Гітлєр і Росія

ГІТЛЄР І РОСІЯ

Розмова у "Брунатному Домі" в Мінхені 20-30 грудня м. р. на теми східно-европейської політики – гляди "Діло" ч. 9. з 14. січня ц. р. "Гітлєр і Україна" – викликала більшу пресову полеміку, ніж того можна було сподіватися. Вона перейшла не тільки по українській пресі в Европі й Америці, але також польській, німецькій, та червоній і білій російській. Аж до останнього часу зустрічаються цитати з тої деклярації, в якій партія Гітлєра недвозначно зайняла становище супроти єдиної, неподільної Pociї.

Зрозуміла річ, що найбільше занепокоїлися росіяне. Теперішні московські верховоди казали німецьким комуністам счинити галас. Берлінська вечірня газета "Ді Вельт ам Абенд", що має понад 200.000 накладу, виконала той наказ. Забила на тривогу: „Гітлер ділить СРСР!" Преса Радянщини широко використала це гасло.

Російська еміграція і тут виявила зворушливу солідарність з III. Інтернаціоналом. Найбільш усіх заходилося париське „Возрожденіе", що в минулому році намагалося переконати праві кола еміграції, немов Гітлєр не має інших плянів, як знищити більшовизм і відновити міцну Росію. Для цього не зупинялися і перед фальшуванням. Ітак 10. грудня м. р. вмістили "Бесѣду с представителемъ Хитлера", в якій змусили Альфреда Розенберга розводитися про його незвичайні симпатії до Росії. Збіг обставин хотів, що спростовання цієї неправди зявилося у "Фелькішер Беобахтер" саме в день приїзду до Мінхена українського кореспондента. Після появи вісток „Гітлєр і Україна" у польській пресі, „Возрожденіе" аж у чотирьох числах (телеґрами з Варшави, передовиця і карикатура) займалося тою справою.

Рівночасно почали білі росіяне з усіх боків натискати на близьких до націонал-соціялістів, аби якось ослабити враження тої новорічної деклярації. Вислідом тих заходів можна вважати такі факти: 1. Ґраф Ревентлов, який не належить до партії, але деклярує свою повну солідарність з рухом Гітлєра, виступив у свому орґані "Дер Райхсварт" із статтею за неподільну Росію. 2. Монархіст Соколов-Гавранський виступив з публичним рефератом, в якому пробував довести, що рух націоналсоціялістів не йде проти інтересів Росії. 3. Ґрупа емігрантів у Берліні безуспішно заходилися коло орґанізацїі «русскихъ націонал-соціалистовъ". 4. Представники російської преси кілька разів старалися (без успіху!) дістати інтервю з провідниками націоналсоціалізму.

Щойно 1. липня пощастило одному з редакторів берлінського тижневика „Наш Вѣк", Володимирові Деспотулі (грек з України), у віповідь на листа до д-ра Геббельса, розмовляти з націоналсоціялістичним депутатом і берлінським пресовим шефом, Гансом Гілкелєм. Це була перша розмова російського журналіста з представником партії. Здавалосяб, що російська преса широко розпишеться про цю подію. Але не так воно сталося. Всі російські часописи на чужині настільки підлягають жидівським (!) впливам, що інтервю В. Деспотула ніде не зявилося.

Чому це? – За його ласкавою згодою можемо ближче зазнайомитися із змістом тої розмови.

Першим питанням було, як партія Гітлера відноситься до СРСР.

— Ми не маємо ніякої підстави зміняти відносини з Росією, російським народом і його офіціяльними представниками. Хоч ми і не є прихильниками пануючої там системи, хотілиб для обопільної користи завжди жити в найкращому мирі. Так само мало захоплені ми Францією. Вона виказала себе впродовж 14 років як непримирний ворог Німеччини. Але, зрештою, що нас цікавить, яку державну форму вибірає собі наш сусіда. Ми перейдемо в наступ (і то як!), якщо зауважимо, що Москва з її комуністичними пропаґандними організаціями захоче вмішатися в наші справи і зробити з Німеччини радянську філію. Ми найгостріші противники комунізму...

Ясна річ, що подібна заява не до вподоби російській еміграції та її пресі. Виходить, що її "третя Німеччина" не збирається зривати з СРСР... Ще менш цікавою для білих семітофілів є відповідь Г. Гінкеля щодо жидівського питания.

— Пануючий у жидівських колах страх перед нами і підсилений деякими пресовими органами неспокій частинно безпідставні: ми не хочемо варварського переслідування жидів, але домагаємося, щоби Німеччиною кермували німці та щоби вона не була під впливом жидівства і жидівського капіталу.

Тут мабуть і криється головна причина, чому довгосподіване інтервю не зявилось у російській пресі. А до того ще неприхильні слова про російську еміграцію у Франції.

— У ніякому разі не зречемося права давати гостину російським еміґрантам. Льояльні елементи завжди знайдуть у нас зрозуміння. Одначе хочу зауважити, що російські часописи в Парижі в їх статтях сильно переборщують, і то не лише проти націоналсоціялістів, а взагалі проти Німеччини. Ми знаємо, як сильно акліматизувалися російські емігранти у Франції та що вони перейняли француську ненависть до Німеччини. Одначе пан Мілюков зі своєю ґазетою "Послѣднія Новости" видається нам "більшим королем ніж сам король"...

Виразніше казати не можна. До того ще під кінець розмови берлінський пресовий шеф Гітлєра зазначив, що націоналсоціялісти хотять бачити Україну незалежною від червоної Москви.

Ледви чи хто з росіян звернеться ще раз до націоналсоціялістів по інтервю.