уявленнях сусідніх поліщуків, якщо до хати першою зайде дівчина, то це до нещастя у новому році, а якщо хлопець - до добра, саме тому дівчатам не годиться посівати. На Волині ми ж спостерігаємо зовсім інше тлумачення цього звичаю: «В нас, кажуть, хто на Новий Год прийде посівать вперед,то, як прийде хлопець буде бичечок в корови, а як дівчинка - теличка» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 42 арк. , (с. Ксеверівка), тобто нічого поганого у приході дівчини першою у новому році немає.
Чи не найрозповсюдженішими були гадання, за допомогою яких можна було довідатися чи довго ще житиме людина. Повечерявши на Святий вечір, всі члени сім'ї застромлювали ложки якими їли у кутю. На ранок дивилися, якщо якась ложка впаде, то її власник невдовзі помре.
Так, Дмитро Зеленін описує один з таких видів гадання, що покликаний визначити тривалість життя дівчини. У ніч під Новий рік, як пише дослідник, кожна дівчина зачерпує своєю ложкою воду і вихлюпує її у двір: у кого у замерзлій воді виявиться заглиблення, той в цьому році помре Зеленин Д. Календарная обрядность / Д. К. Зеленин // Восточнославянская этнография - М Наука, 1991. - С. 604..
Про оригінальне гадання лемків для кожного члена сiм'ї дiзнаємося у статті Серебрякової. Збираючи лiкарське зiлля напередоднi Купала, зривали стiльки гiлок бобяника, скiльки було осiб в родинi, а потiм вкладали їх мiж балками зрубу в хатi. У кого галузка зацвiла, тому й ворожили довге життя Серебрякова О. Мантичні дії з рослинами в зимовому циклі свят українців / Олена Серебрякова // Народознавчі зошити. - 2008. - Вип.3 - 4. - С. 277..
У Хорватiї та Словенiї традицiйно напередоднi дня св. Барбари зрiзають гiлочки будь-якого фруктового дерева та ставлять їх у воду, щоб вони розвинулися до Рiздва. Кожний член родини позначає чи запам'ятовує свою. Чия галузка засохне та не встигне розвинутися, той, кому вона належить, помре протягом нового року Колева Т.А. Зимний цикл обычаев южных славян (К вопросу о структурно-типологическом анализе обрядности) . - 1971.- № 3.- С. 48; .
Отже, ми бачимо, що людина завжди хоче знати наперед, що її чекає. Саме завдяки цьому тепер ми можемо прослідкувати багатий матеріал, що накопичувався на протязі багатьох століть і вилився в різного типу гадань та прикмет, за якими можна передбачити різні аспекти життя людини.
РОЗДІЛ 2. ГАДАННЯ ТА ПРИКМЕТИ ПРО ОДРУЖЕННЯ
Ще один вид дівочих ворожінь та прикмет пов'язаний з визначенням особи нареченого та місцем, де житиме молода пара після весілля (шлюб в Україні переважно патрилокальний, тобто молодята житимуть в родині нареченого).
За допомогою певних ворожінь можна було дізнатися ім'я свого судженого. Так у вечір на св. Андрія дівчата кладуть під подушку листочки з написаними на них іменами хлопців і зранку витягали з-під подушки листочок з іменем, яке ім'я витягне, так зватиме майбутнього чоловіка. На Бойківщині відомий подібний вид ворожінь. На Святий вечір дівчина вкладає у вареники замість начинки листочки паперу з написаними на них чоловічими іменами. Кидає вареники усі разом варитися і чекає, який перший спливе. Швидко виймає його, читає ім'я - так зватимуть майбутнього судженого Громова Н. Сучасні дівочі святвечірні ворожіння про шлюб на Бойківщині / Наталія Громова // Етнічна історія народів Європи. - Вип. 20. - С. 103. .
За допомогою гадань можна було довідатися і соціальний статус судженого. На андріївських вечорницях, на Святий вечір, Меланки дівчата обіймали штахети. «Обіймали штахети, скілько рука займе і рахує по одному «Вдівець», «Молодець». Випаде «Вдівець», то вийдеш за вдівця замуж, якщо «Молодець», то за хлопця підеш» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 38 арк. (с. Зозуленці, Хмільницького р-н, Вінницької обл.). Деколи дівчата намагалися задобрити духів, які мали їй допомогти при гадання, довідатися «правду». Так, вони перед тим як почати гадати ставили на першому стовбці хліб. Це вважалося пожертвою померлим предкам.
На Бойківщині побутував свій варіант цього ворожіння. На андріївських вечорницях дівчата вибігали одна за одною і рахували штахети на плоті, при цьому примовляючи імена хлопців, яке ім'я попаде на останній кілок, так зватиме майбутнього чоловіка Лепкий Д. На св. Андрея / Д. Лепкий. // Зоря. - Львів, - 1885. -- № 3. - С. 36..
На наступний день зранку, власне на саме свято св. Андрія, дівчата виходили на двір і дивилися на стовбець, який випав їм ввечері. Завбачливо заздалегідь позначивши його ниткою (нитка, в народних уявленнях, символ життєвого шляху, долі в даному випадку повинна зв'язати дівчину з її обранцем). Молодиця дивилася, який стовбець вона вибрала. Наявність кори було прикметою багатого чоловіка, її відсутність - бідного. Якщо кілочок був кривий, відповідний і наречений буде. Також дивилися на породу дерева: якщо випав вільховий, то буде чесний чоловік, якщо ясеновий, то горбатий. Якщо з ялиці попадеться кілок це було поганою прикметою - буде лінивий чоловік.
Дівчата вірили, що кілок який їм випав був транслятором і джерелом інформації стосовно судженого. Дівка виламувала з нього трохи кори або тріску, йдучи спати клала його під подушку. Сподіваючись, що їй присниться наречений і примовляла «Приснисі мені, мій суджений». За повір'ями,хлопець, який з'явився уві сні, і є долею дівчини Василечко Л. Шуткова неділя. Народні звичаї, обряди та повір'я / Л. Василечко // - Брошнів: Таля,1994-- 1994. - С. 40..
Дівочі мантичні обрядодії з кілками, які здійснювали під час різдвяно-новорічних свят, наявні й у календарній обрядовості росіян, білорусів, поляків, румунів і молдаван. Однакове семантичне навантаження, способи виконання, ритуальне та функційне призначення вказують і на прадавнє коріння таких матримоніальних ворожінь. Зазвичай ворожіння з кілками мали на меті передбачити соціальний статус, ім'я, матеріальний стан, фізичні властивості, характер, вік, зріст майбутнього чоловіка, а також час сподіваного весілля.
Також дівчата послуговуючись поясом, як інструментом для налагодження зв'язку з «іншим» світом, що б побачити свого судженого уві сні. Увечері напередодні св. Андрія дівчина, роздягаючись, клала під праве вухо крайку, якою перев'язувала стан. За повір'ями, виконання таких обрядодій, повинно гарантувати їй «віщий» сон Серебрякова О. Ритуальне застосування елементів жіночого одягу в шлюбних ворожіннях /Серебряково О. Г. // Інститут народознавства НАН України. - 2013. - С. 4. .
Пояс - це універсальний оберіг (позаяк утворює символічне коло на тілі) та водночас медіатор між людиною і навколишнім світом. У слов'янській традиції він сприймався як знак приналежності до світу людей. Його відсутність під час ворожінь, а також хустки (розпущене волосся), хрестика або й усього одягу пов'язана з тим, що в цей момент людина знаходиться у «перехідній» ситуації, тобто виключена із соціальної та культурної сфер і належить до «іншого», «чужого» світу. Це дає їй можливість увійти в контакт з потойбіччям, що є основною умовою для успішного здійснення низки мантичних, магічних та інших обрядодій. До того ж, цьому сприяють місця виконання дивінацій, які пов'язані з культом предків (піч, припічок). Пояс був
символічним відповідником людини, що ворожить, намагаючись передбачити терміни свого весілля, бік, у який вийде заміж, або побачити свою другу половинку уві сні. Для посилення ефективності мантичних практик послуговувались вербальними супроводами (примовки), які були обов'язковими для викликання «віщого» сну.
Варто згадати про ще один вид ворожінь, як спостереження за тінню від підпаленого паперу. «Ми бумагу палили, жмакали, жмакали, підпалювали і на тіні дивилися, що там показує. Тоді фантазії було більше ніж зараз , то нам там і замки були на стіні і ліс був, а принців ми точно бачили!» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 25 арк (с. Уланів). Для цього дівчата брати тарілку з плоским дном, жмакали папір, підпалювали його і чекали доки той повністю згорить. Далі дівчата спостерігали за тінню від тліючого паперу. «Я і сама так робила, після цього заклялася, що більше гадати не буду! Побачила я на стіні як ніби машина перевернута і біля неї тіло людини лежить і через пару років преді мною така сама картіна - чоловік в аварію попав» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 39 арк (с. Уланів).
В українських традиціях були поширений звичай «ставити місток», для того що б викликати «віщий» сон. За народною традицією сни у ніч на свято Андрія вважались особливо пророчими, тому дівчата на виданні сміливо користувались цією нагодою. Так, переважно на тарілочку з водою дівчина клала дощечку, кілька соломинок або паличок з мітли у вигляді місточка, а потім ставила цю конструкцію під ліжко. Лягаючи спати, вона сподівалась, що уві сні їй насниться хлопець, який переведе її через міст чи просто йтиме через нього.
«Моя сестра робила. Вона взяла миску і з соломи такої довгої переклала, так як місточка такого зробила на воді. І казали їй, що він прийде до неї в ночі і буде просити, що б перевела через мостик[…]. Лягла вона спати[…] сниться її, приходить не парубок, старший вже […]. Тай до неї каже: «дай руку!». А вона каже: «Ти сам перейдеш!». Проснулась злякалась, врано встала нікому нічого не кажу. Але прийшла вона на ферму і розказує: «Приснився якийсь старий і пішов каже: «Дай руку!», а я йому: «Ти і сам перейдеш!». А вони їй кажуть: «От побач, що прийде!». Як би місточок з патичків зробила, то б він сам перейшов, а так як з соломи, то скаже: «Дай руку!».Через трохи приїхала машина на ферму з чужими з Одеси аж приїхали[…] А там один з тої машини каже, що б висватав її, але я розвідник. Як прийшлося, приходить моя сестра, дивиться, а то він стоїть, що снився. Вони пожинилися, вже онуки зрослі» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 42 арк..(с. Білий Рукав, Хмільницького р-н, Вінницької обл.).
Для досягнення більшої ефективності такі ритуальні дії супроводжувалися вербальними формулами-запрошеннями: «Суджений мій, ряджений, приснися мені цієї ночі і переведи мене через кладку» Милорадович В.П. Народные обряды и песни Лубенскаго уезда, Полтавской губерніи / В.П. Милорадович // Сборник ХИФО. - Т.10. - Харьков: Типографія Губернскаго Превленія, 1897. - 223. Зрідка обов'язковою умовою здійснення досліджуваного мантичного звичаю було ритуальне мовчання. У такому разі людина сприймається як «чужа», «небезпечна», адже тимчасово належить до потойбіччя. Власне це й допомагає їй увійти в контакт з «іншим» світом.
Здебільшого ритуальні дії з «місточком» виконували на Андрія, Новий рік (або напередодні цих свят), Введення, зрідка дублюючи їх. За заувагою Д. Зеленіна, східні слов'яни, яким добре відоме це ворожіння, здійснювали його на Різдво. Цікаво, що у Білорусі «місток» під ліжко ставила не сама відданиця, а хтось сторонній. З метою наснити майбутнього чоловіка подекуди ворожили румуни, німці та лужичани. Скажімо, румунські дівчата, «прокладаючи місточки» через річку або криницю, мали змогу не тільки побачити нареченого уві сні, а й довідатись його матеріальний стан або час сподіваного шлюбу. Про це судили за виглядом або «поведінкою» рослини «василька» (базиліка). Попри певні міжетнічні відмінності, спостерігаємо однакові «віщі» прикмети стосовно шлюбного партнера і весілля: наречений повинен перейти через міст або ж перевести через нього дівчину Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография … - 404 с.
Застосування води у практиці дівочих ворожінь - реалія, характерна для української обрядової традиції загалом. Однак, з-поміж різних гідромантичних дій, які зафіксовані в тих чи інших регіонах України (з вишневою гілкою, вінками, розтопленим воском чи оловом тощо), звичай залишати на ніч в узголів'ї посудину з водою і споруджувати «містки», щоб приснився обранець, б
Гадання та прикмети волинян курсовая работа. Краеведение и этнография.
Написать Сочинение Маша Миронова Нравственный Идеал Пушкина
Дипломная работа по теме Патріотичне виховання молодших школярів на уроках трудового навчання
Доклад по теме Царь Иоанн Васильевич Грозный: за и против
Профессиональная Карьера Эссе
Реферат На Тему Экономические Механизмы Менеджмента
Реферат по теме Контроль
Курсовая работа по теме Архивоведение в Оренбургской области
Курсовая Работа Заказать Дешево Москва
Экономика В Жизни Человека Сочинение
Лабораторная работа: Определение температуры фазового перехода ферромагнетик-парамагнетик
Специальности По Защите Диссертаций
Реферат: Личность подчиненного как объект управления 2
Доклад по теме Gotthard
Реферат по теме Показники якості лакофарбової продукції та лакофарбових покриттів
Сочинение Мое Любимое Растение
Реферат: Английский язык (11 класс)
Эссе На Тему Страхования
Дипломная работа: Розробка заходів з підвищення ефективності операційної діяльності ВАТ "Дніпропетровськгаз"
Шпаргалки На Тему Фининсовая Система Рф
Эссе По Психологии На Тему Темперамент
Хозяйственные общества - Государство и право дипломная работа
Набуття прав на об'єкти промислової власності - Государство и право курсовая работа
Договор субподряда - Государство и право реферат